Колективне мислення Умми

Єдність акиди повинна проявлятись в колективному мисленні, яке призводить до ради між Уммою та її правителем, і проявлятись в законодавчому мисленні , яке призводить до рішенню виникаючих проблем.

Зброя Умми

Немає сумнівів в тому, що мислення — це зброя націй. Вони розвиваються, коли мислення процвітає, і відстають, коли мислення зникає. Збереження націй полягає в збереженні полум’я думки всередині них, а їх розпад відбувається після загасання цього полум’я.

Обговорюване нами мислення — це не вивчення нематеріальних речей, не дослідження метафізики і не встановлення гіпотез, щоб потім опиратись на них. Швидше, ми говоримо про продуктивне мислення над фактами, які відбуваються з людиною кожен день і кожну годину. Таке мислення робить націю здатною до висхідного життя, веде до судженню про речі, визначає позиції по відношенню до них і, таким чином, призводить до перетворенню цих позицій в матеріальні дії. А якщо мислення призводить до матеріальних дій , то це неминуче і досить швидко призводить до відчутних результатів. Якщо у нації не було такого мислення, а також здатності визначати позиції і виконувати матеріальні дії, то ця нація не проіснує довго. Інші нації і вороги неодмінно накинуться на неї, розірвуть і подолають, а вона нічим не може відповісти їм.

Колективне мислення проявляється в двох формах: законодавчій і політичній. Перша форма веде до рішення життєвих проблем, друга форма веде до турботи про справи людей. Обидві форми необхідні для збереження нації.

Позиція нації і суспільства

Законодавче мислення пов’язано з виробленням рішень у відношенні подій, які можуть відбуватись кожного дня . Тут необхідно визначити позицію нації і суспільства у відношенні подій і прояснити їх помилку, якщо вони суперечать переконанням і образу життя нації, або прояснити правильність , якщо вони відповідають переконанням і образу життя. Колесо життя обертається, і разом з цим відбуваються змінення, у відношенні яких треба визначити позицію, інакше в суспільстві пошириться безлад, невігластво і хаос. Звідси і розуміється важливість того, щоб законодавча система була життєздатною. Тобто вона повинна мати механізм вироблення законодавства для усіх оновлень, що відбуваються, поза залежністю від часу і місця.

В Ісламській Уммі законодавчим мисленням вважається іджтіхад, скерований на виведення шаріатського закону із шаріатських текстів. Таким чином і визначається позиція ісламського суспільства , держави і народу до усіх змінень. Таке мислення колись процвітало в Ісламській Уммі. До четвертого сторіччя хіджри Умма була вкрай озадачена цим мисленням. Причиною тому служила прихильність Умми законам Ісламу і Шаріату Аллаха, а також прагнення роз’яснити те, що радує Аллаха, і те, що гнівить Його. В кінці четвертого сторіччя хіджри серед Умми з’явились люди, які почали закликати до призупинення іджтіхаду і намагались переконати в недоцільності його існування. Врешті решт , вони добились свого — двері іджтіхаду були зачинені.

Лихо

Колись Ісламська Умма представляла собою найвеличнішу цивілізацію ,і жодна нація не могла з нею справитись. Вона досить довго зберігала своє високе положення серед інших народів. Але коли на Заході відбулась промислова революція, Умма почала втрачати законодавче мислення. Деякі закликали до необхідності відмовитись від усього, що приходить із Заходу. Інколи справа доходила до абсурду. Так, коли з’явилась кава, ісламські вчені видали фетву про заборону вживати її. Так ж сама участь чекала і на і телефон, який з’явився. Деякі вчені навіть почали закликати до заборони промисловості. Це був період, коли утворився великий розрив між індустріально процвітаючим Заходом і впавшою у застій Ісламською Уммою. Багато мусульман порахували, що Іслам в лиці вчених заважає промисловому відродженню і науковому прогресу. В ісламському суспільстві панувала плутанина. Через деякий час як реакція на заборону промисловості з’явились люди, які виступали за прийняття усього, що є у Заходу. В результаті суспільство втратило довіру до Ісламу і його законам, тому що почало думати так, як того добивався Захід, а саме — що Іслам не здатен іти в ногу з часом.

Звідси розуміється важливість того, щоб законодавче мислення залишалось живим серед націй . В Ісламській Уммі повинні бути муджтахіди, які пояснюють людям закони Ісламу по кожному маленькому і великому питанню. Аллах поклав іджтіхад на мусульман, і цей обов’язок є колективним (фард кіфая). Якщо в яку-небудь епоху Умма допустила відсутність муджтахідів, це означає, що мусульмани тієї епохи відмовились від законів Аллаха. Але це неприпустимо з точки зору Ісламу. Більше того, іджтіхад — як механізм виведення шаріатських рішень із шаріатських доказів — є єдиним методом вивчення Шаріату Аллаха. І якщо у яку-небудь епоху не було жодного муджтахіда, на якого можна було б покластись, щоб дізнатись закони Шаріату, це означає, що серед людей не було Шаріату.

Турбота про справи суспільства

Політичне мислення означає міркування про новини і факти і пов’язування їх з подіями. І це вищий тип мислення. Говорячи «політика», ми не маємо на увазі шарлатанство, обман, ухилення від прямої відповіді і торгівлю інтересами людей, як це прийнято сьогодні. Ми маємо на увазі сумлінну діяльність в області турботи про справи суспільства згідно з положеннями Ісламу, як це робив Посланець Аллаха ﷺ. Такий вид мислення необхідний не тільки правителям, а перш за усе Уммі. Якщо Умма свідома і розуміє події, які відбуваються, то її неможливо ввести в оману або обдурити. І якщо Умма у цілому усвідомлює, що влада належить їй, то ніхто не зможе узурпувати цю владу. Політичне мислення необхідне для утримання правителів на правильному шляху, для їх виправлення у випадку припущення помилок і для ради в потрібний час. Правитель, який бачить зі сторони своєї нації раду і виправлення у випадку помилки, а не смирення чи поступливість, буде слідувати законам Ісламу без яких-небудь відхилень.

В минулому Ісламська Умма добре усвідомлювала свої справи, і її неможливо було обдурити. Але сьогодні ми з трудом знайдемо серед мусульман того, хто був би зацікавлений в розумінні політичних реалій і подальших дій, навіть в тих ситуаціях, коли це напряму направлено проти Умми. Рідко зустрічаються ті, хто озадачений веденням політики згідно з положеннями Ісламського Шаріату. Тому Захід зміг легко ввести мусульман в оману і знищити їх державу Халіфат. Більше того, після знищення Халіфату Захід зробив політичні дії найненависнішою справою в Ісламській Уммі, хоча вона більш гідна вести політику, аніж см Захід. Якщо політика пов’язана з управлінням справами людей, то адже Іслам — це краща система для ведення справ, і вона більше підходить для застосування до людей, аніж інші системи, створені руками людини. Іслам наказує мусульманам мислити політично і звертати на це увагу, оскільки Посланець Аллаха ﷺ сказав:

وَمَنْ أَصْبَحَ لَا يَهْتَمُّ بِأَمْرِ الْمُسْلِمِينَ فَلَيْسَ مِنْهُمْ

«Хто не піклується про справах мусульман, той не із них».

Сильний рух

Політичним мисленням повинна володіти уся Умма, а не тільки окремі індивіди, навіть якщо їх буде багато . Якщо політична омана змогла збити з ніг цілі народи чи нації, тоді потік цього обману буде змітати усе, що стоїть на його шляху. Тому погане політичне мислення губить народи і нації, руйнуючи або ослаблюючи держави і заважаючи слабким народам звільнитись від колонізатора. І якщо Ісламська Умма не буде мати ясну свідомість, тоді її легко буде ввести в оману і використати для чого завгодно.

Ісламська Умма за останні два сторіччя сильно постраждала через відсутність політичного мислення. Тому Заходу вдавалось реалізовувати усі свої змови і використовувати мусульман в своїх власних інтересах. Мусульмани ігнорували усе, що відбувалось навколо них, і в замішанні спостерігали, як правителі Заходу втручаються у справи їх країн і навіть управляють ними так, як хочуть, згідно зі своїми інтересами. Раніше мусульмани виступали проти розділення їх єдиної держави, але сьогодні вони виступають з те, щоб зберегти існуючі в ісламському світі кордони. Мусульмани почали слідувати принципу миру, визнання і переговорів з окупантами ісламських земель.

Проте ніхто не повинен вводити нас в обману і використовувати нас в своїх інтересах. Посланець Аллаха ﷺ сказав:

لاَ يُلْدَغُ الْمُؤْمِنُ مِنْ جُحْرٍ وَاحِدٍ مَرَّتَيْنِ

«Віруючого не ужалять двічі із однієї і тієї ж нори» (Бухарі, Муслім).

Хайсам Бакр
Журнал «Аль-Ваъй», випуск №4
Мухаррам 1408 р.х. — вересень 1987 р.