З того моменту, як відбувся захід Ісламської держави у початку минулого сторіччя, мусульмани опинилися приниженими та стали вести жалюгідне існування. Це положення іще більше поглибили поняття та терміни, що не мають жодної основи в Ісламі, які впровадитися та розповсюдилися в усіх куточках ісламських земель так, що Умма змирилася з цими поняттями і продовжує сприймати та застосовувати їх цілком спокійно. І це відбувається при тому, що дані поняття цілком чужі нашій релігії, а мусульманин зобов’язаний бути уважним до кожного свого слова, пильним та проникливим, оскільки за кожне слово він буде запитаний.
Серед нас вже очевидно усталились слова «шейх», «священнослужитель», «духовний наставник», «релігійний діяч» та інші, які, перш за все, створюють у думках слухача образ людини певної зовнішності, яка має відмінні від інших людей якості, неначе релігія стосується лише їх, а інші не мають жодного відношення до неї, за виключенням формальних обрядів поклоніння. Ці поняття та терміни, що не мають жодного відношення до нашої релігії, впроваджені з причини нашої слабкості, беззахисності, незнання про той спосіб життя, який вказав нам Аллах. Ми не помічали, як вороги Ісламу, розповсюджуючи ці поняття, без упину працювали та працюють над тим, щоб спотворити цю істинну релігію у розумах людей. Вороги Ісламу навіть зібрали певних людей з огидними якостями у так звану «касту улемів» для того, щоб відвернути людей від релігії.
Слово «священнослужитель» у своїй основі – християнське, і неприпустимо його застосовувати у нашій релігії, де усі мусульмани несуть однакову відповідальність перед Ісламом. Немає священнослужителів в Ісламі, і кожний мусульманин зобов’язаний перешкодити будь-якому прояву таких понять. Що стосується вчених (улемів), то буть вони муджтахідами або мукаллідами, вони усе одно не священнослужителі і не мають повноважень на свій розсуд забороняти або дозволяти будь-що. Вони перед Шаріатом – такі самі, як і інші мусульмани.
Іноді вчені припускаються помилок і піддаються дуже великій критиці, хоча Посланець Аллаха ﷺ відносно людей сказав наступне:
كل بني آدم خطاء وخير الخطائين التوابون
«Будь-який син Адама припускається помилок. Кращий з тих, хто помиляється – той, хто кається» (хадис приводить ат-Тірмізі).
І тому з точки зору Шаріату жодний зі вчених, не дивлячись на його степінь у знаннях та іджтіхаді, не захищений від помилок, як і усі інші мусульмани. Так само заборонене для простих людей не буває дозволене вченим, а дозволене людям не може бути заборонене для вчених. З цієї причини християнське поняття «священнослужитель» не може мати місця в Ісламі. В християнстві священнослужитель має повноваження дозволяти та забороняти. Застосовувати дане слово до ісламського вченого – означає перейняти і християнський сенс даного слова у відношенні до алімів, хоча вони не мають таких повноважень. До нас дійшли хадіси, які ясно забороняють наслідувати іудеїв та християн. Абу Саїд аль-Худрій передає від Посланця Аллаха ﷺ, що він сказав:
لتتبعن سنن من كان قبلكم شبراً بشبر وذراعاً بذراع حتى لو دخلوا جحر ضب تبعتموهم، قلنا: اليهود والنصارى؟، قال فمن؟
«Ви неодмінно підете шляхами тих, хто букв до вас, п’ядь за п’яддю, лікоть за ліктем, і навіть якщо вони залізуть до нори ящірки, то й ви залізете туди ж». Ми спитали: «О Посланець Аллаха, ти кажеш про іудеїв та християн?». Пророк відповів: «А про кого ж ще?!» (хадіс приводить Бухарі).
Якщо згідно з хадісом наслідування іудеїв та християн заборонене, то що ж казати тоді про впровадження християнського поняття у середу мусульман?
З цього витікає, що вважати мусульманського вченого священнослужителем – це наслідувати християн у їх уявленні про своїх вчених і вносити християнське поняття в Іслам. Через це називати алімів священниками заборонено з точки зору наслідування, і цей вчинок потрапляє під іще більшу заборону з точки зору впровадження чужих понять. Таким чином, мусульманам не допускається так називати алімів, а їм – вважати себе священнослужителями у тому розумінні, яке існує в християнстві.
Тут ані в якому разі неможна плутати зі словами Посланця Аллаха ﷺ:
من حفظ الزهراوين فشيخوه
«Того, хто вивчить аз-Захраван, почитайте (вважайте шейхом)» (від перекладача: походження вислову – сумнівне).
Аз-Захраван – це 2-а («Аль-Бакара») і 3-я («Родина Імрана») сури Корану. В хадісі мається на увазі – а Аллах тут краще знає – що слід вважати таку людину розсудливою та праведною.
Нам необхідно прагнути розуміти Іслам правильно, щоб стати по-справжньому кращою общиною, виведеною серед людей, і врятувати людство від лих та нещасть за допомогою повного виконання релігії Аллаха на землі. Адже Іслам суміщає релігію та державу, книгу та меч, поклоніння та політику.
За матеріалами журналу «Мінхадж ан-нубувва»
25.06.2013
Абу Хамід аш-Шукрі
