Ось вже на протязі останніх 97 років відбуваються приниження та ворожість інших народів по відношенню до нас.
97 років ми позбавлені величі, яка навіювала страх у серця наших ворогів, як підтвердження хадісу Посланця Аллаха ﷺ:
وَلَيَنْزِعَنَّ اللهُ مِنْ صُدُورِ عَدُوِّكُمْ المَهَابَةَ مِنكُمْ
«…і Аллах зробить так, що страх перед вами покине серця ваших ворогів».
97 років ми живемо без халіфа, за яким б’ються і яким обороняються, який оберігає недоторканість релігії та захищає мусульман.
Минуло вже 97 років з завершення епохи, на протязі якої царі та імператори боялись нас; вони рахувались з нашим гнівом та шукали способи добитися нашого вдоволення. Тепер ми живемо у ті часи, коли наші відповідні реакції виглядають боязко, навіть у більшості випадків вони ганебні, і усе це відбувається під владою нікчемних правителів. Ібн Касір у своїй книзі «Аль-Бідаява ан-ніхая» згадує, що як тільки армія мусульман під головуванням Кутейби ібн Мусліма досягли кордонів Китаю, він відправив делегацію на чолі з Хубайрой аль-Кілябій до його правителю. Правитель Китаю звернувся до Хубайри аль-Кілябій: «Повертайтесь до свого хазяїна і передайте йому, щоб він ішов звідси, адже мені відомо про його прагнення (до багатству) та малій кількості війська! А інакше я відправлю тих, хто покінчить з вами і з ним», — на що Хубайра аль-Кілябій відповів: «Як це — мало війська, коли перший бойовий кінь його армії тут, а останній іще знаходиться на батьківщині оливок?! Як може мати прагнення (до багатству) той, хто залишив мирське,але при цьому має владу над ним і воює проти тебе?! Що стосується твоїх залякувань, то кожен із нас має аджаль (завершення строку життя), і коли аджаль приходить до нас, то ми зустрічаємо його на полі бою, тому у нас немає ненависті до аджалю та страху перед ним». Спитав правитель Китаю: «Що зробить твого хазяїна задоволеним?». Хубайра аль-Кілябій відповів: «Він поклявся, що не піде звідси, доки не наступить на твою землю ногою, доки не клеймить (не зробить обрізання) ваших правителів і не отримає джизью», — нащо правитель Китаю сказав: «Я допоможу виконати його клятву. Я відправлю деяких наших синів, щоб він клеймив їх (зробив обрізання), і відправлю йому таку джизью, якою він буде задоволений». Потім правитель наказав:
— принести золоті листи, на яких була земля Китаю,
— зібрати для відправки шовк, золото,
— привести чотирьох принців.
Потім усе це було доставлено до Кутейби ібн Мусліма. Кутейба прийняв джизью, клеймив (зробив обрізання) принців (повернувши їх назад) і наступив на відправлену землю.
Як ми бачимо, минула та епоха, коли наш заклик був скерований в усі частини землі, щоб розширились території під правлінням Ісламу. Тепер ми живемо в епоху, коли наші країни поділені на дрібні держави зі штучними кордонами.
Ось вже минуло 97 років з того часу як від справ та формування подій своїми руками ми перейшли до стадії,коли у рішенні проблем ми шукаємо допомоги у нашого ворога в обличчі Радбезу, Генеральної Асамблеї та міжнародних організацій. В результаті ворог тепер грає дві ролі: судді та супротивника.
Минуло 97 років, як ми перемістились із епохи, коли вбивство мусульманина та його родини або зачіпання честі мусульманки було достатнім приводом для відправки армії, початок якої стояв перед обличчям агресора, а кінець іще збирався виходити із столиці Халіфату. Сьогодні кров мусульман тече річками заради планів ворогів та їх проектів як у Сирії, так і в Афганістані, Ємені, Іраку, Лівії, Пакистані … Нас спалюють буддисти у Бірмі, нам перерізають горлянку у ЦАР, наша честь принижена в усьому мусульманському світі. Наші прохання по допомогу заполонили небеса та землю, проте немає того, хто б відгукнувся нам на допомогу.
Ось вже минуло 97 років з того часу, коли за будь-яке ображання Пророка ﷺ та Корану відсікались голови та висувались ультиматуми державам Заходу. Сьогодні будь-хто може ображати нашого Пророка ﷺ, спалювати Коран, посягати на наші святині. І єдиною відповіддю на це буде проведення конференцій під гаслом діалогу релігій або проведення кампаній для ознайомлення з Пророком ﷺ та його нравом.
Список принижень так і продовжуватись, доки відсутня держава Халіфат. Якщо ми бажаємо величі в обох світах — велич, яка навіює страх нашим ворогам, якщо бажаємо повернути собі те місце, яке ми заслуговуємо серед народів, тоді ми закликаємо вас, о мусульмани, приєднатись до Хізб ут-Тахрір для спільної діяльності у встановленні Халіфату. Чи відгукнетесь ви?
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا اسْتَجِيبُوا لِلَّهِ وَلِلرَّسُولِ إِذَا دَعَاكُمْ لِمَا يُحْيِيكُمْ ۖ وَاعْلَمُوا أَنَّ اللَّهَ يَحُولُ بَيْنَ الْمَرْءِ وَقَلْبِهِ وَأَنَّهُ إِلَيْهِ تُحْشَرُونَ
«О ті, які увірували! Відповідайте Аллаху та Посланцю, коли він закликає вас до того, що дарує вам життя. Знайте, що Аллах — між людиною та її серцем, і що ви будете зібрані до Нього» (8:24).
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Бараа Мунасіра
28 Раджаба 1439 р.х.
15.04.2018 р.
