Відповідь на питання, адресована вченому Абдулькадіму Заллюму
Неприпустимо звинувачувати у невір’ї (такфір) жодного з мусульман, поки той свідчить, що немає іншого божества, окрім Аллаха і Мухаммад ﷺ – Його посланець; поки він переконаний і вірить в це; поки він не заперечує загальновідомі в релігії речі або закон, походження якого категоричне. Передає Муслім від Усмана ібн Аффана, що Пророк Аллаха ﷺ сказав:
قَالَ رَسُولُ اللَّهِ، صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ: مَنْ مَاتَ وَهُوَ يَعْلَمُ أَنَّهُ لَا إِلَهَ إِلَّا اللَّهُ دَخَلَ الْجَنَّةَ
«Хто помер, знаючи про те, що немає божества окрім Аллаха, той увійде в Рай».
Також Муслім передає від Пророка ﷺ наступні слова:
مَا مِنْ عَبْدٍ يَشْهَدُ أَنْ لَا إِلَهَ إِلَّا اللَّهُ، وَأَنَّ مُحَمَّدًا عَبْدُهُ وَرَسُولُهُ إِلَّا حَرَّمَ اللَّهُ عَلَيْهِ النَّارَ
«Яким би раб не засвідчив, що немає божества, окрім Аллаха, і Мухаммад – Його раб і посланець, Аллах неодмінно зробить вогонь забороненим для нього».
Також передається від Абу Хурайри, від Посланця Аллаха ﷺ, який сказав:
مَنْ لَقِيتَ يَشْهَدُ أَنْ لَا إِلَهَ إِلَّا اللَّهُ مُسْتَيْقِنًا بِهَا قَلْبُهُ فَبَشِّرْهُ بِالجَنَّةِ
«Якщо ти когось зустрінеш коли він буде свідчити, що немає божества, окрім Аллаха, будучи впевненим у цьому всім серцем, то обрадуй його Раєм».
Усі ці хадіси відкрито говорять про те, що та людина, яка засвідчила, що немає іншого божества, окрім Аллаха і Мухаммад ﷺ – Його Посланець, увірувала в це всім серцем, та опиниться з числа мешканців Раю, а не Пекла. Той же, хто опиняється в Раю, може бути тільки мусульманином, невіруючому же в Раю не місце. У цьому мається вказівка на те, що мусульманина не звинувачують у невір’ї з причини скоєння ним гріху, допоки він не заперечує чогось загальновідомого в релігії або не визнає закон, походження якого категоричне.
Приводиться текст у Нававі у коментарі до збірки хадісів Мусліма у першому томі на 150 сторінці під заголовком «Мусульманину не виноситься обвинувачення у невір’ї з причини скоєння ним гріху»: «Знай, що прибічники правильної думки вважають, що жоден з мусульман не може бути звинувачений у невір’ї з причини скоєння ним гріху. Не звинувачують у невір’ї тих, хто слідує за своїми пристрастями, або прибічники бідаату. Той, хто заперечує очевидну і загальновідому в релігії обставину, потрапляє під норму віровідступника і йому виноситься вердикт про невір’я, окрім випадків, коли ця людина нещодавно прийняла Іслам або мешкала на віддалених від земель Ісламу територіях та подібні випадки, через що вона знаходиться у незнанні. Якщо після поінформування вона продовжила наполягати на своєму, тоді її звинувачували у невір’ї. Так само слід підходити до того, хто дозволяє скоєння перелюбства або вживання хамру (алкоголю), або бачить дозволеним вбивство людини та інші види заборонених в Ісламі вчинків, заборона яких загальновідома в релігії». Не влаштовуйте питання «такфіру мусульманам» (звинувачення у невір’ї) темою для досліджень. Аллаху відоме сокровенне. Ті ж люди, які займаються звинуваченням мусульман у невір’ї, перед Аллахом будуть нести тяжку відповідь. Не слід входити з ними у суперечки і словесні перепалки.
1 Зуль-Хіджа 1420 р.х.
22.06.1990 р.
https://www.facebook.com/abu.mazen.587/posts/339309902923505
