Новина:
6 січня 2025 року Індонезія офіційно стала повноправним членом БРІКС, що стало важливим кроком в її глобальній економічній дипломатії. Міністр іноземних справ Індонезії Сугіоно зазначив, що це приєднання, досягнуте завдяки активній дипломатії президента Прабово Субіанто, відображає багаторічні зусилля країни. Це рішення відповідає активній і незалежній політиці Індонезії, скерованої на створення мостів інтересів між країнами, які розвиваються, і Індо-Тихоокеанським регіоном.
Членство Індонезії в БРІКС зміцнює її позиції на міжнародній арені і доповнює участь в таких форумах, як G20, «Азіатсько-тихоокеанська співпраця» і Всеохоплююче і прогресивне партнерство. Заява, зроблена Бразилією, підкреслила зростаючий вплив Індонезії на світовій арені. (Tempo).
Коментар:
Прагматична зовнішня політика Індонезії довгий час не могла зміцнити свої позиції в глобальній політиці. Змінюючі один одного уряди вживали дипломатичні маневри, скеровані у першу чергу на забезпечення політичної підтримки, будь-то з боку західних блоків, таких як США, або з боку конкуруючих держав, таких як Китай і Росія. Такій підхід зробив Індонезію неефективною у формуванні міжнародної політики, залишивши її уразливою для експлуатації з боку крупних держав, які прагнуть вилучити вигоду із її багатих природних ресурсів.
Сполучені Штати постійно вилучали велику вигоду із стратегічних мінеральних багатств Індонезії, включаючи мідь, золото, нафту і природний газ. Аналогічним чином Китай використав свої інвестиції до гірничодобувної промисловості та інфраструктури для виснаження природних ресурсів Індонезії. Такий розклад відображає тривожну картину. У той час, як крупні держави вилучають вигоду із ресурсів Індонезії, сама країна отримує лише зверхні вигоди у вигляді політичних титулів і дипломатичного іміджу. Лідери Індонезії часто віддають пріоритети створенню громадського іміджу і отриманню міжнародного визнання, нехтуючи при цьому добробутом свого народу.
Дана політика привела народ Індонезії до бідності, піддавши їх тяжкому тягарю державної політики, нездатної вдовольнити їх нагальні потреби. Постійний ріст податків і зборів за базові послуги, включаючи освіту і охорону здоров’я, лише усугубляє економічну нерівність. Тим часом прагматична зовнішня політика Індонезії закріплює її залежність від інтересів крупних держав, дозволяючи як західним, так і східним силам продовжувати неоколоніальну експлуатацію.
Приєднання Індонезії до БРІКС навряд чи щось змінить. Незважаючи на те, що це може стати дипломатичним інструментом для приваблення додаткових інвестицій з боку Заходу і Китаю, навряд чи це принесе відчутну вигоду індонезійському народу. Швидше, це відкриває новий розділ в практиці Індонезії балансувати між крупними державами заради короткострокових вигід.
Такій підхід є аналогічним політиці інших країн з мусульманською більшістю, які часто покладаються на допомогу і захист з боку світових держав. І в ітозі це позбавляє мусульманські країни можливості боротись зі звірствами, скоюваними проти їх братів в Палестині, Східному Туркестані, Індії, М’янмі, оскільки подібні звірства часто здійснюються чи підтримуються альянсами крупних світових держав.
Поки прагматична політика домінує над ісламською, Індонезія та інші мусульманські країни будуть залишатись лише інструментами суперництва і експлуатації з боку більш сильних держав. Це лише зміцнює залежність, підриваючи їх суверенітет і добробут народів.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу «Хізб ут-Тахрір»
Абдуллах Асвар
19 Раджаба 1446 р.х.
19 січня 2025 р.
