11.01.2013 Франція почала свій хрестовий похід і пролила вогняну лаву на мусульман у Малі під приводом зупинити наступ і прагнення ісламських бойовиків до контролю над країнами. Після того як джихадістські рухи встановили контроль над великими районами на півночі Малі, Франція через декілька місяців почала кампанію світового підбурювання проти цих рухів. А коли Франція не знайшла звинувачення проти них, вона почала зводити на них наклеп і очорняти, тому що вони зруйнували деякі святині, так звані авлія, називаючи це руйнуванням історичних пам’ятників.
Так, зацікавленість Франції з прав людини досягла ступеню крокодилових сліз по святиням і могилам… Однак коли сирійський режим вбиває десятки тисяч на протязі декількох місяців, коли режим у Бірмі чинить тиранію проти мусульман, вбиваючи їх, спалюючи і депортуючи. Також єврейський устрій проливає кров мусульман у Палестині на протязі десятиліть. Америка в Іраку і в Афганістані вбиває сотні тисяч безконтрольно, Франція закриває на це очі або заявляє, що про військове втручання не може бути й мови, і пріоритет політичному рішенню і переговорам, однак коли зруйнували старий мавзолей, гробницю, тут чомусь Франція пригадала про свою людяність!
Франція, не обмежившись цим, заявляє відверто і безсоромно, що вона не може і не прийме виконання шаріату у Малі, і що перша умова для переговорів з ісламськими рухами, щоб і рухи відмовилися від свого прагнення до виконання шаріату…
Тут ми запитуємо, і ми у праві запитати: що тобі до нас, Франція? Що тобі до того, виконаємо ми шаріат чи щось інше? І хто ж призначив тебе нашим опікуном, що ти визначаєш, яку систему нам виконувати? Проблема Франції у тому, що вона усе ще живе на колишній славі колонізації, і не може уявити всю Африку, і зокрема її колишні колонії, окрім як підданими країнами, яким вона вказує, і для яких вона визначає, що можна і що повинно робити, а що не можна робити.
Але на що боляче дивитися, так це те, що наша армія, наші гроші і наше небо знаходяться у розпорядженні Франції, у цій кривавій атаці з дозволу самозваних над нами правителів, які твердо знають, що їх народ категорично відкидає їх. У жилах цього народу кипить кров, коли вони бачать як несправедливо і підступно проливається кров їх братів, однак усе це не завадило їм встати в один ряд з ворогами Умми. Марокко і Алжир відкрили свої повітряні простори для французьких літаків. Дубай на відстані тисячі кілометрів проголошує про фінансування військової кампанії, а інші як жителі могили зберігають мовчанку, інші мовчать мовчанкою вдоволення, здаючи своїх братів їх ворогам, як вони це робили раніше зі своїми братами у Палестині, Іраку, Афганістані, Чечні, Мьянмі, Кашмірі і далі за списком...немовби вони кажуть: Поспішай, Франція, і закінчи мою задачу, перш ніж вибухнуть наші вулиці, і ми втратимо контроль над справою.
Іще одне з того, через що обливається серце кров’ю, це резолюція Ради Безпеки ООН 2085, яка притягує відправку африканських військ у Малі. Яку Франція використовує у якості приводу для своєї колоніальної війни, стверджуючи працю для прискорення активації резолюції, яка була взята на себе головуванням Марокко у Раді Безпеки і згідно з урядом Марокко, що стверджує, що вона є «ісламською». Також новина, що з’явилася, щодо дозволу президента Франції використовувати повітряний простір Марокко французькими військами, у той час коли «ісламський» уряд зберігає мовчання могильним мовчанням, схоже на те, що цей уряд приховано виконує таємні доручення Франції, приховуючи це від народу, щоб не викликати на себе їх відплату.
О, мусульмани!
Воістину, те, що цікавить Францію у Малі, це не територіальна цілісність Малі. Адже історія свідчить про її зловмисні розділення мусульманський країн, починаючи з моменту угоди Сайкс-Піко у Шамі, шляхом ділення Північної Африки, її руки видно й сьогодні у її прагненні відділити регіон Дарфур від Судану. Францію також не цікавить безпека правителів Малі, незалежно від ступеню відданості правителів у прислуговуванні. Іще вчора, після того як Франція підписала контракт з її суперником, Америкою, вона відмовилася від її відданого агента Лорану Гбагбо, якого принизливо заарештували у його власному ліжку у нижній білизні 11.04.2011.
Також Франція не посилала свої війська для захисту безпеки у регіоні, як це стверджував 18.01.2012 її посол у Марокко в інтерв’ю до радіо Середземного моря. Вона відправила війська для забезпечення своїх інтересів і відновлення свого впливу, не дивлячись на те, що французька машина для вбивства навела жах на мирних, ні в чому не винних громадян, розповсюдивши руйнування та депортувавши населення, як це зробили американські та натовські сили в Афганістані.
Те, що цікавить Францію, так це лише її інтереси в Малі, це країна, що багата золотом, фосфатом, каоліном, бокситом, залізом, ураном та багатьма іншими мінералами. Міжнародна конкуренція за Малі посилилася, особливо після фінансового перевороту 22.03.2012, який привів до влади американських агентів, і тут Франція злякалася того, що Малі вийде зі сфери її впливу і вона не зможе продовжувати грабувати ресурси країни.
Отже, проблема не в озброєних рухах, і не у збереженні святинь і свобод, і навіть не в уявному «тероризмі», а проблема просто у відчайдушній колоніальній боротьбі. Кожен хоче відкушувати від нашої країни, щоб втамувати свій потворний капіталістичний апетит. Францію не цікавить нічого, окрім повернення Малі у її Африканське лоно, а Америка прагне зробити Малі загостреною точкою, звідки почне відтісняти історичну присутність Франції у регіоні і розширити свій вплив серед сусідів.
О, мусульмани!
Воістину, народ Малі є нашими братами по релігії, ми розділяємо їх віру, історію, географію, нас тішить те, що їх тішить; нам боляче, якщо їм боляче; не здавайте їх ворогам, і не мовчіть відносно правителів, які здають їх, зупиніть ваших правителів і не дайте їм це робити. Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Мусульманин брат мусульманина, не пригноблює його і не зраджує». Знайте, що Франція не наважилася б пройти по морям і пустелям, щоб вдарити по вашим братам, якщо б знала, що у мусульман є держава, яка захистить їх і буде боротися з них, провчить тих, хто нападе на них і змусить забути нашіптування сатани. Однак вона зробила це, коли побачила, що мусульмани незахищені, а їх правителі допомагають ворогам проти мусульман, замість того, щоб захищати їх, і немає жодної різниці між правителем з бородою чи без бороди, вони усі в змові з Заходом і прагнуть його вдоволення.
Тому ми нагадуємо вам, адже ви з тих, кому потрібно нагадувати, що порятунок у приході Ісламу до правління, а не у приході «ісламістів» до влади. Нагадуємо вам, що Халіфат – ваш захист, і що Халіф мусульман є вашим щитом, за допомогою якого ви будете захищатися від ваших ворогів, це ваша зброя, з якою ви будете переслідувати вашого ворога у власному будинку. Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Воістину, імам це щит, за яким б’ються і яким захищаються». Працюйте разом з Хізб ут-Тахрір і поспішайте якомога скоріше до побудування Халіфату, адже це є обов’язком мусульман, таким чином ви збережете вашу честь і зупините кровопролиття, і будете насолоджуватися вашими благами, а насамперед заробите вдоволення Аллаха і отримаєте щастя у цьому світі і у Наступному.
Медіа-офіс Хізб ут-Тахрір,
Марокко
