Передає Сухайб (р.а.), що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
عَجَبًا لأمرِ المؤمنِ، إِنَّ أمْرَه كُلَّهُ لهُ خَيرٌ، وليسَ ذلكَ لأحَدٍ إلا للمُؤْمنِ، إِنْ أصَابتهُ سَرَّاءُ شَكَرَ فكانتْ خَيرًا لهُ، وإنْ أصَابتهُ ضَرَّاءُ صَبرَ فكانتْ خَيرًا لهُرواهُ مُسْلِمٌ
«Яким дивним є положення віруючого! Воістину, будь-яке його положення є благом для нього, і нікому не дано цього, окрім віруючого: якщо його осягає радість, то він дякує Аллаху, і це обертається для нього благом, а коли його спіткає горе, він проявляє терпіння, і це теж стає для нього благом»(Муслім).
Даний хадіс говорить про два положення віруючого, і обидва цих положення є благом для нього. Коли віруючий перебуває у благополуччі, коли його прожиток рясний, він дякує Аллаху за надану милість. Вдячність — це не лише слова «Хвала Аллаху», цього не досить, щоб бути вдячним. Бути вдячним — це віддавати хвалу Аллаху і вчиняти відповідно, а саме — витрачати із того, чим наділив Аллах, на дозволене і сторонитись забороненого.
Коли ж віруючого спіткають випробування, він проявляє терпіння і не виражає невдоволення своєму Господу, навпаки, він задоволений приписом Аллаха,і це є для нього благом.
Наше життя — це випробування, ми завжди повинні згадувати цей благородний хадіс, а особливу у важку хвилину, і тоді Аллах зміцнить нас. Нам необхідно зміцнювати свою віру і задувати ці благородні аяти:
وَنُرِيدُ أَن نَّمُنَّ عَلَى الَّذِينَ اسْتُضْعِفُوا فِي الأَرْضِ وَنَجْعَلَهُمْ أَئِمَّةً وَنَجْعَلَهُمُ الْوَارِثِينَ * وَنُمَكِّنَ لَهُمْ فِي الأَرْضِ وَنُرِي فِرْعَوْنَ وَهَامَانَ وَجُنُودَهُمَا مِنْهُم مَّا كَانُوا يَحْذَرُونَ
«Ми побажали надати милість тим, хто був принижений на землі, зробити їх ватажками та спадкоємцями, дарувати їм владу на землі і показати Фараону, Хаману та їх воїнам те, чого вони остерігались» (28:5,6).
Завжди треба пам’ятати, що за кожним випробуванням іде полегшення адже Всевишній Аллах сказав:
إنَّ مَعَ العُسْرِ يُسْراً
«За кожною важкістю приходить полегшення» (94:6).
