від আল মাওয়ারিদি
Питання: Ми з одним братом обговорювали метод встановлення Халіфату. Брат оскаржив метод, який прийняв Хізб, тим, що політичні дії в Мецці, без застосування сили, і звернення за допомогою (таляб ан-нусра) були скасовані наступним аятом:
أَلَمۡ تَرَ إِلَى ٱلَّذِينَ قِيلَ لَهُمۡ كُفُّوٓاْ أَيۡدِيَكُمۡ وَأَقِيمُواْ ٱلصَّلَوٰةَ وَءَاتُواْ ٱلزَّكَوٰةَ فَلَمَّا كُتِبَ عَلَيۡهِمُ ٱلۡقِتَالُ إِذَا فَرِيقٞ مِّنۡهُمۡ يَخۡشَوۡنَ ٱلنَّاسَ
«Хіба ти не бачив тих, кому було сказано: «Приберіть руки (не намагайтесь битись), робіть намаз і виплачуйте закят». Коли ж їм було приписано битись, деяк із них почали боятись людей» (4:77).
В цьому аяті Аллах наказав робити джихад, тим самим скасувавши положення політичних дій без застосування сили. Тому звертаюсь до Вас з проханням допомогти мені з правильною відповіддю брату.
Нехай Аллах воздасть Вам благом!
Асіф Суляйман
Відповідь: Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.
По-перше, складається враження, що у питаючого є деяка неясність в темі «насх» (скасування шаріатських текстів); здається, тому він сприйняв обов’язковість джихаду, ниспосланого в Медині,як дещо скосовуюче для мекканського періоду, де Посланець Аллаха ﷺ забороняв вести джихад. Насправді ж тут немає насха (скасування), бо насх має місце бути, коли є загальне звернення (хітаб амм) з боку Законодавця, після якого приходить іще одне звернення (хітаб амм). Останнє загальне звернення (хітаб амм) перешкоджає нам керуватись першим зверненням (хітаб амм), яке було ниспослано раніше. Причина цього полягає в тому, що є несумісність цих загальних звернень (хітаб амм) з усіх боків, тобто повністю відсутня можливість одночасного їх застосування. Обставини чи положення раннього звернення (хітаб сабік) нічим не повинні відрізняться від обставин і положень подальшого звернення (хітаб ляхік). В іншому випадку обидва звернення будуть стосуватись своїх окремих обставин і положень без якого-небудь зв’язку між собою. Для більш детального роз’яснення нагадаю наступне:
1) Приклади, де є насх:
— Спочатку пророцтва було ваджибом робити намаз у бік аль-Кудса, але потім це положення було скасовано обов’язком робити намаз вже у бік Кааби.
قَدۡ نَرَىٰ تَقَلُّبَ وَجۡهِكَ فِي ٱلسَّمَآءِۖ فَلَنُوَلِّيَنَّكَ قِبۡلَةٗ تَرۡضَىٰهَاۚ فَوَلِّ وَجۡهَكَ شَطۡرَ ٱلۡمَسۡجِدِ ٱلۡحَرَامِۚ وَحَيۡثُ مَا كُنتُمۡ فَوَلُّواْ وُجُوهَكُمۡ شَطۡرَهُۥ
«Ми бачили, як ти обертав своє обличчя до небу, і Ми обернемо тебе до кибли, якою ти залишишся задоволений. Зверни ж своє обличчя у бік Заповідної мечеті. Де б ви не були, обертайте ваші обличчя в її бік» (2:144).
Обставини і положення звертатись у бік першої кибли, а потім — вже у бік другої є уже одним питанням для того, хто молиться.
— Скасування заборони відвідувати могили, тобто стало дозволеним робити це:
كُنْتُ نَهَيْتُكُمْ عَنْ زِيَارَةِ الْقُبُورِ أَلَا فَزُورُوهَا
«Раніше я забороняв вам відвідувати могили, але зараз відвідуйте їх» (Ахмад, аль-Хакім).
Обставини і положення відвідування могил чи невідвідування є одним питанням.
В усіх цих прикладах присутній насх (скасування), тому що звернення були загальними (хітаб амм) на адресу мусульман, тобто обставини раннього звернення (хітаб сабік) і пізнього (хітаб ляхік) були одним питанням. Далі в обох положеннях є суперечливість між собою з усіх сторін, тому останнє звернення (хітаб ляхік) буде вважатись насіхом (скасовуючим) у відношенні раннього звернення (хітаб сабік).
2) Приклади, коли немає насха (скасування):
— Пост є фардом тому,хто може його тримати:
يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ كُتِبَ عَلَيۡكُمُ ٱلصِّيَامُ كَمَا كُتِبَ عَلَى ٱلَّذِينَ مِن قَبۡلِكُمۡ لَعَلَّكُمۡ تَتَّقُونَ ١٨٣ أَيَّامٗا مَّعۡدُودَٰتٖ
«О, ті, які увірували! Вам приписаний пост, подібно тому, як він був приписаний вашим попередникам, — можливо, ви будете набожними. Поститись треба раховану кількість днів» (2:183,184).
— А хто хворий або перебуває в дорозі, може не поститись:
فَمَن كَانَ مِنكُم مَّرِيضًا أَوۡ عَلَىٰ سَفَرٖ فَعِدَّةٞ مِّنۡ أَيَّامٍ أُخَرَۚ وَعَلَى ٱلَّذِينَ يُطِيقُونَهُۥ فِدۡيَةٞ طَعَامُ مِسۡكِينٖ
«А якщо хто і вас хворий або перебуває в дорозі, то нехай поститься стільки ж днів в інший час. А тим, які здатні поститись з трудом, треба у спокутування накормити бідняка» (2:184).
Ніхто з вчених розглядаючи ці два аяти, не скаже, що другий зробив насх (скасував) першому. Навпаки, вони скажуть, що кожен закон застосовується при своїх обставинах і положеннях. Пост є фардом кожному здоровому тілу, проте дозволено не тримати його, якщо людина хвора чи в дорозі. Інакше кажучи, звернення першого аяту — загальне (хітаб амм), тобто стосується усіх мусульман, а ось звернення другого аяту є приватним (хітаб хасс), тобто стосується хворого, подорожуючого.
По-друге, що стосується аяту, згаданого у питанні, то в ньому немає насха (скасування). Обставини мусульман в Мецці показують нам слабке положення мусульман, їх піддавали там тортурам, вони жили під гнітом невірних. Тому через мудрість, яку знає лише Один Аллах, джихад не був обов’язковим. І Посланець Аллаха ﷺ не дозволяв мусульманам в Мецці вступати в битви, але ж вони квапили його в цьому. Наводить аль-Хакім в збірці «Мустадрак» хадіс від Ікріми, який наводить його від Ібн Аббаса, що Абдуррахман ібн Ауф і його супутники прийшли до Посланця Аллаха ﷺ і сказали: «О, Пророк Аллаха, до Ісламу ми були великими, будучи многобожниками, а коли ми увірували, ми стали приниженими!».
На що він ﷺ відповів:
إِنِّي أُمِرْتُ بِالْعَفْوِ فَلَا تُقَاتِلُوا الْقَوْمَ
«Мені наказано прощати людей, тому набийтесь з ними».
Коли ж Аллах переселив його ﷺ в Медину, Він велів йому битись, але люди почали утримуватись від битви. Тоді Всевишній ниспослав наступне:
أَلَمۡ تَرَ إِلَى ٱلَّذِينَ قِيلَ لَهُمۡ كُفُّوٓاْ أَيۡدِيَكُمۡ وَأَقِيمُواْ ٱلصَّلَوٰةَ وَءَاتُواْ ٱلزَّكَوٰةَ فَلَمَّا كُتِبَ عَلَيۡهِمُ ٱلۡقِتَالُ إِذَا فَرِيقٞ مِّنۡهُمۡ يَخۡشَوۡنَ ٱلنَّاسَ
«Хіба ти не бачив тих, кому було сказано: «Приберіть руки (не намагайтесь битись), робіть намаз і виплачуйте закят». Коли ж їм було приписано битись, деякі із них почали боятись людей …» (4:77) (аль-Хакім назвав цей хадіс сахіхом (достовірним) за умовами Бухарі).
Із аяту розуміється, що ми не повинні вчиняти як вони, тобто не повинні квапитись з фардом, адже коли прийде строк виконувати його, ми можемо почати затягувати з цим і в результаті опинимось із числа засуджуваних.
Таким чином, як ми вже же говорили, відмінність обставин не веде до насху (скасуванню), тому положення в Мецці є приватним, де Аллах не зобов’язав здійснювати битви з невірними через мудрість, яку знає лише Він Один. Що стосується положення в Медині, то Аллах поставив в обов’язок здійснення джихаду, і, починаючи з того часу, джихад буде продовжувати залишатись обов’язком мусульман до Судного дня. Доказом цьому служить наступне:
— Імам Бухарі виділив цілий розділ, назвавши його «Книга джихаду, який буде тривати під головуванням праведного і грішника, адже до холок коней прикріплено добро до Судного дня — нагорода і трофеї».
— Навів Бухарі в «Сахіх»: «Нам розповів Абу Нуайм: «Нам розповів Закарія від Аміра: «Нам розповів Урва аль-Баріки, що Пророк ﷺ сказав:
اَلْخَيْلُ مَعْقُودٌ فِي نَوَاصِيهَا الْخَيْرُ إِلَى يَوْمِ الْقِيَامَةِ الْأَجْرُ وَالْمَغْنَمُ
«До холок коней прикріплено добро до Судного дня — нагорода і трофеї».
Також цей хадіс наводить Муслім.
Фраза «до холок коней прикріплено» є натяком на джихад.
— Навів аль-Байхаки в «Ас-Сунан аль-Кубра» від Анаса ібн Маліка: «Сказав Посланець Аллаха ﷺ:
ثَلَاثٌ مِنْ أَصْلِ الْإِيمَانِ الْكَفُّ عَمَّنْ قَالَ لَا إِلَهَ إِلَّا اللَّهُ لَا يُكَفِّرُهُ بِذَنْبٍ وَلَا يُخْرِجُهُ مِنَ الْإِسْلَامِ بِعَمَلٍ وَالْجِهَادُ مَاضٍ مُنْذُ بَعَثَنِي اللَّهُ عَزَّ وَجَلَّ إِلَى أَنْ يُقَاتِلَ آخِرُ أُمَّتِي الدَّجَّالَ لَا يُبْطِلُهُ جَوْرُ جَائِرٍ وَلَا عَدْلُ عَادِلٍ وَالْإِيمَانُ بِالْأَقْدَارِ
«Три речі — із основ віри (іману):
1) Недоторканість того, хто сказав: «Ля іляха ілляллах», — не об’являючи його невірним за гріхи, не виводячи його із Ісламу за діяння.
2) Джихад, який почався з часу мого послання і буде тривати до того часу, коли останні із моєї Умми не будуть битись з Даджалом.
3) Віра в предопредеління».
Таким чином, джихад буде тривати до Судного дня, він не буде скасований і не припиниться. Тому кожен правитель-мусульманин (не важливо, халіф він чи ні), якщо об’явить джихад проти невірних, то дозволяється примкнути до нього. Що стосується муджахідів, то Аллах винагородить їх згідно з їх намірами.
По-третє, здається, що той, хто спитав і вів дебати з Вами відносно аяту, мабуть, хотів спитати наступне: «Чому Хізб ут-Тахрір не вдається до методу джихаду у питанні встановлення Халіфату, знаючи, що заборона на ведення бойових дій в мекканському періоді була скасована з переїздом до Медини?».
Таке відчуття, ніби у того, хто стверджує подібне, змішались в одне ціле питання «джихаду» і питання «встановлення Халіфату». Але ж таке розуміння — неправильне; помилковість цього ми вже розкривали у відповіді за 22.09.2013, але усе ж таки я наведу деякі цитати звідти, можливо, це внесе додаткову ясність в Ваше питання і дозволить піти по правильному шляху, з дозволу Аллаха:
«Відповідь :
В цьому питанні є декілька пунктів, які треба роз’яснити:
1) Наведені докази, однаково, із Корану чи Сунни, повинні обов’язково дотримуватись без відмінності в тому, чи є вони мекканськими чи мединськими.
2) Необхідні докази — це докази, які стосуються самого питання, а не інші докази:
а — Наприклад, якщо я хочу знати, як мені зробити мале омовіння, то я вивчаю докази відносно омовіння, де б вони не були ниспослані, однаково — в Мецці чи в Медині. І із них виводиться закон Шаріату згідно прийнятим основам (фікха). Але я не вивчаю докази посту, щоб взяти звідти закони омовіння і його метод.
б — Наприклад, якщо я хочу дізнатись закони хаджу, то так само ж вивчаю докази хаджу, де б вони не були ниспослані, тобто однаково, чи були вони ниспослані в Мецці чи в Медині. І виводиться закон Шаріату згідно прийнятим основам (фікха). Але я не вивчаю докази намазу, щоб взяти із нього закони хаджу і його метод.
в — Наприклад, якщо я хочу знати закони джихаду, чи є вони індивідуальним обов’язком чи колективним, відносно оборонного чи наступального, як і ті закони, які пов’язані з джихадом, як закони завоювання і поширення Ісламу, завоювання силою чи перемир’ям … то я вивчаю докази джихаду, де б вони не були — в мекканському періоді чи мединському періоді. І виводиться закон Шаріату згідно прийнятим основам (фікха). Але я не вивчаю докази закяту, щоб взяти звідти докази, які стосуються законів джихаду і його деталей.
г —І так — в кожному питанні. Вивчаються докази, де б вони не наводились в Мецці ви в Медині, і закон Шаріату відносно питання виводиться із доказів згідно прийнятим основам (фікха).
3) Тепер ми підходимо до питання встановлення Ісламської Держави і вивчаємо докази незалежно від того, чи були вони ниспослані в Мецці чи в Медині, і виводимо закон Шаріату згідно прийнятим основам (фікха).
Ми не знаходимо ніяких доказів по встановленню Ісламської Держави за винятком тих,які були роз’яснені Пророком ﷺ в його сірі (життєписі) в Мецці. Він закликав до Ісламу приховано і утворив віруюче терпляче згуртування. Потім він об’явив про свій заклик серед людей в Мецці і в сезон паломництва. Потім просив допомоги (таляб ан-нусра) у володарів сили, і Аллах вшанував його ансарами. Він переселився до них і встановив державу.
Це доказ встановлення Ісламської Держави, і немає інших доказів. Пророк ﷺ роз’яснив їх в своїй сірі (життєписі) повністю, і ми повинні дотримуватись їх. Темою не є мекканський період до того, як джихад став обов’язковим, і не медінський період після того, як джихад став обов’язковим. Навпаки, це вивчення доказів по встановленню держави. І ці докази — в Мецці, до того, як Пророк ﷺ переселився в Медину і встановив в ній Ісламську Державу.
Встановлення Ісламської Держави — це одне, а джихад — це зовсім інше. Як ми сказали, докази, які стосуються встановлення держави, беруться з місця свого заходження. Одне не є другим і не пов’язано між собою. Тому джихад не може бути скасований через відсутність Ісламської Держави.
Так само діяльність по встановленню Халіфату не може бути скасована з причини скасування правителями джихаду.
Тому джихад продовжується, як і діяльність по встановленню Халіфату буде тривати до його встановлення, і одне питання не зв’язане з другим. Це два окремих питання, на які треба шукати шаріатські докази, і із них виводиться закон Шаріату, який стосується цього питання згідно прийнятим основам (фікха)» (кінець цитати).
Я сподіваюсь, що цього буде досить, щоб переконати Вашого брата, і це дозволить слідувати вірному шляху, з дозволу Аллаха.
Ваш брат Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
18 Рабі уль-авваль 1440 р.х.
26.11.2018 р.
Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці в «Фейсбук» «Фікх»
