Якою є ціль багатобічних морських навчань? До зустрічі з яким ворогом вони готуються?

Новини та коментарі
Друкарня

Новина:

1 листопада 2024 року Міністерство оборони Тунісу опублікувало заяву, в якій говориться:

«З 4 по 15 листопада 2024 року в Тунісі будуть проходити багатобічні морські навчання «PHOENIX EXPRESS 24», організовані у співпраці з Африканським командуванням США. На навчаннях візьмуть участь біля 1100 військовослужбовців із 12 дружніх і союзних країн: Алжиру, Лівії, Марокко, Мавританії, Сенегалу, Туреччини, Італії, Мальти, Бельгії, Грузії, США, а також Тунісу, який у черговий раз стане майданчиком для маневрів».

Коментар:

Якщо уважно розглянути список учасників, на першій строчці ми побачимо США — провідну колоніальну державу світу, а також декілька країн Європи, розташованих на узбережжі Середземного моря, потім Туреччину і країни Північної Африки. Хто ж є тим ворогом, протистояти якому готуються ці країни? Чи об’єднались вони для боротьби з єврейським утворенням, яке вбиває наших братів в Палестині?

Відповідь, на жаль, очевидна. Ці країни зовсім не думають про боротьбу з єврейським утворенням, адже усі вони лише спостерігають за безчинствами і злочинами, які воно коїть. Деякі із них, можливо, просять колоніальні держави про невелику допомогу у вигляді їжі і медикаментів, поки євреї продовжують вбивати. І усе ж таки, хто є справжнім ворогом?

Щоб відповісти на це питання, необхідно розглянути наступні факти:

  1.  США спільно з іншими колоніальними державами настирливо прагнуть до тотального панування над народами світу. Це домінування проявляється у багатьох формах, але, мабуть, ключовим інструментом залишається військовий контроль. Саме за допомогою нього вони підкоряють собі армії регіону і диктують свою волю їх керівництву.

  2.  Більшість народів світу змирились, підкорились і інтегрувались до західної капіталістичної системи. Проте мусульманські народи, будь то арабські чи нерабські, залишились непокірними. Вони відкинули підкорення західній системі і не визнали правителів, нав’язаних їм Заходом.

  3.  Ісламські народи відрізняються від інших народів світу тим, що володіють альтернативною політичною і культурною моделлю, яка протилежна капіталізму. Більше того, мусульмани прагнуть до створення своєї державності, заснованої на принципах Ісламу, щоб звільнитись від західного капіталістичного панування. Це прагнення зміцнюється тим, що мусульмани пам’ятають свою колишню велич, коли їх держава до нещодавнього часу займала головуюче місце у світі.

Якщо враховувати ці факти, стає очевидним, хто є ворогом, якого США і Європа прагнуть придушити — це ісламські народи, які бажають звільнитись від їх гегемонії. В своїй боротьбі Захід опирається на концепцію «тероризму», використовуючи його як привід. Основна ціль цих регулярних військових навчань на заході (Туніс і Марокко) і на сході (Єгипет і країни Перської затоки) — набуття необхідних навичок для боротьби з Ісламом.

Тероризм сьогодні є наріжним каменем світової політики, і під цим терміном у першу чергу мається на увазі Іслам і мусульмани. Для західних країн тероризм — це прагнення Умми до звільнення і створення своєї державності. З цією ціллю США створили концепцію тероризму, приписали її мусульманам і використали як привід для розв’язування агресивних хрестових війн. Уеслі Кларк, колишній командуючий НАТО в 1990-х роках, говорив: «Блок вибрав Іслам у якості своєї цілі для ворожнечі замість Радянського Союзу». Але оскільки сучасні мусульманські країни не є ісламськими і не представляють інтереси своїх народів, а їх правителі служать США і Заходу, виникла необхідність використовувати нові терміни, щоб виправдати боротьбу саме проти народів, а не проти режимів. Так з’явились поняття «фундаменталізм», «тероризм» і «екстремізм», які стали політичним порядком денним Заходу. На ділі ж вони означають ворожнечу з Ісламом і мусульманами.

Повернемось до початку. Чому Туніс щорічно приймає ці навчання? Чому він долучає свої озброєні сили у служіння нашим ворогам? Це невігластво, боягузтво чи зрадництво?

Якою не була б відповідь, правителі регіону, включаючи правителів Тунісу, не заслуговують бути правителями мусульман. Незалежно від відповіді, висновок один — вони є співучасники поневолення народів регіону і першою перешкодою до їх звільнення.

Крупні держави, особливо США і Європа, завжди квапляться втрутитись, щоб зупинити заклики до створення Халіфату і ліквідувати прагнення Умми до корінних змін. Проте встановлені режими слабкі і нездатні протистояти повсталим народам, особливо після того, як виявилась їх ганебна слабкість. Падіння режимів — це питання часу, тому Захід готується до військового зіткнення з Уммою.

В даному контексті західна військова присутність в регіоні, очолювана США, а також спільні військові навчання скеровані на те, щоб використати армії наших країн проти їх власних народів. Ці маневри фактично служать підготовкою до реальних бойових дій, які вже відбуваються у Палестині і Лівані і можуть початись в інших регіонах. В цих конфліктах мусульмани протистоять своїм ворогам, у той час як західні сили роблять усе можливе, щоб не допустити відродження Ісламської Умми та її повернення на гідне місце серед інших народів.

Присутність ворога на території мусульманських країн надає йому унікальну можливість набувати практичного бойового досвіду, що неминуче позначається на життях, крові і честі мусульман. Більше того, участь в подібних військових навчаннях в період війни фактично означає сприяння вбивству мусульман. Коли армії мусульманських країн підкоряються американському військовому керівництву, яке веде війни проти нас в Палестині і Лівані, це перетворює їх в захисників тилу єврейських озброєних формувань. Такий стан справ дозволяє ворогу вбивати і руйнувати, почуваючи себе у повній безпеці. А як їм не почувати себе у безпеці, якщо армії Північної Африки і Туреччини перебувають під командуванням AFRICOM?

Участь військового керівництва Тунісу, Лівії, Алжиру, Марокко та інших країн у навчаннях під керівництвом США і Європи, які підтримують єврейське утворення в його злочинах, представляє собою союз з ворогом під час війни. Такій союз є вищою формою зрадництва, на яке здатний лише той, хто зрадив свій народ, свою релігію, свою Умму і свою країну! Така людина втратила честь і гідність, і їй настільки байдуже власна совість, що вона продала її за найжалюгіднішу ціну — за кров свого народу!

Правителі регіону, які скоїли найбільше зрадництво, вступили в союз з ворогом у розпал війни. Замість того, щоб направити армії до Палестини для захисту її жителів і Аль-Акси від вбивств і насильства, вони підкорили свої армії ворогу. У той час як євреї вбивають наших братів, дітей і жінок американською і європейською зброєю, правителі мусульман використовують наших солдатів для захисту єврейського утворення і західних інтересів. Чого ж боятись єврейському утворенню, якщо армії мусульман перебувають під владою зрадників?

Ці правителі не тільки втратили свою честь, але й втратили довіру Умми. Але серед Умми є щирі командири, на яких лежить відповідальність позбавити Умму від ганьби правителів, які довели до таких принизливих військових навчань і повного підкорення ворогу. Хіба може гідний командир спокійно жити, знаючи, що його солдати підкоряються ворогу? Хіба може людина, яка володіє честю, прийняти наказ від того, хто вбиває її братів?

Америка і Європа утримують свій вплив в наших країнах лише завдяки купці зрадників. Без цих маріонеток вони не змогли б встановити свою гегемонію. Війни, які США і Європі вели проти мусульман в Іраку, Афганістані і Сирії, продемонстрували їх нездатність досягти перемоги, незважаючи на численну і технічну перевагу. Саме тому вони вдаються до використання армій мусульманських країн через продажних лідерів. США використовують армію Пакистану для боротьби з мусульманами в Афганістані і тепер прагнуть мобілізувати армії Тунісу, Марокко, Сенегалу, щоб вести війну чужими руками. А це означає, що Америка знаходиться на шляху до свого занепаду. Якщо б декілька мусульманських армій об’єднались під керівництвом благородного лідера, подібного Салахуддіну, то вплив Заходу швидко зійшов би нанівець. І це не є чимось неможливим, Ісламська Умма завжди була джерелом великих лідерів. Як колись ця Умма виростила таких великих лідерів, як Абу Бакр, Умар, Халід ібн аль-Валід і Салахуддін, так і сьогодні, з дозволу Аллаха, вона знов виростить гідних наступників, які поведуть її до величі і справедливості.

Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Мухаммад Насир Шувайха
Член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір, Туніс
12 Джумада аль-Уля 1446 р.х.
14 листопада 2024 р.