Америка розчленовує Ірак, а вслід за нею йдуть усі інші безбожні імперіалісти

Прокламації
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Вони забувають про свої чвари, коли справа стосується дроблення мусульманських країн

Події в Іраку розгортаються дивовижно швидкими темпами з 10 червня 2014 року з моменту вступу ополченцями у місто Мосул і по сьогоднішній день. Падіння іракської армії в Мосулі та Тікріт було схоже на капітуляцію і здачу, причому за наказом верховного командування армії. Потім звернення аль-Малікі до мобілізації військових загонів замість армії. Напад і відступ в Діялі та в околицях Багдаду, навіть Байджи – один з найбільших нафтоперероблювальних центрів – опинився під обстрілом гармат, мінометів та авіаударів. Аналогічне спостерігається коло міста Таль-Афар. І так далі…Причому усе це відбувається  у рекордно стислий термін, немовби це було заздалегідь підготоване. На додаток до цього в хід пішли етнічно-конфесійні (мазхабні) заклики з вуст різноманітних лідерів та інстанцій, що розпалило до межі смуту, яка стала усе вище піднімати свою голову, кричачи і плачучи, на землі Месопотамії, колишньої колись столиці світу, халіф якої міг звертатися навіть до хмар.

Не дивлячись на те, що ці події були очевидними, однак міжнародна реакція не була на рівні подій. Заяви політиків були розважливими і не відповідали величині того, що відбувається. Деякі з них обрушилися з докорами на адресу сирійської кризи, інші пояснили це з пригнобленням прав сунітів в Іраку, треті зв’язали це зі свавіллям аль-Малікі і так далі. Усе це говорилося раніше і нічого нового від них так і не було почуто сьогодні! Ці події не отримали адекватної міжнародної реакції, що наводить на думку про те, що те, що сталося було скоординовано або діючі гравці на політичній арені заздалегідь знали про те, що повинно буде статися. Найяскравішим підтвердженням тому слугує заява президента Обами, яку він зробив у п’ятницю 13.06.2014, запевнивши світ у безперебійному надходженні нафти і поповненні її з нафтосховищ країн Перської затоки, у випадку погіршення ситуації в Іраку. Це показує, що адміністрація США не здивована тим, що відбувається в реальності, навпаки, у неї заздалегідь розроблено план в уникнення будь-якої нафтової кризи.

Також у своїй промові 13.06.2014 президент Обама заявив, що Вашингтон «не буде приймати участі у військових діях без відсутності політичного плану, пропонованого самими іракцями». І це, не дивлячись на підписану між США та Іраком домовленість про безпеку, а також не дивлячись на те, що міністр закордонних справ Іраку Зібарі заявив у Джидді 18.06.2014 про те, що «Багдад прохає Вашингтон нанести авіаудари по повстанцях». Це підтвердив голова генерального штабу американського війська генерал Демпсі на зсіданні Конгресу, що вказує на те, що Америка не квапиться втручатися, а навпаки, відкладає для реалізації іншого плану. Що стосується Британії, то не дивлячись на те, що її інтереси в Іраку відрізняються від інтересів Америки, вона усе ж пішла шляхом Америки і прийняла таку саму позицію.  Тому що питання стосується дроблення мусульманської країни. Міністр закордонних справ Британії Уільям Хейг в інтерв’ю «ВВС» 16.06.2014 на питання про невтручання заявив наступне: «США мають більше сил і мають більшу кількістю озброєння ніж Британія, відносно можливості втручання в Ірак».

Уважно слідкуючий за поточними подіями помічає, що вони є однією ланкою одного ланцюгу, який Америка запустила не лише у початку окупації, а задовго до окупації, коли Америка ввела заборону на повітряні польоти над північчю Іраку у 1991 році, що перетворило регіон Курдистану на щось подібне до держави. І коли Америка окупувала Ірак у 2003 році і американський наглядач в Іраку Бремер утвердив конституцію, що несе у собі насіння дроблення Іраку, тоді відкрито пішла риторика щодо етнічно-конфесійних (мазхабних) квот. Ці насінини продовжували зростати, поки не прийшов грудень 2011 року, коли Америка вийшла з Іраку у військовому плані, а у плані безпеки і політики залишилася як і раніше. Нині це дерево смути достигло і почало давати врожай. Іще у той час Америка вирішила підживити його і всадила при владі в Іраку запеклого шиїтського шовініста, тирана аль-Малікі, який, скористувавшись моментом, узявся чинити свавілля у північних та західних районах Іраку, влаштувавши небачену деспотію і варварське диктаторство. Варто було ситуації заспокоїтися, як він загострював її своїми провокаційними діями і заявами, щоб викликати заворушення у тих регіонах.

Останнього часу загострилася міжмазхабна злоба з тієї причини, що шиїтам дозволили сформувати озброєнні ополчення, а у відношенні суннітів велося активне зосередження громадської думки на тому, що ІДІШ – це сунітський тероризм. Хоча війська, що вступили в Мосул, Тікріт та інші населені пункти, складалися з декількох організацій, у тому числі й ІДІШ. Але справа не обмежилася цим, навпаки, сусідні країни взялися суперничати одна з одною у розгойдуванні міжмазхабного боку. І усе це робилося у межах реалізації американської політики, за якою йде також Британія, потім агенти й прибічники, які не бажають бачити Ірак цілісною державою. Навпаки, прагнуть розірвати його на ворогуючі і вбиваючі одна одну сторони. Кожна зі сторін бажає усіма силами закріпити за собою який-небудь регіон. Почалися відриті заклики до розділення і відділення регіону. Не залишилися осторонь і курди. Помітивши події, що відбуваються без усілякої секретності, вони зрозуміли реальний розклад справ. І варто було повстанцям заволодіти Мосулом, як війська Іракського Курдистану «Пешмарга» взяли під повний контроль Кіркук і прилягаючі до нього території. «Reuters» за 15/06/2014 оприлюднило заяву Фуада Хусейна, голови апарату президента Курдистану Барзані: «Ірак вступив в абсолютно новий етап, який відрізняється від того, який був до захоплення Мосулу. І курди будуть обговорювати шляхи взаємодії з новим Іраком».

О мусульмани! О араби! О курди! О сунніти! О шиїти! О мешканці Месопотамії!

Вашу кров пролито, ваші багатства розграбовано, ваші оселі і навіть мечеті зруйновано! Ірак став невдалою державою, нездатною відбити загрози. Невже серед вас не залишилося такого чоловіка як Харун Рашид, який усвідомлював би те, що відбувається сьогодні? Невже ви не бачите, як Америка зі своїми союзниками, агентами і прибічниками старається роздмухати полум’я смути, зіштовхнути іракців одних з одними і розділити їх на три народності, на три частини і на три регіони; курди, сунніти та шиїти, яких нічого не пов’язуватиме. Хіба це не так? Чому - ви спитаєте себе, як Америка захищала Курдистан? Як Бремер посіяв насінини розладу у своїй конституції під приводом етнічно-конфесійних (мазхабних) квот? Як Америка створювала нинішнє правління тирана, який без усілякого сорому і докорів сумління, раз у раз, розпалює міжмазхабну смуту? Як Америка тримає ситуацію під контролем і підживлює її усім тим, що може курдів віддалити від арабів, а сунітів від шиїтів? Як може Америка сходитися з Британією, агенти й маріонетки, усі йдуть шляхом розпаювання цієї смути? І це не дивлячись на те, що інтереси Америки і Британії різні, але у відношенні дроблення мусульманських країн вони єдині між собою!

На протязі сторіч згуртовував вас і покривав вас прохолодою свого стягу довгий період часу. Ви були могутніми і славетними, ділили добро одне з одним, а зло відбивали об’єднавшись між собою. Ваша земля – земля звитяжних героїв і в ній звершилися великі бої, такі як аль-Кадісія, аль-Бувайб та Ярмук. Це країна Харуна Рашида, аль-Муттасима та Салахуддіна. Ця земля попередніх і наступних завойовників з дозволу Аллаха. Цілісний Ірак – потужний своїми мешканцями, розділений Ірак – немічний своїми розірваними шматками. Якщо курди вважають, що Курдська автономія або держава Курдистан зробить їх славетними й потужними, то це всього лише ілюзія, яка у скорому часі обернеться загибеллю для них. Якщо сунніти вважають, що закріплення за ними регіону на півночі і сході Іраку забезпечить їм благополучне життя, то це тільки ілюзія, яка у скорому часі розсіється і обернеться для них нещастям і стисненням. Якщо шиїти вважають, що закріплений за ними регіон на півдні країни надасть їм потужності, то це ілюзія, яка у скорому часі обернеться для них слабкістю і приниженням.

О мусульмани! О араби! О курди! О сунніти! О шиїти! О мешканці Месопотамії!

Воістину, то    й, хто йде попереду – не бреше своїм послідовникам! Хізб ут-Тахрір дає вам щиру настанову, не схиляйтеся до Америки та Європи! Адже вони не надають вам жодного значення. Навпаки, вони своїм нутром бажають того, щоб вас спіткала загибель, щоб в Іраку з’явилися три утворення, з’єднані одне з одним рваною ниткою у формальній державі, як підготування для затягування цієї нитки у наступні етапи. Нам зрозуміло, чому Америка і Захід спрямовують у наш бік свої отруйні стріли , але згода жителів Іраку з цим, гірше за те, боротьба одних  з одними заради здійснення цього, де кожна зі сторін прохає про допомогу в Америки – це неминуче зло.

وَلَا تَرْكَنُوا إِلَى الَّذِينَ ظَلَمُوا فَتَمَسَّكُمُ النَّارُ وَمَا لَكُم مِّن دُونِ اللَّهِ مِنْ أَوْلِيَاءَ ثُمَّ لَا تُنصَرُونَ

«Не схиляйтеся у бік беззаконників, щоб вас не торкнулося Полум’я. Немає у вас покровителів і помічників, окрім Аллаха, і тоді жоден вам не надасть підтримки» (11:113).

Воістину, ви – єдина умма, вам заборонено роз’єднуватися.

وَاعْتَصِمُوا بِحَبْلِ اللَّـهِ جَمِيعًا وَلَا تَفَرَّقُوا

«Міцно тримайтеся за верв Аллаха усі разом і не розділяйтеся» (3:103).

Вам не можна сперечатися одне з одним, інакше ви втратите міць і ворог вас подолає.

وَلَا تَنَازَعُوا فَتَفْشَلُوا وَتَذْهَبَ رِيحُكُمْ ۖ وَاصْبِرُوا ۚ إِنَّ اللَّهَ مَعَ الصَّابِرِينَ

«І не сперечайтеся, а не то ви падете духом і позбудетеся сил. Будьте терплячими, адже Аллах з терплячими» (8:46).

О жителі Месопотамії, ця справа не вирішиться, поки не повернетеся до першозданості, а саме до правління тим, що ниспослав Аллах, і джихаду на Його шляху…Тримайтеся за верв Аллаха і розірвіть зв'язок із ворогами Аллаха… Відкиньте сліпу прихильність до етносу та мазхабу, як говориться в хадісі: «залиште їх, адже вони зловонні» (Вивів аль-Бухарій від Джабіра). Припиніть ототожнювати себе етнічними та мазхабними найменуваннями, а краще дотримуйтеся того імені, яке нам дав Всевишній Аллах:

هُوَ سَمَّاكُمُ الْمُسْلِمِينَ

«Він (Аллах) нарік вас мусульманами» (22:78)

Поверніться до Ісламу і встановіть його державу – Праведний Халіфат, якою восславитеся ви, підкорите хмари і знову станете служителями Аллаха – братами.

إِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَذِكْرَىٰ لِمَن كَانَ لَهُ قَلْبٌ أَوْ أَلْقَى السَّمْعَ وَهُوَ شَهِيدٌ

« Воістину, у цьому міститься нагадування для тих, у кого є серце, хто дослухається і присутній при цьому» (50:37).


Хізб ут-Тахрір
21 Шаабан 1435 рік
19/06/2014