Політика Америки у відношенні Китаю і Росії

Яку політику Америка проводить у відношенні цих двох держав і які цілі переслідує у цій своїй політиці? Чи відрізняється нова адміністрація від старої?

Відповідь:

Розглянемо дії нової адміністрації і пояснимо суть американської політики та її цілі:

— 12 березня 2021 року президент США Байден провів онлайн-конференцію з лідерами Австралії Скоттом Моррісоном, Індії Нарендрою Моді і Японії Шахіді Суга, враховуючи ключову роль цих країн у прагненнях Америки по протидії зростаючої військової і економічної міці Китаю. Президент США сказав, що «вільний і відкритий Індо-Тихоокеанський регіон має життєво важливе значення для нашого спільного майбутнього». «США схильні роботі з вами, з нашими партнерами, а також з усіма нашими союзниками в регіоні для досягнення стабільності», — зазначив Байден (див. «AsharqAl-Awsat» за 13.03.2021).

Потім, 13 березня 2021 року, міністр оборони США Ллойд Остін об’явив, що «Він вирушив разом з держсекретарем США Ентоні Блінкеном в Азію з тижневим візитом, який приведе його в Токіо, Сеул і Нью-Делі, щоб обговорити шляхи розширення військової співпраці в регіоні з союзниками Америки і створення надійного стримуючого пояса перед лицем Китаю. Про це він заявив незадовго до першої американсько-китайської зустрічі на Алясці, тобто до зустрічі команди Байдена с представниками МЗС Китаю в лиці курируючого зовнішньою політикою Китаю члена політбюро ЦК китайської компартії Ян Цзечі і міністра закордонних справ Ван И» (див. «AsharqAl-Awsat» за 14.03.2021). Окрім цього, Блінкен заявив, що США не припинять притягувати Китай до відповіді за дії у відношенні Гонконгу, економічний тиск на інші країни і порушення прав людини у відношенні уйгурського населення Сіньцзян-Уйгурського автономного району КНР (Східний Туркестан).

— Міністр оборони США Ллойд Остін 20 березня 2021 року заявив: «Ми певно закликаємо усіх своїх партнерів триматись подалі від російської техніки, щоб уникнути американських санкцій», — і додав: «Ніяких поставок систем С-400 в Індію не було, і тому можливість санкцій не обговорювалась» (див.«AlJazeera» за 20.03.2021). Нагадаємо, що 5 жовтня 2018 року на полях переговорів в Нью-Делі російським президентом Володимиром Путіним і прем’єр-міністром Індії Нарендрою Моді буда підписана угода про поставки ЗРК С-400 «Тріумф», загальна сума угоди склала $5,4 млрд.

Перший внесок у розмірі $850 млн. — 15% від усієї вартості — був зроблений у вересні 2019 року. Очікується, що перший полковий комплекс ЗРС С-400 буде прийнятий на озброєння ВС Індії у кінці 2021 року чи на початку 2022 року. Візит Остіна в Індію пройшов у межах прагнення США сформувати альянс із держав, які борються зі зростаючим впливом Китаю у регіоні і допомагають Америці обмежити вплив Росії. Американські військові компанії підписали з Індією угоди на мільярди доларів по поставці військової техніки, в т.ч. — по закупці 150 бойових літаків і вертольотів у межах модернізації озброєних сил, яка передбачає інвестування біля $250 млрд. Варто зазначити, що, незважаючи на те, що Росія є найбільшим постачальником зброї в Індію, усе ж таки Нью-Делі побоюється потенційних санкцій США згідно з американським законом «Про протидію супротивникам США за допомогою санкцій» (CAATSA),як це трапилось з Туреччиною після купівлі російських систем С-400.

З тих пір, як Нарендра Моді прийшов до влади у 2014 році, індо-американські відносини почали зміцнюватись в силу того, що Моді дотримується американської політики в регіоні. У 2016 році США визначили Індію своїм «крупним оборонним партнером». З того часу Америка підписала з Індією низку угод для спрощення передачі високоточної зброї і поглиблення військової співпраці. Америка хоче, щоб Індія остаточно відмовилась від закупки російської системи оборони С-400 та іншого озброєння, щоб остання стала повністю залежною від Америки у військовій сфері, зокрема — у питаннях озброєння.

Такий підхід відрізняється від політики проанглійської партії «Індійський національний конгрес», яка по вказівці Лондона на протязі усього періоду британського впливу в цій країні купувала зброю у радянської і пострадянської Росії, щоб Америка остаточно не змогла монополізувати військову сферу в Індії і утвердити свій вплив у цій країні. Проте, коли Америці вдалось привести своїх агентів із «Джанатапарті» («Народної партії») у владу в Індії, Вашингтон почав працювати над тими, щоб зв’язати Індію з Америкою у питаннях зброї і озброєних сил, щоб прибрати у свої руки усі політичні та інші питання Індії і покінчити з британським впливом у цій країні.

— Одночасно з вищезгаданим Америка веде діалог з Китаєм і спричиняє на останній тиск. Перша зустріч представників МЗС США і КНР пройшла 18 березня 2021 року у місті Анкорідж в штаті Аляска. Держсекретар США Ентоні Блінкен заявив про те, що на переговорах мова йшла, зокрема, «про дії Пекіну «в Сіньцзяні (Східному Туркестані), Гонконзі, на Тайвані і про кібератаки на США», а також про «економічне примушення» з боку Китаю у відношенні американських союзників. «Кожна із цих дій загрожує безпеці, заснованої на правилах порядку, який підтримує глобальну стабільність», — заявив держсекретар. У відповідь головний дипломат Китаю Ян Цзечі зазначив: «Китай виступає проти американського втручання у внутрішні справи Піднебесної. Ми не приймає таке втручання і готові вжити рішучі відповідні дії».

У той ж час політик запропонував відмовитись від конфронтації і «менталітету «Холодної війни» (див. «Reuters» за 19.03.2021). Цим самим Америка хотіла спричинити психологічний та інформаційний тиск на Китай, щоб опорочити його перед світом і виставити в образі порушника прав людини. Америка хоче використати усе це проти Китаю, а не захистити права людини. Проте, по усій видимості, їй це не вдалось, оскільки китайці відповіли тим же, а саме — звинуватили Америку у порушенні прав людини всередині і за межами своєї країни. І з’ясувалось, що Америка ні в чому не відрізняється від Китаю за винятком того, що Америка верховодить іншими країнами і намагається утвердити свою гегемонію над ними, провокує і грабує їх багатства.

— Нова адміністрація на чолі з Байденом вказала на те, що в справжній час вона продовжить торгову війну, почату адміністрацією Трампа, але шляхом об’єднання з союзниками та іншими країнами. На посаду держсекретаря був обраний Ентоні Блінкен, який підтримував введення санкцій проти Китаю. Виступаючи перед комісією по міжнародним справам в Сенаті, він заявив: «Немає ніяких сумнівів в тому, що Китай становить найбільш значний виклик для США, для інтересів американців. Вважаю, що ми повинні проводити по відношенню до Китаю політику з позиції сили, а не слабкості». «Із справедливості до президенту Трампу треба сказати, що він був правий, дотримуючись більш жорсткого підходу у відношенні Китаю … Це була вірна тактика, хоча те, як він її реалізовував, в моєму розумінні виходить далеко за межі дозволеного. Але базовий принцип був вірним, і я вважаю, що це дійсно корисно для нашої зовнішньої політики», — зазначив держсекретар (див. «Anadolu» за 20.01.2021).

Це вказує на те, що базовий принцип політики Америки у відношенні Китаю залишиться колишнім, а тактика реалізації буде відрізнятись від дій колишньої адміністрації. Політика стримування закінчилась, а на її місце прийшла політика конфронтації для того, щоб припинити просунення Китаю у регіоні і за кордоном.

— Америка ясно виразила свої побоювання перед китайською експансією. «Минулою ніччю (19.02.2021) я цілих дві години провів на телефоні з Сі Цзіньпінем... Ми обговорили цілу низку проблем, в тому числі — права людини, торгівлю і безпеку … Якщо ми не поворушимось, вони з’їдять наш ланч», — заявив президент США Байден, —«У них є найбільші нові ініціативи, у них є швидкісні залізниці … вони інвестують мільярди доларів у сфери, пов’язані з транспортом і екологією, ми просто повинні активізуватись». Прес-секретар Білого дому Джен Псакі заявила: «Точка зору президента полягає у тому, що ми [Сполучені Штати] знаходимось у стані конкуренції з Китаєм. І він тверезо оцінює глибину цього виклику» (див. «TheWallStreetJournal» за 12.02.2021). Байден іще раз зазначив побоювання своєї країни: «Між Сполученими Штатами і Китаєм іде жорстка конкуренція. Останній прагне стати головуючою державою у світі з точки зору сили і впливу. Обіцяю, що цього не трапиться, поки я в Білому домі».

Держсекретар Ентоні Блінкен підтвердив, що Сполучені Штати будуть співпрацювати зі своїми союзниками і партнерами у справі захисту наших загальних цінностей і інтересів, щоб притягти КНР до відповідальності за дії, що загрожують стабільності в Індо-Тихоокеанському регіоні, зокрема — в Тайванській протоці, і підривають міжнародну систему, засновану на певних правилах (див. «AlJazeera» за 25.03.2021). На початку березня Білий дім представив «проміжні принципи національної безпеки» — стратегічний план адміністрації Байдена. Даний план містить в собі рекомендації нової адміністрації органам національної безпеки для успішного протистояння глобальним викликам. Китай згадується у двадцятисторінковому документі 15 разів, тоді як Росія — 5.

— Білий дім вважає, що Китай поки не встановив свій контроль над Південно-Китайським морем і регіоном у цілому, а швидше, прагне здійснити це. Америка ж прагне перешкодити цьому за допомогою азіатських держав того регіону. Вона хоче, щоб Китай і далі залишався сугубо регіональною державою, осадженою з усіх боків. В Південно-Китайському морі є багато країн, в тому числі — Індонезія, Малайзія, Філіппіни і В’єтнам, які Америка використовує проти Китаю. Поруч з цим морем в Тихому океані знаходиться Австралія, з якою Америка координує свої дії проти Китаю. У Східно-Китайському морі знаходяться такі країни, як Японія, Тайвань і Південна Корея, які є союзниками Америки. У минулому США визнали принцип «єдиного Китаю» при умові, що останній об’єднається з Тайванем на добровільній основі.

В період правління Трампа Америка відмовилась від цього визнання, а Китай пригрозив вторгненням в Тайвань, в ітозі Трамп відступив і знов визнав «єдиний Китай» — угоду, яку Америка підписала з Китаєм у 1979 році, при умові, що єдність буде здійснюватись поступово через взаєморозуміння на основі економічного і політичного зближення. Незважаючи на це, Америка перешкоджає цьому, озброює Тайвань і надає останньому політичну і економічну підтримку. Американський адмірал, командуючий військовими силами США в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні Філіпп Девідсон 10 березня 2021 року заявив, що Китай може вторгнутись на Тайвань на протязі найближчих шести років. «Я переживаю, що Китай прискорює свої спроби витіснити США і нашу керівну роль у міжнародному порядку, заснованому на міжнародному праві, вже к 2050 року», — сказав Девідсон (див.«AlJazeera» за 11.03.2021).

Білий дім побоюється того, що Китай анексує Тайвань, який був визнаний Америкою як частина Китаю, і тому намагається відтягнути це. Проте, по усій видимості, Китаю приїлись ці американські затримки і ігри, що перешкоджають досягненню єдності країни, і Пекін не бажає більше іти на приводу Америки. Швидше усього, існує серйозна загроза для Тайваню з боку Китаю, який в силах з легкістю анексувати його. При цьому Пекін розуміє і побоюється того, що цей крок може обірвати торгові відносини з Америкою і з багатьма іншими державами, які слідують за Америкою.

— Проблема Росії відрізняється від проблеми Китаю. Росія контролює регіони Центральної Азії, Кавказу і частину Європи аж до України, які є давніми зонами впливу Росії з часів Радянського Союзу. Америка суперничає з Росією в зонах впливу останньою, щоб утвердитись і розширити свій вплив після того, як Америці вдалось проникнути у ці країни і поширити в деяких із них свій вплив, навіть якщо він є ламким і нестабільним. Одночасно з цим Америка продовжує спричиняти політичний, економічний, інформаційний і психологічний тиск на Росію. Невипадково президент Байден назвав президента Путіна «вбивцею» у своїй відповіді на питання відносно отруєння російського опозиціонера Олексія Навального.

«Спроби Росії втрутитись в американські вибори у минулому році будуть мати наслідки всупереч заявам Кремля про недостовірність подібних стверджень», — зазначив президент Байден і пообіцяв притягти свого російського колегу до відповіді за спроби втручання. «Він (Путін — ред.) заплатить ціну. Ми мали тривалу розмову (у січні — ред.). Тоді наша розмова почалась, і я йому сказав: «Я знаю тебе, і ти знаєш мене. Якщо це (втручання у вибори США — ред.) буде встановлено, тоді будь готовий», — сказав Байден. Відповідаючи на питання, якими будуть ці наслідки, Байден сказав: «Скоро ви це побачите» (див. «ABC News» за 17.03.2021). Тут Байден говорить про введення нових санкцій проти Росії.

Дивною виявилась відповідь Путіна, який виглядав дуже слабким і навіть приниженим. Він, зокрема, сказав: «Ми (росіяни — ред.) будемо з ними (американцями — ред.) працювати, але в тих областях, в яких ми самі зацікавлені.«Ми будемо розвивати відносини з усіма країнами світу,включаючи і США», — підбив підсумки Путін. Такі заяви вказують на ступінь слабкості і побоювання Росії перед санкціями, тиском і кампаніями, що розгортаються американцями проти Росії в Україні, Криму і Європі. Голова Держдуми В’ячеслав Володін засудив слова президента США Джо Байдена про президента Путіна. Він назвав висловлювання американського політика ображанням для росіян і істерикою від безсилля. «Байден своєю заявою образив громадян нашої країни. Це — істерика від безсилля. Путін — наш президент, нападки на нього — це нападки на нашу країну», — написав Володін в «Telegram» (див. інформагентство «RT» за 17.03.2021).

Зі свого боку, Росія обмежилась лише викликом свого посла із Вашингтону виключно для консультацій, а також пропозицією про проведення відкритої телефонної розмови лідерів РФ і США. Проте Америка не погодилась з цим, продемонструвавши іще один жест приниження на адресу Кремля. Росії нічого не залишалось робити, окрім як заявити: «З жалем констатуємо, що американська сторона не підтримала пропозицію президента Росії В.В. Путіна про проведення розмови з президентом США Дж. Байденом 19 чи 22 березня ц. р. у форматі відеоконференції у відкритому режимі для обговорення двобічних проблем, що накопичились, а також тематики стратегічної стабільності». Російські дипломати підкреслили, що через таке рішення Вашингтона була упущена чергова можливість пошуку виходу із глухого куту у двобічних відносинах, який утворився з вини США. Відповідальність за це цілком лежить на США, говориться в заяві МЗС РФ (див. «ТАСС» за 22.03.2021).

— Ось чому Америка хоче, щоб Туреччина відмовилась від тієї політики, яку Вашингтон дозволив їй проводити з Росією, щоб використати останню в Сирії, а точніше, бути Туреччині разом з Росією, щоб спричинити тиск на останню. Держсекретар США Ентоні Блінкен після зустрічі зі своїм турецьким колегою Мевлютом Чавушолу 23 березня 2021 року в Брюсселі заявив: «НАТО дуже сильно зацікавлена у тому, щоб Туреччина не віддалялась від альянсу, незважаючи на розбіжності з Анкарою». «Туреччина — давні і цінний союзник. Ми дуже зацікавлені у тому, щоб «закріпити» її в НАТО. І ми вважаємо, що це в інтересах і самої Туреччини», — сказав він (див. «Reuters» за 23.03.2021). Раніше генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг похвалив Туреччину за її послуги країнам НАТО в захисті Європи, сказавши: «Туреччина, яка не є членом (Європейського) Союзу і межує з Сирією і Іраком, грає дуже важливу роль в захисті НАТО на її південно-східних кордонах» (див. «AnadoluAjansı» за 06.03.2021).

У відповідь на це президент Туреччини Реджеп Ердоган в своєму «Twitter» подякував Столтенберга і зазначив готовність Туреччини і надалі «виконувати усі свої обов’язки і служити глобальному світу і безпеці». Туреччина готова відповісти Америці, яка вимагає від Анкари відмовитись від російської системи протиракетної оборони С-400, хоча раніше сама Америка дозволила Туреччині купити її, щоб умовити Росію продовжити свою присутність в Сирії в інтересах Америки, яка використовує усе і усіх, щоб зберегти сирійський режим. Проте, коли ситуація змінилась і Америка відчула, що може обійтись в Сирії в без Росії, Білий дім почав спричиняти тиск на Туреччину. Ця політика продовжується з часів правління Трампа. Американська адміністрація на чолі з Байденом 5 лютого 2021 року заявила, що «хоче, щоб Туреччина відмовилась від ракет С-400». Прес-секретар Пентагона Джон Кірбі заявив, що «позиція американського військового відомства по цьому питанню не змінилась» і закликав Туреччину відмовитись від угоди з Росією.

У свою чергу, Туреччина пішла на поступки і запропонувала «критський варіант» рішення проблеми через розміщення куплених раніше ракет С-400 на складах без усілякого їх використання. Міністр оборони Туреччини Хулусі Акар сказав: «Туреччина готова не використовувати ракетну систему С-400, яку вона закупила у Росії, щоб знизити напруженість з Америкою у цьому питанні і досягнути певної домовленості». «Ми відкриті для переговорів на основі моделі, що використовується на Криті», — сказав Акар (див. «Hurriyet» за 09.02.2021). Нагадаємо, російські системи ПВО С-300 були закуплені Кіпром іще в середині 1990-х років, проте через різку реакцію Туреччини по домовленості з Афінами комплекси були розташовані на грецькому острові Крит, а потім передані у власність Греції і не були використані до сьогоднішнього дня за винятком військових навчань у 2013 році.

— По усій видимості, Америка планувала політичну, економічну, інформаційну і психологічну атаку на Росію подібно тому, як планувала аналогічне проти Китаю. Держсекретар США Блінкен заявив у своєму виступі в Сенаті: «Виклик, який представляє собою Росія по цілій низці напрямів, — один із тих, які є невідкладними. Обговорити належить багато чого. І це знаходиться на самій верхівці порядку денного заступаючої адміністрації (США— ред.)» (див. «Anadolu» за 20.01.2021). Прес-секретар Білого дому Джен Псакі заявила: «Росії доведеться нести відповідальність за свої дії після того, як звіт американської розвідспільноти ЦРУ підтвердив давні звинувачення у тому, що Москва намагалась втрутитися у вибори президента США у 2020 році».

Вона зазначила: «Адміністрація Джо Байдена дотримується зовсім іншого підходу до відносин з Росією у порівнянні з попередньою адміністрацією Дональда Трампа». За її словами, «відносини нинішньої адміністрації з росіянами будуть сильно відрізнятись від відносин, які ми спостерігали на протязі останніх чотирьох років». «Безумовно, Росія буде нести відповідальність за свої дії», — заявила Псакі, спілкуючись з журналістами на прес-брифінгу у Білому домі (див. «Reuters» за 17.03.2021).

Ця психологічна війна ведеться проти Росії, щоб шантажувати останню у низці проблем і отримати можливість використовувати її, зокрема — проти Китаю, після того, як Америка використала її проти мусульманського народу Сирії, який повстав проти Америки та її агентів. Ось чому заступник прес-секретаря Білого дому Карін Жан-Пьєр зазначила, що «президент Байден зустрінеться з президентом Путіним, коли прийде потрібний час. Він (Байден — ред.) не збирається відступати. Він дуже відвертий і вельми відкритий в тому, що стосується відносин з Росією» (див. «Reuters» за 19.03.2021).

Америка використовує атакуючу тактику, щоб продемонструвати своє перебування у центрі сили. При цьому ведуть дипломатичні контакти для організації переговорів. Вона хоче примусити інших вести переговори з позиції слабкості і нав’язати їм те, що вона хоче чи зможе, для досягнення своїх інтересів. Цю тактику використав Трамп, але у грубій манері. Він погрожував і лякав, але у той же час підтримував дипломатичні контакти, щоб нав’язати іншим сторонам волю і вимоги Америки, як це вдалось провернути Трампу з Північною Кореєю і Китаєм. Проте окрім цього Байден також хоче зміцнити свої позиції всередині країни, щоб його адміністрація залишалась сильною, а не слабкою.

— Політика Америки полягає у тому, щоб налаштувати Росію проти Китаю з метою недопущення зближення між ними. Вона загравала з Росією і підбурювала останню проти Китаю. По усій ймовірності, Америка продовжить цю політику, але після приниження Росії. Саме тому Америка взяла курс на напад на Росію, щоб спричинити на останню тиск і примусити її бути разом з Америкою проти Китаю.

Зазначимо, що Росія сильно бажає того, щоб Америка приблизила її до себе і долучила до управління міжнародними справами. Проте Америка не погоджується з цими, а швидше, хоче підкорити Росію своїй політиці і використати останню проти Китаю та в інших проблемах подібно тому, як використала її в Сирії. Америка не хоче обходитись з Росією як з наддержавою, з якою Америка могла б поділитись управлінням справами світу або справами навіть одного регіону. Цим і пояснюється те, що Америка опустила Росію у сирійських справах на рівень Туреччини, яка обертається в американській орбіті. Америка як і раніше одержима марнославством, пихою і зарозумілістю, незважаючи на падіння її міжнародного рейтингу і посилення руйнуючих елементів всередині країни.

— Росія намагається підсилити себе Китаєм, щоб зміцнити свої позиції по відношенню до Америки. Швидше усього, в Кремлі здогадуються, що Америка хоче використати Росію проти Китаю, і тому їй поки вдається обійти цю пастку. В заяві МЗС Росії говориться: «Завтра, у вівторок — 23 березня 2021 року, — у голови російського зовнішньополітичного відомства заплановані переговори з китайським колегою — міністром закордонних справ КНР Ван И. Припускається, що у межах зустрічі сторони обговорять міжнародну стратегічну співпрацю між країнами, а також організацію контактів на високому і вищому рівнях.

«Росія і Китай дотримуються близьких чи співпадаючих підходів до рішення більшості глобальних задач і мають намір і далі тісно координувати свої зовнішньополітичні кроки. Москва і Пекін виступають за формування більше справедливого і сталого поліцентричного світопорядку,що базується на принципах солідарності і общності інтересів усього людства, взаємовигідної співпраці між країнами на міцній правовій основі», — зазначили в російському дипвідомстві (див. «РІА Новини» за 22.03.2021).

Росія розраховує, що Договір про добросусідство, дружбу і співпрацю з КНР буде автоматично продовжений на п’ять років в 2022році; про це у ході бесіди з представниками китайських ЗМІ заявив голова МЗС Росії Сергій Лавров. «За останні двадцять років Договір заклав міцну правову основу для здорового, сталого розвитку російсько-китайських відносин і сприяв їх модернізації и», — зазначив голова МЗС КНР Ван И (див. «РІА Новини» за 23.03.2021). Як би там не було, очевидно, що усі ці заходи не призвели до появи якогось союзу між ними.

Ця угода двадцятирічної давнини не призвела до якомусь серйозному спільному протистоянню Америці. Кожне із них працював зі свого боку, щоб захистити тільки себе і спробувати знайти взаєморозуміння і зблизитись з Америкою. По усій видимості, Росія не бажає вступити в союз з Китаєм і опинитись залежною від нього, оскільки це може позбавити Росію міжнародного статусу, у той час як вона бажає бути другою наддержавою у світі після Америки. Росія не хоче вступати у конфронтацію з Америкою. Навпаки, вона сподівається, що Америка запросить її до участі в управлінні світовими справами, щоб уникнути проблеми в Україні, в Криму, в Середній Азії, на Кавказі та в інших важливих для неї регіонах.

— Америка знов об’єднує своїх союзників навколо себе і проголошує конфронтацію з Росією і Китаєм. Одночасно з цим Америка хоче відновити свою гегемонію над своїми союзниками. Держсекретар США Блінкен під час свого візиту в штаб-квартиру ся зустрічі з генеральним секретарем НАТО Йенсом Столтенбергом заявив: «Я прибув сюди, щоб виразити непохитну прихильність США Альянсу. США хочуть відновити партнерські відносини, у першу чергу — з нашими союзниками по Альянсу. Ми хочемо оживити Альянс, щоб переконались, що він є сильним та ефективним сьогодні — таким, яким він був у минулому». Блінкен сказав, що Альянс знаходиться у «поворотному моменті» перед лицем загроз в усьому світі. «Ми продовжимо активно консультуватись з союзниками щодо рішення про виведення військ із Афганістану», — зазначив держсекретар США Ентоні Блінкен на брифінгу по підсумкам зустрічі міністрів закордонних справ альянсу (див. «France 24» і «Reuters» 23.03.2021).

Таким чином, Америка хоче вбити двох зайців одним вистрілом через відновлення своєї гегемонії над союзниками по НАТО і проголошення конфронтації з Росією і Китаєм в співпраці з Європою. Америка спричиняє тиск на Німеччину, щоб та відмовилась від «Північного потоку -2» для транспортування російського газу в Європу, який проходить по дну Балтійського моря між Росією і Німеччиною. У кінці минулого року, у грудні 2020 р., Америка ввела санкції проти компаній, які беруть участь у будівництві газопроводу, і пихато почала вимагати від них припинити прокладати труби. Америка хоче ввести санкції проти німецького фонду, який фінансує роботи по реалізації проекту. У свою чергу, уряд ФРН вважає санкції США проти проекту «Північний потік-2» втручанням в європейський суверенітет. «На тлі однобічних екстериторіальних санкцій, скерованих проти німецьких і європейських компаній, які ввели і нещодавно знов підсилили США, уряд ФРН не може виключати того,що ви будуть скеровані і проти фонду», — зазначила влада ФРН (див. «Sputnik» за 01.03.2021).

Як повідомив офіційний представник Держдепартаменту Нед Прайс, «Держсекретар Блінкен під час короткої зустрічі з головою МЗС Німеччини Хейко Маасом в кулуарах наради міністрів закордонних справ країн НАТО підкреслив прихильність США співпраці з союзниками і партнерами для протидії спробам Росії підірвати нашу колективну безпеку, зазначивши, що США виступають проти газопроводу «Північний потік -2» (див. «DPA» за 24.03.2021). Дану політику проводила Америка в епоху Трампа, і вона продовжує проводити її сьогодні — в епоху Байдена. Америка хоче нанести економічний удар по Росії і загострити відносини останньої з Європою, а також примусити Німеччину купувати зріджений газ із США по більш високій ціні!

— На завершення хочеться звернути увагу на сутність цих держав, які вважають себе великими у цьому світі. Вони обклали людство своєю тиранією і плетуть підступи проти своїх же країн і власних громадян. Істину говорить Всевишній Аллах:

أَفَأَمِنَ الَّذِينَ مَكَرُوا السَّيِّئَاتِ أَن يَخْسِفَ اللَّهُ بِهِمُ الْأَرْضَ أَوْ يَأْتِيَهُمُ الْعَذَابُ مِنْ حَيْثُ لَا يَشْعُرُونَ أَوْ يَأْخُذَهُمْ فِي تَقَلُّبِهِمْ فَمَا هُم بِمُعْجِزِينَ

«Невже ті які плетуть злі підступи, не бояться того, що Аллах примусить землю поглинути їх, чи муки спіткають їх звідти, звідки вони їх не чекають? Або того, що Він схопить їх, поки вони мечуться, і не зможуть уникнути цього?» (16:45).

17 Шабана 1442 р.х.
30.03.2021 р.