Халіф, муавіни, вазіри ат-танфіз, валії, судді, амір джихаду, Маджлісуль-Умма, зовнішня політика, промисловість, внутрішня безпека, адміністративний апарат, ЗМІ, Байт уль-Маль
П’ятдесят хадісів про політику Шаріату
Ісмат Авні Салім аль-Хаммурі
Мечеть аль-Акса
Байт аль-Макдіс
بِسْمِ اللَّهِ الرَّحْمَـٰنِ الرَّحِيمِ
وَأَنزَلْنَا إِلَيْكَ الْكِتَابَ بِالْحَقِّ مُصَدِّقًا لِّمَا بَيْنَ يَدَيْهِ مِنَ الْكِتَابِ وَمُهَيْمِنًا عَلَيْهِ ۖ فَاحْكُم بَيْنَهُم بِمَا أَنزَلَ اللَّهُ ۖ وَلَا تَتَّبِعْ أَهْوَاءَهُمْ عَمَّا جَاءَكَ مِنَ الْحَقِّ ۚ لِكُلٍّ جَعَلْنَا مِنكُمْ شِرْعَةً وَمِنْهَاجًا ۚ وَلَوْ شَاءَ اللَّهُ لَجَعَلَكُمْ أُمَّةً وَاحِدَةً وَلَٰكِن لِّيَبْلُوَكُمْ فِي مَا آتَاكُمْ ۖ فَاسْتَبِقُوا الْخَيْرَاتِ ۚ إِلَى اللَّهِ مَرْجِعُكُمْ جَمِيعًا فَيُنَبِّئُكُم بِمَا كُنتُمْ فِيهِ تَخْتَلِفُونَ
«Ми ниспослали тобі Писання з істиною у підтвердження колишніх Писань, і для того, щоб воно піднеслось над ними. Суди ж їх згідно тому, що ниспослав Аллах, і не потурай їх бажанням, ухиляючись від істини, яка явилась тобі. Кожному із вас Ми встановили закон і шлях. Якщо б Аллах побажав, то зробив би вас однією общиною, проте Він розділив вас, щоб випробувати вас тим, що Він дарував вам. Змагайтесь же у добрих справах. Усім вам належить повернутись до Аллаху, і Він повідає вам про те, у чому ви розходились у думках» (5:48).
Рецензія шейха Іссами Аміра (Абу Абдуллаха)
З іменем Аллаха, Милостивого і Милосердного.
Уся хвала належить Аллаху, і Він достатній нам. Мир Його обраним рабам. Я прочитав даний труд і виявив, що його автор набув успіху у зборі тих аспектів, які яскраво показують красу законодавства Ісламу. Він зміг викласти це у правильній формі, що дозволяє досягти поставленої цілі. Даний труд підсилив ідею обов’язковості обрання халіфа, якому буде дана присяга на послух і підкорення, щоб він правив законами Аллаха. Підсилив у період, коли з миті зняття халіфа з посади минуло близько сторіччя.
Я прошу Аллаха, щоб даний труд був на чаші благих діянь, щоб за допомогою нього розуми і серця людей розкрились перед діяльністю по встановленню Другого Праведного Халіфату, заснованого на методі пророцтва.
Іссам Аміра
Імам мечеті ар-Рахман
Бейт Сафафа, Байт аль-Макдіс, Палестина
9 ніч місяця Зуль-хіджа 1437 р.х.
11.09.2016 р.
З іменем Аллаха, Милостивого і Милосердного.
Введення
Хвала Аллаху — Господу світів, Милостивому, Милосердному, Царю в День суду, мир і благословення кращому із людей і посланців.
«Всевишній Аллах ниспослав Іслам,заснований на акиді єдинобожжя: немає бога, гідного поклоніння, окрім Аллаха.
Іслам є універсальним Посланням для усього людства. Він упорядковує усі сторони життя, а також їх зв’язки з тим, що було до життя, і з тим, що буде після нього. Іслам несе в собі рішення усіх проблем людини як людини. Іслам упорядковує зв’язки людини зі своїм Господом, с самим собою, з іншими людьми, скрізь і в усі часи.
Іслам упорядкував зв’язок людини, життя і Всесвіту з Аллахом з точки зору створіння і управління, дарування життя і умертвіння, прямого шляху і омани, прожитку (різка) і перемоги та інших атрибутів Всевишнього: могутність, володіння, управління, повновладне розпорядження, всеохоплююче знання про створіння, воля.
Іслам упорядкував зв’язок людей з Аллахом з точки зору Його єдиності в поклонінні і законотворчості, не долучаючи до Нього співтоваришів в цьому (поклонінні і законотворчості), обов’язковості поклоніння за допомогою приписаного Ним для Своїх рабів, суворого керівництва Його наказами і заборонами, обов’язкового прийняття у якості Посланця тільки Мухаммада ﷺ і слідування тільки за ним і ніким іншим.
Іслам приніс свої ідеї, які формують відмінну культуру, які визначають погляди на життя, кристалізують уявлення людини в межах ісламської культури. Іслам сформував певну точку зору у виді халяля і харама, сформував певний образ життя. Іслам на основі цих ідей побудував суспільство, яке відрізняється своїми ідеями, почуттями, системами і особистостями.
Іслам прийшов з повноцінним законодавством, яке регулює відносини у державі і суспільстві, будь то правління, економіка, соціальна система, освіта, внутрішня і зовнішня політика. При цьому неважливо, чи відносяться ці відносини:
— до громадських відносин між державою і її громадянами,
— до відносин між державою та іншими країнами, націями, народами в положенні війни чи миру,
— до особистісних відносин між індивідами суспільства.
Таким чином, Іслам — це універсальна система для усього життя людини, яка зобов’язує мусульман запроваджувати і виконувати її у повному обсязі в державі, яка уособлює форму правління Халіфат». [1]
Вступ
Хвала Аллаху! Мир і благословення Посланцю Аллаха, його родині, сподвижникам і усім, хто надав йому допомогу!
У цій книзі я зібрав благородні хадіси Посланця Аллаха ﷺ і роз’яснив низку аспектів, на які вони вказували. Я сподіваюсь, що Аллах прийме цей труд, і він понесе користь мусульманам, які шукають для усіх аспектів свого життя керівництво Пророка ﷺ. Цим вони бажають набути його ﷺ заступництво у Судний день і набути любов Всевишнього. Аллах сказав:
قُلْ إِن كُنتُمْ تُحِبُّونَ اللَّهَ فَاتَّبِعُونِي يُحْبِبْكُمُ اللَّهُ وَيَغْفِرْ لَكُمْ ذُنُوبَكُمْ وَاللَّهُ غَفُورٌ رَّحِيمٌ
«Скажи: «Якщо ви любите Аллаха, то слідуйте за мною, і тоді Аллах полюбить вас і пробачить вам ваші гріхи, адже Аллах — Прощаючий, Милосердний» (3:31).
28 Раджаба 1342 р.х. на тлі безпечності мусульман невірні змогли скасувати Халіфат. І це після того, як, починаючи зі смерті Пророка ﷺ, у мусульман на протязі 1300 років формою правління був тільки Халіфат. Проте колонізатори, опираючись на свою ідейну експансію проти мусульман, на запровадження ідеї відокремлення релігії від держави, політики і життя, змогли вплинути на мусульман, в результаті чого з’явились ті, хто заговорив про заборону займатись політикою. Потім, після тривалого часу, вони передумали і вирішили взяти участь в політичній діяльності, проте в політиці вони почали поводити себе як секуляристи, узаконили принципи демократії [2] і прийняли у якості форми правління республіканську систему,хоча усе це в корені суперечить Шаріату Аллаха. Ці люди заявили, що в Ісламі немає певної форми правління, оскільки це — адміністративне питання, а отож, можна взяти будь-яку форму правління. Також ці люди не розділяють між законами Шаріату, пов’язаними з правлінням, і законами, пов’язаними з адміністративними питаннями.
Я сподіваюсь, що даний труд принесе користь кожному, хто веде діяльність по встановленню істини, звеличенню Ісламу, слідує по стопам Пророка ﷺ в усьому, особливо у правлінні і політиці. Тільки тоді людина зможе побачити, як управляв Пророк ﷺ внутрішніми і зовнішніми справами підданих на основі Шаріату. Сподвижники розуміли, що треба неухильно слідувати за Пророком ﷺ в турботі про справи Умми, тому вони відкидали інші закони.
Пятьдесят хадісів, які я зібрав у цій книзі, наочно показують нам Пророка ﷺ у якості прикладу для подражання не тільки в упорядкування зв’язку людини з Аллахом за допомогою акиди і обрядів поклоніння. Адже життєпис Пророка ﷺ показує нам, що Іслам — це релігія, в якій передбачено існування держави, оскільки із акиди «Немає бога, гідного поклоніння, окрім Аллаха, і Мухаммад — Посланець Аллаха» витікають системи для життя.
Поруч з роз’ясненням і запровадження законів про намаз, пост, закят і хадж Пророк ﷺ також правив у державі на основі законів Ісламу, тим самим проявляючи турботу про економічні і соціальні справи людей, призначав валіїв і суддів у різні частини держави, щоб ті були його заступниками у турботі про справи людей. Також він ﷺ правив на основі законів Ісламу у зовнішніх справах держави, тобто управляв, керував армією, щоб фактично нести заклик решті людства, відправляв їх у військові походи, призначав амірів загонів і військ, відправляв посланців з посланнями до правителів невірних держав, укладав договори з іноземними державами. Усе це відбувалось суворо у межах зовнішньої політики Ісламської Держави, яка повинна ґрунтуватись на несенні Ісламу решті людства.
Хочу зазначити той факт, що кожна дія людини у цьому житті може наблизити до Аллаху, для цього вона повинна бути здійснена заради Нього і згідно з тим методом, який показав Посланець ﷺ.[3]
Наводиться від Умара ібн аль-Хаттаба (р.а.):
سَمِعْتُ رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ يَقُولُ إِنَّمَا الْأَعْمَالُ بِالنِّيَّاتِ وَإِنَّمَا لِكُلِّ امْرِئٍ مَا نَوَى فَمَنْ كَانَتْ هِجْرَتُهُ إِلَى اللَّهِ وَرَسُولِهِ فَهِجْرَتُهُ إِلَى اللَّهِ وَرَسُولِهِ وَمَنْ كَانَتْ هِجْرَتُهُ ِلدُنْيَا يُصِيبُهَا أَوْ امْرَأَةٍ يَنْكِحُهَا فَهِجْرَتُهُ إِلَى مَا هَاجَرَ إِلَيْهِ
«Я чув, як Посланець Аллаха ﷺ говорив: «Справи [оцінюються] по намірам, і кожній людині дістанеться тільки те, що вона мала намір [набути]. Тому той, хто здійснив переселення (хіджру) до Аллаху і Його Посланцю, переселився до Аллаху і його Посланцю, а хто переселився заради чого-небудь мирського або заради жінки, на якій він хотів одружитись, переселився лише до того, до чого переселявся». [4]
Наводиться від Аіші (р.а.):
قَالَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيهِ وَسَلَّمَ: مَنْ أَحْدَثَ فِى أَمْرِنَا هَذَا مَا لَيْسَ فِيهِ فَهُوَ رَدٌّ
«Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Якщо хтось внесе у нашу справу те, що до нього не відноситься, воно буде відкинуто». [5] Таким чином, хто привносить у наше життя те, що не має основи в Ісламі, то воно буде відкинуто, при цьому немає різниці, чи стосується це обрядів поклоніння або ж це стосується соціальної системи, економіки і політики.
Ми, мусульмани, є народом,який слідує, але не привносить у життя нововведення після того, як Аллах завершив для нас Свою милість і схвалив для нас у якості релігії Іслам:
الْيَوْمَ أَكْمَلْتُ لَكُمْ دِينَكُمْ وَأَتْمَمْتُ عَلَيْكُمْ نِعْمَتِي وَرَضِيتُ لَكُمُ الْإِسْلَامَ دِينًا
«Сьогодні Я заради вас вдосконалив вашу релігію, довів до кінця Мою милість до вас і схвалив для вас у якості релігії Іслам» (5:3). Всевишній роз’яснив нам, що Пророк Мухаммад ﷺ є найкращим прикладом для нас в усіх аспектах життя. Аллах сказав:
لَّقَدْ كَانَ لَكُمْ فِي رَسُولِ اللَّهِ أُسْوَةٌ حَسَنَةٌ لِّمَن كَانَ يَرْجُو اللَّهَ وَالْيَوْمَ الْآخِرَ وَذَكَرَ اللَّهَ كَثِيرًا
«В Посланці Аллаха був чудовий приклад для вас, для тих, хто сподівається на Аллаха і Останній день і багато поминає Аллаха» (33:21).
----------------------------------
1. Книга «Система правління в Ісламі» Абдулькадіма Заллюма.
2. Демократія заборонена по двом причинам:
1) Демократія несе в собі зміст, який суперечить Шаріату, у зв’язку з чим вона заборонена у цілому Демократія — це влада народу для народу, обрана народом. Інакше кажучи, саме народ вирішує, чим треба керуватись у житті, навіть якщо це викликає гнів Аллаха. Наприклад, Всевишній Аллах заборонив мусульманам використовувати вираз «رَاعِنَا» (піклуйся про нас), наказавши замінити його на вираз «اُنْظُرْنَا» (доглядай за нами). Причина цього полягає у тому, що вираз «піклуйся про нас» містить в собі значення, яке суперечить Шаріату. У той час іудеї використовували вираз «піклуйся про нас», щоб опорочити ним Пророка ﷺ. Цей вираз мав на увазі під собою «зловредний і гірший серед нас»,у зв’язку з чим Аллах наклав заборону на його використання:
لَا تَقُولُوا رَاعِنَا وَقُولُوا انظُرْنَا
«Не говоріть Пророку: «Піклуйся про нас», — а говоріть: «Доглядай за нами» (2:104). Це означає, що будь-яке значення, яке суперечить Ісламу, заборонено використовувати.
2) Демократія захищає свободи, які в корені суперечать Шаріату. Цими свободами є:
— свобода особистості, яка має на увазі під собою здійснення чого завгодно, коли завгодно, де завгодно, з ким завгодно, як завгодно, що в корені суперечить Шаріату, адже Аллах сказав:
وَمَا كَانَ لِمُؤْمِنٍ وَلَا مُؤْمِنَةٍ إِذَا قَضَى اللَّهُ وَرَسُولُهُ أَمْرًا أَن يَكُونَ لَهُمُ الْخِيَرَةُ مِنْ أَمْرِهِمْ
«Для віруючого чоловіка і віруючої жінки немає вибору при прийнятті ними рішення, якщо Аллах і Його посланець вже прийняли рішення» (33:36).
فَلَا وَرَبِّكَ لَا يُؤْمِنُونَ حَتَّىٰ يُحَكِّمُوكَ فِيمَا شَجَرَ بَيْنَهُمْ ثُمَّ لَا يَجِدُوا فِي أَنفُسِهِمْ حَرَجًا مِّمَّا قَضَيْتَ وَيُسَلِّمُوا تَسْلِيمًا
«Але ні — клянусь твоїм Господом! — вони не увірують, поки вони не оберуть тебе суддею в усьому тому, що заплутано між ними, не перестануть відчувати у душі утискання від твого рішення і не підкоряться повністю» (4:65).
— свобода слова заборонена, оскільки Аллах говорить:
مَّا يَلْفِظُ مِن قَوْلٍ إِلَّا لَدَيْهِ رَقِيبٌ عَتِيدٌ
«Варто йому вимовити слово, як при ньому опиняється готовий спостерігач» (50:18). Також Пророк ﷺ говорив:
وَهَلْ يَكُبُّ النَّاسَ عَلَى وُجُوهِهِمْ يَوْمَ الْقِيَامَةِ إلَّا حَصَائِدُ أَلْسِنَتِهِمْ
«Хіба не за наклеп своїх язиків будуть ввергнуті люди обличчями [у вогонь] в Судний день?!».
— свобода власності також заборонена у нас, оскільки ми обмежені методами набуття майна у власність і сферами, куди може витратити це майно. Адже в хадісі говориться, що в Судний день раб Аллаха не зрушиться з місця, поки не буде запитаний про своє майно, як набув і куди витратив його.
3. В книзі «Іалям аль-муваккііна ан раббі аль-алямін» Ібн Каййім аль-Джаузія наводить наступне: «Аль-Фудайль ібн Ійяд сказав: «Діяння, яке було щирим , але було неправильним, не буде прийнято Аллахом. Якщо ж воно було правильним, але нещирим, то теж не буде прийнято. Воно буде прийняти лише тоді, коли буде щирим і правильним Щирим — значить заради Аллаха. Правильним — значить згідно з Сунною». Потім він зачитав аят:
فَمَن كَانَ يَرْجُو لِقَاء رَبِّهِ فَلْيَعْمَلْ عَمَلاً صَالِحًا وَلاَ يُشْرِكْ بِعِبَادَةِ رَبِّهِ أَحَدًا
«Той, хто сподівається на зустріч зі своїм Господом, нехай робить праведні діяння і нікому не поклоняється поруч зі своїм Господом» (18:110)».
