Новина:
Президент Єгипту Абдель Фаттах ас-Сісі заявив, що президент США Дональд Трамп здатен зупинити війну у регіоні, сказавши: «Я говорю президенту Трампу: ніхто не зможе зупинити війну у нашому регіоні, у Перській затоці... Я говорю вам від імені людства, від імені усіх миролюбних людей, а ви, пане президент, є одним із тих, хто любить мир». Ас-Сісі додав у своїй промові на заходах Міжнародної виставки і конференції з енергетики Єгипту «EGYPS 2026»: «Я направляю вам пряме послання від себе, від імені усього регіону і усього світу: серйозні наслідки продовження цієї війни стають усе більше небезпечними … Пане президенте, будь ласка, допоможіть нам зупинити війну, ви здатні це зробити». (Reuters).
У цьому контексті міністр закордонних справ Єгипту Бадр Абдель Ати під час низки контактів з Брюсселем і Вашингтоном пообіцяв зберегти сталість єгипетської економіки перед лицем регіональних потрясінь, підкресливши, що проводимі Каїром структурні реформи є єдиною гарантією стабільності інвестиційного клімату і приваблення термінової ліквідності. Водночас міністр запевнив західних партнерів у здатності країни виконувати свої зобов’язання, під час переговорів було наголошено на необхідності прискорення надходження програм фінансової підтримки з боку Європи і США для забезпечення «стійкості» держави перед низкою криз. (Al-Ahram).
Коментар:
Чи не за засліпнув зір ас-Сісі так само, як засліпнув його розум, оскільки він вважає, що, шуліка, який розпалює пожежі у лісах, — це сили громадянської оборони, які їх тушать?! Або ж він ігнорує істину, яку неможливо не помітити: Америка була і залишається підпалювачем війн?! Хіба не Америка вела війну, яка є геноцидом, здійснену її союзником — єврейським утворенням — у Газі?! Хіба не Америка Трампа разом з цим утворенням атакувала землі імамів Мусліма і аль-Бухарі?! Так про яку людяність він говорить, звертаючись до Трампу?! Ці заяви — глузування над народом Єгипту, і тому у них є право позбутись від нього, відкинути його на узбіччя історії чи відкинути його до тих, хто був до нього із фараонів і тиранів, які нехтували своїм народом.
За завісою «стійкості», яку просуває офіційні дипломатія, проступає істина про зовнішню залежність. У своїй основі ця новина — не проголошення власної сили, а атестат «профпридатності», який режим пред’являє міжнародним донорам для забезпечення притоку фінансів. Настирливе прагнення називати фінансову залежність від Євросоюзу і Америки «стратегічною співпрацею» приховує гірку правду — суверенне рішення Єгипту стало заручником ступеня вдоволеності міжнародних сил та їх фінансових інститутів.
За цією офіційною «стійкістю», яку просуває міністр, приховується біль мільйонів людей, розчавлених жорнами безробіття. Життя стало вузьким для них у країні, яка володіє усіма ресурсами для багатства, але вимушена харчуватись крихтами кредитів і допомоги! Випрошування допомоги у столиць, які приймають міжнародні рішення, — це не успішна дипломатія, а втілення бездонного провалля, у яке ми скотились. Держава, яка колись кормила світ, стала не у змозі прокормити власних громадян інакше, як тільки заклавши своє політичне і суверенне рішення міжнародній системі, яка надає допомогу тільки в обмін на гідність і ресурси.
Занепад, у якому ми живемо — від крайнього зубожіння і марнотратства колосального людського потенціалу до розбазарювання багатств Умми — є природним результатом політики підкорення, яка віддала перевагу легкості запозичень перед важким шляхом звільнення. Однак той занепад, якого ми досягли, є відправною точкою до вершини. Єгипет, який ми бачимо сьогодні обтяженим боргами, — є той же самий Єгипет, який зберігає у своїх надрах і у розумах своїх синів секрет всеохоплюючого відродження.
Рішення починається не в офісах Всесвітнього банку, а з відновлення Акиди Умми, яка не приймає приниження. Воно починається з перетворення цієї безробітної молоді на армію виробників на важких заводах, які виробляють машини і зброю, і не безкрайніх полях, на яких Умма поверне свій продовольчий суверенітет. Цей перехід від ганьби залежності до величі вимагає повного руйнування ідеологічних і політичних ідолів, які сковували нас десятиріччями, і відновлення ісламського способу життя під затишком Халіфату. Це і є корінне рішення, яке перенесе нас від приниження і жебрацтва до твердого протистояння викликам. І тоді ми повернемо велич своїми руками. Єгипет знов став точкою опори для «кращою із общин», яка веде світ своїм знанням і виробництвом, а перш за все своїм рішенням, яке виходить із одкровення свого Творця.
