Анкара пропонує Вашингтону відкрити «другий фронт» у Сирії без участі курдів

Новини та коментарі
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Новина: Міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу повідомив про те, що Анкара запропонувала США «об’єднати зусилля» для проведення спецоперації у Сирії при умові, що в ній не будуть брати участь курди. Як стало відомо «Росії сьогодні», відповідну заяву він зробив на зустрічі з журналістами в Антальї 29.05.2016.

«Питанням, яке ми обговорюємо зараз з американцями, є зачинення району недалеко міста Манбідж якомога скоріше … і відкриття другого фронту», – вказав дипломат на регіон Алеппо на півночі Сирії, який перебуває під контролем угрупування «ІГ».

«Якщо ми об’єднаємо свої сили, то у них (США) є свій спецназ, а у нас є свій … Ми повинні відкрити новий фронт, але без участі сирійської курдської «Партії демократичного союзу» (ПДС)», – сказав Чавушоглу, маючи на увазі політичне крило курдських бойовиків, яких підтримує Вашингтон і яких Туреччина вважає терористами.

Чавушоглу також вважає, що сирійська озброєна опозиція при підтримці сил спецназу Америки, Туреччини, а також держав-союзників, таких як Німеччина та Франція, зможе забезпечити «легкий» прохід до Ракки, яка перебуває під контролем «ІГ».

Коментар: З кожним днем зростає необхідність мусульман у перетвореннях. Дані турецькі правителі з самого початку благородної сирійської революції не упускають можливості виразити їй свою підтримку, проте вже наступного дня після таких заяв стає очевидним, що це – порожні слова, промовлені для того, щоб хоч щось промовити. Хіба ердоганівська Туреччина зупинила асадівські бомбардування по сирійському народу та туркменам? Звичайно, ні!

Турецька армія «не може» увійти до бою на захист мусульман Сирії! Проте вона пропонує свої послуги американцям для того, щоб увійти до Сирії. Мало хто із мусульман говорить про підкорення правителів Туреччини Америці, але, на жаль, існує багато тих, хто вважає Ердогана нащадком Османів та впевнений у тому, що він підтримує сирійську революцію. Але вони будуть здивовані тим, що усі ці слова про підтримку Сирії абсолютно порожні.

Тим не менш, турецькі заяви, які змістовні та ефективні, усе-таки є, проти вони скеровані виключно в угоду Америці, а не сирійському народу. Турецькі правителі готові увійти до Сирії спільно з американцями, звичайно ж, лише заради вбивства мусульман, а не сирійського ката злочинця Асада, який підтримується Америкою. Туреччині про це чудово відомо, адже США запобігли будь-якому втручанню, скерованому на скинення Асада, і навіть створили для нього плацдарм у Женеві, щоб він міг бути чистим перед міжнародними організаціями від скоєних ним злочинів!

Ймовірно, багато хто з мусульман не повірять у ці заголовки про те, що Туреччина, нарешті, вирішили увійти до Сирії по неправильному шляху– для того, щоб допомогти Америці вбивати мусульман: «Хіба вони (турецькі правителі) – не онуки Османів, які викликали трепет у Європи іще задовго до того, як Америка набула «ваги та сили»»?!

Багато сьогоднішніх великих держав, таких як Франція та Великобританія, не мають навіть частину людського ресурсу та духу, які є у Туреччини, але вони мають особистий політичний курс. А Туреччина обрала для себе курс бути прихвостнем Америки, тому що висіти на чиємусь хвості – це особлива якість агентів та прислужників, який чуждий запах величі, пошани та власної гідності. Вони можуть лише бути відомими, забезпечуючи інтереси великих країн, таких як Америка, в надії, що вона залишиться задоволена ними.

Кожен, хто знає про масштаби Туреччини та про її військову силу, прийде у замішання від даних заяв голови турецького МЗСу, за яким стоїть Ердоган. Варто згадати, як маленька Великобританія правила далекою багатомільйонною Індією, і напрошується питання – а що заважає Туреччині здійснювати свою власну політику у Сирії? Вона (Туреччина) – її найсильніший сусід зі спільними кордонами, ісламською історією та вірою. Що заважає турецькій армії позбутися Асада та лічені дні або години?!

У відповідь протидіючі сили тобі скажуть: «Росія!». Так що заважало Туреччині порятувати сирійський народ раніше, аніж туди увійшла Росія?!

Відповідь є – заважала Америка, яка сховала свою голову по той бік океану. Вона почала вимагати, а Туреччина відповіла, тому що склад розуму турецьких правителів скерований не на користь своєї релігії, народу, навіть не на свою особисту користь – а замкнутий у колі американських інтересів.

Врешті решт, мусульмани Алеппо сьогодні піддаються сотням повітряних налетів та ударів бочковими та фугасними бомбами з боку авіанатовпів злочинних російських та асадівських літаків. Проте турецькому міністру замість того, щоб подумати про жахливі картини цивільних осіб, які перебувають під завалами, прийшло у голову співучасть з Америкою не проти режиму, не для порятунку Алеппо, а для догоджання Америці, тобто для «боротьби с тероризмом». Хоча ці правителі чудово віддають собі звіт у тому, що боротьба з сирійським режимом не входить в американський список «боротьби з тероризмом». А виправдання турецької влади мізерне порівняно з тими величезними злочинами Асада і силами, що стоять за ним, проти мусульман Сирії.

Насправді, ці правителі вкрай потребують у тому, хто їх викине подалі для того, щоб Ісламська Умма вдихнула вітер величі та пошани і замислилась про те, що диктує їй її релігія, а не Америка. Гостра потреба Умми у позбавленні він нинішніх турецьких і іще більш гірших аніж вони арабських правителів вже дійшла до свого краю.
 
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Ісам аль-Бухарі
25 Шаъбан 1437
01.06.2016