Воістину, Аллах, Свят Він і Великий, встановив в Своєму Шаріаті ваги, за допомогою яких ми повинні міряти свої справи. Він поставив обов’язкове вище рекомендованого, і вчені сказали: «Той, кого відволікло обов’язкове від добровільного — виправданий, а той, кого відволікло добровільне від обов’язкового — обдурений». Передається від Абу Бакра ас-Сіддіка, нехай буде задоволений ним Аллах, що він сказав: «Воістину, Аллах не приймає добровільні справи, поки не виконано обов’язкове».
Аллах також поставив виконання обов’язкової дії, обмеженої за часом, вище обов’язкової, не обмеженої за часом, і встановив пріоритетність серед обов’язкових справ, якщо вони співпадають по часу. Так, наприклад, дозволено тому, хто зайнятий порятунком життя, відкласти молитву через необхідність. Пророк ﷺ разом зі сподвижниками відклали молитву під час осади аль-Худайбії, коли атака невірних підсилилась. Тому мусульманину слід дивитись на свої праведні справи і розставляти їх згідно з тим, як приписує Шаріат, а не на власний розсуд. З іншого боку, гріхи і непослух також мають ступені. Серед них є малі гріхи, які змиваються омовінням і молитвою, і є великі, смертні гріхи. Є навіть такі гріхи, які можуть повністю стерти нагороду за праведні діяння і стати причиною неприйняття мольби. Повідомляється від Абу Хурайри, нехай буде задоволений ним Аллах, що Пророк ﷺ сказав:
إِنَّ اللهَ طَيِّبٌ لَا يَقْبَلُ إِلَّا طَيِّباً... ثُمَّ ذَكَرَ الرَّجُلَ يُطِيلُ السَّفَرَ أَشْعَثَ أَغْبَرَ يَمُدُّ يَدَيْهِ إِلَى السَّمَاءِ يَا رَبِّ يَا رَبِّ وَمَطْعَمُهُ حَرَامٌ وَمَشْرَبُهُ حَرَامٌ وَمَلْبَسُهُ حَرَامٌ وَغُذِيَ بِالْحَرَامِ فَأَنَّى يُسْتَجَابُ لِذَلِكَ؟!
«Воістину, Аллах — Благий і приймає тільки благе …, а потім згадав чоловіка, який здійснював довгу подорож, розтріпаного і покритого пилом, який підіймає руки до небу і волає: «О, Господь, о, Господь!», у той час як його їжа — заборонена, і питво його — заборонене, і одяг його — заборонений, і він викормлений на забороненому — як же буде дана відповідь на його мольби?!» (Муслім).
Щодо гріха залишення молитви, то аль-Бухарі наводить в своєму «Сахіху» хадіс від Бурайди:
بَكِّرُوا بِصَلَاةِ الْعَصْرِ فَإِنَّ النَّبِيَّ ﷺ قَالَ: «مَنْ تَرَكَ صَلَاةَ الْعَصْرِ فَقَدْ حَبِطَ عَمَلُهُ»
«Робіть молитву аср своєчасно, адже Пророк ﷺ сказав: «Хто залишить полуденну молитву, діяння того будуть марними»».
Також Пророк ﷺ сказав:
أَوَّلُ مَا يُحَاسَبُ بِهِ الْعَبْدُ يَوْمَ الْقِيَامَةِ الصَّلَاةُ، فَإِنْ صَلُحَتْ صَلُحَ لَهُ سَائِرُ عَمَلِهِ، وَإِنْ فَسَدَتْ فَسَدَ سَائِرُ عَمَلِهِ
«Перше, за що буде запитаний раб в День Суду — це молитва. Якщо з нею усе було у порядку, то і решта його справ будуть у порядку А якщо в ній будуть недогляди, то і в решті його справ будуть недогляди».
Серед найбільших гріхів, через які людина може бути позбавлена нагороди за свої праведні діяння, навіть якщо їх буде багато, — гріх залишення одного із найбільших обов’язків: роботи по встановленню Шаріату Аллаха шляхом встановлення імама, навколо якого об’єднується Умма і стає єдиною общиною з імамом.
Муслім передав в своєму «Сахіху» від Ібн Умара, нехай буде задоволений ними Аллах, що він сказав: «Я чув, як Посланець Аллаха ﷺ сказав:
مَنْ خَلَعَ يَداً مِنْ طَاعَةٍ لَقِيَ اللَّهَ يَوْمَ الْقِيَامَةِ لَا حُجَّةَ لَهُ، وَمَنْ مَاتَ وَلَيْسَ فِي عُنُقِهِ بَيْعَةٌ مَاتَ مِيتَةً جَاهِلِيَّةً
«Той, хто відійде від підкорення, той зустрінеться в Судний День з Аллахом, не маючи виправдання, і той, хто помер, не маючи присяги, той помер смертю часів невігластва»».
В цьому хадісі міститься велике застереження від нехтування великим зобов’язанням — об’єднання усієї Умми за одним імамом. Залишення присяги після її укладання і за наявністю обов’язковості — злочин, за який у людини не буде виправдання перед Аллахом, яке врятувало б її у Судний день, якщо тільки Аллах не змилується над нею. Повеління підкорятись імаму і дати йому присягу має на увазі, що обов’язок його встановлення (у випадку його відсутності) — є також обов’язковим. Адже якщо непослух чи відхід від покори є порушенням цього фарду, то тим більше цей фард не може бути виконаний за повною відсутністю імама. Той, хто залишив обов’язок встановлення імама в період його відсутності і помре в такому стані, той помер смертю часів невігластва, що вказує на тяжкість цього гріха.
Із числа гріхів, які можуть стерти нагороду за праведні справи, є залишення без допомоги пригноблених і невиконання тих заходів, які є обов’язковими для їх підтримки. В одному із хадісів, визнаного деякими мухаддісами, як хасан, говориться:
لَا يَقِفَنَّ أَحَدُكُمْ مَوْقِفًا يُقْتَلُ فِيهِ رَجُلٌ ظُلْمًا، فَإِنَّ اللَّعْنَةَ تَنْزِلُ عَلَى مَنْ حَضَرَهُ حِينَ لَمْ يَدْفَعُوا عَنْهُ، وَلَا يَقِفَنَّ أَحَدُكُمْ مَوْقِفًا يُضْرَبُ فِيهِ رَجُلٌ ظُلْمًا فَإِنَّ اللَّعْنَةَ تَنْزِلُ عَلَى مَنْ حَضَرَهُ حِينَ لَمْ يَدْفَعُوا عَنْهُ
«Нехай ніхто із вас не буде присутнім там, де вбивають людину несправедливо, адже прокляття нисходить на тих, хто був свідком і не захистив її. І нехай ніхто із вас не стоїть там, де несправедливо б’ють людину, адже прокляття нисходить на тих, хто був присутнім і не захистив її».
Імам Ахмад і Абу Дауд передали від Джабіра ібн Абдуллаха і Абу Тальхі аль-Ансарі, що вони сказали: «Посланець Аллаха ﷺ сказав:
مَا مِنِ امْرِئٍ يَخْذُلُ امْرَأً مُسْلِماً فِي مَوْضِعٍ تُنْتَهَكُ فِيهِ حُرْمَتُهُ وَيُنْتَقَصُ فِيهِ مِنْ عِرْضِهِ إِلَّا خَذَلَهُ اللهُ فِي مَوْطِنٍ يُحِبُّ فِيهِ نُصْرَتَهُ، وَمَا مِنِ امْرِئٍ يَنْصُرُ مُسْلِماً فِي مَوْضِعٍ يُنْتَقَصُ فِيهِ مِنْ عِرْضِهِ وَيُنْتَهَكُ فِيهِ مِنْ حُرْمَتِهِ إِلَّا نَصَرَهُ اللهُ فِي مَوْطِنٍ يُحِبُّ نُصْرَتَهُ
«Немає такої людини, яка залишить мусульманина у біді, у місці, де попирається його честь і порушується його недоторканість, окрім як Аллах залишить її в біді там, де вона буде потребувати допомоги. І немає такої людини, яка допоможе мусульманину у місці, де попирається його честь і порушується його недоторканість, окрім як Аллах допоможе їй там, де вона буде потребувати допомоги»».
А в «Сахіхах» аль-Бухарі і Мусліма передається від Пророка ﷺ:
الْمُسْلِمُ أَخُو الْمُسْلِمِ لَا يَظْلِمُهُ وَلَا يُسْلِمُهُ، وَمَنْ كَانَ فِي حَاجَةِ أَخِيهِ كَانَ اللهُ فِي حَاجَتِهِ، وَمَنْ فَرَّجَ عَنْ مُسْلِمٍ كُرْبَةً فَرَّجَ اللهُ عَنْهُ كُرْبَةً مِنْ كُرُبَاتِ يَوْمِ الْقِيَامَةِ، وَمَنْ سَتَرَ مُسْلِماً سَتَرَهُ اللهُ يَوْمَ الْقِيَامَةِ
«Мусульманин — брат мусульманина:він не пригноблює його і не залишає його (без допомоги). Хто буде поруч з братом в його нужді, з тим Аллах буде поруч в його нужді. Хто позбавить мусульманина від лиха, того Аллах позбавить від лиха із лих Судного дня. А хто укриє мусульманина, того Аллах укриє в День Суду».
Враховуючи наше нинішнє положення, ми повинні застерегти усіх мусульман від недбалого ставлення до великих обов’язків, таких як встановлення об’єднуючої Ісламської Держави і надання допомоги мусульманам, чия кров проливається, хто піддається пригнобленню по усьому світу. Неприпустимо обмежуватись тільки тими обов’язками, виконання яких легко дається тілу і не вимагає витрат майна, обманюючи себе тим, що вони нібито наближають до вищих ступенів і збільшують близькість до Аллаху.
Дійсно, чи прийме Аллах від нас наш пост, наші нічні молитви та інші види поклонінь, якщо ми зрадили Його релігію, Його Шаріат і заповіт Його Пророка, залишивши роботу по встановленню Його держави? Хіба що тільки тих, над ким змилується Аллах!
Хіба прийме Аллах наш пост і нічні молитви, якщо ми залишили без підтримки наших пригноблених братів-мусульман по усьому світу, обмежившись лише дуа і спостереженням за кадрами бомбардувань, вигнань і масових вбивств?
Хіба не сказав Пророк ﷺ:
رُبَّ صَائِمٍ لَيْسَ لَهُ مِنْ صِيَامِهِ إِلَّا الْجُوعُ، وَرُبَّ قَائِمٍ لَيْسَ لَهُ مِنْ قِيَامِهِ إِلَّا السَّهَرُ
«Скільки триваючих пост, які від свого посту не отримають нічого, окрім голоду, і скільки читаючих молитву вночі, які не отримають від своїх молитов нічого, окрім безсонних ночей»?
Хіба не застеріг він ﷺ нас від гріхів, які стирають нагороду за пост, сказавши:
مَنْ لَمْ يَدَعْ قَوْلَ الزُّورِ وَالْعَمَلَ بِهِ فَلَيْسَ للَّهِ حَاجَةٌ فِي أَنْ يَدَعَ طَعَامَهُ وَشَرَابَهُ
«Хто не залишить брехливі промови і вчинки, засновані на них, то Аллах не потребує того, щоб він залишав свою їжу і питво».
Так яка брехня може бути більше, аніж довольство тим положенням, в якому ми знаходимось, виправдання зрадництва по відношенню до мусульман і залишення встановлення ісламського образу життя шляхом встановлення Праведного Халіфату?
Яка брехня може бути більше, аніж спотворення пріоритетів в обов’язкових справах і ступенях забороненого, коли теоретики направляють людей до другорядного, відволікаючи від основ, і до легкого, відволікаючи від доленосного?
Яка брехня може бути більше, аніж узаконення правління не по Шаріату під приводом необхідності, етапності і поступовості?
Стережіться, о, мусульмани, щоб ви не предстали в День Суду ні з чим, не маючи доводу перед Аллахом, вважаючи, що ви робили добро, а насправді опинились у збитку, тоді як вважали, що збирали гори благих справ.
Так повернемось же, о, Умма Ісламу, до вагів Шаріату. Будемо зважувати наші справи на цих вагах і розставляти пріоритети згідно до них, можливо, Аллах тоді прийме наші і ваші праведні діяння.
Хвала Аллаху, Господу світів!
Аднан Мазйан
