Новина:
Об’єднані Арабські Емірати та Індія підписали протокол про наміри по створенню стратегічного партнерства у сфері оборони між двома країнами. Це відбулось протягом візиту президента ОАЕ Мухаммада бін Заіда до Індії. Міністр закордонних справ Індії заявив, що підписання протоколу про наміри з ОАЕ не означає автоматичного втягнення Індії у регіональні конфлікти. Об’явлення про даний документ послідувало невдовзі після заяви Ісламабаду про підготовку проекту трибічної оборонної угоди між Пакистаном, Саудівською Аравією і Туреччиною. Поруч з оборонною сферою, Абу-Дабі і Нью-Делі також уклали угоду на суму 3 мільярда доларів, згідно з якою Індія буде закупати скраплений природний газ у ОАЕ протягом 10 років. Сторони також домовились подвоїти обсяг двобічної торгівлі, довівши її до 200 мільярдів доларів наприкінці 2032 року. (Al Jazeera).
Коментар:
Припущення про те, що стратегічний союз між Індією і ОАЕ є противагою стратегічному союзу між Пакистаном, Саудівською Аравією і Туреччиною, є у корені помилковим. Це пов’язано з тим, що держава, яка позбавлена самостійності у формуванні своєї зовнішньої політики, будь то регіональної чи міжнародної, і яка слідує за своїм західним хазяїном, який контролює її і диктує їй політичний курс, діє у межах ліній, окреслених цим хазяїном, і обслуговує його інтереси, а не інтереси власної країни, якщо тільки між ними немає збігу. Ці держави не здатні вступати у стратегічні партнерства, які суперечать інтересам їх покровителя, якщо тільки не за їх вказівкою чи дозволом. Тому, навіть якщо такі угоди дійсно укладаються, вони не мають реальної цінності, крім тієї, яку допускає їх колоніальний хазяїн.
Наприклад Ліга арабських держав, Організація ісламської співпраці і Рада співпраці арабських держав Перської затоки — усі ці союзи і об’єднання не варті того паперу, на якому написані їх рішення. Так, союз країн Перської затоки, до якого входять Саудівська Аравія, ОАЕ і Катар, не зміг принести їм ніякої користі у період загострення відносин між цим трикутником до такої мірі, що між Катаром і Саудівською Аравією відбувся розрив, який тривав роками і ледве не призвів до війни. До того ж, альянс країн Перської затоки не зміг запобігти конфронтації між ОАЕ і Саудівською Аравією в Ємені. Ці альянси, позбавлені справжнього суверенітету і підкорені своїм західним хазяям, практично марні, за винятком випадків, коли вони слугують їх інтересам.
Щодо союзу між ОАЕ та Індією, то поруч з тим, що він є союзом держав, чиї рішення, політика і регіональні і міжнародні стратегії не виходять із їх власної волі і не служать їх інтересам, тут існує іще і протиріччя у питанні «покровителя» кожної зі сторін. Моді лояльний Америці, тим часом як ОАЕ є британським протекторатом і колонією. При цьому обидва колоніальних центри — Великобританія і США — не співпадають у своїх стратегічних інтересах настільки, щоб дозволити своїм маріонеткам укладати реальні, повноцінні стратегічні угоди, особливо якщо вони зачіпають, завдають шкоди чи скеровані проти іншого союзу чи блоку, який перебуває під впливом одного із них, наприклад, союзу Пакистану, Туреччини і Саудівської Аравії. Цей проамериканський союз був створений для протистояння викликам, з якими стикається Америка у регіоні, і у першу чергу для боротьби з давнім британським колоніальним впливом. Тому немислимо, щоб союз між Індією і ОАЕ був справжнім і серйозним, і щоб договір про взаємну оборону дійсно вступив у силу у випадку загрози з боку третьої країни чи іншого альянсу.
Співпраця між Індією і ОАЕ обмежується економічними зв’язками, експортом нафти і газу, кібербезпекою і розвідувальною співпрацею, скерованої проти Ісламу і мусульман. Саме це і є спільними інтересами обох країн та їх покровителів. При цьому у їх хазяїв — США і Великобританії — немає заперечень проти укладання подібних угод, тому такий «союз» обмежується економічними питаннями і протистоянням Ісламу. Зовсім інакше обстоїть справа з альянсом між Саудівською Аравією, Пакистаном і Туреччиною. Це реальний стратегічний союз, оскільки усі його учасники лояльні Америці. Даний альянс створений під покровительством, за планом і з дозволу їх пані США. Він є справжнім інструментом для реалізації американських інтересів у регіоні, таких як протистояння британським агентам і ліквідація їх впливу в Ємені, Судані, самих ОАЕ і, за можливістю, в Йорданії.
Жалюгідні правителі-рувайбідат, які представляють мусульман у Пакистані, Саудівській Аравії, Туреччині, ОАЕ та інших країнах — усього лише пішаки, а не представники свого народу. Вони лише шахові фігури на дошці Білого дому. За їх допомогою виснажуються ресурси мусульманських земель і придушуються мусульмани, щоб вони ніколи не змогли знов піднятись. Очевидно, що правителі мусульман — це лише брудний інструмент, який використовує колонізатор у мусульманських країнах у своїх інтересах за рахунок багатств кращої общини — Умми. Тому стало зайвим повторювати, що ці режими і ці правителі — вороги:
هُمُ الْعَدُوُّ فَاحْذَرْهُمْ قَاتَلَهُمُ اللَّهُ أَنَّىٰ يُؤْفَكُونَ
«Вони є ворогами — стережись же їх. Нехай погубить їх Аллах! До чого ж вони відвернуті від істини!» (63:4).
Щирим в Уммі і особливо володарям сили і впливу належить скинути ці режими і надати підтримку Хізб ут-Тахрір, щоб встановити Праведний Халіфат на їх руїнах. Без цієї великої і благородної справи мусульманська Умма не відродиться, і ці жалюгідні правителі будуть продовжувати сіяти хаос на наших землях, поширюючи нечестя, аморальність, зубожіння і терор. Вони відносяться до тих, про кого цариця Савська, як повідомив Всевишній Аллах, сказала:
إِنَّ الْمُلُوكَ إِذَا دَخَلُوا قَرْيَةً أَفْسَدُوهَا وَجَعَلُوا أَعِزَّةَ أَهْلِهَا أَذِلَّةً وَكَذَلِكَ يَفْعَلُونَ
«Коли царі вторгаються у селище, вони руйнують його і перетворюють його найбільш славетних жителів у найбільш принижених. Ось як вони вчиняють» (27:34).
