Новина:
23 червня 2025 року Іран об’явив, що завдав ракетного удару по американській базі у Катарі. У свою чергу, Катар підтвердив, що його системи ППО успішно перехопили ракетну атаку, націлену на авіабазу Аль-Удейд. Катар розцінив цей удар як грубе порушення свого суверенітету, повітряного простору і міжнародного права. Також було заявлено, що країна залишає за собою «право на пряму відповідь, пропорційну характеру і масштабу цієї зухвалої агресії».
Коментар:
Після іранського удару у відповідь по американській базі у Катарі основна увага в новинах була зосереджена на деталях атаки, її обставинах і контексті короткотривалої війни між Іраном, єврейським утворенням і США. Проте те, що насправді заслуговує куди більшої уваги і, можливо, є навіть більш небезпечним, аніж сама атака — це сам факт існування американської бази у Катарі. Тривожно те, з якою байдужістю сприймається сама присутність цієї бази, як, втім, і інші американські військові об’єкти, нібито це дещо природне і припустиме. Подібне ставлення зовсім не відповідає масштабу загрози, яку представляє собою розташування американських військових баз на території мусульманських країн, особливо у нашому регіоні.
Серед людей переважає розуміння, що колоніалізм ізжив себе у середині минулого сторіччя. І хоча у громадській свідомості присутнє розуміння, що на зміну військовому колоніалізму прийшла багатобічна, невійськова форма колоніалізму, це розуміння вимагає уточнення, а точніше, перегляду на тлі триваючої присутності американських військових баз у регіоні.
Американській військові бази, розташовані в Катарі, Бахрейні, ОАЕ, Саудівській Аравії, Іраку, Сирії, Йорданії і Туреччині, по суті своїй є формою реальної військової окупації. Це ніщо інше, як присутність ворожих сил у самому серці мусульманських країн. Єдине, чим правителі цих держав намагаються виправдати цю присутність, — так звані договори про оборону. Проте ці виправдання розбиваються з тріском, оскільки усі ці країни оточені виключно мусульманським географічним простором. Проти кого ж у такому випадку скеровані ці угоди? Брехливість цих виправдань також обнажається на тлі факту, що за останні десятиріччя ніхто не пролив стільки мусульманської крові і не скоїв стільки агресій проти мусульманського світу, як США — хазяїнів цих баз, і їх дітище — єврейське утворення. І продовжують це робити досі. Зовсім очевидно, що правителі зрадництва і підкорення вдаються до американської підтримки не заради захисту народів, а заради збереження своїх тронів, навіть ціною перебування закордонної військової присутності у країні. А так звані загрози, проти яких нібито скеровані ці бази, насправді контролюються самими США.
Ці військові бази — не що інше, як сили окупації, і сама їх присутність є порушенням суверенітету. Всупереч заявам Катару про те, що атака на базу — це замах на державний суверенітет, істинне порушення суверенітету — це саме їх існування. Цей «суверенітет» проявляється лише тоді, коли хтось завдає удару по базам, але зникає і замовкає, коли з цих же баз ведеться вогонь, розноситься смерть і руйнування по мусульманським землям, як це було в Афганістані, Іраку і Сирії, або коли ці бази забезпечують єврейське утворення боєприпасами і снарядами, які обрушуються на голови дітей Гази. Яке ж це зрадництво! Правителі мусульман не просто агенти колонізатора, так вони іще і збирають у себе їх армію, щоб знов окупувати наші землі!
