Абу Бакр ас-Сіддик (р.а.) сказав: «Воістину, Мухаммад помер і неодмінно у цій релігії повинен бути той, хто керуватиме нею»… Ас-Сіддик підтверджує, що Іслам не управляється сам по собі, навпаки, він потребує того, хто керуватиме ним. А той, хто управляє Ісламом – це Ісламська держава, на чолі якої стоїть Халіф мусульман. Умар ль-Фарук (р.а.) сказав: «Немає Ісламу окрім як в общині, і немає общини окрім як під керівництвом, і немає керівництва окрім як з підкоренням».
Однією з особливостей держави Халіфат є те, що вона має лише одного Халіфа в усій державі, якими б широкими не були його території. Халіфа, який має владу в усіх справах держави, великих та малих. В його руках знаходяться усі справи та рішення, допоки він править Ісламом. Держава має лише одного Халіфа, якого обирає Умма на виборах і дає йому присягу підкорення, і тоді він стає правителем (Султаном) Умми. Лише він вправі приймати Шаріатські закони, що стосуються турботи про справи громадян його держави.
Ісламська Умма за допомогою своєї сили та влади встановлює Халіфа і дає йому присягу на те, що він стане правити нею Кораном та Сунною, стане звітувати його на цій основі і битися з ним проти кожного, хто зазіхатиме на структуру держави або її ідеологію. Умма понесе разом з ним Іслам до інших народів та націй. Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Воістину, Імам – це щит, з яким б’ються і за яким захищаються», - передав Бухарі та Муслім. Передається від Усмана (р.а.), що він сказав: «Воістину, Аллах приборкує за допомогою правителя те, чого не приборкує за допомогою Корану», і сенс слова приборкує: стримує, утримує.
Слова «влада належить Уммі» означають, що Умма є тим, у чиїх руках знаходиться влада - тобто сила і правління. Правління у даному випадку – це виконання Шаріатських законів. Ось тільки Всевишній Аллах визначив метод (або шлях) виконання Шаріату – і це держава, уособлена в Халіфаті, де Умма присягає Халіфові, який замінює її у виконанні Шаріату і несенні заклику всьому світові, спираючись на її ідейну та фізичну силу.
Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Синами Ізраїля правили Пророки один за одним. Коли помирав один Пророк, за ним приходив наступний. Після мене більше не буде Пророків, але буде багато Халіфів». Присутні спитали: «Що ти накажеш нам робити у цьому положенні?» На що Посланець Аллаха ﷺ відповів: «Дотримуйтеся присяги того, кому вона була дана першому і потім знову першому, і віддавайте їм їх права. Воістину, Аллах спитає в них про те, чи виконували вони свої обов’язки перед вами», - передав Бухарі та Муслім. Звертаючись до Умми, володарки влади, благородний Пророк ﷺ сказав: «Хто з усією щирістю дав присягу імамові на вірність, хай проявляє послухання йому. Якщо ж об’явиться інший Халіф, претендуючи на Халіфат, то відрубайте йому голову!», - передав Муслім та Насаїй.
Ця виражена в Уммі влада, за допомогою якої вбивають суперника (претендувальника) на Халіфат, залишається в руках Халіфа, допоки він дотримується Шаріату і виконує його за допомогою влади всередині країни і за її межами, такі як: виконання покарань (худуд), охорона кордонів, несення заклику за допомогою джихаду до усіх людей.
Що ж стосується наявності тільки одного Халіфа для всіх мусульман, то взагалі наявність більше ніж одного Халіфа заборонена Шаріатом. Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Якщо присяга була дана одразу двом халіфам, то вбийте другого з них», - передав Муслім. Від Арджафа передається, що він сказав: я чув, як Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Хто прийде до вас у той час, коли ваша влада єдина, бажаючи розділити вашу цілісність, вбийте його», - передав Муслім. Також Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Якщо прийшов інший (халіф), то відірвіть йому голову».
Що ж стосується особливості прийняття законів, то одному тільки Халіфові належить право прийняття Шаріатських законів, які стосуються справ його пастви. Неприпустимо правителю на території Ісламу (дар уль-Іслам) приймати або виконувати хоча б один закон, що не витікає з Ісламської доктрини, тобто який не спирається на Шаріатський доказ з Корану та Сунни, або того, на що вказують, як Кияс (порівняння за аналогією) та Іджма ус-сахаба (одностайність сподвижників). Всевишній сказав:
وَأَنِ احْكُمْ بَيْنَهُمْ بِمَا أَنْزَلَ اللَّهُ وَلا تَتَّبِعْ أَهْوَاءَهُمْ وَاحْذَرْهُمْ أَنْ يَفْتِنُوكَ عَنْ بَعْضِ مَا أَنْزَلَ اللَّهُ إِلَيْكَ
«Суди між ними згідно з тим, що ниспослав Аллах, не потурай їх бажанням і стережися їх, щоб вони не відвернули тебе від частини того, що ниспослав тобі Аллах» (5:49).
У випадку, коли у якому-небудь питанні маються кілька іджтіхадів, то він несе відповідальність перед Аллахом за спрямування мусульман по прийнятому ним шаріатському закону серед цих іджтіхадів, який на його розсуд є найбільш вірним для виконання. З цього приводу були виведені відомі Шаріатські правила, з них: «Правитель має право прийняти стільки законоположень, скільки виникає проблем». Також: «Наказ Імама усуває суперечність», а також: «Наказ Імама виконується як відкрито, так і приховано». Тому мусульманин виконує накази Халіфа у тому, що стосується його відкритої поведінки у відношенні до держави, до інших людей, а також у поведінці, прихованій від держави.
Це те, що набуває Умма з поверненням Халіфату: Халіфа, який керуватиме нею і правити тим, що ниспослав Аллах, і стане дбати про її справи. Майбутній Халіфат, з волі Аллаха, буде праведним Халіфатом, як про це сказав Посланець Аллаха ﷺ, і нами стане правити Халіф такий, як Абу Бакр, Умар, Усман, Алі. Халіф, як про нього сказав Умар: «Якщо б померла вівця на береці Євфрату, то я думав би, що Аллах спитає мене за неї в Судний день». І це не важко для Аллаха!
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Абу Юсуф
07 Рамадан 1435 х.
05/07/2014
