Вітаємо вас, дорогі брати і сестри, по усьому світу у межах нового випуску із серії «Разом з благородним хадісом». Ми починаємо з найкращого привітання: ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!
Передає Абу Давуд від Абу Саіда аль-Худрій, що Посланець ﷺ сказав:
إيّاَكُمْ وَ الْقُسَامَةَ. فَقُلْنَا: وَ مَا الْقُسَامَةُ؟ قَالَ: اَلشَّيْءُ يَكُونُ بَيْنَ النَاسِ فَيَنْتَقِصُ مِنْهُ
«Стережіться аль-кусами». Ми спитали: «Що означає аль-кусама?». Він ﷺ відповів:«Стягування (собі) із того, що належить людям».
Також Абу Давуд передає від Ати, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
اَلرَّجُلُ يَكُونُ عَلَى الْفِئَامِ مِنَ النَّاسِ فَيَأْخُذُ مِنْ حَظِّ هَذَا وَحَظِّ هَذَا
«Той, хто, перебуваючи на чолі деякої групи людей, привласнює частину їх долі».
У книзі шейха Такыюддіна ан-Набхані (нехай помилує його Аллах) «Економічна система в Ісламі» у темі із розділу «Підґрунтя набуття багатства у власність» говориться:
«Що стосується найму робочих посередником, щоб брати собі частину їх зарплати або призначити себе їх керівником за рахунок частини заробітної плати робітників, то це є недозволеним,тому що у цьому положенні привласнюється частина оплати їх праці, яка була раніше визначена для цих робочих…
Якщо підрядчик зобов’язується надати замовнику сто робочих, які згодні на зарплату в один динар кожному, а потім виплатить робітникам менше одного динара, то це є забороненим, тому що сума, оговорена у контракті, є конкретною зарплатнею кожного із робочих, а будь-яке зменшення розцінюється як привласнення їх прав. Але якщо підрядчик укладе контракт з замовником про надання ста робочих без згадування розміру їх заробітної плати, а потім домовиться з робочими за меншу суму, то це буде дозволеним, оскільки не є убавлянням в угоді зарплати робітників.
Однією із умов у визначенні виду роботи є усунення невідомості в угоді, тому що угода, укладена на неясну роботу, є зіпсованою (фасід). Якщо якийсь чоловік скаже: «Я наймаю тебе для того, щоб ти перевіз ці коробки з товаром в Єгипет за десять динарів», — то ця угода буде правильною. Або якщо він скаже: «За кожну тонну — один динар, а якщо виявиться більше, то згідно цієї ж ціни», — то дана угода також буде правильною, як і будь-яка угода, у якій міститься бажання наймача перевести увесь товар. Але якщо буде сказано: «Я найняв тебе, щоб ти переніс тонну із цього товару, а з приводу решти іншого порахуємось», — то ця угода є неправильною, тому що угода по частині роботи залишилась неясною. Але якщо б було сказано: «Перевези кожну тонну за один динар», — у такому випадку угода була б правильною подібно тому, як якщо б він найняв на буріння водяної свердловини по одній монеті за один метр. Таким чином, умовою найму є відомість предмету домовленості. Будь-яка невідомість порушує правильність найму».
Звідси вищесказане доводить нашу нужду у благу, яке помістив Аллах у нормах Шаріату, дотримання яких веде до нагороди, благочестю та єднанню земель і народів.
Ми у Хізб ут-Тахрір закликаємо вас приєднатись до діяльності по запровадженню цих шаріатських норм, які несуть щастя і благо нам та усьому людству.
До нових зустрічей, дорогі слухачі, при вивченні наступного хадісу Пророка ﷺ. Нехай береже вас Аллах. Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!
