По-перше, своє звернення ми адресуємо мусульманському світові, тому що подібна несправедливість відбувається з людьми через причину їх участі у справі ісламського заклику.
По-друге, ми звертаємось до усіх організацій по правах людини, по-третє, ми хочемо адресувати ці слова усім людям землі, які вільно розмірковують. Те, про що ми згадаємо у цьому зверненні –це наочні приклади поведінки за останній місяць. До цього ми вже пережили та бачили звірства цього режиму, про що раніше було згадано нами.
1.Молода людина – Олмасов Бахадир з міста Маргелан, який відбуває свій строк ув’язнення у колонії поселення «Караул-Базар» (Бухарська область) підпав під тортури з боку наглядачів у колонії. Його настільки сильно били, що цього злякалися б навіть хижаки. З нього рікою текла кров. Довівши його до передсмертного стану, його не відправили до лікарні, а перевели до іншої в’язниці …
2.Молодик –Розибаєв Хакімджан, з Андижану, який утримується під вартою у колонії Джаслик з 1999 року. Припускалося, що його повинні були звільнити з в’язниці у березні цього року, бо строк його ув’язнення закінчився. Але адміністрація в’язниці збільшила його строк перебування під вартою, додавши іще п’ять років, через одну лише причину – не допустити йог виходу на волю. Він був переведений до в’язниці м. Зарафшан.
3.Молодик – Мірзаєв Абдулазіз з Ташкентської області Чіназ. Був засуджений на 20 років. Утримувався у колонії 64/51 міста Касан Кашкадарінської області. 7 червня адміністрація в’язниці передала родині мертве тіло цього молодика. Коли ж члени родини намагалися омити його тіло та надіти його у саван, то побачили численні сліди від тортур на його тілі. Його голову біло розбито, очі не були на своєму місці. Від горлянки до підборіддя було розрізано, а потім зшито поранення. Його груди від пупка до підборіддя було розрізано, а потім зшито. Голова колонії підполковник Рахманов Еркін Мустафоєвич несе відповідальність на проведення цих тортур.
4.Влада Узбекистану тиснуть іще більш жорстоко не лише на ув’язнених, які утримуються у в’язницях, але і на їх родичів, які перебувають поза мурів в’язниць. А тих родичів, яких влада приходить арештовувати і не знаходять на місці їх проживання через те, що ті вимушені втікати, деякі втекли до інших країн, а деякі, позбавившись домівки, почали блукати скрізь по усій країні, таких представники влади переслідують та вимагають їх появи у міліцейських відділках. З одного боку, з ними чинять допити та погрожують, з іншого боку, намагаються підкупити через вирішення деяких особистих проблем, у випадку, якщо вони стануть шпигунами для країни.
Деякі з вищезгаданих високопосадовців визнають, що отримали наказ зверху від вищого керівництва країни, тобто особисто від президента Карімова, поводити себе подібним чином.
Ці приклади несправедливості та тиранії здійснюються руками Карімова проти хлопців з Хізб-ут-Тахрір зокрема, а також є багато випадків, коли вони скеровані проти кожного, хто закликає до Ісламу, якщо навіть, він не мав жодного стосунку до Хізб-ут-Тахрір. Це відбувається через те, що Карімов побоюється, що Хізб-ут-Тахрір у змозі збудити думки та почуття Умми у цій країні, яка потім підніметься, щоб скинути його через його деспотичність, невір’я та сваволю. Насправді, сама його поведінка як деспота швидше скине його з престолу влади. Ми вже на власні очі бачимо те, що відбувається в арабських країнах, де народи вибухнули від крайньої форми несправедливості тиранів. Народам же Центральної Азії залишилось недовго від подібного вибуху, скерованого проти влади деспотів, зокрема, правителя Узбекистану. Всевишній Аллах каже:
وَكَذَٰلِكَ أَخْذُ رَبِّكَ إِذَا أَخَذَ الْقُرَىٰ وَهِيَ ظَالِمَةٌ ۚ إِنَّ أَخْذَهُ أَلِيمٌ شَدِيدٌ
«Такою була Хватка твого Господа, коли Він схопив поселення, жителі яких були несправедливі. Воістину, Хватка Його тяжка, сувора» (11:102)
Хізб ут-Тахрір
Узбекистан
23 Раджаб 1432 р.х.
25.06.2011
