Прес-реліз
10 листопада 2024 року було повідомлено, що біля 152 біженців рохінджа через відмову їм у притулку в Банда-Ачех були вимушені повернутись до південної частини Ачеха, столиці провінції Ачех в Індонезії. Місцева влада перевезла біженців, які раніше прибули із М’янми, охопленої конфліктами, назад до Південного Ачеху через приблизно два тижні після їх прибуття. Біженці були вимушені знов вирушити у дорогу, долаючи сотні кілометрів у кузовах вантажівок. У даний час їх розташовують у спортивному центрі «GOR Tapaktuan» в Південному Ачеху. У той же час, 12 листопада 2024 року, Радіо «Свобідна Азія» повідомило, що рохінджа, які втекли від насильства і переслідувань в М’янмі, стверджують, що їх викрали і примусили брати участь в громадянській війні в М’янмі, б’ючись на боці як військового уряду, так і армії Аракан. Вони повідомляють, що їх без підготовки і з несправною зброєю відправили на передову у якості живих щитів.
Військова рада М’янми опублікувала в інтернеті світлини рохінджа, на яких вони тримають вогнепальну зброю. Проте, як повідомляється, біженців відправили на передову, не надавши патронів. Згідно з повідомленнями, біля 80 рохінджа, викрадених із табору, були примусово переправлені через найближчий кордон до М’янми.
Довго не вирішувана проблема неминуче призводить до кризи і багатої кількості інших трагедій. Це трапилось з мусульманами-рохінджа, чиї страждання тривають, вони позбавлені громадянства і вимушені жити в різних місцях через політику повернення до М’янми, яку прийняла Бангладеш. Окрім того, вони не раз стикались з відмовою у притулку, опинившись на узбережжях Малайзії і Ачеха в Індонезії.
Приказка «із вогню та в полум’я» здається занадто простою, щоб виразити усю складність лихого стану мусульман-рохінджа. Десятки азіатських самітів і резолюцій ООН не в змозі вирішити їх проблему, тому що її рішення оточено численною кількістю складних питань, включаючи злочинну державу М’янму, нездатну на допомогу Бангладеш, націоналістичні режими Малайзії та Індонезії, а також блокаду злочинними бандами в таборах біженців і в Андаманському морі. Бенгальський академік Крішна Кумар Саха в своїй статті на сайті «ReliefWeb» пише, що зусилля по репатріації навряд чи увінчаються успіхом через три основні причини: окрім проблем в Бангладеш, це і відсутність співпраці з боку М’янми, і опір озброєних груп із числа біженців рохінджа.
Трагедія, яку переживають рохінджа, є результатом поразки світової системи, яка управляє Азією і світом у цілому. Ми потребуємо нової світової системи, яка стане альтернативою і завершить багатогранну кризу і страждання рохінджа, а також мусульман в Газі, Східному Туркестані і по усьому світу. Проблема рохінджа не закінчиться, поки їм не буде надана повна підтримка! Ця підтримка полягає в реальному захисті і керівництві для мусульман — в Халіфаті, який встановить новий світовий порядок, регіональну стабільність, розірве дипломатичні відносини з колоніальними державами і звільнить Аракан, позбавивши мусульман від слабких режимів Бангладеш, Індонезії і Малайзії.
Халіфат докладе усіх зусиль: політичних, економічних і військових — незалежно від відстані і витрат, щоб захистити мусульман від несправедливості, захистити їх життя і честь, оскільки це є найбільшим обов’язком, приписаним Ісламом. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
فَإِنَّ دِمَاءَكُمْ وَأَمْوَالَكُمْ وَأَعْرَاضَكُمْ بَيْنَكُمْ حَرَامٌ عَلَيْكُمْ كَحُرْمَةِ يَوْمِكُمْ هَذَا، فِيْ شَهْرِكُمْ هَذَا، فِيْ بَلَدِكُمْ هَذَا
«Воістину, ваша кров, ваше майно і ваша честь є такими ж священними (недоторканими) для вас, як і цей ваш день в цьому місяці в цьому місті (маються на увазі Мекка в період Хаджу).
