Новина:
Під час війни між Іраном і єврейським утворенням США завдали удару по іранським ядерним об’єктам за допомогою бомбардувальників B-2. Іран відповів запуском ракет по американській авіабазі Аль-Удейд в Катарі.
Коментар:
Іранська атака на єврейське утворення і обстріл американської бази у Катарі викликають радість. Проте, враховуючи розвиток подій після нападу Ірану, напрошується наступне питання: чи є ці удари свідченням початку справжньої війни між Іраном, єврейським утворенням і Америкою, чи це усього лише повторення колишнього сценарію?
Щоб зрозуміти реальність Ірану, давайте стисло розглянемо його минуле і його відносини з Америкою:
Роль Ірану у регіоні почалась з тієї миті, коли Америка допомогла привезеному із Парижу Хомейні скинути шаха і передала йому владу після того, як він пообіцяв слідувати її політиці. Коли в 1980-х роках спалахнула перша сирійська революція, Іран підтримав проамериканський режим Асада, він також примусив ісламські угрупування у Лівані, такі як «Харакат ат-Таухід», капітулювати перед ним. А під час другої сирійської революції, яка почалась в 2011 році, Іран відправив свої війська і найманців, щоб битись проти мусульман Сирії, які повстали проти режиму і закликали до встановлення Халіфату і законів Аллаха.
Іран підтримав Америку в її окупації Афганістану та Іраку, примусивши своїх прибічників схвалити цю окупацію. З 2014 року Іран скерував лояльні йому сили битись на боці США проти мусульман, які повстали проти Америки та її агентів. Також Іран підтримав хусітів, яких сама Америка підтримала з метою захоплення влади в Ємені.
Більше того, з початку війни у Газі Іран так і не завдав жодного реального удару по єврейському утворенню. Підтримувані ним хусіти в Ємені, незважаючи на заяви про солідарність з Газою, також не здійснили жодних серйозних атак. Запущені ними ракети не завдали ніякої шкоди і не спричинили стримуючого впливу на євреїв. Усе це є черговим переконливим доказом істинної позиції Ірану.
Насправді, США неодноразово заявляли, що усі дії Ірану в регіоні відбуваються з їх відома. Так, наприклад, у ході своєї передвиборчої кампанії президент Дональд Трамп 11 червня 2023 року зробив наступну заяву перед своїми прибічниками: «Після вбивства Сулеймані Іран попросив нас дозволити завдати ракетного удару по нашим базам — їм треба було зберегти обличчя перед своїм народом. Іранці зателефонували нам і сказали: «Послухайте, у нас немає вибору. Ми повинні по вам вдарити. Тому що у нас є почуття власної гідності». Я це зрозумів. Ми завдали удару, тепер їм треба було якось відреагувати. Іранці сказали, що збираються запустити 18 ракет по одній із наших військових баз. Ви пам’ятаєте ту ніч. Цікава ніч. Я був єдиним, хто не нервував, тому що знав, що відбудеться! П’ять ракет пролетіли над базою, решта вибухнули за її межами. Я раніше не розповідав цю історію, але говорю про неї зараз, щоб ви зрозуміли, наскільки нас поважають — нашу країну і нашу націю». Ці слова наочно демонструють істинний характер відносин між Іраном і США.
Тепер перейдемо до удару, завданому Іраном по американській базі Аль-Удейд у Катарі. Щоб повністю прояснити цю ситуацію, наведемо матеріал, опублікований у газеті New York Times 24 червня 2025 року. Його автор — Фарназ Фассіхі, кореспондент видання з питань Ірану і Близького Сходу при штаб-квартирі ООН. У статті говориться: «Іран шукав шлях виходу із ситуації, яка склалась, перед запуском ракет, націлених на американську базу у Катарі. Вища рада національної безпеки Ірану навіть провела екстрене засідання напередодні вранці, щоб обговорити, як відповісти на американську атаку. При цьому Іран не хотів виглядати слабким. За інформацією чотирьох обізнаних іранських чиновників (імена яких не розкриваються), аятолла Хаменеї наполіг, щоб дії у відповідь у відношенні США залишалась у суворо визначених рамках, з тим, щоб уникнути повномасштабної війни. Іран мав намір завдати удару по американському об’єкту у регіоні, але при цьому прагне не допустити ескалації і нових атак з боку США. Два члени Корпусу стражів ісламської революції (КСІР) заявили, що метою для удару була вибрана база Аль-Удейд через дві причини. По-перше, це найбільша американська база в регіоні. Вважається, що саме звідти координувались удари бомбардувальників B-2. По-друге, Катар є близьким союзником Ірану, а тому розраховували, що збиток буде мінімальним. Одне із джерел додало, що початковий план перед атакою на базу передбачав уникання людських жертв серед американських військових, оскільки загибель американців могла б спровокувати удар у відповідь і почати нову хвилю ескалації. У своїй заяві після удару Дональд Трамп підтвердив, що 13 із 14 іранських ракет були перехоплені, постраждалих і загиблих не було, а збиток виявився незначним. Він навіть подякував Ірану за «попередження» і зазначив, що саме завдяки цьому ніхто не постраждав. Тим часом, у Тегерані атака була подана громадськості як «відповідь на американську агресію». Представник озброєних сил Ірану заявив, що атаку провів КСІР, додавши: «Ми попереджаємо ворогів: епоха ударів безкарності закінчилась». Іранське державне телебачення супроводжувало репортажі урочистими заявами про «перемогу над імперіалістичними державами».
Якщо звернути увагу на матеріали, які публікуються у пресі, стає ясним, що усі дії Ірану будуються як реакція на кроки США. Як вже згадувалось вище, той факт, що 13 із 14 випущених Іраном ракет були перехоплені, а сама атака не призвела ані до жертв, ані до поранень, є кращим доказом цього. Насправді це говорить про те, що Іран не здійснював реальної атаки, яка могла б нашкодити Америці. Усі ці дії були скеровані виключно на те, щоб зберегти обличчя перед власним народом. Навіть Дональд Трамп — явний ворог Ісламу і мусульман — в своїй заяві щодо удару по американській базі розкрив суть того, що відбувається, сказавши: «Я вдячний Ірану за попередження, завдяки чому ніхто не постраждав». Де це бачено, щоб ворог дякував за скоєну на нього атаку?!
На жаль, усі ці факти вказують, що Іран так і не вступив до серйозної війни проти Америки і єврейського утворення. Він зрадив Аллаха, Його Посланця ﷺ і віруючих, у тому числі жителів Гази. Його дії продиктовані лише корисними інтересами, і йому зовсім не важливо, що при цьому проливається кров невинних мусульман. Мусульмани повинні усвідомити цю істину і негайно присягнути на вірність праведному халіфу, який помститься за пригноблених, завдасть удару по Америці і сіоністам, захистить кров, життя і честь мусульман, відправивши у відповідь армії навіть на крик одного мусульманина, де б він не перебував.
