Ми бачимо як Франція, будучи колонізаторською країною, яка приховує злобу до Північної Африки (а вірніше до усієї Африки) та плете проти мусульман, де б вони не були, всілякі підступи та підступності, ми бачимо, як сьогодні вона постає у своїй кривавій злочинній постаті та стверджує рішення про втручання до Малі, ставлячи відмову від виконання шаріату умовою для проведення переговорів з жителями півночі!
Раніше така умова була примусово поставлена для уряду у Лівії та Тунісі. Для цієї агресії Франція заручилась підтримкою Алжиру, який відкинув усі революції. З Алжиром було проведено багато роботи, щоб він став її опорою в агресії проти Малі (слабкої, розграбованої мусульманської країни з древньою історією). Після Алжиру усіляку підтримку для Франції надав Марокко. І ось тепер Туніс, якому дісталась честь бути першою територією, з якої розпочались революційні виступи проти диктаторських режимів, готується для того, щоб його політична позиція стала частиною військової машини Франції.
Якщо раніше голова МЗС Тунісу Рафік Абд ас-Салям заперечував можливість проведення на континенті якої-небудь неафриканської військової операції, то тепер він відкрито та нахабно на радіо, не беручи до уваги шаріатський закон, заявляє: «Ми добре розуміємо хід цієї операції» і називає її хірургічним оперуванням, що відбувається у надзвичайних умовах. Таким чином, голова МЗС та його уряд здійснили не один злочин:
1. Угода та безпека у мусульман єдині та неприпустимо коїти проти них агресії. Посланець (мир йому та благословення) сказав: «Достатньо зла для мусульманина, якщо він принижує свого брата-мусульманина. Для мусульманина заборонені кров, майно та честь іншого мусульманина».
2. У цьому злочині є приязнь та підтримка для невірних проти мусульман «Аллах не відкриє невірним шляху проти віруючих». Або дискримінація по кольору шкіри визначила для цього уряду другорядним наше братство з жителями Малі?
3. Наближеність Малі до Тунісу та країн ісламського Магрібу перетворить – хоч і не напряму – Туніс в арену боротьби та покладе на країну великі витрати у військовому плані та у сфері безпеки для захисту колонізаторської держави. При цьому ми пам’ятаємо, що Франція здійснювала окупацію наших земель, грабувала наші багатства та вбивала наших жителів. Її мини у Сахарі і по сьогодні вбивають наших дітей.
4. Жахливим є те, що голова МЗС робить наставляння у цьому народі, що він перейшов із стану оборони до атакування, тому що він хоче, щоб увесь народ разом із ним ніс тягар цієї військової операції. Він закликав тунісців, а також усі патріотичні сили, нести відповідальність у протистоянні насильству та тероризму. Саме так, для того, щоб армія, служби безпеки та кожний громадянин стали надійним захисником та тилом для цієї агресії.
5. Така позиція з боку туніського уряду заборонена по шаріату і за це Аллахом обіцяно суворе покарання «А того, хто ослухається Аллаха та Його Посланця та преступає Його кордони, Він кине до Вогню, у якому він буде вічно. Йому уготовані принизливі муки». Така позиція не гідна Умми та не гідна цієї революції, яка спонукає до кращого. Головна причина існування такої позиції полягає у тому, що влада спирається не на силу людей, які здатні на багато чого, а спирається на вдоволення Заходу, якому влада квапливо намагається догодити, навіть, за рахунок життів мусульман.
Хізб ут-Тахрір вважає революцію плідною лише у такому випадку, коли вона відкидає іноземну залежність та усі іноземні зобов’язання, які допомогли тиранам проти нас, і вважає це зрадою проти країни та людей, а перш за усе – зрадою проти Аллаха та Його Посланця. Яка цінність у революції, що не здатна прийняти рішення за межами колонізаторського впливу через причину лиха, у якому ми перебуваємо?! Ми закликаємо усіх, і у першу чергу, журналістів, політиків та щиру інтелігенцію, до звільнення від іноземної залежності та прийняттю у якості опори цю Умму, а перш за усе – цей великий Іслам, який знищує усіляке зло, приносить істину та справедливість.
Інформаційний офіс ХТ,
Туніс
