Новина:
Газета «Маарів» у понеділок повідомила: «Уперше армія визнає, що відчуває серйозне виснаження своїх сил, хоча і вважає це незначним порівняно з масштабом покладених на неї задач. За оцінками, їй не вистачає біля 7500 солдатів», додавши:«В даний час армія стикається з нестачею біля 300 офіцерів на посаді командирів взводів у бойовій системі сухопутних військ». Згідно з газетою, армія визнала, що «важко переконати хороших солдатів пройти курс підготовки офіцерів. Щоб подолати цей дефіцит, на посади виконуючих обов’язки командирів взводів призначаються сержанти-ветерани» (Raialyoum).
Коментар:
По-перше, незважаючи на те, що ми спостерігаємо ріст впливу єврейського утворення у регіоні — в Палестині, Сирії, Ірані тощо — на додаток до ролей, які йому відводить адміністрація Трампа, так що збоку може здаватись, ніби воно стало силою, з якою неможна не рахуватись, і яка, за заявами Нетаньяху, претендує на формування нового Близького Сходу. Проте той, хто аналізує глибше, бачить, що ця варварська агресія є вираженням не сили, а глибокої кризи, слабкості і безсилля. Також він бачить розкладання його суспільства зсередини, яке стало очевидним для кожного політичного оглядача. Так, наприклад, вийшла книга американського експерта і директора по міжнародним бізнес-дослідженням в Інституті Індії, Китаю і Америки Дена Стайнбока під назвою: «Падіння «Ізраїлю»: політичний, економічний і військовий занепад». Ця книга розглядає політичні, економічні, соціальні і військові зміни, які пережило єврейське утворення, його скочування до режиму апартеїду, скоювані ним звірства, регіональні і глобальні наслідки, а також людські і економічні витрати. У книзі також згадуються декілька моментів, які стосуються кінця цього утворення і поразки Америки у вирішенні близькосхідної проблеми.
По-друге, чинників, які сприяють зникненню єврейського утворення багато, адже воно виникло не природним шляхом і його «народження» не було нормальним, а було створено як передова військова база Заходу. Захід відноситься до нього саме як до військової бази, яка виконує певну роль у регіоні. Адже Британія запровадила його в саме серце ісламських земель після ліквідації Османського Халіфату. Потім цю базу взяли під своє крило Сполучені Штати, які надали їй усіх засобів для виживання і підтримки в усіх сферах, а також оточили її міжнародним і регіональним захистом. Проте 7 жовтня 2023 року воно зазнало руйнівної поразки, показавши свою істинну суть, що воно слабше павутиння. І якщо б не пропаганда ЗМІ на його користь, воно не проіснувало б і миті.
По-третє, в книзі «Врата Гази», яка представляє собою збірку статей дослідників і мислителів із цього утворення про операцію «Наводнення Аль-Акси» і війну, яка відбулась за нею, її редактор Ліхі Бен-Шітріт описує ці події як «найбільш крупну і жорстоку різанину цивільних осіб в історії держави», в ході якої були захоплені поселення, вбиті 1200 людей і іще 240 взяті у полон. Вона говорить, що ця подія підірвала основи суспільства, продемонструвала безсилля армії і глибину відсутності почуття безпеки.
А в книзі «Надія і відчай: Майбутнє «Ізраїлю» на тлі нового Близького Сходу» Майкла Хоровіца розглядаються різні питання, включаючи внутрішні протиріччя щодо ідентичності і цінностей. Автор вказує, що напруженість досягла апогею між іудейським і демократичним характером держави, особливо на тлі підйому релігійно-націоналістичних сил, які прагнуть підсилити релігійну складову держави. У противагу їм виступають світські, ліберальні кола і єврейська діаспора. Він пише, що хоча дійсно і існує надія на безпрецедентне регіональне зближення, що, власне кажучи, зараз і відбувається, тим не менш зберігається постійне відчуття відчаю через невирішений конфлікт, небезпечних супротивників і внутрішні розколи.
І на завершення: зникнення єврейського утворення — це не мрія і не досяжна ціль, а реальність, яка вже бачиться на горизонті. Операція «Наводнення Аль-Акси» — лише початок їх краху не тільки через внутрішнє потрясіння і безпорадність, але і через її глобальні наслідки. Так, ця подія рухається через потік крові, вбивства і геноциду, але він перетворився на боротьбу за існування між Ісламською Уммою і єврейським утворенням, а також стоячим за ним усім світом невір’я. Цей день близько!
Бухарі і Муслім в своїх «Сахіх» передали від Абу Хурайри, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
لا تَقُومُ السَّاعَةُ حتَّى تُقاتِلُوا اليَهُودَ، حتَّى يَقُولَ الحَجَرُ وراءَهُ اليَهُودِيُّ: يا مُسْلِمُ، هذا يَهُودِيٌّ وَرائي فاقْتُلْهُ
«Не настане Час цей, поки ви не битиметесь з іудеями, і поки каміння, за яким буде знаходитись іудей, не скаже: «О, мусульманин, за мною приховується іудей, вбий же його!».
В іншій передачі Мусліма наводиться:
لَا تَقُومُ السَّاعَةُ حَتَّى يُقَاتِلَ الْمُسْلِمُونَ الْيَهُودَ، فَيَقْتُلُهُمُ الْمُسْلِمُونَ حَتَّى يَخْتَبِئَ الْيَهُودِيُّ مِنْ وَرَاءِ الْحَجَرِ وَالشَّجَرِ، فَيَقُولُ الْحَجَرُ أَوِ الشَّجَرُ: يَا مُسْلِمُ يَا عَبْدَ اللهِ هَذَا يَهُودِيٌّ خَلْفِي، فَتَعَالَ فَاقْتُلْهُ، إِلَّا الْغَرْقَدَ، فَإِنَّهُ مِنْ شَجَرِ الْيَهُودِ
«Не наступить Судний день, поки мусульмани не битимуться з іудеями, і мусульмани будуть вбивати їх. Іудей буде ховатись за камінням і деревом, але каміння чи дерево будуть говорити: «О, мусульманин! О, раб Аллаха! Цей іудей за мною,підійди і вбий його!», — окрім дерева аль-Гаркад, оскільки воно — дерево іудеїв».
