إِنَّمَا كَانَ قَوْلَ الْمُؤْمِنِينَ إِذَا دُعُوا إِلَى اللَّهِ وَرَسُولِهِ لِيَحْكُمَ بَيْنَهُمْ أَنْ يَقُولُوا سَمِعْنَا وَأَطَعْنَا وَأُولَئِكَ هُمُ الْمُفْلِحُونَ
Коли віруючих звуть до Аллаха та Його Посланця, щоб він розсудив їх, вони говорять: “Слухаємо та підкоряємося!”. Саме вони є тими, хто набув успіху”. (24:51)
Встановити панування шаріату є питанням споконвічної спадщини ісламської Умми, але перш за усе це питання є стовпом твердої доктрини у необхідності рабства та покорі Аллаху, Господу світів та непохитне слідування Його шаріату взятому тільки від Посланця Аллаха, Мухаммада ﷺ.
Але, незважаючи на ясність цього питання у шаріаті та в історії Сходу, воно все-таки стало неясним та неоднозначним для громадськості, і особливо, для деяких шейхів.
В останні роки відбуваються знаменні події, Умма Ісламу підводиться з колін, скидає зі своїх плечей тиранів, чинить опір системі невір’я та перестає підкорятися невірному західному колонізатору, а саме Америці та Європі у наших країнах, усе це збільшує необхідність чіткого розуміння методу та цілей на шляху відродження, зміцнення і Халіфату.
Одним із основних чинників у житті народів є те, що існують тверді незмінювані закони Аллаха, як у всесвіті так і в житті, і ті, хто працюють на шляху змінення та розвитку їх народи і Умми, повинні знайти та міцно триматись цього керівництва. Вони повинні діяти згідно з ним для того, щоб досягти успіху, у протилежному випадку це буде подібно тому, хто зробив літак, наприклад, ракету, не знаючи законів та реальності сили тяжіння та чинники, які контролюють рух об’єктів, у результаті він не досягне нічого, окрім невдачі та втрати усіх його зусиль, часу та майна, витрачених для цього.
Всевишній Аллах, сказав:
اسْتِكْبَارًا فِي الأرْضِ وَمَكْرَ السَّيِّئِ وَلا يَحِيقُ الْمَكْرُ السَّيِّئُ إِلا بِأَهْلِهِ فَهَلْ يَنْظُرُونَ إِلا سُنَّةَ الأوَّلِينَ فَلَنْ تَجِدَ لِسُنَّةِ اللَّهِ تَبْدِيلا وَلَنْ تَجِدَ لِسُنَّةِ اللَّهِ تَحْوِيلا
Це відбулося тому, що вони звеличувалися на землі та замислювали зло. Але зле хитрування оточує (або уражає) тільки тих, хто творить зло. Невже вони очікують чогось іншого, окрім участі перших поколінь? Ти не знайдеш заміни для встановлення Аллаха і не знайдеш можливості ухилитися від встановлення Аллаха. (35:43)
Аллах створив людину та вшанував її, потім підкорив їй усе, що на землі і зробив її намісником. Аллах створив людину соціальною істотою, яка живе групами, народами та націями, їх життя проходить тільки громадським чином, щоб вони могли ділитися своїми інтересами та потребами, а також щоб зберігали себе від небезпек та бід.
Аллах наділив людину розумом, і створив її вільною у виборі та у бажаннях, тому суспільства складаються із комплексу бажань та розуму людей, і виражається у пануванні, у владі і в подібному до цього термінах, усе це вказує на істинну реальність людини.
Це в основі, проте ця реальність полягає у волі суспільства та запровадженні її у життя у різних формах і видах, в залежності від переконань та принципів людей, а також і силами, що оточують цю спільноту. Так, якщо ця сила окупаційна, іноземна, то вона відніме волю та владу цього суспільства. Ця сила запровадить свої думки та ідеологію, і буде правити цим суспільством чужими для неї принципами та ідеями. У наш час це називається колоніалізмом, з його військовими, політичними, економічними, культурними та іншими різновидами.
Кожний народ, умма, нація і навіть плем’я має свою владу, яка складається із комплексу бажань, і вони довіряють їх одному із них, як, наприклад, президенту, королю, вождю племені, або довіряють їх декільком, як це називається у демократії, прем’єр-міністри та усі, хто мають владу, керують справами суспільства.
Також розум і свобода, які дані Всевишнім людству, зробили так, що вони почали думати, що вони компетентні у визначенні форми життя та її системи, і це виражається у головуванні, це метод або система, за якою вдовольняються бажання та влада. Звідси Захід сказав, що народ є джерелом влади, і мав на увазі законодавство та управління, а точніше те, що тільки люди володарюють владою та пануванням.
Нема ніяких сумнівів, що цей опис з якогось боку правильний, але з іншого боку він має глибоку оману, і цей бік є найбільш важливим.
Так, правда, що Аллах створив людей вільними і здатними розмірковувати. І серед них є влада, і вони думають, що вони у змозі вигадати собі систему, використовуючи розум та мислення, проте вони у першу чергу є рабами Аллаха, їх Творця. І на основі цього факту, не намагаючись суперечити, люди повинні облишити головування, не вести суперечок стосовно влади, і зробити з нею те, що велить їх Господь.
Всевишній Аллах наказав Уммі слухатися та підкорятися чоловіку із них, якого Він відправить їм і тоді в Умми буде влада, яку вона віддасть пророку або посланцю, і панування Умми буде представляти шаріат Аллаха, яким буде правити та регулювати пророк або посланець.
Посланець Аллаха, мир йому та благословення Аллаха,сказав: “Синами Ізраїля керували пророки. Якщо помирав один пророк, йому на зміну приходив інший. Після мене ж пророків не буде. У майбутньому з’являться халіфи, і їх буде багато”. Сподвижники спитали “Що ж ти нам накажеш?” Пророк ﷺ сказав: “Дотримуйтесь того байату, який ви дали першому, і першому із них, і віддавайте їм їх права. Воістину, Аллах спитає про те, що Він дав їм під паству (відповідальність)”. Хадіс передав Муслім від Абу Хазіма.
Ісламський шаріат зробив Умму володарем влади, і він віддає владу тому, кому захоче, вона обирає її правителя, яким є халіф. Або як говорять сьогодні, вона обирає правителя із числа тих, хто є компетентним у цьому питанні, із кандидатів на Халіфат, як це відбувалось на виборах та присягах праведним халіфам, Абу Бакра, Умара, Османа та Алі, нехай буде Аллах задоволений ними усіма.
Ми мусульмани і нами правлять халіфи, ми не у тому положенні подібно синам Ізраїля, якими правили пророки, після Мухаммада, мир йому та благословення Аллаха, не буде більше пророка.
Також Ісламський шаріат ідеальний, завершений і буде існувати до Судного дня, усі люди повинні дотримуватися його, будь-то мусульманин або не мусульманин, нема релігії вище Ісламу, панування належить шаріату, а не народу, розуму або бажанням або комусь іще, воно належить тільки системі Ісламу і нікому більше, ніхто і ніщо не можуть брати співучасть з ним у пануванні.
Всевишній Аллах сказав:
إِنِ الْحُكْمُ إِلا لِلَّهِ أَمَرَ أَلا تَعْبُدُوا إِلا إِيَّاهُ ذَلِكَ الدِّينُ الْقَيِّمُ وَلَكِنَّ أَكْثَرَ النَّاسِ لا يَعْلَمُونَ
Рішення приймає тільки Аллах. Він велів, що ви не поклонялись нікому, окрім Нього. Це і є права віра, але більша частина людей не знає цього. (12:40)
Тому основи системи правління в Ісламі будуються на цьому підґрунті, і ця основа проголошує, що панування належить шаріату, а не народу, а влада належить Уммі. Потім, по-третє, присутність одного Халіфа є фардом для мусульман. І четверте, прийняття законів шаріату та встановлення їх конституцією та правилами є тільки правом Халіфа.
Ці система правління відрізняється від будь-якої іншої системи, вона не схожа ані на демократичну систему з різними її видами, ані на республіканську, королівську або парламентську. Усі ці системи віддають законодавство народу, і народ обирає депутатів, своїх представників , встановлюють їм закони, і також народ обирає правителя. Усе це називають так: народ є джерелом влади, мається на увазі законодавча влада, виконавча влада та судова влада. Це робить його іншою системою, яка суперечить системі Ісламу в усьому, в основі та у відгалуженнях.
Залишилось важливе необхідне зауваження, це те, що існує велика омана у тому, що народ є джерелом влади, тому що реальність у демократичних країнах, в Америці та Європі, обстоїть інакше. Насправді, дуже вузьке коло людей керує цими країнами, вони представляють собою маленький клас володарів капіталу та крупних компаніях, це видно під час проходження виборчих кампаній у них, на виборах президентів та членів парламенту.
Що стосується наслідуючих систем у наших мусульманських та інших країнах, то демократія тут означає продовження залежності від Заходу в усьому. І якщо у чому-небудь відсутнє підкорення Заходу або є побоювання, що що-небудь призведе до непокори, то демократія одразу анулюється, як це відбувається в Єгипті, і як це було до того в Алжирі. У подібному випадку одразу відміняються вибори, демократично обрані парламенти розпускаються, президент або і його міністри кидаються до в‘язниці, і ні питається як? І чому? Тому що існує тисяча і один спосіб, щоб виправдати це?!
Усі ці факти говорять про те, що люди, мусульмани і не мусульмани, потребують системи Ісламу у їх житті, і це досягається за допомогою застосування правління у державі ісламського Халіфату.
Ісламська Умма впевнено іде до реального змінення, яке не можливо досягти без Халіфату. І як би не сфальсифікувала та не плела підступи Америка та Європа разом з нею, проти розвитку Ісламу, жоден із цих ворогів та її агентів, не призведе до реальних змін. Проблеми людей, накопичені протягом десятиріч, дійсно вирішаться та збільшиться прагнення та настирливість людей, щоб добитися реальних змін, здійснення яких можливо тільки встановленням ісламського другого праведного, обіцяного Халіфату.
إِنَّ اللَّهَ بَالِغُ أَمْرِهِ قَدْ جَعَلَ اللَّهُ لِكُلِّ شَيْءٍ قَدْرًا
Аллах доводить до кінця Свою справу. Аллах встановив міру для кожної речі. (65:03)
Бурхан (Абу Амер)
8 Рамадан 1434
17/07/2013 р.
