Очевидно, що Нетаньяху прагне втягнути Іран до відкритої війни, щоб розширити масштаби конфлікту і поставити адміністрацію Байдена в незручний стан, вимусивши її зайняти жорстку позицію на захист євреїв. Нетаньяху добивається конфронтації між США та Іраном, оскільки це продовжить конфлікт в Газі.
Протистояння між Тегераном і Вашингтоном буде мати наслідки, які не принесуть вигоди ані Америці, ані Ірану. Тому обидві сторони стараються дотримуватись правил ведення бойових дій і уникати відкритої конфронтації. Як би Нетаньяху не намагався розширити масштаби війни і втягнути Іран до прямої участі, йому не вдасться добитись цього. Як би він не старався, не планував, не був би хитрим, він не зможе втягнути Тегеран до протистояння з Америкою, оскільки Іран не вийде за американські рамки ведення бойових дій. Сили, пов’язані з Тегераном в Лівані, Іраку, Ємені і Сирії, виступають у якості заміщуючого поля бою між Америкою та Іраном. Також ми жодного разу не бачили, щоб Америка здійснювала військові операції на території Ірану. Частіше за усе по ньому прямі удари завдавало єврейське утворення, координуючись з Америкою.
Щодо американської відповіді, то вона полягає в ударах по посередникам і силам, пов’язаних з Іраном, при цьому дані дії координуються з Тегераном. Тому, у будь-якому, випадку, не вбачається змісту у спробах Нетаньяху розширити масштаби конфлікту.
Очевидно, що Америка розглядає політику Тегерану як частину своєї стратегії в регіоні.
Можливо, загроза безпеці єврейського утворення може підштовхнути Америку до рішучих заходів, таких як введення економічних санкцій чи обмежені військові дії. Проте США не можуть відмовитись від послуг, які Іран надає їм в регіоні. Також вони усвідомлюють, що Іран спричиняє тиск на євреїв, щоб добитись переговорів і зупинити війну в Газі, яка стає чинником тиску на адміністрацію Байдена, яка готується до важливих виборів. Це пояснює, чому Іран спричиняє тиск на єврейське утворення і штовхає його до перемир’я.
Нещодавні заяви Америки про те, що вона не розглядає розширення масштабу війни і сподівається знайти дипломатичне рішення, є чітким посланням Ірану. Іран повинен дотримуватись цього послання і не переходити червоні лінії, щоб гарантувати, що війна не буде розширена і не переросте у відкрите протистояння.
Прийнявши цю роль, Іран діє в межах взаємовигідної співпраці з Вашингтоном. Його ціль — стати впливовою регіональною силою, але при цьому він повинен стежити за тим, щоб його дії не суперечили інтересам США.
Відносини між Тегераном і Вашингтоном неможна описати як ворожі чи союзницькі. Це складні відносини, які важко зрозуміти без глибокого аналізу і проникливого погляду, оскільки країна насправді рухається згідно заданому курсу без відхилень.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Муніс Хамід, Ірак
21 Рабі уль-авваль 1446 р.х.
24 вересня 2024 р.
