Як правило, керівництво Хізб ут-Тахрір в усіх вілаятах разом зі своїм аміром Атой Абу ар-Раштою виражає співчуття про смерть кожного із своїх хлопців . Проте через величезний внесок шейха Абу Мухаммада Сабрі аль-Арурі у справу заклику Хизба це співчуття — особливе.
Амір Хізбу та його офіс виражають співчуття з приводу смерті великої людини , яка була значною частиною заклику, стійкою у протистоянні з тиранами, у яких не вийшло зламати його рішучість та пом’якшити його позиції . Він не боявся нікого, окрім Аллаха, і роки ув’язнення у в’язницях тиранів свідчать про це . Я вважаю, що він відноситься до тих, про кого Аллах сказав:
مِنَ الْمُؤْمِنِينَ رِجَالٌ صَدَقُوا مَا عَاهَدُوا اللَّهَ عَلَيْهِ فَمِنْهُمْ مَنْ قَضَى نَحْبَهُ وَمِنْهُمْ مَنْ يَنْتَظِرُ وَمَا بَدَّلُوا تَبْدِيلًا
«Серед віруючих є мужі, які вірні заповіту, який вони уклали з Аллахом. Серед них є такі, які вже виконали свої зобов’язання, і такі які іще очікують, проте ніяк не зрадять своєму заповіту» (33:23).
Ми були близькими друзями з тих пір, як я переїхав із аль-Халіля (Хеврон) в Амман по роботі інженером у міністерстві громадських робіт. В Аммані протягом тривалого часу я ніс заклик разом із сильною та богобоязливою людиною – Абу Мухаммадом (нехай помилує його Аллах). Потім нам довелось розлучитися на довгі роки, протягом яких нам доводилось бачитися дуже рідко.
Одного разу, приблизно за чотири місяці до його смерті, я отримав особисте повідомлення у Фейсбуку від нашого дорогого брата:
«Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху! Це — повідомлення від сина шейха Сабрі аль-Арурі, адресоване нашому шейху Абу Ясіну: «Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху, дорогий брате! Нехай Аллах прийме твої старання, обдарує тебе благом, здоров’ям та безпекою ! Я вдень та вночі молю Аллаха, щоб він беріг тебе та сприяв у твоїй справі. Нехай Аллах буде з тобою, де б ти не знаходився! Нехай Аллах збере нас у найближчий час Дар уль-Іслям! Ваш брат Абу Мухаммад Сабрі»».
Тоді я відповів на повідомлення нашого улюбленого брата:
«Сину мого дорогого та улюбленого брата, шейха Абу Мухаммада Сабіи аль-Арурі… Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху! Нехай винагородить тебе Аллах благом! Ти доніс до нас повідомлення від улюбленого нами шейха Абу Мухаммада та нагадав нам про життєвий шлях одного із великих людей, якого не зломили труднощі, незважаючи на їх кількість. Він продовжував бути стійким, навіть у часи хвороби він продовжував бути сильним, а при здоров’ї — більше ніж. Як же я хочу зустрітися з ним під стягами Ісламу, стягами Посланця Аллаха ﷺ, згадуючи про старі часи, коли Абу Мухаммад уособлював собою маяк знань для хлопців, які приїздили із різних країн. Я пам’ятаю ті чудові дні, коли я прибув до Амману та зустрівся з нашим дорогим братом. Він був моїм кращим помічником. Нехай винагородить Аллах його благом. Я прошу Аллаха, щоб його щирі старання поповнили чашу благих справ того дня, коли не допоможуть діти та майно. Я прошу Аллаха, що Він поєднав нас, якщо не у цьому, то у наступному житті поруч із Посланцем Аллаха ﷺ та його сподвижниками на ложах істини у Могутнього Владики. О Аллах! Дай відповідь на наші мольби, адже Ти — Відповідаючий на мольби своїх рабів! Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху! Ваш брат Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта».
СубханАллах! Я бажав зустрітись з ним у цьому світі під стягами халіфату, проте Аллах вирішив інакше … Я прошу Всевишнього, щоб він прийняв дуа наприкінці мого повідомлення, приведеного вище: «Я прошу Аллаха, щоб він поєднав нас, якщо не у цьому, то у наступному житті, поруч з Аллаха ﷺ і його сподвижниками на ложах істини у Могутнього Владики. О Аллах! Дай відповідь на наші мольби, адже Ти — Відповідаючий на мольби своїх рабів!».
Нехай помилує Абу Мухаммада та поселить його разом з пророками, праведниками та шахідами! Я прошу Всевишнього, щоб його діти та улюблені стали тими, про кого Аллах сказав:
الَّذِينَ إِذَا أَصَابَتْهُمْ مُصِيبَةٌ قَالُوا إِنَّا لِلَّهِ وَإِنَّا إِلَيْهِ رَاجِعُونَ * أُولَئِكَ عَلَيْهِمْ صَلَوَاتٌ مِنْ رَبِّهِمْ وَرَحْمَةٌ وَأُولَئِكَ هُمُ الْمُهْتَدُونَ
«Які, якщо їх спіткає лихо, говорять: «Воістину, ми належимо Аллаху, і, воістину, до Нього ми і повернемось». Це вони — ті, кому Аллах дарує благословення та милість Свою, і вони — на вірному шляху» (2:156,157).
Ми сумуємо за тобою, дорогий наш брате! Ми говоримо лише те, чим задоволений Аллах: «Аллаху належить те, що він забрав, і те, що Він дарував, і для усього визначив Він свій строк». Усі ми належимо Аллаху і до Нього наше повернення.
Ваш брат та друг Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
8 Джумада аль-уля 1438 р.х.
05.02.2017 р.
