Останні змінення у лівійській кризі

Відповіді на питання
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Питання: В Лівії був сформований Уряд національної єдності,і, здається, обидві сторони конфлікту в Лівії згоді з цим. Чи відображає досягнутий консенсус реальне положення справ чи ні?

Як це могло трапитись після десятирічного озброєного конфлікту, де кожна сторона намагалась знищити іншу? Якою є реальність позицій Америки, Британії, європейських держав, Туреччини і решти держав, які беруть участь у лівійській кризі, відносно цього консенсусу?

Відповідь:

При розгляді нещодавніх змінень у лівійській кризі за останні два роки, особливо після 2 лютого 2021 року, коли Лівійський форум політичного діалогу, який проходив в Женеві під егідою ООН, обрав єдину виконавчу владу, яка приступила до своїх повноважень 16 березня 2021 року, стає зрозумілим, що ці змінення були викликані наступними подіями:

Перше: передісторія поточних змінень у лівійській кризі

В останньому кварталі минулого року на лівійській арені спалахнула війна американсько-британських діалогів. Британія через своїх агентів проводила конференції по діалогу в Марокко, а Америка через виконуючого обов’язки посланця ООН Стефані Уільямс проводила зустрічі в Тунісі і Женеві. Про це ми детально писали в своїх виданнях в рубриці «Відповідь на питання» за 25.11.2020. Згодом події розвивались у наступному порядку:

1 — Британія через своїх агентів за участю представників із Тріполі і Тобрука в форматі «13+13» провела 24.01.2021 міжлівійську конференцію в Бузніку, Марокко, щоб обрати органи виконавчої влади і розподілити урядові портфелі. Діалог між лівійськими представниками тривав, поки Америці не вдалось провести Женевську конференцію між 1 і 5 лютого 2021 року. В ній взяли участь 75 політичних діячів, які були вибрані Америкою для переговорів і обрання нових керівників. На них спричинявся тиск з багатьох сторін, щоб ті склали остаточні списки кандидатів у члени Президентської ради по кожному регіону і на пост прем’єр-міністра. 5 лютого 2021 року було об’явлено, що Мухаммад аль-Манфі був обраний головою Президентської ради, Абдуль-Хамід Дбейба — прем’єр-міністром, а Абдуллахаль-Лафі і Муса аль-Коні — членами Президентської ради.

Таким чином, Вашингтон зміг обрати виконавчу владу у Лівії і виграти цей раунд в геополітичній схватці з Лондоном, який так і не зміг провести вибори нових керівників на останній конференції по діалогу, яка відбулась у марокканському місті Бузнік. І це вважається тяжкою втратою для Британії після її попереднього успіху у скликанні конференції в Схіраті у Марокко у 2015 році, коли їй вдалось обрати прем’єр-міністра і голову Президентської ради, а також сформувати уряду Тунісу на чолі з Фаізом Сарраджем.

2 — За допомогою обрання єдиного виконавчого органу влади (голови Президентської ради і прем’єр-міністра) з боку Форуму лівійського політичного діалогу (ФЛПД),який був заснований зусиллями американського дипломата — виконуючої обов’язки спецпосланця ООН — Стефані Уільямс у вересні 2019 року, і почав свої засідання в останні місяці 2020 року, Сполучені Штати практично взяли в свої руки керівництво політичним процесом в Лівії. Таким чином, Америці вдалось добитись успіху і витягнути лівійський килим з-під ніг британців і європейців, навіть якщо це не передбачає взяття усієї лівійської політичної арени під контроль.

3 — Нова виконавча влада в Лівії, обрана Форумом, заснованим американським посланцем в ООН Стефані Уільямс, з легкістю отримала голоси лівійської Палати представників. Як повідомило «ВВС», парламент Лівії утвердив у середу, 10 березня, обраний Уряд національної згоди країни. За перехідний кабінет на чолі з Абдуль-Хамідом Дбейбою проголосувала більшість депутатів, які були присутні на засіданні у прибережному місті Сірті — 132 із 178 (див. «BBC» за 14.03.2021). В проєвропейському уряді Сарраджа в Тріполі також відбулась плавна передача влади.

Агентство «DeutscheWelle» за 16.03.2021 повідомило, що в Лівії пройшла плавна і конструктивна передача усіх повноважень Уряду національної єдності. Фаіз Саррадж, голова Президентської ради і голова колишнього Уряду національної єдності Тріполі, обійняв Абдуль-Хаміда Дбейбу, голову нового уряду, під час передачі влади. У понеділок, 15 березня,Дбейба приніс конституційну присягу у місті Тобрук на сході країни, центральна адміністрація якої схвалила його призначення. Як видно, британські і європейські агенти в Лівії послідували за цим американським рішенням. Проте немає сумнівів у тому, що це трапилось виключно зі схвалення Британії і Європи даного рішення, нехай навіть на деякий час.

4 — Заключна частина політичної вистави пройшла з плавною передачею влади із рук невизнаного на міжнародній арені і маючого підтримку з боку Єгипту і Америки уряду східної Лівії. Засідавший на сході Лівії у період розколу країни тимчасовий уряд Абдуллахаат-Тані передав у вівторок повноваження Уряду національної єдності (УНЄ) Абдуль-Хаміда Дбейби через тиждень після того, як останній офіційно став до своїх обов’язків у лівійській столиці Тріполі. Церемонія відбулась у штаб-квартирі паралельного невизнаного на міжнародному рівні тимчасового уряду в Бенгазі — другому по величині місті у Лівії — у присутності голови цього уряду Абдуллахаат-Тані. Делегацію визнаного Уряду національної єдності (УНЄ) представили віце-прем’єр Хусейн аль-Катрані, міністр внутрішніх справ Халед Мазен низка інших міністрів. «Період розділення закінчився», — заявив на ній віце-прем’єр Хусейн аль-Катрані. — «Єдиний уряд створений для роботи в інтересах громадян усієї країни в усіх регіонах» (див. «France 24» за 23.03.2021).

Друге: міжнародні і регіональні позиції відносно поточних змінень у лівійській кризі

1 — США і ООН:

В силу того, що дане політичне рішення було розроблено і контролювалось безпосередньо американським дипломатом і виконуючим обов’язки голови Місії ООН по підтримці Лівії (МООНПЛ) Стефані Уільямс, немає сумнівів у тому, що США і ООН підтримують цей шлях. Американський дипломат, працюючий від імені ООН, привітала обрання нових лідерів. «Я рада бути свідком цього історичного моменту», — зазначила Стефані Уільямс і додала: «Це — офіційне зобов’язання, якого новообраний орган виконавчої влади повинен дотримуватись» (див.«Al-Arabiya» за 05.02.2021).

Таким чином, здійснена цим американським дипломатом робота стала офіційним зобов’язанням, якого повинні дотримуватись усі сторони. Говорячи іншими словами, сторонам нав’язали цю дорожню карту, і ніхто не має права порушувати її, інакше вони будуть піддані американським санкціям, якими Америка з усієї своєю пихатістю погрожувала у минулому кожному, хто намагався порушити цю дорожню карту. Посол США в Лівії Ричард Норланд під час телефонної розмови з головою Президентської ради Лівії Мухаммадом аль-Манфі зазначив, що «Сполучені Штати схвалюють Президентську раду і Уряд національної єдності», а також привітав учасників Лівійського форуму з формуванням нового уряду, заявивши, що «Вашингтон допоможе лівійцям прокласти шлях до єдиних виборів, запланованих на грудень 2021 року» (див. alwasatnewsly) за 12.02.2021).

2 — Туреччина:

Президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган провів з головою Уряду національної єдності Лівії Абдуль-Хамідом Дбейбой і головою Президентської ради Лівії Мухаммадом аль-Манфі телефонні переговори. Про це 20 березня повідомили «AnadoluAjansı» в Управлінні по зв’язкам адміністрації президента Туреччини. У повідомленні говориться, що Ердоган сподівається на встановлення постійного миру в Лівії. «Туреччина виступає у підтримку суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і політичної єдності Лівії», — сказав турецький лідер, — «Анкара продовжить надавати всесвітню підтримку Лівії». Потім, 26 березня 2021 року, Мухаммад аль-Манфі відвідав Туреччину і під час зустрічі з Ердоганом закликав до необхідності дотримуватись перехідного етапу в Лівії, яки продовжиться до виборів 24 грудня поточного року (див. «Al-ArabiyaNet» за 27.03.2021).

Окрім цього, спостерігається намір Туреччини вивести сирійських найманців із Лівії. Джерела Сирійського центру спостереження по правам людини повідомили, що «лояльним Анкарі сирійським найманцям в Лівії прийшов наказ почати підготовку свого багажу і самих себе до повернення у Сирію» (див. independentarabia за 20.03.2021). Усе це свідчить про те, що Туреччина цілком схвалює політичне врегулювання, очолюване посланцем Уільямс.

ЗМІ повідомили, що Абдуль-Хамід Дбейба вирушив в Туреччину одразу після свого обрання в Женеві головою уряду Лівії. Ясін Актай, радник резидента Туреччини, підтвердив це і зазначив, що нове керівництво підтримує роль і військову присутність Туреччини в Лівії, а також угоди про співпрацю і демаркацію морських кордонів, які Анкара підписала з попереднім Урядом національної єдності Лівії на чолі з Фаізом Сарраджем в Тріполі в 2019 р. Французька газета «LeMonde» за 08.02.2021 повідомила:«Комерційні інтереси нового прем’єр-міністра роблять його вельми приближеним до Туреччини; по суті, в Лівії він є представником офіційних турецьких державних закладів, зацікавлених в лівійському ринку».

3 — Єгипет:

Як повідомляє «SkyNewsArabia», у четвер, 25 березня 2021 р., президент Єгипту ас-Сісі особисто прийняв в Каїрі Мухаммада аль-Манфі, нового голову Президентської ради, що ясно свідчить про те,що Єгипет підтримує новий політичний курс в Лівії і що Єгипет змінив свою позицію у відношенні лівійської кризи внаслідок прогресу, досягнутого американським дипломатом і посланцем ООН Уільямс. Можливо, із збігу позицій двох країн — Туреччини і Єгипту — слідує ясна вказівка на те, що обидві країни координуються із одного джерела. Нові лідери Лівії прагнули відвідати ці дві держави, які є впливовими регіональними гравцями на лівійській арені, а саме — Єгипет і Туреччину, які реалізують там американську політику. кожен згідно зі своєю роллю.

Так 18 лютого 2021 року президент Єгипту ас-Сісі прийняв голову главу нового лівійського уряду Абдуль-Хаміда Дбейбу і знов «привітав нових лівійських лідерів і виразив свою готовність надати їм всебічну підтримку. Сторони домовились обмінятись візитами на рівні офіційних осіб і провести консультації по усім секторам». Дбейба зазначив: «Уряд і народ Лівії сподіваються на встановлення всебічного партнерства з Єгиптом з тим, щоб запозичувати успішний досвід Єгипту в області розвитку, який був досягнутий в останні роки під керівництвом президента ас-Сісі» (див. «Alhurra» за 18.02.2021).

Позиція марокканського тріо — Марокко, Алжир і Туніс, — яке складається із активних, регіональних держав-сусідів Лівії, показала свою підтримку новій виконавчій владі в Лівії. Король Марокко направив свої привітання і виразив підтримку новому голову Президентської ради. «Марокко підтримує усі заходи і зусилля, здійснювані Вами для рішення проблем, які стоять перед Лівією, для успішного проходження цього вкрай важливого, делікатного етапу. Його Величність вітає Мухаммада аль-Манфі з отриманням кворуму довіри і обранням на службу інтересам країни на цьому вирішальному етапі», — говориться в повідомленні (див. «AnadoluAjansı» за 31.03.2021).

Міністр закордонних справ Тунісу Усман аль-Джунді і його алжирський колега Сабрі Букадум зустрілись 1 квітня 2021 року в Тунісі і обговорили низку міжнародних і регіональних проблем, зокрема — лівійську кризу. «Сторони зазначили важливість підтримки нової виконавчої влади для успіху лівійського політичного процесу на горизонті майбутніх виборів, щоб зберегти єдність і суверенність цієї братської країни», — говориться у повідомленні (див. «AnadoluAjansı» за 01.04.2021). Раніше міністр закордонних справ Алжиру знов підкреслив незгоду його країни з «присутністю яких-небудь іноземних сил на території Лівії». На своїй прес-конференції алжирський міністр сказав: «Безпеку в Лівії необхідно забезпечувати шляхом об’єднання правоохоронних органів і служб безпеки країни» (див. independentarabia за 20.03.2021).

Ці три активні на лівійській арені від імені європейців, особливо Британії, країни були вимушені визнати нову виконавчу владу, яку Америка сформувала в Лівії, подібно тому, як вчинили проамериканські країни в регіоні, щоб надати собі можливість на цьому перехідному етапі зробити усе для просунення проєвропейських агентів. Це так, оскільки успіх і зосередження Америки в Лівії означають розширення американського впливу в Північній Африці. Цей вплив може допомогти Америці прибрати у свої руки північноафриканські країни і стати серйозною загрозою проєвропейським агентам, особливо британським. Те, що трапилось сьогодні, є першою успішною спробою Америки по входженню в одну із країн Північної Африки після довгих невдалих спроб на потязі десятків років.

4 — Країни ЄС:

Жодна із європейських країн не проявила негативного ставлення до нової виконавчої влади в Лівії:

а) Президент Європейської ради Шарль Мішель відвідав 4 квітня лівійську столицю Тріполі і зустрівся з аль-Манфі і Дбейбою. Про це політик написав в своєму «Twitter»: «Європейський Союз підтримує новий уряд Лівії і готовий надавати йому підтримку для збереження єдності, суверенітету і благополуччя». Це — перший візит європейського чиновника після формування нового Уряду національної єдності. На прес-конференції в Тріполі 4 квітня Мішель заявив: «ЄС підтримує Уряд національної єдності і лівійський народ… У вас є можливість відновити свою країну, але при умові :усі іноземні бійці і війська повинні покинути Лівію … Ми заохочуємо своєчасне проведення виборів і готові іще більше вас... Стабільність, безпека і імміграція — це важливі питання, які нас турбують...» (див. «AnadoluAjansı» за 04.04.2021).

Верховний представник ЄС по закордонним справам і політиці безпеки Жозеп Боррель сказав: «Військова присутність і потік найманців на лівійських територіях збільшились за останній рік». За його словами, «Європейська місія «IRINI» досягла «відчутних результатів» у відстеженні порушень ембарго на поставки зброї, накладеного ООН у відношенні Лівії. І це сприяло позитивним крокам з боку лівійців, які змогли сформувати Уряд національної єдності». Декілька днів назад Європейський Союз продовжив мандат своєї військової операції «IRINI» в Середземному морі до 31 березня 2023 року. Основна задача операції «IRINI» — сприяти здійсненню ембарго ООН на поставки зброї в Лівію, зокрема — проводити інспекції судів у відкритому морі біля узбережжя Лівії (див. independentarabia за 20.03.2021).

б) Міністри закордонних справ Італії, Франції і Німеччини прибули 25 березня в столицю Лівії Тріполі в межах європейської місії, скерованої на відкриття каналів діалогу з новим урядом. «Поточне положення країни — це проблиск надії у зовнішній політиці за минулий рік», — написав міністр закордонних справ Німеччини Хайко Маас. При цьому він додав: «Коли лівійці візьмуть у свої руки власне майбутнє, тільки тоді замість вогню вони досягнуть істинного миру і процвітання». Хайко Маас надав, що Берлін продовжує стежити за дотриманням збройного ембарго Радбезу ООН. «На протязі півтори години ми зустрічались з різними міністрами і підкреслювали необхідність виведення іноземних військ із Лівії у якості попередньої умови для проведення майбутніх виборів», — заявив він (див. «Al-JazeeraNet» за 25.03.2021).

Усі ці позиції європейських країн, за винятком Британії, ясно вказують на те, що Європа згодна з цим американським рішенням при умові виведення із Лівії іноземних військ, зокрема — турецьких і російських. Європа розуміє масштаби проблем в своїй політиці, викликаних присутністю Туреччини і Росії в Лівії, і пов’язані з ними ускладненнями. Саме тому європейська морська місія «IRINI» відстежувала внутрішні і зовнішні переміщення в Лівії.

5 — Об’єднане Королівство (Британія):

Що стосується британської позиції, то в ній простежується одночасно як замішання, так і хитрість:

а) Прем’єр-міністр Британії Борис Джонсону п’ятницю, 9 квітня, зателефонував своєму новому лівійському колезі Абдуль-Хаміду Дбейбі і привітав його з призначенням, іще раз підтвердив підтримку Об’єднаного Королівства політичного процесу в Лівії, як повідомляє агентство «Anadolu». Сторони домовились підтримувати тісні контакти у найближчі місяці на тлі підготовки тимчасово уряду до національних виборів в кінці цього року (див. «MiddleEastMonitor» за 12.02.2021). Примітним в усьому цьому є те, що ця телефонна розмова відбулась через тиждень після обрання Дбейби, що вказує на замішання в оточенні британських політиків.

б) Йорданія внесла в Раду Безпеки ООН пропозицію про скасування ембарго на постачання зброї у Лівію. У коментарі до цьому екс-міністр закордонних справ Британії Філіп Хеммонд під час свого візиту в Мадрид сказав: «Проблема в тому, що Лівія іще не має ані ефективного уряду, здатного контролювати усі лівійські території,жодної лівійської армії, яку міжнародна спільнота могла б дійсно підтримувати». Хаммонд додав: «Першим ділом необхідно сформувати Уряд національної єдності. Потім міжнародна спільнота повинна у терміновому порядку об’єднатись навколо цього уряду і забезпечити останній необхідними засобами для боротьби з терором, який влаштовується перебуваючими в Лівії бойовиками» (див. «SkyNewsArabia» за 20.02.2021). Із цих слів розуміється, що Британія не брала участі у складанні проамериканського плану, який привів до обрання голови Президентської ради і нового голови Уряду національної єдності. Це служить іще одним проявом британського замішання!

в) Після відчуття своєї нездатності обійти Америку в Лівії в справжній час Британія вирішила долучитись до потужної хвилі і підтримати політичний курс, яким верховодить Америка, прагнучи якомога швидше здійснити свій план. Посол США в Лівії Ричард Норланд в «Twitter» написав, що вираз депутатами вотуму довіри новому тимчасовому уряду став необхідним для того, щоб уряд міг приступити до своїх обов’язків. «Існує крайня необхідність у прийнятті невідкладних заходів з боку лівійських лідерів для фінансування необхідних реформ в електроенергетичному секторі та інших ключових галузях», — зазначив Річард Норланд (див. «AsharqAl-Awsat» за 07.03.2021).

У відповідь на цю американську заяву, пише те ж видання, Ніколас Хоптон, посол Британії в Лівії, приєднався до вимагаючих скликання засідання парламенту для виразу вотуму довіри новому уряду на чолі з Дбейбою. «Дуже важливо провести у найближчий час засідання парламенту для схвалення результатів Форуму лівійського політичного діалогу в Женеві і підтримати Лівію на шляху до кращого майбутнього», — зазначив британський посол на своїй сторінці в «Twitter».

г) Вищенаведене вказує на те, що Британія опинилась у великій скруті перед досягненнями американського дипломата і посланця ООН Стефані Уільямс, що Британії нічого не залишається, окрім як іти по течії. Саме тому Лондон проінструктував своїх прибічників в Тріполі без проблем передати владу новому уряду Дбейби. Це представляє собою політичну поразку Британії в Лівії, де ані сам Лондон, ані його агенти так і не змогли випередити своїх американських суперників в ці політичній схватці ані шляхом переговорів в Бузніку в Марокко, ані шляхом надання перешкод голосуванню, яке посланець ООН Стефані Уільямс назвала корумпованим профінансованим злодіянням.

«Ті, хто намагається надати гроші учасникам Форуму, будуть внесені в список осіб,які перешкоджають його роботі. Одночасно з цим буде проведено розслідування по факту отримання хабарів і підкупу голосів», — заявила Уільямс і зазначила, — «Існує кодекс поведінки у відношенні втручання корумпованих політичних грошей» (див. «AsharqAl-Awsat» за 17.11.2020). Підозра в корупційних схемах — це натяк на роль ОАЕ і їх спроби вплинути на вибір членів Форуму лівійського діалогу (див. «Al-JazeeraNet» за 16.11.2020).

Третє: обставини, які надали допомогу Америці в тому, що обіграти Британію в Лівії

Що стосується того, як Америці вдалось витягнути лівійський килим з-під ніг Британії, то це можна зрозуміти, виходячи із наступних фактів:

1 — Американський вплив всередині Лівії:

Зі смертю британського агента Каддафі в 2011 році упали бар’єри перед американським впливом, який просочився в Лівію і почав підсилюватись. Один лише контроль американського агента Хафтара над східними областями Лівії вказував на те, що Америка контролювала половину Лівії. Далі радник по безпеці Джон Болтон в адміністрації Трампа дозволив Хафтару напасти на Тріполі в 2019 році. Про цю американську підтримку Хафтару стало відомо під час його телефонної розмови з президентом США. Британія зі свого боку внесла розроблений нею законопроект по припиненню військової кампанії Хафтара проти Тріполі, але Америка відхилила цей законопроект. Врешті решт, ця кампанія зазнала поразки.

Хафтар далеко відступив від Тріполі і майже пав, якщо б не Туреччина. Анкара спочатку заявляла про свою підтримку уряду Тріполі на чолі з Сарраджем, а потім зупинила свою допомогу при штурмі двох стратегічних опорних пунктів Хафта — Сірта і аль-Джуфри, — які якщо б пали перед силами уряду Сарраджа, пав би і сам Хафтар. Саме тому Туреччина попросила Сарраджа зупинити штурм і почати переговори.

Америка хотіла поставити уряд Сарраджа між двома виборами: перший — стати заручником турецької підтримки і опинитись в обіймах Ердогана, щоб Туреччина могла витягнути Лівію із пазурів європейського впливу, другий — дозволити Туреччині отримати доступ до «поміркованих ісламських» угрупувань,які складають основу влади в Тріполі і Місураті, щоб прорити з ними сирійський сценарій і поставити їх в залежність від Анкари, тобто, щоб ці воєнізовані угрупування діяли по вказівці Туреччини, що призведе до послаблення сил уряду Сарраджа і позбавить Британію можливості використовувати ці угрупування, які і так вже відчувають велику любов до Ердогану. По усій видимості, Америці вдалось в якійсь мірі добитися цих двох цілей, навіть якщо не повністю.

На це вказує те, що посланець ООН Стефані Уільямс могла з легкістю проводити зустрічі з головами муніципалітетів і лідерами молодіжних і воєнізованих угрупувань як на підконтрольному Америці сході країни, так і на підконтрольному Британії заході. Інакше кажучи, прагнення Америки взяти на себе лідерство в політичному процесі супроводжувались меншими перешкодами, тому що Туреччина створювала зручну політичну атмосферу на заході Лівії. Врешті решт, США почали збільшувати свій вплив серед жителів західного регіону Лівії, в той час як вплив Британії і Європи почав слабшати навіть в західному регіоні країни.

Америка отримала те, що хотіла, а саме — можливість сформувати нових лідерів в новій Президентській раді і новому уряді. Цілком можливо, що Америка буде менше використовувати Хафтара, за винятком тих випадків, коли їй треба буде спричинити тиск на політиків з метою виконання наказів Вашингтона. Мабуть,що ролі Хафтару прийде кінець, якщо політичний успіх Америки продовжився, особливо якщо врахувати, що йому не виділили ніяку посаду у новому тимчасовому уряді всупереч тому, що Хафтар мріяв про посаду міністра оборони чи командуючого армією. Новий прем’єр зберіг за собою посаду міністра оборони, а Президентська рада — посаду головнокомандуючого армією.

2 — Зміна адміністрації в Білому домі:

Прихід адміністрації Байдена і поразка адміністрації Трампа позитивно позначились на прискоренні перемоги Америки над Британією у Лівії, незважаючи на те, що нова адміністрація пожинала плоди роботи попередньої адміністрації в країні. Зміна адміністрації в Америці стала вирішальною у прискоренні перетворень в Лівії. Так обрання Форумом лівійського політичного діалогу лідерів Президентської ради і Уряду національної єдності відбулось через два тижні після вступу Байдена на пост президента США, а формування лівійського уряду — приблизно через два місяці після приходу Байдена до влади. Вплив зміни в американській адміністрації здійснювався наступним чином:

а) Повернення Америки до своїх союзників з метою схилення останніх до боротьби проти Китаю і Росії:

Адміністрація Байдена об’явила, що вона повертається до своїх європейських союзників після створеної напруженості у відносинах з причини адміністрації Трампа. «Я хочу, щоб світ сьогодні почув наступний сигнал: Америка повернулась. Америка повернулась. Дипломатія повернулась у центр нашої зовнішньої політики», — проголосив Байден у супроводі віце-президента США Камали Харріс під час своєї короткої зустрічі у штаб-квартирі Державного департаменту (див.«Sputnik» за 04.02.2021).

Гасло колишнього американського президента «Америка вище за усе» було змінене на гасло Байдена «Америка повернулась», як про це неодноразово говорив держсекретар США Ентоні Блінкен. «Головною задачею мого візиту було підтвердити прихильність НАТО, нашим альянсам, нашим партнерам, в тому числі — по Євросоюзу, який входить у число основних союзників США… Ми маємо намір приїздити знов і знов для того, щоб продемонструвати: Америка повернулась, вона залишається прихильною своїм альянсам, своїм партнерам», — сказав держсекретар США Ентоні Блінкен в інтерв’ю «ЄвроНьюс» після візиту в Брюссель, де відвідав представництва ЄС і штаб-квартиру НАТО (див. «EuroNews» за 26.03.2021).

Америка повертається до своїх європейських союзників, щоб схилити їх на свою сторону проти Китаю і Росії. Такий підхід позитивно позначився на лівійській кризі, оскільки американське політичне рішення кризи в Лівії не зачепить вплив деяких європейських держав заради головної цілі — схилити їх на свою сторону проти Китаю і Росії. Про це свідчать заяви високопосадових американських чиновників. Держсекретар США Ентоні Блінкен обговорив зі своїм італійським Луіджи ДіМайо теми, пов’язані з Китаєм, Афганістаном і Лівією під час зустрічі з міністрами закордонних справ країн НАТО в Брюсселі. У кінці зустрічі офіційний представник Держдепартаменту США Нед Прайс заявив, що «сторони обмінялись думками щодо проблем, викликаних Китаєм, про майбутнє НАТО в Афганістані, а також про найбільш ефективні способи підтримки політичних реформ в Лівії».

По словам представника, «міністри оборони двох країн домовились продовжити роботу між Вашингтоном і Римом по глобальним проблемам і виразили підтримку розвитку «більш тісної співпраці між США і Європейським Союзом» (див. «RT» за 23.03.2021). Отож, зміна адміністрації в США зіграла вирішальну роль у прискоренні політичних перетворень в Лівії на користь Америки.

б) Розкол між ЄС і Британією:

Погіршення європейських відносин з Британією трапилось після введення Брексіта в дію. Важкі переговори про вихід Об’єднаного Королівства із Європейського Союзу стали причиною розколу між Британією і європейськими країнами. Лондон в грубій формі продемонстрував свою егоїстичну англійську натуру і спровокував європейську упертість, схоже більше на покарання і накладання штрафу. В ітозі розкол між ними став найбільш помітною рисою внутрішніх відносин після Брексіта. Це проявилось в британській люб’язності до Туреччини у мить, коли остання кидала виклик Франції і Європі у східному Середземномор’ї, а також під час кризи з вакцинацією від COVID-19 препаратом британського концерну «AstraZeneca».

Це та інше призвело до того, що британські відносини з країнами Європейського Союзу почали більше нагадувати кризу і конвульсії. У зв’язку з цим міністри закордонних справ Франції і Німеччини відвідали Лівію після формування Уряду національної єнот у супроводі міністра закордонних справ Італії, а не міністра закордонних справ Британії, як це було прийнято в міжнародних політичних діях ЄС до Брексіта. Погіршення відносин Британії з країнами ЄС призвело до того, щоб останні пішли в ногу з Америкою на шляху рішенні лівійської кризи. Відсутність європейської координації з Британією і відмова європейських країн від допомоги Лондону у створенні перешкод американської експансії в Лівії, врешті решт, призвели до того, що Британія опинилась один на один перед сильним напливом Америки. Ось чому Британія схилилась у бік Америки і порекомендувала своїм агентам передати владу в Тріполі.

Четверте: заключення

Отож, Америка виграла нинішній раунд геополітичної схватки з європейцями в цій мусульманській країні з найбагатшими родовищами нафти в Африці, які штовхають жадібні наддержави до гонитви за наживою у цій країні і її розграбуванню. У нещодавньому минулому Америка заявляла про свою підтримку Хафтара в надії, що він забезпечить потік нафти, якщо зможе захопити владу в Тріполі в ході своєї військової кампанії у квітні 2019 року, як про це говорив колишній президент Трамп, який зателефонував Хафтару і заявив про це з крайньою ясністю 19 квітня 2019 року.«Адміністрація президента США повідомила, що Трамп визнав важливу роль Хафтара у боротьбі з тероризмом і забезпеченні безпеки нафтових родовищ Лівії» (див. «DeutscheWelle» за 19.04.2019).

Далі послідовними кроками Америці вдалось досягти свого контролю над Президентською радою і урядом в Лівії. Проте, незважаючи на це, американсько-європейська геополітична схватка продовжиться в осяжному майбутньому, оскільки Британія має давню політичну еліту в Лівії, а інші європейські країни, такі як Франція і Італія, навряд чи відмовляться від своїх інтересів і присутності у виді європейських інвестиційних компаній.

Боляче і сумно бачити, як ця та інші ісламські землі перетворились у полігон геополітичної боротьби між колонізаторами, які рвуться розширити свій вплив і розграбувати багатства, у той час як правителі цих мусульманських країн,які пов’язані з тим чи іншим колонізатором, навіть не замислюються позбутися від цієї принизливої участі! Ісламська Умма, особливо щирі сини її, повинна очолити політичну діяльність і докласти усіх своїх зусиль, щоб змінити цих правителів-ставлеників, щоб покінчити з впливом цих іноземних держав, які підтримують їх. Ісламська Умма повинна встановити таку державу, яка буде запроваджувати ісламське законодавство і нести Іслам усьому світу, яке поверне і розподілить багатства між своїми підданими, щоб в народі не залишилось жодного потребуючого чи бідного. І немає сумнівів у тому, що цієї державою є Праведний Халіфат за методом пророцтва. Саме цей Халіфат пообіцяв Всевишній Аллах:

وَعَدَ اللَّهُ الَّذِينَ آمَنُوا مِنكُمْ وَعَمِلُوا الصَّالِحَاتِ لَيَسْتَخْلِفَنَّهُمْ فِي الْأَرْضِ كَمَا اسْتَخْلَفَ الَّذِينَ مِن قَبْلِهِمْ

«Аллах обіцяв тим із вас, які увірували і робили праведні діяння, що Він неодмінно зробить їх намісниками на землі, подібно тому, як Він зробив намісниками тих, хто був до них» (24:55).

Саме про цей Халіфат сповістив нас Посланець Аллаха ﷺ в своїх словах:

ثُمَّ تَكُونُ مُلْكاً جَبْرِيَّةً فَتَكُونُ مَا شَاءَ اللَّهُ أَنْ تَكُونَ ثُمَّ يَرْفَعُهَا إِذَا شَاءَ أَنْ يَرْفَعَهَا ثُمَّ تَكُونُ خِلَافَةً عَلَى مِنْهَاجِ النُّبُوَّةِ ثُمَّ سَكَتَ

«Потім буде тиранія, яка буде з волі Аллаха. Потім Аллах побажає усунути її і усуне. Потім Халіфат за методом пророцтва», — і замовчав» (передав Ахмад від ан-Нумана ібн Башира).

 

25 Шабана 1442 р.х.
07.04.2021 р.