Мусульмани в Палестині і Лівані піддаються жорстоким масовим вбивствам з боку євреїв за підтримкою Америки і Заходу. Але у цей же час ми чуємо, як деякі мусульмани радіють тому, що відбувається у Лівані — вбивствам і руйнуванням. Дійшло до того, що вони влаштовують свята і роздають солодощі з приводу вбивств лідерів проіранської партії. Вони ігнорують той факт, що усі ці вбивства, руйнування і геноцид в Палестині і Лівані — це війна проти усієї Ісламської Умми, а не проти якоїсь групи, фракції чи партії. Ракета, яка падає на жителів Лівану, не розрізняє шиїтів і сунітів, ліванців і палестинців. Вона націлена на усю Умму, і євреїв не хвилює, яку партію вони винищують, адже для них усі мусульмани — вороги.
Немає сумнівів, що Іран і його партія, а також Башар і приспішники погрузли у вбивствах мусульман Сирії, скоюючи варварський геноцид. Це непробачний вчинок, який ніколи не зітреться із пам’яті народів, його не забудуть сумуючі і опечалені матері. У Ірану є свої плани у відношенні Сирії, Ємену і Іраку, що не може ігнорувати жодна розсудлива людина. Відомо, що Іран не хвилюють проблеми мусульман, він не дбає про підтримку опору, окрім тих випадків, коли це служить його власним інтересам і планам. І, можливо, радість щодо смерті тиранів із їх числа виправдана для тих, хто був пригноблений. Проте коли люди тріумфують, вихваляють і радіють вбивствам мусульман руками ворогів Умми — окупантів їх землі, які вигнали її жителів, — це вказує на хибне розуміння Шаріату. Це означає встати на бік ворогів і розділити з ними радість в досягненні їх злочинних цілей. А це не угодно Аллаху у жодному випадку і це не йде на користь мусульманам у їй війні проти ворога. Це саме те, чого хочуть вороги Ісламу. Всевишній Аллах сказав:
وَلَا تَنَازَعُوا فَتَفْشَلُوا وَتَذْهَبَ رِيحُكُمْ
«Не сперечайтесь, а не то ви падете духом і позбавитесь сил» (8:46).
Зі слів Абу Хурайри передається, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
وَمَنْ خَرَجَ عَلَى أُمَّتِي؛ يَضْرِبُ بَرَّهَا وَفَاجِرَهَا، وَلَا يَتَحَاشَى مِنْ مُؤْمِنِهَا، وَلَا يَفِي لِذِي عَهْدٍ عَهْدَهُ، فَلَيْسَ مِنِّي وَلَسْتُ مِنْهُ
«І хто вийшов проти моєї общини, уражаючи і праведного, і грішника із неї, і не щадячи ані віруючого із неї, ані того, з ким вона уклала договір, той не має відношення до мене, а я не маю відношення до нього» (Муслім).
Більше того, ця жорстока атака на Іслам повинна об’єднати Умму проти її ворога так само, як об’єднався Захід, накинувшись на нас так, як голодний звір накидається на їжу. Мусульманам слід об’єднати свої зусилля, згуртуватись під єдиним стягом і підтримати муджахідів, які б’ються проти ворога. Умма повинна позбутись від зрадників із числа правителів, які вступили в змову проти неї і встали на бік ворога. Масовий напад на Умму — цінна можливість мобілізувати свої ресурси як матеріально, так і духовно, зміцнити ряди, відкинути розбіжності і встати єдиним фронтом перед лицем ворога. А ті, хто був пригноблений, нехай ввірять свою справу Всевишньому Аллаху, адже Він сказав:
وَمَن قُتِلَ مَظْلُوماً فَقَدْ جَعَلْنَا لِوَلِيِّهِ سُلْطَاناً فَلَا يُسْرِف فِّي الْقَتْلِ إِنَّهُ كَانَ مَنصُوراً
«Якщо хто-небудь вбитий несправедливо, то Ми вже надали його правонаступнику повну владу, але нехай він не надмірнічає у помсті за вбивство. Воістину, йому буде надана допомога» (17:33).
Одного разу до господина Посланця Аллаха ﷺ дійшли слова голови лицемірів Абдуллаха ібн Убайя ібн Салюля, який сказав: «Клянусь Аллахом, коли ми повернемось до Медини, могутні виженуть звідти принижених», — Умар (р.а.) сказав: «О Посланець Аллаха, дозволь мені відрубати голову цьому лицеміру», — на що Посланець Аллаха ﷺ відповів:
دَعْهُ، لَا يَتَحَدَّثُ النَّاسُ أَنَّ مُحَمَّداً يَقْتُلُ أَصْحَابَهُ
«Залиш його, а то люди скажуть, що Мухаммад вбиває своїх сподвижників» (Бухарі).
Посланець Аллаха ﷺ не покарав лицемірів, щоб згуртувати серця мусульман, закрити двері смути і не відштовхнути людей від Ісламу. Адже увесь Аравійський півострів дивився на цю молоду державу в Медині з настороженістю, вичікуючи митті, щоб напасти на неї. Проте мудрість Посланця Аллаха ﷺ і його усвідомлення важливості єдності мусульман запобігли цьому. Імам ан-Нававі, нехай помилує його Аллах, сказав: «В словах Пророка ﷺ проявляється терпіння, відмова від деяких переважних дій і стійкість перед лицем зла через побоювання, що це може призвести до іще більшому злу. Пророк ﷺ закликав людей до Ісламу і терпів грубість бедуїнів, лицемірів та інших, щоб зміцнити мусульман і утвердити заклик до Ісламу».
В Мединській угоді, яка була написана Посланцем Аллаха ﷺ при заснуванні першої держави, говориться:
إِنَّهُمْ أُمَّةٌ وَاحِدَةٌ مِنْ دُونِ النَّاسِ... وَإِنَّ سِلْمَ الْمُؤْمِنِينَ وَاحِدَةٌ...
«… вони представляють собою єдину Умму, відмінну від решти людей… світ віруючих єдиний …».
Також Імам Ахмад наводить, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
الْمُؤْمِنُونَ تَتَكَافَأُ دِمَاؤُهُمْ، وَيَسْعَى بِذِمَّتِهِمْ أَدْنَاهُمْ، وَهُمْ يَدٌ عَلَى مَنْ سِوَاهُمْ
«Мусульмани усі рівні. Кожен із з них захищає і дбає один про одного. Вони єдині проти інших».
В книзі «Аль-Бідая ва ан-Ніхая» Ібн Касіра (8-й том, стор. 127) говориться: «Коли римський імператор побачив, що Муавія зайнятий війною з Алі, він наблизився до деяких земель з величезними військами і побажав завоювати їх. Тоді Муавія написав йому: «Клянусь Аллахом, якщо ти не зупинишся і не повернешся на свої землі, о проклятий, я укладу мир з моїм двоюрідним братом (Алі), і ми разом вийдемо проти тебе. Ми виженемо тебе з усіх твоїх земель і зробимо для тебе землю тісною, незважаючи на її простори».
Такою була позиція Посланця Аллаха ﷺ і його сподвижників у питанні єдності мусульман, адже єдність — це вимога Шаріату. Єдність — це політична позиція, і мусульмани не зможуть звільнитись від західного колоніалізму і його нападок, якщо не об’єднають свої голоси і не згуртують свої ряди, щоб зруйнувати кордони, зміцнити єдність і підняти стяг єдинобожжя під керівництвом богобоязливого і щирого лідера, який поведе Умму до величі і перемоги. Сьогодні у Умми є шанс добитись цього.
Щодо невігласних закликів, то вони служать тільки ворогам Ісламу і іще більше роз’єднують мусульман. Вони не просунуть Умму уперед, а тільки відкинуть її назад. О Аллах, даруй єдність серцям віруючих, обдаруй нас перемогою і зміцни на землі під щирим керівництвом, яке об’єднає розрізнену Умму під стягом Посланця Аллаха ﷺ.
وَاعْتَصِمُوا بِحَبْلِ اللهِ جَمِيعاً وَلَا تَفَرَّقُوا وَاذْكُرُوا نِعْمَتَ اللَّهِ عَلَيْكُمْ إِذْ كُنتُمْ أَعْدَاءً فَأَلَّفَ بَيْنَ قُلُوبِكُمْ فَأَصْبَحْتُم بِنِعْمَتِهِ إِخْوَاناً وَكُنتُمْ عَلَى شَفَا حُفْرَةٍ مِّنَ النَّارِ فَأَنقَذَكُم مِّنْهَا كَذَلِكَ يُبَيِّنُ اللهُ لَكُمْ آيَاتِهِ لَعَلَّكُمْ تَهْتَدُونَ
«Міцно тримайтесь за вервь Аллаха усі разом і не розділяйтесь. Пам’ятайте про милість, яку Аллах надав вам, коли ви були ворогами, а він згуртував ваші серця, і по Його милості ви стали братами. Ви були на краю Вогняної прірви, і Він врятував вас від неї. Так Аллах роз’яснює Свої знамення, — можливо, ви послідуєте прямим шляхом» (3:103).
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Халід Алі, Америка
5 Рабі ус-сані 1446 р.х.
8 жовтня 2024 р.
