Доведено, що Коран — не від арабів, тому що вони не змогли привести подібний йому текст, а також доведено те, що він — не від Мухаммада ﷺ, оскільки він ﷺ сам із числа арабів, тому виклик, який міститься у Корані, також стосувався і його самого.
Шлях до віри будь-якої людини починається з розглядання питання про життя, людину та Всесвіт. Для цього ми використовуємо у якості інструменту свій розум. Усі ми розуміємо, що складовими розуму людини є чотири чинники (здоровий мозок, органи почуттів, наявність реальності та попередня інформація), без яких неможливо зробити оцінку чого-небудь. Тому, коли ми застосували свій розум у відношенні оточуючих нас речей, то зрозуміли, що вони усі створені одним Творцем.
Проте хотілось би трохи повернутись назад, і нагадати, що коли ми шукаємо Творця, використовуючи розум, то перед нами виникають три питання:
— або цей Творець має свого Творця, але це одразу відкидається розумом, тому що несе в собі обмеженість Творця;
— або Він створив Сам Себе, що теж нерозумно, тому що Він одночасно повинен був бути і Творцем і створеним;
— або Він повинен бути вічним, що, у свою чергу, відповідає розумінню розуму.
Тепер перейдемо до нашого питання. Розумно ми розуміємо, що людина не здатна пізнати сутність свого Творця, навіть якщо дізналась про Його існування. Також вкрай ясно, що людина не може залишатись без зв’язку з своїм Творцем. Виникають питання: хто з ким зв’яжеться? Чи розумно говорити про те, що зв’язок здатна налагодити сама людина зі своїм Господом? І якщо це буде робити людина, то на якій мові, яким способом і для чого? Що хоче людина від свого Творця, адже вона нічого не знає про Його сутність, якостях, могутності у повному сенсі цих слів? Або ж розум стверджує, що цей зв’язок повинен налагодити Творець? Адже зрозуміло, що лише Він знає сутність людини, її мову та ту мету, заради якої вона створена.
При цьому розум сам говорить, що лише Творець може визначити, яким чином буде відбуватись зв’язок між ними! А також розум говорить, що тут є дуже важлива деталь: Творець повинен ясно та зрозуміло розповісти про Самого Себе, щоб відбулось належне розуміння та визначився зв’язок. Тоді людина дізнається ім’я свого Господа, Його якості та могутність. Також стає очевидним, що є потреба у посланцях, які принесуть писання, де будуть роз’яснені основи зв’язку з Творцем, але, якщо цього не станеться, томі ми опинимось у глухому куті.
Проте через який доказ ми усвідомлюємо розумом, що Творця звуть Аллах?
Мухаммад ﷺ прийшов до свого народу зі словами:
ٱقۡرَأۡ بِٱسۡمِ رَبِّكَ ٱلَّذِي خَلَقَ
«Читай в ім’я твого Господа, Який створив усе суще» (96:1).
Тобто він ﷺ повідомив своєму народу, що Той, хто ниспослав йому послання через Свого янгола Джибріля — це Аллах. Він ﷺ сам є Посланцем від Аллаха та володіє чудом, що підтверджує його слова,хоча тематика аяту містить в собі лише інформацію про Творця, Його імені та могутності.
З іншого боку, немає такого, щоб прийшов хтось і заявив, що він володіє одкровенням, ниспосланим кимось окрім Аллаха, хоча були аферисти, що заявляли про своє пророцтво, але вони усі в один голос стверджували, що мають зв’язок з Аллахом.
Усім абсолютно відомо, що немає нікого із джинів, який прийшов би до арабів та сказав: «Я — ваш Творець». Не було джина,який приніс що-небудь із арабської або неарабської мови, ніхто із курайшитів або інших многобожників не стверджували подібного, хоча вони дужє хотіли здолати Мухаммада ﷺ. Тому як можна назвати слова розумними, якщо в них ми будемо приписувати арабський Коран до джинів, які про це не заявляли, і ніхто не звинувачував Мухаммада ﷺ у цьому?
Тут не говориться, що ми маємо справу з прихованою реальністю, тому що джини не відчутні органами почуттів, тому теоретично можна припустити, що Коран — від них. Так говорити у корні неправильно, адже сам Коран відчутний, тому необхідно підтвердження його джерела.
Звідси буде природним спитати: тоді чому джини або їх представники не виступили з запереченням проти аятів, де стверджувалось, що Коран — це мова Аллаха? Чому вони мовчали, коли стверджувалось протилежне? Істина полягає у тому, що ниспослання Корану тривало на протязі 23 років від Аллаха через Джибріля до Мухаммаду ﷺ. Тепер ми питаємо, чому вони мовчали, адже Той, Хто ниспослав Коран, претендував на якості Творця, божественності, що є найбільш почесним статусом серед решти усього іншого? Розуму незрозуміла ситуація, якщо Творець створить творіння для того, щоб відмовитись на користь іншого. Хіба розумно буде винайти машину, а потім сказати, що це зробила стороння людина? Проте Аллах вище усіх цих прикладів! Хіба джини промовчали б, коли Мухаммад ﷺ цитував:
قُلۡ أُوحِيَ إِلَيَّ أَنَّهُ ٱسۡتَمَعَ نَفَرٞ مِّنَ ٱلۡجِنِّ فَقَالُوٓاْ إِنَّا سَمِعۡنَا قُرۡءَانًا عَجَبٗا
«Скажи: «Мені було відкрито, що декілька джинів послухали читання Корану і сказали: «Воістину, ми чули дивний Коран» (72:1)?!
Подібне не прийме жоден зі здоровим глуздом.
Ніхто із курайшитів не говорив про побідне. Навпаки, у Корані сказані красиві слова, які описують його чистою арабською мовою високого рівня. Так, вони звинувачували Мухаммада ﷺ в одержимості, але ніколи не говорили, що він взаємодіє з джинами. Навпаки, вони вважали, що одержимість Мухаммада ﷺ — це покарання від їх ідолів; подібне стверджував і народ Худа:
إِن نَّقُولُ إِلَّا ٱعۡتَرَىٰكَ بَعۡضُ ءَالِهَتِنَا بِسُوٓءٖۗ قَالَ إِنِّيٓ أُشۡهِدُ ٱللَّهَ وَٱشۡهَدُوٓاْ أَنِّي بَرِيٓءٞ مِّمَّا تُشۡرِكُونَ ٥٤ مِن دُونِهِۦۖ فَكِيدُونِي جَمِيعٗا ثُمَّ لَا تُنظِرُون
«Ми лише можемо сказати, що один із наших богів причинив тобі зло». Він сказав: «Воістину, я закликаю Аллаха у свідки і прошу вас засвідчити, що я непричетний до тих, кому ви поклоняєтесь замість Нього. Плетіть свої підступи проти мене усі разом і не надавайте мені відстрочки» (11:54,55).
Залишилось розкрити, що джини не відносяться до роду людському, у той час як Коран ниспосланий усьому людству на арабській мові. Проте виклик у Корані кинутий і джинам, і людям. Ось і виникає питання: як Аллах міг кинути виклик джинам у приведенні подібного Корану тексту, якщо він був би від них? При цьому виклик залишився без відповіді. Де тут розумне пояснення тих, хто стверджує, що Коран — від джинів?
قُل لَّئِنِ ٱجۡتَمَعَتِ ٱلۡإِنسُ وَٱلۡجِنُّ عَلَىٰٓ أَن يَأۡتُواْ بِمِثۡلِ هَٰذَا ٱلۡقُرۡءَانِ لَا يَأۡتُونَ بِمِثۡلِهِۦ وَلَوۡ كَانَ بَعۡضُهُمۡ لِبَعۡضٖ ظَهِيرٗا
«Скажи: «Якщо б люди та джини об’єднались для того, щоб створити дещо, подібне цьому Корану, це не вдалось їм, навіть якщо вони почали б допомагати один одному» (17:88).
Скільки разів я помічав, що подібного роду питання виникають через рештки невір’я у розумах людей. Сьогодні культура Заходу, піджавши хвоста перед культурою Ісламу, біжить з поля бою, і це відбувається іще до встановлення держави Халіфат. Це дозволило мені побачити можливості відкриття міст без зброї та армій. Тому наш світогляд повний надій для усього людства. Можливо, ви побачити в мені забагато оптимізму перед обличчям життєвих перешкод, проте у нашій Уммі народжуються чоловіки та жінки, які повністю відповідають її світогляду, посланню. Саме вони прагнуть до головування Шаріату та заспокоюються лише у тому випадку, коли відбувається втілення справедливості Ісламу.
Прошу пробачення, що вдавався у подробиці, просто це питання здивувало мене, і я захотів через нього розкрити декілька сторін, щоб об’єднати декілька ідей. О Аллах, усе, що було істиною — то від Тебе, а там, де я помилився, то зробив це з причини своєї людської суті. Ти наш Попечитель і Покровитель! О Аллах, ми просимо тебе по допомогу та сприяння, Ти — єдиний, Хто здолає будь-кого. Ми просимо у Тебе зробити нас твоє армією, яку Ти підтримуєш і якій надаєш допомогу на Своєму шляху.
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Абду ар-Рауф Бані Ата (Абу Хузайфа)
17 Рабі ус-сані 1439 р.х.
04.01.2018 р.
