Час від часу з’являються брехливі розмови про «міжконфесійний діалог». Щоб дізнатись реальне положення цього питання, необхідно розглянути наступне:
Діалог інших релігій з Ісламом не є новим, він був розпочатий з самого початку поширення Ісламу. Всевишній Аллах попередив нас про нього:
وَدَّ كَثِيرٌ مِّنْ أَهْلِ الْكِتَابِ لَوْ يَرُدُّونَكُم مِّن بَعْدِ إِيمَانِكُمْ كُفَّارًا حَسَدًا مِّنْ عِندِ أَنفُسِهِم مِّن بَعْدِ مَا تَبَيَّنَ لَهُمُ الْحَقُّ
«Після того як прояснилась їм істина, багато із людей Писання через заздрощі свої хотіли б відвернути вас від віри, коли ви вже прийняли її» (2:109).
Їх спроби відвернути мусульман від істини виявились марними, і Іслам продовжив своє поширення.
Після невдалих Хрестових походів вороги Ісламу взялись за всебічне вивчення Ісламу та мусульман для того, щоб знати, яким чином їх можна здолати. Вони виявили, що:
а) Прихильність мусульман до своєї релігії — це головна причина їх величі та сили.
б) Прихильність до своєї релігії робить мусульман подібними єдиній руці, яка жертвує найкращим для поширення Ісламу.
в) Неможливо перемогти мусульман військовою силою.
Не так давно масони висунули гасло єднання релігій (Іслам, християнство, іудаїзм); на жаль, у цих гаслах були деякі елементи Ісламу. У результаті цього заклик до зближення між релігіями почав відбуватись у більш широкій формі, аніж це було раніше.
Конференції та агітації по поширенню цієї брехні під різними назвами тривають і по сей день. Вони популяризують такі вирази як «міжконфесійний діалог», «міжкультурний діалог» та «поміркований Іслам», закликаючи до розвитку ісламських дискусій і бажаючи, щоб мусульмани більше вникли у цю справу. Усе це скеровано на те, щоб струсонути ісламські поняття у мусульман.
Хіба може бути зближення між небесним релігіями?! Чи є діалог між християнством та іудаїзмом?! Чому немає діалогу між ними, адже євреї вважають себе обраним народом? Чому вони не ведуть суперечки відносно своїх явних розбіжностей, наприклад, про те, — як вони це стверджують — хто вбив або розіп’яв Ісу (а.с.)?
Чому так настирливо вони сперечаються з Ісламом та мусульманами?
Нам кому відповідати? Тому, хто говорить, що Узайр (Ездра) — син Аллаха? Або тому, хто говорить, що Мессія (Іісус) — син Аллаха?
Як нам вести суперечку з ними, якщо вони не вірять у Мухаммада ﷺ як в Пророка та Посланця Аллаха і не вірять в Коран?
Проста наша присутність з ними за столом дискусій вказує, що ми визнаємо їх релігію, і цим обманюємо себе. У Священному Корані ясно викладено, що вони впали в оману та викривили свої Писання, і нашими діалогами ми лише збільшимо їх оману, через що вони будуть і далі вважати, що релігія істини — у них.
Вигадка цього «міжконфесійного діалогу» нічим не відрізняється від діалогу з глухим, хіба що зовнішніми виглядом. Наприклад, імам читає аяти:
إِنَّ الدِّينَ عِندَ اللّهِ الإِسْلاَمُ
«Воістину, релігією у Аллаха є Іслам» (3:19),
وَمَن يَبْتَغِ غَيْرَ الإِسْلاَمِ دِينًا فَلَن يُقْبَلَ مِنْهُ
«Від того, хто шукає іншу релігію окрім Ісламу, це ніколи не буде прийнято» (3:85).
Проте адже священик та раввін не =вірять ані у Посланця ﷺ, ані у Коран, так яким же є зміст цього діалогу? А тепер уявіть ту форму діалогу, яка ведеться у світських західних державах, які взагалі не визнають релігію ані у житті, ані у політиці. Хіба це — не абсурд? У цих колоніальних державах єдиний інтерес — матеріальний, і нічого іншого; вони використовують священні тексти у своїх інтересах, адже їх гасло — «мета виправдовує засоби».
Чи усвідомлюєте ви зараз масштаб цієї омани та їх бажання викривити істину? Хіба можливий міжконфесійний діалог під керівництвом держав, які відокремили релігію від життя та політики? Як ця система буде «піклуватись» про релігію після того, як вона віддалила її від життя? Однозначно, за цим прикиданням щось приховується.
Де іудаїзм у світському єврейському утворенні? Де християнство у Німеччині, адже урядова партія назвала себе «християнською»? Де християни та іудеї, релігія яких керує справами людей на світовому рівні? Немає ніякого управління, абсолютно!
А що стосується Ісламу, то влада належала йому, починаючи з Абу Бакра та Умара і аж до останнього халіфа Османської держави.
І співставлення зобов’язують кожну розумну людину, ревну за свою релігію, зрозуміти, що невіруючі підносять нам велику оману під назвою «міжрелігійний діалог», бажаючи, щоб Іслам став як християнство та іудаїзм, тобто перетворився у духовну релігію, не маючи ніякої сили. Але цього ніколи не буде, з волі Аллаха. Аллах ниспослав Мухаммаду ﷺ істину та скерував її до усього людства. І Він взяв на себе обов’язок зберегти Своє послання та піднести його над усіма релігіями та ідеями. Всевишній Аллах сказав:
هُوَ الَّذِي أَرْسَلَ رَسُولَهُ بِالْهُدَىٰ وَدِينِ الْحَقِّ لِيُظْهِرَهُ عَلَى الدِّينِ كُلِّهِ وَلَوْ كَرِهَ الْمُشْرِكُونَ
«Він — Той, Хто відправив Свого Посланця з вірним керівництвом та релігією істини, щоб піднести її над рештою усіх інших релігій, навіть якщо це ненависно многобожникам» (61:9).
У такому випадку, вимагаємий діалог — це політичний діалог між світськими державами та між релігією Іслам як такою; ніхто не у змозі стверджувати, що він уособлює мусульман в умовах відсутності їх держави — Праведного Халіфату.
Варто відзначити, що Іслам та мусульмани не потребують, щоб хтось навчав їх поблажливості, толерантності, мирному співіснуванню і т.д., тому що ми є спадкоємцями цього миру, і про це свідчать вчені та послідовники інших релігій, які жили серед нас. Хіба ви не бачите їх храми, яким тисяча та більше років?
Якщо і буде діалог, то він повинен будуватись навколо віри, як це роз’яснив нам Всевишній Аллах:
قُلْ يَا أَهْلَ الْكِتَابِ تَعَالَوْا إِلَىٰ كَلِمَةٍ سَوَاءٍ بَيْنَنَا وَبَيْنَكُمْ أَلَّا نَعْبُدَ إِلَّا اللَّهَ وَلَا نُشْرِكَ بِهِ شَيْئًا وَلَا يَتَّخِذَ بَعْضُنَا بَعْضًا أَرْبَابًا مِّن دُونِ اللَّهِ فَإِن تَوَلَّوْا فَقُولُوا اشْهَدُوا بِأَنَّا مُسْلِمُون
«Скажи: «О люди Писання! Давайте прийдемо до єдиного слова для нас і для вас, про те, що ми не будемо поклонятись нікому, окрім Аллаха, не будемо долучати до Нього ніяких співтоваришів, і не будемо вважати один одного господами наряду з Аллахом». Якщо ж вони відвернуться, то скажіть: «Свідчіть, що ми — мусульмани» (3:64).
Це заклик Ісламу до володарів Писання, щоб вони прийшли до єдиного слова, яке полягає у поклонінні Одному Аллаху.
І на останнє, нам необхідно зрозуміти, що іудеї та християни не шукають істини у діалозі з нами, навпаки, вони бажають відвернути нас від істини та повернути до своєї релігії. Всевишній Аллах повідомив нам, що вони приховують у своїх серцях:
وَلَن تَرْضَىٰ عَنكَ الْيَهُودُ وَلَا النَّصَارَىٰ حَتَّىٰ تَتَّبِعَ مِلَّتَهُمْ قُلْ إِنَّ هُدَى اللَّهِ هُوَ الْهُدَىٰ وَلَئِنِ اتَّبَعْتَ أَهْوَاءَهُم بَعْدَ الَّذِي جَاءَكَ مِنَ الْعِلْمِ مَا لَكَ مِنَ اللَّهِ مِن وَلِيٍّ وَلَا نَصِيرٍ
«Іудеї та християни не будуть задоволені тобою, доки ти не станеш дотримуватись їх релігії. Скажи: «Шлях Аллаха — це прямий шлях». Якщо ж ти станеш потурати їх бажанням після того, як до тебе явилось знання, то Аллах не буде тобі ані Покровителем, ані Помічником» (2:120).
Якщо їх мета є такою, то який діалог може бути між нами? Хіба ми не стоїмо перед брехнею міжконфесійного діалогу?
О Аллах, мм взиваємо до Тебе, віримо у Тебе, уповаємо на тебе, вихваляємо Тебе підкоряємось Тобі та відкидаємо того, хто не вірить у Тебе. Хвала Аллаху, Господу світів.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Абдар-Рауф Бані Ата — Абу Хузейфа
31.12.2017
