Сказав Всевишній Аллах:
وَمَن يَبۡتَغِ غَيۡرَ ٱلۡإِسۡلَٰمِ دِينٗا فَلَن يُقۡبَلَ مِنۡهُ وَهُوَ فِي ٱلۡأٓخِرَةِ مِنَ ٱلۡخَٰسِرِينَ
«Від того, хто шукає іншу релігію окрім Ісламу, це ніколи не буде прийнято, і в Останньому житті він опиниться серед тих, хто зазнав збитку» (3:85).
Аят говорить про тих, хто прийде у Судний день прихильником іншої релігії, і його притулком буде Джаханнам. Цей заклик скерований на адресу тих, хто розуміє ймовірність втрати можливості увійти в Іслам і поклонятися Аллаху правильним чином. Сказав Аллах:
يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ ٱتَّقُواْ ٱللَّهَ حَقَّ تُقَاتِهِۦ وَلَا تَمُوتُنَّ إِلَّا وَأَنتُم مُّسۡلِمُونَ
«О ті, які увірували! Бійтесь Аллаха належним чином і помирайте не інакше, як будучи мусульманами!» (3:102).
Іншими словами, будьте набожними належним чином, підкоряйтесь Йому, не ослухуйтесь, дякуйте Йому, і не проявляйте невір’я, поминайте Його, не забуваючи, бийтесь на Його шляху, щоб надати допомогу Ісламу, поширюйте його заклик, зберігайте мусульманські країни та мусульман в одній державі під стягом Посланця ﷺ. Нехай не тривожать вас докори за те, що ви скажете слово істини в обличчя тирану, будете наказувати схвалене та забороняти засуджуване, будете керуватись справедливістю у відношенні себе, своїх батьків, дітей, помирайте лише мусульманами. Оберігайте свій Іслам, своє підкорення Господу, адже у якому положенні помре людина, у такому положенні вона і буде воскрешеною. Передається від Абдуллаха ібн Умара: «Сказав Посланець Аллаха ﷺ:
فَمَنْ أَحَبَّ أَنْ يُزَحْزَحَ عَنِ النَّارِ وَيُدْخَلَ الْجَنَّةَ فَلْتَأْتِهِ مَنِيَّتُهُ وَهُوَ يُؤْمِنُ بِاللَّهِ وَالْيَوْمِ الْآخِرِ وَلْيَأْتِ إِلَى النَّاسِ الَّذِي يُحِبُّ أَنْ يُؤْتَى إِلَيْهِ
«Так нехай же той, хто бажає, щоб його віддалили від Вогню і ввели у Рай, у свій смертний час виявиться віруючим в Аллаха і в Останній день, і нехай обходиться з людьми так само, як бажає він, щоб (люди) обходились з ним» (Муслім).
Мусульманин повинен обходитись з людьми так, як він любить, щоб з ним обходились. У відносинах не повинно бути присутніми брехні, обману, зрадництва, адже Аллах незадоволений цим. З іншого боку, сама людина не бажала би, щоб на її адресу поводили себе подібним огидним чином. Віра в Аллаха вимагає, щоб справи підвереджували слова і сутність людини. Взаємовідносини між людьми повинні будуватись на гідних якостях, хорошій моральності — правді, надійності, чесності та вірності. Подібні якості можна зустріти і у представників інших релігій та світоглядів.
Так, капіталісти теж стали чесними у відносинах між собою всередині своїх суспільств та держав, тому що чесність несе більше користі, аніж обман, брехня або зрадництво. Але варто їм вийти за межі своїх суспільств та держави, як вони починають використовувати брехню, обман, зрадництво як засіб та спосіб в установленні свого впливу, у колонізації інших народів. Причина цього полягає у тому, що отримання користі у них є основою в ідеології та образі життя. Виходячи із цієї картини, фраза «релігія — це взаємовідношення» стала приємною на слух у тому значенні, що бути для своїх правильним — це вигідно, і викривилась у цілому, як слід би її розуміти.
Сьогодні ми спостерігаємо, як більшість мусульман ігнорують правдивість, надійність, чесність, дотриманні прав іншого, хоча дотримуватись благих якостей — сама собою зрозуміла у нашій вірі обставина, і мусульмани чудово знають про це. Проте сьогодні це відбувається через відокремлення релігії від життя, і це стало домінуючою нормою у житті мусульман з того часу, як Іслам був віддалений від влади у мусульманських країнах, а на його місці були встановленні системи капіталізму. Тому перед нами стоїть задача змінити ці системи і відновити ісламський образ життя під затишком Другого Праведного Халіфату,адже правління у ньому буде здійснюватись за методом пророцтва. Необхідно присягнути халіфу, щоб він правив країнами мусульман у кордонах однієї держави, як це робив Посланець Аллаха ﷺ у Медині, потім його справу продовжили сподвижники, і так держава мусульман існувала довгий час, доки невірні зі своїми прибічниками із числа арабів та турок не зруйнували її.
Так, Іслам регулює справи людей, не обмежуючись лише питаннями релігійних обрядів. Іслам — це досконала система для життя, тому поклоніння виражається через релігійні обряди і через слідування решті законів Шаріату, через встановлення держави, де буде запроваджуватись Шаріат, яка понесе заклик Ісламу іншим народам. Інакше кажучи, не буде розділення між релігійними обрядами та рештою законів Шаріату, тому що Іслам охоплює усі сфери життя і ниспосланий від Аллаха. Повноцінне підкорення Аллаху і правильність життя можливі лише при дотриманні релігійних обрядів та решти законів Шаріату. Треба забезпечити практичне застосування цій справі і вести діяльність для її здійснення і при цьому недосить лише обговорювати та визнавати сьогоднішню зіпсовану реальність мусульман.
Ані для кого не секрет, що наказ Аллаха Своєму Посланцю ﷺ про те, що правління повинно здійснюватись на основі ниспосланого Аллахом, прийшло у якості нагадування, тому що він безгрішний, а для нас — у якості наказу, тому що наказ Посланцю — це наказ для нас. Сказав Всевишній:
وَأَنزَلۡنَآ إِلَيۡكَ ٱلۡكِتَٰبَ بِٱلۡحَقِّ مُصَدِّقٗا لِّمَا بَيۡنَ يَدَيۡهِ مِنَ ٱلۡكِتَٰبِ وَمُهَيۡمِنًا عَلَيۡهِۖ فَٱحۡكُم بَيۡنَهُم بِمَآ أَنزَلَ ٱللَّهُۖ وَلَا تَتَّبِعۡ أَهۡوَآءَهُمۡ عَمَّا جَآءَكَ مِنَ ٱلۡحَقِّۚ لِكُلّٖ جَعَلۡنَا مِنكُمۡ شِرۡعَةٗ وَمِنۡهَاجٗاۚ وَلَوۡ شَآءَ ٱللَّهُ لَجَعَلَكُمۡ أُمَّةٗ وَٰحِدَةٗ وَلَٰكِن لِّيَبۡلُوَكُمۡ فِي مَآ ءَاتَىٰكُمۡۖ فَٱسۡتَبِقُواْ ٱلۡخَيۡرَٰتِۚ إِلَى ٱللَّهِ مَرۡجِعُكُمۡ جَمِيعٗا فَيُنَبِّئُكُم بِمَا كُنتُمۡ فِيهِ تَخۡتَلِفُونَ ٤٨ وَأَنِ ٱحۡكُم بَيۡنَهُم بِمَآ أَنزَلَ ٱللَّهُ وَلَا تَتَّبِعۡ أَهۡوَآءَهُمۡ وَٱحۡذَرۡهُمۡ أَن يَفۡتِنُوكَ عَنۢ بَعۡضِ مَآ أَنزَلَ ٱللَّهُ إِلَيۡكَۖ فَإِن تَوَلَّوۡاْ فَٱعۡلَمۡ أَنَّمَا يُرِيدُ ٱللَّهُ أَن يُصِيبَهُم بِبَعۡضِ ذُنُوبِهِمۡۗ وَإِنَّ كَثِيرٗا مِّنَ ٱلنَّاسِ لَفَٰسِقُونَ ٤٩ أَفَحُكۡمَ ٱلۡجَٰهِلِيَّةِ يَبۡغُونَۚ وَمَنۡ أَحۡسَنُ مِنَ ٱللَّهِ حُكۡمٗا لِّقَوۡمٖ يُوقِنُونَ
«Ми ниспослали тобі Писання з істиною у підтвердження попередніх Писань, і для того, щоб воно охороняло їх (або свідчило про них; або піднеслось над ними). Суди ж їх згідно тому, що ниспослав Аллах, і не потурай їх бажанням, ухиляючись від істини, яка явилась до тебе. Кожному із вас Ми встановили закон і шлях. Якщо б Аллах побажав, то зробив би вас однією общиною, проте Він розділив вас, щоб випробувати вас тим, що Він дарував вам. Змагайтесь ж у добрих справах. Усім вам доведеться повернутись до Аллаха, і Він повідає вам про те, у чому ви розходитесь у думках. Суди між ними згідно тому, що ниспослав Аллах, не потурай їх бажанням і стережись, щоб вони не відвернули тебе від частини того, що ниспослав тобі Аллах. Якщо ж вони відвернуться, то знай, що Аллах бажає покарати їх за деякі із їх гріхів. Воістину, багато людей є нечестивцями. Невже вони шукають суду часів невігластва? Чиї рішення можуть бути краще рішень Аллаха для людей переконаних?» (5:48–50).
Аллах ниспослав Коран з істиною, у якій немає сумнівів, брехня не підбереться до нього ані спереду, ані ззаду. Коран піднісся над колишніми Божественними писаннями, підтверджуючи їх істинність. Він прийшов у якості печаті Божественних писань, він осяйніше, величніше, чудовіше інших писань. Поклоніння та правління приймається, якщо воно відбувається на основі Корану. Аллах обіцяв зберегти його:
إِنَّا نَحۡنُ نَزَّلۡنَا ٱلذِّكۡرَ وَإِنَّا لَهُۥ لَحَٰفِظُونَ
«Воістину, Ми ниспослали Нагадування, і Ми оберігаємо його» (15:9).
Також правління повинно ґрунтуватись лише на Шаріаті, який витікає із Корану та Сунни. Під правлінням мається на увазі ведення справ людей, турбота про їх інтереси, дотримання їх прав, запровадження справедливості між ними. Правління на основі ниспосланого Аллахом означає дотримання Шаріату і не прийняття інших законів та звичаїв, основою яких є розум людини. Заборонено слідувати за бажаннями людей, навіть якщо вони стали нормою, практикою та законами. Будь-які закони та системи необхідно замінити на Шаріат Всевишнього, адже вони не мають ніякої цінності перед Аллахом. Необхідно стерегтись тих, хто поставить свої бажання, пристрасті, забаганки вище наказів Аллаха.
أَفَحُكۡمَ ٱلۡجَٰهِلِيَّةِ يَبۡغُونَ
«Невже вони шукають суду часів джахілії (невігластва)?» (5:50).
Аллах не визнає владу тих, хто не керується Його законами. Але ж Його правління є втіленням добра та перешкодою для зла, воно втілює справедливість навіть серед прихильників інших релігій, воно не бере до уваги колір шкіри людини. Інші закони, думки, законодавства, встановлені людьми (які б їм імена не давали), відкидаються і неприйнятні, але ж саме так вчиняли люди часів джахілії (невігластва).
وَمَنۡ أَحۡسَنُ مِنَ ٱللَّهِ حُكۡمٗا لِّقَوۡمٖ يُوقِنُونَ
«Чиїх рішення можуть бут краще рішень Аллаха для людей переконаних?» (5:50).
Хто є більш справедливим Аллаха у правлінні та законотворчості? Адже Аллах — Творець, Управитель, Даруючий прожиток, Найкращий Суддя, Наймилостивіший, Він більш милосердний, аніж мати до своєї дитини, Він знає про усе, Владний над кожною річчю, він знає сокровенне, Він знає, що принесе користь Його створінням, Він не має потреби у Своїх створіннях, Він чистий від того, що Йому приписують. Сказав Хасан аль-Басрі:
مَنْ حَكَمَ بِغَيْرِ حُكْمِ اللهِ حَكَمَ بِالْجَاهِلِّيَةِ
«Хто править не на основі суду Аллаха, той править судом джахілії (невігластва)».
Коли деякі сторони піднімають гасла «релігія — це взаємовідношення», «добрий нрав — із релігії»,то це у більшій мірі виглядає як заклик до шахрайства та обдурювання, тому що насправді це заклик до частини Ісламу, де навмисно відводиться увага від його основ. Адже суспільство не будується на самій лише моральності, а будується на переконаннях та ідеях, а принципи та моральність слідують за ними (переконаннями та ідеями), але ніяк не є основами.
Шаріат не править у мусульманських країнах, не керує справами людей, не має влади, а те, що править у мусульманських країнах сьогодні, представляє собою суміш законів, систем, законодавств, встановлених невірними, які скерований на боротьбу з Ісламом та мусульманами. Це стало інструментом у руках деспотів та тиранів. Коли людина розповідає що-небудь, то вона сама не вірить у те, що говорить, а слухач іще більше обурений і дивується сказаному, адже як людина може насмілюватись заявляти, що вона видає закони для людей і править над ними більш справедливими речами, аніж Шаріат Аллаха, як вона може заявляти, що більш обізнана про корисне для людей, аніж Аллах!
Немає ніякого виправдання для мусульман у прийнятті правління не із Ісламу, і неважливо, які обставини та положення «посприяли» цьому. Кожен мусульманин повинен розуміти, що правління Ісламу повинно здійснюватись у реальному житті, і життя людей не виправиться, доки не буде відбуватись управління справами суспільства на його основі. Судити на основі законів Аллаха є таким же фардом, як і намаз. Кожен мусульманин повинен бути запитаний за бездіяльність на шляху відновлення ісламського образу життя, як його запитують за залишення намазу.
۞يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ لَا تَتَّخِذُواْ ٱلۡيَهُودَ وَٱلنَّصَٰرَىٰٓ أَوۡلِيَآءَۘ بَعۡضُهُمۡ أَوۡلِيَآءُ بَعۡضٖۚ وَمَن يَتَوَلَّهُم مِّنكُمۡ فَإِنَّهُۥ مِنۡهُمۡۗ إِنَّ ٱللَّهَ لَا يَهۡدِي ٱلۡقَوۡمَ ٱلظَّٰلِمِينَ ٥١ فَتَرَى ٱلَّذِينَ فِي قُلُوبِهِم مَّرَضٞ يُسَٰرِعُونَ فِيهِمۡ يَقُولُونَ نَخۡشَىٰٓ أَن تُصِيبَنَا دَآئِرَةٞۚ فَعَسَى ٱللَّهُ أَن يَأۡتِيَ بِٱلۡفَتۡحِ أَوۡ أَمۡرٖ مِّنۡ عِندِهِۦ فَيُصۡبِحُواْ عَلَىٰ مَآ أَسَرُّواْ فِيٓ أَنفُسِهِمۡ نَٰدِمِينَ
«О ті, які увірували! Не вважайте іудеїв та християн своїми помічниками та друзями, оскільки вони допомагають один одному. Якщо ж хто-небудь із вас вважає їх своїми помічниками та друзями, то він сам є одним із них. Воістину, Аллах не веде прямим шляхом несправедливих людей. Ти бачиш, що ті, чиї серця уражені недугою, квапляться серед них і говорять: «Ми боїмось, що нас спіткає лихо». Але, можливо, Аллах явиться з перемогою або своїм повелінням, і тоді вони стануть жалкувати про те, що приховували в собі» (5:51,52).
У даних аятах ми бачимо, як Аллах забороняє обирати іудеїв та християн у якості друзів, адже вони — недруги Ісламу та мусульман з незапам’ятних часів і по сей день. Нехай погубить їх Аллах, до чого ж вони відвернуті від істини! Аллах погрожує та застерігає тих, хто обрав їх друзями, хто опирається на них, захищає їх тил, укладає з ними союзи. Він відніс подібних людей до числу іудеїв та християн, нехай убереже нас Аллах від цього. Ти бачиш, як їх серця уражені недугою, сумнівом, лицемірством, вони обирають собі у друзі невірних, люблять захищати інтереси невірних. Нехай спіткає їх загибель та знищення, від яких не буде їм позбавлення.
У наші дні ти бачиш багатьох, хто обрав невірних собі у друзі і взаємодіє з ними; вони почали закликати до визнання друзів в особі невірних, але ж невірний — він або харбій (громадянин ворожої держави), або муахід (союзники), або зіммій. Зіммій має свої права, і вони дотримуються, доки є угода з Ісламською Державою. Також муахід та харбій — у відношенні них є певні закони Ісламу, які упорядковують зв’язок з ними. Мусульмани завжди дотримуються законів Шаріату, і найкращим доказом тому є наявність різноманітних конфесій у країнах мусульман. Аллах — Свідок усілякої речі.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Ібрахім Саляма
1 Рабі уль-ахіра 1440 р.х.
08.12.2018 р.
