Сребрениця — кровоточива рана: політична реальність і трагедія

Статті
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

У ці дні проходить 25-та річниця різанини в Сребрениці, яка була названа найжахливішою розправою над мусульманами у сучасній історії. Нагадаємо, що у липні 1995 р. сербські сили по прямій вказівці членів Головного штабу армії Республіки Сербської скоїли масове вбивство боснійських мусульман (бошняків) в Сребрениці.

Це була трагедія у повному змісті слова. Гірки сторінки історії того періоду були написані кров’ю мусульман під стогни і крики зґвалтованих мусульманок. Сербська земля була просякнута запахом смерті, скрізь були братські могили і рештки зниклих без вісті. По сей день ця трагедія є кровоточивою раною. Так коли ця рана буде вилікувана?

Боснійська війна почалась у 1992 р. після того, як боснійські сили спробували захопити широку територію у східній частині Боснії і Герцеговини з метою приєднання до своєї республіки. Причина цього полягала у тому, що боснійські серби не визнали незалежність Республіки Боснії і Герцеговини від Югославії після референдуму, який відбувся у лютому 1992 р., і у них усе іще залишались амбіції взяти під контроль Боснію і Герцеговину.

Боснійські мусульмани (бошняки) не погоджувались на анексію своєї території Сербською Республікою. Тому між мусульманами і боснійськими сербами були сутички. Серби у свою чергу бачили в боснійських мусульманах перешкоду для відновлення Югославської федерації будь-якою ціною.

Після битв між двома сторонами у конфлікт втручається ООН, і у квітні 1993 р. вона проголошує Сребреницю «зоною безпеки», стверджуючи, що місто знаходиться під її захистом. Тоді на захист Сребрениці від сербських сил ООН відправила голландський батальйон, який складався із 400 солдатів, в обмін на це боснійські муджахіди повинні були здати йому усю свою зброю.

Проте різанина у Сребрениці усе ж таки трапилась. Причиною її стало те, що заява ООН про захист мусульман від боснійських сербів буда нічим іншим, як вивертом для того, щоб підготувати місто для захоплення сербськими військами і почати кампанію по зачистці від мусульман. Тоді у боснійських мусульман (бошняків) не було Ісламської Держави, яка могла б захистити їх, поклавши край агресії. У той період правління світом було у руках Америки.

Різанина у Сребрениці коїлась на очах у голландського батальйону, і він не поворухнув і пальцем, щоб врятувати мирних жителів. Це підтверджує той факт, що ООН брала співучасть у різанині.

Після того, як сербські сили увійшли у Сребреницю, вони відокремили чоловіче населення від 14 до 40 років від жінок, старих і дітей, після чого влаштували криваву різанину. Вбиті мусульмани були поховані у братських могилах, а решта мусульманок, які залишились у живих, наражались на систематичні ґвалтування. І по сей день злочинці не притягнуті до відповідальності, а ходять на свободі.

У результаті цієї різанини було вбито 8 тисяч боснійських мусульман, більшість із яких склали чоловіки і хлопці, а десятки тисяч мусульман, які залишились у живих, були вигнані із міста. Генеральний секретар ООН у той час описав цю бійню як «найгірший злочин в Європі з часів звершення Другої світової війни».

Окрім різанини місто було піддано блокаді, щоб населення почало голодувати, внаслідок чого місто перетворилось у велику в’язницю. Незважаючи на бажання і спроби мусульман втекти у місто Тузла, розташоване на північному сході Боснії і Герцеговини, це було неможливо через сербські сили і міни, які були встановлені сербськими силами на усіх дорогах та у лісах навколо міста. 12 тисяч боснійських мусульман (бошняків), які намагались втекти, були обстріляні ніби здобич мисливців. Їх обстріл відбувався на протязі 10 днів, і тільки 3 тисячі людей із 12 тисяч змогли дістатись до Тузли.

Різанина у Сребрениці є частиною Боснійської війни на території сучасної Боснії і Герцеговини, яка тривала 3,5 роки. У ході цієї війни загинуло 312 тисяч людей, а понад 2 млн. стало біженцями, 27 тисяч зникло без вісті згідно офіційним даним. Після війни на протязі 17 років відбувались пошуки масових поховань, в ході яких було виявлено 20 тисяч решток, із них тільки 18 тисяч були ідентифіковані, хоча це було вкрай важкою справою, оскільки більшість тіл було спалено до того, як їх поховали.

Незважаючи на Дейтонські угоди по припиненню вогню, розділення ворогуючих сторін і уособлення територій, рана, отримана від Боснійської війни, продовжує кровоточити, і з кожним новим масовим похованням вона кровоточить іще більше. Досі кількість шахідів усе збільшується і збільшується, досі існують родин,які не знають долю зниклих родичів.

Жах, який пережили боснійські мусульмани (бошняки), неможливо описати словами. Свідчення тих, хто пережив різанину у Сребрениці, і докази, зібрані посланцем міжнародного трибуналу по військовим злочинам, відображають лише частину цієї трагедії. За словами очевидців, кожен дім у Сребрениці втратив кого-небудь із членів родини (батька, сина, брата…).

Одна із сучасниць описала трагедію так: «Води долини були окрашені кров’ю шахідів, тіла вбитих лежали скрізь, тіла людей, які пережили ці злочини, здригались від жаху, я не говорю вже про зґвалтуваннях,арештах, зачистках … Серби вивертались у знущаннях над вбитими, вдовами, сиротами. Дійшло до того, що одну із жінок вони примусили пити кров її 12-річного сина, якого вони вбили у неї на очах. Вони надавали дівчатам вибір: або померти від голоду, або бути ситими, але позбавленими честі».

Сум від того, що трапилось, полягає іще і у тому, що військові злочинці як і раніше на свободі, ніби вони нічого не коїли. І у цей же час сумуючі жінки продовжують жити з надією дізнатися долю своїх дітей, чоловіка та інших родичів, тому кожного разу, коли виявляють чергове масове захоронення, вони томляться в очікуванні їх ідентифікації особистості. Виявлення чергового захоронення відновлює біль і страждання у їх грудях.

Трагедія в Сребрениці у черговий раз свідчить про відсутність справедливості у світі, яким управляє Америка, свідчить про ступінь деградації, яку несе капіталізм людям, і свідчить про те, наскільки необхідно для людства змінити баланс сил, щоб набути спокою і безпеки, відновити права і притягти злочинців до відповідальності.

О, Аллах, ми просимо Тебе прискорити встановлення Другого Праведного Халіфату, який захистить мусульман від їх ворогів, який дарує безпеку і справедливість, який візьме управління світом у свої руки.

 

Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Хаджір аль-Якубі
20Зуль-када 1441 р.х.
11.07.2020 р.