Новина:
Нетаньяху (з натяком на османське правління): «Ізраїль» і Кіпр об’єднує те, що вони колись перебували під владою імперій»... «Тим, хто фантазує про відновлення своїх імперій і панування над нашими землями, я говорю: забудьте про це, цього не трапиться, тому що ми здатні захистити себе».
Коментар:
Ця заява прозвучала під час спільної прес-конференції, яка відбулась в Єрусалимі, у понеділок, 22 грудня 2025 року, за підсумками десятого трибічного саміту, під час якого зустрілись Греція, Кіпр та єврейське утворення. Це різке і косвенне попередження для Туреччини, а конкретно для Ердогана, на тлі зростаючої напруженості у Східному Середземномор’ї
У відповідь на цю заяву Голова Управління з комунікацій адміністрації президента Туреччини Бурханеттін Дуран охарактеризував позиції «Ізраїлю» стосовно Анкари, її сили і впливу як «істеричні і такі, що викликають сміх». Він заявив: «Туреччина прагне до миру і стабільності і завжди буде стояти в одному ряду з усіма, хто прагне до миру і стабільності. Ніякі дешеві чи безглузді заяви, зроблені прем’єр-міністром «Ізраїля», не відволікатимуть нас від підтримки палестинців. Мир восторжествує, незважаючи на тих, хто прагне його зруйнувати».
У той час як Нетаньяху натякає на Османський халіфат і його вплив на Кіпр, Грецію і Палестину, ми бачимо, що Туреччина ухиляється від цього, не згадуючи про нього ані позитивно, ані негативно, ніби сучасна світська Туреччина під управлінням Ердогана вважає історію Халіфату ганьбою, про яку не варто говорити. Дуран лише підкреслив, що Туреччина прагне до миру і стабільності — те ж саме, до чого прагне і Америка, оскільки стабільність для неї означає недопущення прояву будь-якої нової політичної системи у цьому регіоні з багатою історією — системи, здатної повернути колишню славу і процвітання усьому регіону. Жаль, що Дуран не взяв прикладу з грецьких лідерів і мислителів, які не втомлюються оспівувати історію давно минулої Грецької імперії. І нехай він хоча б трохи згадає, що та імперія, про яку говорив Нетаньяху, — це держава, заснована Посланцем Аллаха ﷺ, яка проіснувала до тієї миті, поки не була зруйнована турецьким націоналізмом під керівництвом Мустафи Кемаля.
Халіфат ніколи не був джерелом ганьби, приниження, тиранії чи бідності і не залежав від якої-небудь світової держави, на відміну від усіх держав і утворень, які виникли після його руйнування на землях мусульман. Те, що Палестина стала здобиччю євреїв, а до них Британії, є прямим наслідком руйнування Халіфату. Нетаньяху не наважився б промовити і слова, якщо б у мусульман був такий халіф, як Абдульхамід, аль-Мутасім, Умар ібн аль-Хаттаб чи Абу Бакр ас-Сіддік, нехай буде задоволений ними усіма Аллах.
Дуран не надав Нетаньяху ніякої відповіді, окрім як похизувався, що режим Ердогана прагне до миру і стабільності! До якого миру? До миру, який узаконив існування єврейського утворення і визнає за ним право на «державу» у Палестині, незважаючи на злочини, скоєні ним у Палестині, Лівані і Сирії, які сам Дуран фактично визнав. Як після усіх цих злочинів і насильства режим Ердогана може говорити про прагнення до миру і стабільності?! Для жодної розсудливої людини, і тим більше для мусульман, не є таємницею, що це утворення представляє собою язву, яка розростається у самому серці ісламських земель і служить інструментом колоніалізму, будь то британського чи американського, який використовується, щоб не допустити об’єднання земель мусульман в єдину державу і перешкодити їх звільненню від зовнішнього панування.
Туреччині слід було відповісти Нетаньяху так: імперія, про яку ви говорите, як і раніше жива у серцях мусульман — вона рухає їх розумами, будоражить їх свідомість і формує їх ідеї. І вона повернеться з дозволу Аллаха. І тоді ті, хто робив несправедливість, вбивав, коїв злочини, проливав кров і зазіхав на святині, дізнаються, до якого ісходу вони прийдуть.
Але на жаль, на жаль … серця тих, хто сьогодні розпоряджається справами мусульман і тримає у своїх руках важелі влади, покрились мороком. Їх серця затуманені зрадництвом, залежністю і сліпим слідуванням за Америкою та її союзниками у гонитві за мирськими вигодами або заради збереження власної влади.
كَلَّا بَلْ رَانَ عَلَىٰ قُلُوبِهِم مَّا كَانُوا يَكْسِبُونَ
«Але ні! Навпаки, їх серця оповиті тим, що вони набули» (83:14).
