Порочність, режими, зміни і реальність держав: дослідження і міркування

Статті
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Поширення нечестя на землі (фасад, іфсад) — це порушення Шаріату Аллаха і того, що приніс Пророк (с.а.с.). Саме це повторюють проповідники з мінбарів в кожні проповіді. Але чи повинні ми знати щось іще по цьому питанню?

Так, саме порушення Шаріату Аллаха веде до нечестя, несправедливості, аморальності і беззаконню на землі. У цілому це ствердження — правильне. Проте мета нашої статті — пояснити, як це нечестя виникає в країні і стає неминучою долею, яка збиває з пантелику мудрих, робить безсильними спеціалістів, провалює уряд і розчаровує народи так, що вони стають приниженими і безпорадними, приймають нечестя,живуть з ним і пристосовуються до його оточення. Це призводить до тому, що цілі народи стають нечестивими, в тому числі — політичні партії, політичний центр і державні діячі. Усе покрито нечестям, хоча ступінь занурення в нечестя може розрізнятись. Або усе вже стало нечестивим, або знаходиться на шляху до цьому, або ж стає нечестивим, не розуміючи цього. З’являється багато нечестивців, хоча вони і думають, що вчиняють добре.

Тут виникає питання: чому усі чи більшість погрузли у порочності, коли серед них є хафізи Корану, факіхи, муфтії, муфассіри, вчені, ісламські мислителі, вчителі і знавці арабської мови ? Звідки уся ця порочність в країні, якщо є центри фікха, факіхи, імами,лікарі, експерти, техніки, інженери та інші кадри? Чому нечестя проникає скрізь, незважаючи на те, що усі показники в дослідницьких і розумових колах в західному і східному ясно бачать ступінь зростаючої любові мусульман до Ісламу, ступінь зростаючої прихильності до Ісламу і повернення до релігії з плином часу?

Деякі говорили і досі твердять, що, якщо виправити людину, то виправиться усе суспільство. Вони думають, що зі збільшенням кількості благочестивих в суспільстві ситуація зміниться в кращу сторону, а нечестя в країні відступить. Проте відбувається як раз навпаки. Починаючи з дев’яностих років, мусульмани, з милості Аллаха так сильно повернулись до своєї релігії, що багато ісламських груп в наших країнах прийшли до влади і стали правителями, але положення держав стає усе гірше і гірше, а положення народів — іще більш жахливе і нечестиве. Отож, ідея «виправ людину — виправиться суспільство» є обманом, вона обернулась для мусульман повною поразкою.

Потім інші порахували, що проблема полягає в системі правління, яка функціонує в наших країнах. Це, безперечно, вірне ствердження. Але вони не розуміли, як змінити цю систему, тому стали змінювати уряд за урядом. Іноді засинаючи з одним правителем, мусульманин міг вже прокинутись з іншим. Але ситуація тільки погіршувалась. Нечестя проникло в глибину нашого життя і паралізувало нас до такої міри, що ми не можемо забезпечити себе основними елементами життя, такими як їжа, питво, ліки і паливо. Саме це спостерігається сьогодні в Лівані.

Розглянемо це питання з іншого боку. Причина порочності — це система, а не мала кількість благочестивих людей. Навпаки, благочестивих багато. Народи багато разів намагались кинути і змінити систему. І сьогодні змінити уряд стало так же легко, як змінити взуття. Але чи може бути причиною нечестя система, якщо зі зміною уряду і регулярними поправками до конституції ситуація не змінюється? Деякі із цих урядів навіть були ісламськими і мали парламентську більшість!

Для отримання відповіді ми повинні повернутись і спочатку розглянути нинішню реальність. Відомо, що релігія прийшла, щоб змінити народи, тому необхідно знати їх реальність, щоб виправити її за допомогою ісламського рішення. Іслам приніс рішення для різноманітних питань і ситуацій, і кожне рішення застосовується до відповідної реальності. Ані з точки зору розуму, ані з точки зору Шаріату неможна застосовувати ісламське рішення до невідповідної реальності.

Так само ж ця справа обстоїть і в медицині. Лікарю не дозволяється лікувати діабет ліками від подагри чи ліками від ревматизму, наприклад, тому що це не приведе до одужанню, а тільки усугубить і ускладнить стан пацієнта. Навіть якщо у лікаря були добрі наміри, навіть якщо він був чоловіком і з хорошим нравом, але він порушив правило медицини і тому отримав контрпродуктивні результаты. Таким же чином відбувається, якщо народи хочуть виправити порочну реальність, не розуміючи її і не ставлячи правильний діагноз, а потім вдаючись до пошуку ліків в Ісламі.

Тут ми знов повертаємось до першому питанню, але більше детально: яка реальність держав в ісламському світі? Чи однакові вони? Як можна змінити систему цих держав?

Щоб відповісти на це питання, необхідно пояснити дуже важливий аспект — деталізувати реальність держави у цілому з точки зору суверенітету і незалежності. В кожній країні світу є дещо, без чого вона ніколи не зможе обійтись. Це дещо вважається артерією, без якої серце держави зупиняється і не працює, а саме:

1. Входи і виходи в країну, такі як аеропорти, пункти переходу, а також сухопутні і морські кордони, якщо такі є.

2. Багатства, найбільш важливими із яких є вода, енергія усіх видів і сільське господарство.

3. Армія і безпека.

4. Конституція і закон.

Ці чотири складники обов’язкові для кожної держави. Без них держава не утворюється, а якщо і буде утворена, то вона буде картонною, слабкою і перебуваючою на грані краху, тому що не володіє основними складниками життя народу. Тому люди залишають державу при будь-якій можливості і відмовляються від неї в залежності від того, хто фактично, а не формально, контролює артерії життя в країні. Держави діляться на три типи:

Перший тип — незалежна держава. Ці держави мають повний контроль над артеріями життя всередині і ззовні країни, тобто вони можуть захищати, піклуватись і зберігати ці артерії самі, тобто силами своєї армії і народу, і вони можуть проводити свою внутрішню і зовнішню політику без стороннього втручання або диктату. Такі держави називаються незалежними. Їх політичні рішення є незалежними всередині і ззовні, тому що вони за допомогою своєї армії, народу, закону і конституції контролюють артерії і тому, що вони ведуть справи з іншими країнами незалежно, тобто без зовнішнього диктату. До таких держав відносяться, наприклад, Америка, ЄС і Росія.

Другий тип — держави, які обертаються в орбіті інших країн. Ці держави мають повний суверенітет над життєво важливими артеріями тільки всередині, але вони не можуть проводити свою зовнішню політику незалежно від інтересів сильних держав або держави. Отож, ви виявите, що їх зовнішня політика обертається в орбіті крупних держав або держави через нездатність самостійно вести свої зовнішні справи. Що стосується внутрішніх справ, то у таких держав є власна армія, конституція, закони і внутрішня політика, які зазвичай не залежать від диктату зовнішніх сил. До таких держав відносяться Туреччина, Іран, Канада, Малайзія, Південна Корея, Індонезія та інші.

Третій тип — залежні держави. Ці держави — підкорені, вони не у змозі самі захистити свої життєві артерії ані всередині ані ззовні країни, а потребують допомоги, диктату і зовнішнього контролю. Тому їх називають залежними, агентурними; або такими, що не відбулись, державами ; або агентствами і компаніями, які належить контролюючим їх державам. Їх армія знаходиться під зовнішнім контролем, а їх конституції детально розроблені для обслуговування інтересів контролюючих держав. Їх багатства схильні дикому грабуванню, а аеропорти і прикордонні переходи відкриті і використовуються контролюючою державою. До такому типу країн відноситься практично кожна держава ісламського світу.

Тепер нам ясно, якими можуть бути держави і як треба досліджувати їх положення, виходячи із концепції фактичного контролю над життєвими артеріями країни. Тепер ми можемо перейти до відповіді на питання, поставлене в самому початку теми: які шляхи виникнення порочності в країні і як з ним боротись?

По-перше, необхідно знати реальність арабських або неарабських країн. Тепер, після вищезгаданих деталей, ми не можемо називати їх ісламськими, оскільки це суперечило б реальності цих держав, наприклад, реальності Єгипту.

Як нечестя (фасад) проникло в Єгипет? Відповідь полягає у тому, що життєво важливі артерії в Єгипті контролюються єгипетською армією, але не в інтересах єгипетського народу, а в інтересах Америки, а також під зовнішнім диктатом і контролем. Єгипет вважається країною, підкореною Америці,тому що єгипетський президент, безпека, конституція і артерії держави знаходяться під контролем США. Тому для того, щоб викоренити нечестя в Єгипті, доведеться вирвати Єгипет із рук Америки. А це може відбутись тільки в тому випадку, якщо армія і народ знов об’єднаються проти Америки.

Тільки тоді єгиптяни зможуть набути незалежність, і тільки тоді ми зможемо говорити про викорінення нечестя і нечестивців. Отож, зміна уряду в Єгипті, а також отримання ісламської або неісламської більшості в парламенті в уряді з ісламською або неісламською більшістю не змінить реальність Єгипту і взагалі не усуне нечестя, поки Америка не прибере свої руки з артерій життя в Єгипті і єгиптяни не повернуть собі суверенітет і політичне рішення всередині і ззовні країни. Суверенітет — це не порожнє слово, воно має реальне значення в державах. Без суверенітету ніяка революція не здійснить яких-небудь змінень, навіть зверхніх, вона навіть частково не видалить нечестя,що укорінилось в житті Єгипту. Так само ж справа обстоїть з Тунісом, Саудівською Аравією і більшістю інших арабських і мусульманських держав.

Всевишній Аллах говорить:

وَلَن يَجْعَلَ اللَّهُ لِلْكَافِرِينَ عَلَى الْمُؤْمِنِينَ سَبِيلاً

«Аллах не відкриє невіруючим шляху проти віруючих» (4:141).

Тобто невіруючим неприпустимо мати контроль і панування над нашими конституціями і артеріями наших держав, тому що це видаляє із життя владу Ісламу, незалежність і владу Аллаха над нами. Замість цього панування перейде у руки тих, хто контролює нас, і тоді нечестя буде проникати і вити гнізда в мусульманських країнах, і ми не зможемо ані дати відсіч якому-небудь ворогу, ані звільнити яку-небудь землю, ані виробити машину, ані контролювати свої ринки, свою торгівлю, свої життя, свою силу, навіть свій хлібі і воду.

Ісламське рішення того, що ісламські землі не підпадали під владу невірних, полягає у тому, що Аллах встановив унікальну політичну систему — Халіфат, який піклується про мусульман і захищає їх єдність, достоїнство, багатство, честь, життя і майно. В ньому застосовуються закони і конституція, які витікають із Корану, Сунни, іджма ус-сахаба і кіяса. В Халіфаті жодна сфера не буде залежати від зовнішнього контролю, і усі артерії держави відірвуться від невірних колоніальних держав. Наша конституція не буде залежати від конституцій колоніальних сил, тому що вона буде виходити із Корану і Сунни. Армія Халіфату і халіф будуть захисниками артерій держави, захисниками нашого достоїнства, честі і законодавства. Тільки так можна покласти край нечестю на землі. Саме про це говориться, коли в аятах згадується «можливість сповідувати релігію»:

وَعَدَ اللَّهُ الَّذِينَ آمَنُوا مِنكُمْ وَعَمِلُوا الصَّالِحَاتِ لَيَسْتَخْلِفَنَّهُمْ فِي الْأَرْضِ كَمَا اسْتَخْلَفَ الَّذِينَ مِن قَبْلِهِمْ وَلَيُمَكِّنَنَّ لَهُمْ دِينَهُمُ الَّذِي ارْتَضَى لَهُمْ وَلَيُبَدِّلَنَّهُم مِّن بَعْدِ خَوْفِهِمْ أَمْناً يَعْبُدُونَنِي لَا يُشْرِكُونَ بِي شَيْئاً وَمَن كَفَرَ بَعْدَ ذَلِكَ فَأُولَئِكَ هُمُ الْفَاسِقُونَ

«Аллах обіцяв тим із вас, які увірували і робили праведні діяння, що Він неодмінно зробить їх намісниками на землі, подібно тому, як він зробив намісниками тих, хто був до них. Він неодмінно обдарує їх можливістю сповідувати їх релігію, яку Він схвалив для них, і змінить їх страх на безпеку. Вони поклоняються Мені і не долучають співтоваришів до Мене. Ті ж, які після цього відмовляться увірувати, є нечестивцями» (24:55).

В хадісах теж згадується життя в Халіфаті. Повідомляється від Абу Хурайри (р.а.):

كَانَت بَنُو إسرَائِيلَ تَسُوسُهُمُ الأَنْبياءُ، كُلَّما هَلَكَ نَبِيٌّ خَلَفَهُ نَبيٌّ، وَإنَّهُ لا نَبِيَّ بَعدي، وسَيَكُونُ بَعدي خُلَفَاءُ فَيَكثُرُونَ، قالوا: يَا رسول اللَّه، فَما تَأْمُرُنَا؟ قَالَ: أَوفُوا بِبَيعَةِ الأَوَّلِ فالأَوَّلِ، ثُمَّ أَعطُوهُم حَقَّهُم، وَاسأَلُوا اللَّه الَّذِي لَكُم، فَإنَّ اللَّه سائِلُهم عمَّا استَرعاهُم

«Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав: «Раніше ізраїльтянами правили пророки,і кожного разу, як помирав один пророк, його місце займав інший. Що ж стосується мене, то, воістину, після мене пророків вже не буде, але буде багато халіфів». Люди спитали: «Що ж ти велиш нам?» Пророк (с.а.с.) сказав: «Будьте вірні першому із тих, кому принесуть клятву, дотримуйте їх права і просіть Аллаха про те,що вам належить, а Аллах обов’язково спитає з них за усе те, що Він ввірив їм» (Бухарі, Муслім).

Халіфат — це не тільки відсікання рук, бичування за п’янство і побивання камінням за перелюбство, як думають деякі, а повне застосування Ісламу у внутрішніх і зовнішніх справах держави. В ньому артерії держави будуть знаходитись у мусульман і Ісламу. За допомогою справедливої ісламської конституції в державі Халіфат будуть знищені усі форми нечестя і будуть запобігати їх повторній появі.

Залишилось одне питання: що повинні здійснити мусульмани, щоб повернути суверенітет в свої руки після його втрати і захоплення колонізаторами? Тобто, як можна повернути Халіфат?

Спробуємо пояснити це стисло:

Хізб ут-Тахрір в своїх трудах вже пояснив це питання з подробицями. Саме цим питанням зайнятий Хізб ут-Тахрір з миті свого виникнення. В Ісламі є конкретний метод, згідно якому треба змінити Дар уль-куфр в Дар уль-Іслям. Цей метод орієнтований на розуміння реальності країн і держав, як було згадано вище, і розуміння відповідного підходу до реальності кожної країни, що є предметом дослідження. У цілому ж народ повинен повернути собі свою армію і контролювати життєво важливі артерії своєї країни, щоб мати можливість встановити Халіфат. Тобто народ повинен відновити свою владу.

Думка Хізб ут-Тахрір, заснована на цьому розумінні, гласить що уся Умма, партії, вчені мислителі і ті, хто вірний їй на усіх рівнях, повинні вести політичну і ідейну боротьбу і шукати нусру (допомогу) у володарів сили і захисту в арміях, щоб відновити владу над артеріями держави і убрати зі свого шляху інструменти колоніальних держав, які контролюють мусульманські країни.

Такою є стисла відповідь, а більш детально ви самі можете ознайомитись з відповідями, трудами і публікаціями партії «Хізб ут-Тахрір», яка після ретельного вивчення питання і шаріатських джерел вивела своє бачення проблеми мусульман. Аллах говорить:

قُلْ هَذِهِ سَبِيلِي أَدْعُو إِلَى اللَّهِ عَلَى بَصِيرَةٍ أَنَا وَمَنِ اتَّبَعَنِي وَسُبْحَانَ اللَّهِ وَمَا أَنَا مِنَ الْمُشْرِكِينَ

«Скажи: «Такий мій шлях. Я і мої послідовники закликаємо до Аллаху згідно переконанню. Пречист Аллах, і я не є одним із многобожників» (12:108).

Також Він говорить:

وَكَذلِكَ نُفَصِّلُ الْآيَاتِ وَلِتَسْتَبِينَ سَبِيلُ الْمُجْرِمِينَ

«Таким чином Ми роз’яснюємо знамення, щоб став ясним шлях грішників» (6:55).

 

Фарадж Мамдух
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
29 Мухаррама 1443 р.х.
06.09.2021р.