Хвала Аллаху, мир і благословення Посланцю Аллаха, а також його родині, сподвижникам і тим, хто послідував за ним…
Ісламській Уммі — у цілому, і носіям заклику до відновленню Праведного Халіфату — зокрема…
Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!
У цей день, 28 Раджаба 1342 року хіджри, що відповідає 3 березня 1924 року, тобто 102 роки назад по місячному календарю, невірні колонізатори, очолювані у той час Британією,при співпраці з арабськими і турецькими зрадниками змогли добитись руйнування Халіфату. Мустафа Кемаль скоїв акт явного невір’я, скасувавши систему Халіфату в Стамбулі, взявши під варту халіфа і виславши його на світанку того ж дня. У той день мусульманські землі спіткало величезне лихо. Умма була повинна виступити зі зброєю проти того правителя, який скоїв акт явного невір’я, як про це говориться в хадісі Посланця Аллаха ﷺ, виведеному від Убади ібн ас-Саміта (р.а.):
أنْ لاَ نُنازِعَ الأمْرَ أهْلَهُ إلاَّ أنْ تَرَوْا كُفْراً بَوَاحاً عِنْدَكُمْ مِنَ اللهِ تَعَالَى فِيهِ بُرْهَانٌ
«…і не будемо намагатись позбавити влади тих, кому вона буде належати, якщо тільки не побачимо (проявів) очевидного невір’я і не будемо володіти доказами цього, (отриманими) від Всевишнього Аллаха…» (Бухарі, Муслім).
Але Умма не зробила нічого із того, що зірвало б плани цього злочинця і його помічників. Її відповідь на очевидне невір’я правителя була дуже слабкою.
Падіння Халіфату ознаменувало початок темної епохи. Єдина держава, яка стояла на стражі істини і справедливості, розпалась на більше аніж 50 дрібних країн, на чолі кожної із яких стоїть горе-правитель. І навіть такі тяжкі події, як землетрус в Туреччині і Сирії, не об’єднали мусульман в одну єдину державу. Як до, так і після землетрусу мусульмани залишились розділеними і не пом’янули назидання. Аллах говорить:
أَوَلَا يَرَوۡنَ أَنَّهُمۡ يُفۡتَنُونَ فِي كُلِّ عَامٖ مَّرَّةً أَوۡ مَرَّتَيۡنِ ثُمَّ لَا يَتُوبُونَ وَلَا هُمۡ يَذَّكَّرُونَ
«Невже вони не бачить, що кожен рік вони піддаються випробуванню один чи два рази? Вони не розкаюються після цього і не поминають назидання» (9:126).
Але у той же час цей землетрус показав, що Іслам усе іще живий в серцях мусульман. Вони повторюють такбіри, коли знаходять тих, хто вижив під завалами. Перед нашими очима досі стоїть картина, як рятувальники виносять дитину, яку мати народила під завалами і після цього померла. Перед нами картина того, як в руїнах видно руку загиблого мусульманина, а в ній — четки для прославлення Аллаха. Хіба не дивно те, як жінка, яку знайшли під завалами, попросила платок для голови перш, ніж вийти назовні? Хіба можна сказати, що Іслам загинув, коли мусульманин, яки кликав на допомогу з-під завалів, спочатку попросив спустити йому воду для омовіння і здійснення намазу, час якого вже виходив. Перед нами картина того, як знайдений рятувальниками мусульманин читає під завалами суру «Бакара». Хіба ви не бачили ту врятовану з-під завалів дівчину, яка сумувала про те, що не змогла у цей день зробити намаз. Кожний порятунок супроводжувався такбірами. Люди кричали «Аллаху акбар!». Такими є почуття мусульманина під час лих. Нехай помилує Аллаха кожного мусульманина, який загинув від цього землетрусу. Просимо Аллаха прийняти їх в числі шахідів в День Суду. Просимо у Аллаха вилікування для поранених. Нехай Аллах стане помічником кожного, хто вижив. Нехай Аллах дарує їм благородне життя, яке вони проживуть у підкоренні Аллаху і Його Посланцю ﷺ.
Усе це демонструє ту величезну різницю між мусульманами та їх правителями. І ця різниця з’явилась 102 роки назад, коли був зруйнований Халіфат. Потім невірний колонізатор, скориставшись відсутністю Халіфату, встановив у серці ісламського світу, на благословенних землях Палестини, на землях Ісри і Міраджу, єврейське утворення, створивши умови для його життя і забезпечивши його усім необхідним. Перше, що зробив невірний колонізатор, це забезпечив безпеку єврейського утворення за допомогою правителів сусідніх країн. Саме ці правителі спеціально програли усі війни з євреями, щоб показати їх «непереможність», у той час як Аллах говорить про них:
وَضُرِبَتۡ عَلَيۡهِمُ ٱلذِّلَّةُ وَٱلۡمَسۡكَنَةُ
«Їх спіткали приниження і бідність» (2:61).
Правителі цих країн не зупинились на цьому, а почали працювати над тим, щоб мусульмани більше не думали про повне знищення єврейського утворення, а думали про те, як добитись з ним миру в надії на те, що воно відступить з тих територій, які окупувало з 1967 року.
Єврейське утворення скоювало і досі продовжує коїти найогидніші злочини в Палестині, останнім із яких стала різанина в Дженіні 26 січня 2023 року. У цей день озброєні до зубів єврейські військові вдерлись до табору Дженін і влаштували різанину, вбивши 9 людей. Єврейські військові стріляли в людей, валили забори прямо на поранених і чавили їх бульдозерами. Цей злочин продовжився в Наблусі — в таборі Акабат-Джабр, де в ході вторгнення єврейських військових загинули і були поранені палестинці. Усе це відбувається на виду правителів мусульман, які сидять, склавши руки. Вони об’явили себе посередниками між вбивцею і жертвою. Нехай погубить їх Аллах! Як вони можуть сьогодні квапитись укладати з євреями угоду про нормалізацію відносин?! Прикладу Єгипту в цій угоді послідували правителі Йорданії, ОАЕ, Бахрейну і Марокко. Ось і Судан хоче скоїти той же самий злочин. Фактичний правитель Судану аль-Бурхан прийняв у себе міністра іноземних справ євреїв Елі Коена 02.02.2023 у спробі знайти шляхи нормалізації відносин. І вони навіть не хвилюються щодо того, який тяжкий гріх вони коять. Аллах говорить:
سَيُصِيبُ ٱلَّذِينَ أَجۡرَمُواْ صَغَارٌ عِندَ ٱللَّهِ وَعَذَابٞ شَدِيدُۢ بِمَا كَانُواْ يَمۡكُرُونَ
«Грішників же спіткає приниження перед Аллахом і тяжкі муки за те, що вони плели підступи» (6:124).
Дивно те, що при кожній ескалації або при кожному злочині єврейські політики обіймаються з арабськими правителями і сидять у них в гостях. Незадовго до різанини в Дженіні Нетаньяху був гостем у палаці йорданського короля. Навіть на період злочину в Дженіні Палестинська адміністрація продовжувала координацію дій з єврейським утворенням по питанням безпеки, як вона сама зізналась у цьому, заявивши вже після злочину, що зупинить цю координацію. Дивно і те, що коли після різанини небайдужі палестинці, які встали на захист своєї землі, помстились, вбивши сімох єврейських поселенців, правителі мусульман поквапились засудити їх дії. Свої засудження виразили міністри іноземних справ Туреччини, ОАЕ, Йорданії і Єгипту.
Палестина — це не єдина земля, яка вкусила зрадництво правителів мусульманських країн. Вони відмовились і від інших ісламських земель. Кашмір анексований індуськими язичниками, а правителі Пакистану спостерігають, склавши руки. Мусульман-рохінджа вирізають в Бірмі, а правителі Бангладеш як нібито не чують стони тих, хто гине. Китай влаштував різанину у Східному Туркестані, а в мусульманських країнах гробова тиша. Максимум, що можуть сказати правителі мусульман по цьому питанню: «Це їх внутрішня проблема». Аллах говорить:
كَبُرَتۡ كَلِمَةٗ تَخۡرُجُ مِنۡ أَفۡوَٰهِهِمۡۚ إِن يَقُولُونَ إِلَّا كَذِبٗا
«Тяжкі слова, які виходять із їх ротів, і говорять вони одну лише брехню» (18:5).
Колонізатор не обмежився приниженням Умми і почав посягати на її святині. Так 21.01.2023 екстреміст Палудан спалив перед турецьким посольством в Стокгольмі екземпляр Священного Корану, а швецький уряді не перешкодив цьому акту. Потім той же самий злочин був скоєний 27.01.2023 в Гаазі і Копенгагені. Услід за цим аль-Азхар опублікував заяву з засудженням цих актів і вимогою зупинити осквернення релігійної святині. Немає сумнівів у тому, що вчені аль-Азхара знають, що справжньою відповіддю на спалення Корану є не засудження, а військова кампанія. Спалення Корану — це об’явлення війни Ісламській Уммі. А відповідна відповідь — це війна, яка надасть урок решті іншим. Аллах говорить:
فَإِمَّا تَثۡقَفَنَّهُمۡ فِي ٱلۡحَرۡبِ فَشَرِّدۡ بِهِم مَّنۡ خَلۡفَهُمۡ لَعَلَّهُمۡ يَذَّكَّرُونَ
«Якщо ти зустрінешся з ними у битві, то покарай їх суворо, щоб розсіяти тих, хто позаду них, — можливо, вони пом’януть назидання» (8:57).
Дорогі мусульмани! Агресія проти вас зупиняється не полум’яними промовами,які не приносять ніякої користі, а вістрям меча так, щоб ворог відмовився від ідеї нападати на мусульман. Саме так і відповідали мусульмани, коли у них був Халіфат, як це видно із історії. Приклади відбиття ворожих атак детально описані в таких книгах, як «Аль-Бідая ван-Ніхая» Ібн Касіра, «Футух аль-Бульдан» аль-Балазурі, «Таріх» Ібн Хальдуна, «Таріх уль-Іслям» аз-Захабі та інших. Наведемо деякі строки із цих книг:
• «В 87 році хіджри Кутайба ібн-Муслім виступив в похід на Пайкенд, що знаходиться недалеко від Бухари. Іще до приходу полудня Аллах дарував мусульманам перемогу. Один чоловік підбурював на повстання проти мусульман, але був схоплений. Перебуваючи у полоні, він сказав: «Дозвольте мені відкупитись п’ятьма тисячами комплектів китайського одягу, які оцінюються в тисячі». Коли про це доповіли Кутайбі, він відповів: «Ні. Я не дозволю тобі знов устрашати мусульман», — і велів відрубати йому голову».
• «У 90 році хіджри Дахір, правитель Сінда, напав на корабель і взяв в полон перебуваючих на ньому мусульманок. Халіф велів своєму валію покарати цього тирана. Мухаммад ібн аль-Касим очолив військо і визволив мусульманок, покарав цього беззаконника і відкрив землі Сінда».
• «У 223 році хіджри римський правитель виступив в похід на мусульманські землі і напав на місто Забатра, вбивши і взявши в полон мусульман. Одна із полонених мусульманок заволала: «О, Мутасім!». Коли ця новина дійшла до халіфа Мутасіма, він сказав: «Я вже йду!». Він особисто очолив військо і помстився за мусульманку. Потім він спитав: «Яке римське місто найбільше?». Йому відповіли: «Аморій (місто недалеко від Анкари)». І халіф відкрив це місто город».
• «У 582 році хіджри правитель Ель-Карака Рено де Шатільон (Арнат) напав на караван мусульманських паломників із Єгипту, деяких вбив, а решту взяв у полон. Султан Салахуддін одразу ж почав готуватись до війни, закликавши приєднати до нього воїнів із мусульманських міст. Султан поклявся, що вб’є злочинця, якщо отримає над ним перемогу. В місяці Рабі уль-ахір 583 року хіджри Аллах дарував йому перемогу в Битві при Хаттіні. Салахуддін вбив беззаконника у помсту за те, що він зробив з паломниками. Потім 27 Раджаба 583 року хіджри він звільнив аль-Аксу».
• «У1307 році хіджри (1890 р.) один театр вирішив показати у Парижі виставу, в якій буде зображений Посланець Аллаха ﷺ. Коли звістка про це дійшла до султана Абдульхаміда II, він тут же викликав до себе посла Франції в Стамбулі і зустрів його, надягнувши на себе військову форму. Він пригрозив, що якщо вистава відбудеться, Османська держава об’явить про розрив відносин, що буде означати війну. Султан суворо сказав послу: «Я — халіф мусульман. Я обрушу світ на ваші голови, якщо ви не скасуєте цю виставу». Франція підкорилась вимозі і скасувала виставу».
Невірний колонізатор у ті часи усвідомлював, що будь-яке порушення святості Ісламу і мусульман призведе до жорстокої реакції у відповідь. Але сьогодні він оскверняє Коран, Посланця Аллаха ﷺ і землі мусульман, а відповіді ніякої не слідує. Причина бездіяльності мусульман полягає у відсутності Імама, праведного халіфа, який захищав би Умму від підступів ворогів. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
إِنَّمَا الإِمَامُ جُنَّةٌ يُقَاتَلُ مِنْ وَرَائِهِ وَيُتَّقَى بِهِ
«Імам є щитом, (адже) за ним (можна) битись і користуватись ним для захисту» (Бухарі, Муслім).
На завершення я звертаюсь до тих мусульман, які володіють силою і впливом! Тільки ви у змозі вилікувати рани Умми і захистити її від ворогів. Тільки ви в силах зупинити те лихо, яке спіткало країни мусульман. Так виконайте же свій обов’язок перед Аллахом! Допоможіть мусульманам! Дайте нусру партії «Хізб ут-Тахрір», щоб встановити Праведний Халіфат! І це не тільки єдиний шлях до порятунку, але й великий обов’язок в Ісламі. Хто в силах встановити Халіфат і поставити на чолі халіфа, але не робить цього, бере на себе тяжкий гріх, а його смерть буде подібна смерті часів джахілії. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
وَمَنْ مَاتَ وَلَيْسَ فِي عُنُقِهِ بَيْعَةٌ مَاتَ مِيتَةً جَاهِلِيَّةً
«Той, хто помре, не принісши правителю клятви на вірність (байат), помре подібно тому, як помирали у часи джахілії» (Муслім).
По-друге, мусульмани поквапились принести присягу халіфу іще до того, як поховали Посланця Аллаха ﷺ. Вони розуміли важливість наявності халіфа. По-третє, Умар ібн аль-Хаттаб перед своєю смертю виділив шістьом сподвижникам, яким був обіцяний Рай при житті, три дні на те, щоб вони вибрали одного серед себе наступним халіфом. І Умар велів вбити того, хто не буде згоден з цим вибором. Усе це відбувалось на виду сподвижників, і ніхто не засудив Умара за це рішення. Але ми живемо без халіфа і Халіфату вже довгі роки.
О, військо Аллаха! Янголи не спустяться на землю, щоб встановити Халіфат для нас. Але янголи допоможуть нам, якщо ми будемо докладати усіх зусиль для встановлення цього Халіфату. Аллах обіцяв це в Корані:
وَعَدَ ٱللَّهُ ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ مِنكُمۡ وَعَمِلُواْ ٱلصَّٰلِحَٰتِ لَيَسۡتَخۡلِفَنَّهُمۡ فِي ٱلۡأَرۡضِ كَمَا ٱسۡتَخۡلَفَ ٱلَّذِينَ مِن قَبۡلِهِمۡ
«Аллах обіцяв тим із вас, які увірували і робили праведні діяння, що Він неодмінно зробить їх намісниками на землі, подібно тому, як Він зробив намісниками тих, хто був до них» (24:55).
І Посланець Аллаха ﷺ передвіщав це у хадісі:
ثُمَّ تَكُونُ مُلْكاً جَبْرِيَّةً فَتَكُونُ مَا شَاءَ اللَّهُ أَنْ تَكُونَ ثُمَّ يَرْفَعُهَا إِذَا شَاءَ أَنْ يَرْفَعَهَا ثُمَّ تَكُونُ خِلَافَةً عَلَى مِنْهَاجِ النُّبُوَّةِ
«Потім прийде період царства тиранії, який триватиме стільки, скільки побажає Аллах. Потім, коли побажає Аллах, він припиниться. Потім прийде період Халіфату, заснованого на методі пророцтва», — потім він замовчав» (Ахмад).
Вороги Ісламу будуть твердити, що повторне встановлення Халіфату неможливе, і будуть глузувати над цією ідеєю.
غَرَّ هَٰٓؤُلَآءِ دِينُهُمۡۗ
«Ці люди обмануті своєю релігією» (8:49).
Як раніше Халіфат з’явився, незважаючи на подібні висловлювання — Аллах підтримав Свою релігію і надав підтримку мусульманам — так і сьогодні, він знов буде встановлений. Аллах завжди на боці тих, хто працює на шляху встановлення Його релігії. Аллах говорить:
إِنَّ ٱللَّهَ بَٰلِغُ أَمۡرِهِۦۚ قَدۡ جَعَلَ ٱللَّهُ لِكُلِّ شَيۡءٖ قَدۡرٗا
«Аллах доводить до кінця Свою справу. Аллах встановив міру для кожної речі» (65:3).
І час цієї справи наближається з кожною хвилиною. Аллах говорить:
وَيَقُولُونَ مَتَىٰ هُوَۖ قُلۡ عَسَىٰٓ أَن يَكُونَ قَرِيبٗا
«І скажуть: «Коли ж це трапиться?». Скажи: «Можливо, це трапиться дуже скоро!» (17:51).
Амір Хізб ут-Тахрір Ата ібн Халль Абу ар-Рашта
Газета «Ар-Рая»
28 Раджаба 1444 р.х.
19.02.2023 р.
