Лист: Нехай прибудуть з вами мир і милість Аллаха,
Великий вчений Ата Абу аль-Рашта,
Я та інші люди, що проживають у європейських країнах, є з числа тих, хто відсторонився від Хізба у часи шейха Абд аль-Кадіма Заллюма (нехай змилується над ним Аллах). Ми хотіли приєднатися до братів у Йорданії, які відсторонилися, але побачили, що вони слідують у тому ж напрямі, через який ми мали розбіжності у поглядах з Хізбом. У цьому положенні ми хочемо розтлумачити нашу думку при нових відповідальних особах, сподіваючись зустріти розуміння і підтримку для істини з будь-якого боку ( з вашого або з нашого). Зрозуміло, що ми, не вагаючись, повернемося до діяльності з Хізбом, коли одна із сторін буде упевнена у правильності доказів другої сторони і прийме їх до керівництва.
Якщо я скажу вам, що Хізб спочатку розтлумачив метод встановлення ісламської держави, а потім порушив його, то будь-хто стане задаватися питанням: як це може бути? Але у мене є переконливий доказ із першого тому книги “Ісламська особистість ” і я докладно поясню вам це із змісту даної книги.
Усі знають, що просвітництво Хізбу є ісламським просвітництвом високого рівню і особливо у тому, що стосується розуміння реальності проблеми, реальності змін і шляху правильного розвитку (хвала Аллаху у цьому). Але, не дивлячись на це, Хізб зробив помилку у плані способу, згідно з яким він формує ісламську особистість (у її аклії та нафсії) у своїх прибічників, для яких у свою чергу визначаються думки, які надаються Уммі і визначається спосіб їх надання їй.
У першому томі книги “Ісламська особистість ” міститься наступне: “Таким чином, формування ісламської особистості відбувається шляхом одночасного побудування мислення і бажань у індивіда на основі ісламської акиди. Однак це формування не є постійним. Немає гарантії в тому, що ця особистість буде завжди незмінно ґрунтуватися на ісламській акиді. У мисленні людини може відбутися відхилення від акиди, як і може відбутися відхилення у його бажаннях. Це відхилення може проявитися як помилка, а може появитися як гріх. Тому для того, щоб індивід залишався ісламською особистістю, необхідно завжди слідкувати за тим, щоб мислення і бажання людини будувалися на основі ісламської акиди ”.
І сказаного робимо висновок, що формування ісламської особистості відбувається тільки шляхом одночасного формування у індивіда аклії та нафсії поряд з постійним спостереженням та підтриманням цієї особистості. Далі, у цій же книзі говориться: «Після формування цієї особистості варто працювати над її розвитком, розвиваючи її аклію та її нафсію. Розвиток нафсії відбувається через поклоніння Творцю, приближення до Нього за допомогою виконання Його настанов та постійної побудови кожного бажання стосовно будь-якої речі на основі ісламської акиди. Що стосується розвитку аклії, то він відбувається шляхом розкриття заснованих на ісламській акиді думок та їх роз’яснення за допомогою ісламської просвіти». Зміст цього полягає у тому, що зусилля у виконанні настанов та у просвіті відбуваються після того, як ісламська особистість у своєму мисленні та своїх бажанням вже сформована.
Далі говориться: «Таким є метод формування ісламської особистості та метод її розвитку, і це метод Посланця (мир йому та благословення). Він закликав людей до Ісламу шляхом заклику їх до прийняття ісламської акиди. Коли вони приймали Іслам, він зміцнював у їх серцях цю акиду та слідкував за їх побудовою свого мислення та своїх бажань на основі цієї акиди». Потім також у книзі говориться: «Із цього розуміється, що основа, з якої починається робота з індивідом – це утворення у нього ісламської акиди, після чого слідує побудова на її основі мислення та бажань. Потім варто докладати зусиль у плані виконання настанов Ісламу та набуття ісламської просвіти». Виходячи з цього стає очевидним, що діяльність, яка покладається на Хізб – це одночасне формування аклії та нафсії, що неодмінно веде до формування ісламської особистості у повному сенсі цього слова, як це були особистості сподвижників, а не те, що ми, на жаль, бачимо сьогодні.
Помилка, яку Хізб скоїв з часу своєї появи, увійшовши у протиріччя з прийнятою ним самим думкою і, отож, порушивши тим самим метод Посланця Аллаха (мир йому та благословення) – це відсутність турботи про нафсію у його прибічників, коли він поклав формування цієї складової особистості на них самих, тобто визначив це відповідальністю індивідів, а не відповідальністю Хізба. Що стосується Посланця Аллаха (мир йому та благословення), то він сам як лідер партії час від часу увещевав та наставляв своїх сподвижників, слідкував за їх дотриманням настанов Ісламу, скоєнням ними добра, намазів, нічних поклонінь, за їх мораллю і так далі, щоб формувати із них чоловіків та проповідників, які своїми справами та словами вели заклик. І це не те що сьогоднішні проповідники, яких ми бачимо, як вони стали тягарем для ідеї замість того, щоб бути її маяком. Аллах – Він Той, у Кого ми прохаємо по допомогу.
Ваш брат Мунір.
Відповідь на листа:
Мир вам, милість та благословення Аллаха
Я ознайомився з вашим листом, у якому ви кажете:
«Я та інші люди, що проживають у європейських країнах, є з числа тих, хто відсторонився від Хізба у часи шейха Абд аль-Кадіма Заллюма (нехай змилується над ним Аллах). Ми хотіли приєднатися до братів у Йорданії, які відсторонилися, але побачили, що вони слідують у тому ж напрямі, через який ми мали розбіжності у поглядах з Хізбом. У цьому положенні ми хочемо розтлумачити нашу думку при нових відповідальних особах, сподіваючись зустріти розуміння і підтримку для істини з будь-якого боку ( з вашого або з нашого). Зрозуміло, що ми, не вагаючись, повернемося до діяльності з Хізбом, коли одна із сторін буде упевнена у правильності доказів другої сторони і прийме їх до керівництва».
«Незважаючи на дивний зміст цих слів, я, виходячи із благих припущень, не надам їм негативного значення:
Ви цитуєте із першого тому « Ісламської особистості» слова:
«…Після формування цієї особистості варто працювати над її розвитком, розвиваючи її аклію та її нафсію. Розвиток нафсії відбувається через поклоніння Творцю,приближення до Нього за допомогою виконання Його настанов та постійної побудови кожного бажання стосовно будь-якої речі на основі ісламської акиди. Що стосується розвитку аклії, то він відбувається шляхом розкриття заснованих на ісламській акиді думок та їх роз’яснення за допомогою ісламської просвіти».
Потім ви коментуєте це словами:
«Помилка, яку Хізб скоїв з часу своєї появи, увійшовши у протиріччя з прийнятою ним самим думкою і, отож, порушивши тим самим метод Посланця Аллаха (мир йому та благословення) – це відсутність турботи про нафсію у його прибічників, коли він поклав формування цієї складової особистості на них самих, тобто визначив це відповідальністю індивідів, а не відповідальністю Хізба. Що стосується Посланця Аллаха (мир йому та благословення), то він сам як лідер партії час від часу увещевав та наставляв своїх сподвижників, слідкував за їх дотриманням настанов Ісламу».
Перед тим як заперечити вам у вашому заплутаному розумінні, хочу спитати вас:
Хіба не шейх Абу Ібрахім (нехай змилується над ним Аллах) є автором книги «Ісламська особистість»?
Хіба не він написав ці слова, які ви, цитуючи, привели у якості доказу?
Хіба не його розуміння того, що він написав є найвірнішим? Хіба не він очолював Хізб протягом 25-ти років? Чи може хто-небудь інший краще аніж він розуміти написане ним у цьому питанні?
Як ви можете використовувати у якості доказу слова шейха, а потім звинувачувати його у тому, що він порушив написане ним самим, і що це відбулося, як ви говорите, з часу появи Хізба?!
Це неправдиві слова. Шейх (нехай змилується над ним Аллах) написав ці великі слова, які ви наводите як доказ, і він краще за інших розумів їх значення, більше інших прагнув до їх втілення, тому що сам написав та прийняв їх.
Я міг би не відповідати на вашого листа, тому що у своїх словах ви проявили повну непослідовність. Але усе ж таки я вважав за краще відповісти вам.
Розглянемо сказане вами:
Ви вважаєте, що Хізб поклав турботу про нафсію не на себе, а на індивідів. Ви кажете, що Посланець (мир йому та благословення) не залишив це для індивідів і «сам як лідер партії час від часу увещевав та наставляв своїх сподвижників, слідкував за їх дотриманням настанов Ісламу».
Яким чином із цього ви зрозуміли, що Хізб, як ви говорите, з часу своєї появи вступив у протиріччя з Посланцем (мир йому та благословення)?!
Так, вірно, що Посланець (мир йому та благословення) наставляв сподвижників, роз’яснював їм обов’язкові та рекомендовані справи, зобов’язував їх до виконання обов’язкового та спонукав до виконання рекомендованого. Він казав їм, як приводить аль-Бухарі від Абу Хурайри, наступне: «Воістину, Всевишній Аллах сказав: «.. найулюбленішим із усього, щоб не робив раб Мій у прагненні наблизитися до Мене, є для Мене те, що Я вмінив йому в обов’язок , і буде раб Мій старатися наблизитися до Мене, роблячи більше обов’язкового /науафиль/, доки Я не полюблю його, коли ж Я полюблю Його, то стану його слухом, за допомогою якого він буде чути, і його зором, за допомогою якого він буде бачити, і його рукою, якою він буде хапати, і його ногою, за допомогою якої він буде ходити, і якщо він попрохає Мене (про що-небудь), Я обов’язково дарую йому (це), а якщо звернеться до Мене захистом, Я обов’язково захищу його».
Тепер я хочу запитати вас: чи знайомі ви з прокламаціями та зверненнями Хізба у плані спонукання їм своїх прибічників до скоєння добра з усіма його видами?
Чи знайомі ви з книгою «Основи ісламської нафсії», яку випустив Хізб та визначив її вивчення умовою для кожного, хто бажає вступу до його лав?
Чи знаєте ви про ті світлі та великі приклади прибічників Хізба у їх боротьбі, яку вони ведуть?
Чи знаєте ви про їх страждання, які вони відчувають у в’язницях тиранів, і по тортури, які застосовуються до них аж до мученицької смерті?
Чи відомо вам, що деякі з них переслідуються у кожній своїй справі і що вони з величезними труднощами бачаться зі своїми дружинами та дітьми?
Вже майже 60 років ми живемо у постійних позбавленнях та відчуваємо різноманітні труднощі. Звертаючись до своїх сподвижників (нехай буде задоволений ними Аллах), Посланець Аллаха (мир йому та благословення) істинно сказав: «Після вас прийдуть дні, коли терплячість буде подібна триманню гарячого вугілля у долонях. Хто тоді буде дотримуватися настанов Аллаха, той отримає нагороду п’ятдесяти чоловіків, які вчиняли як ви».
Його спитали: «О, Посланець Аллаха» П’ятдесят таких, як вони самі або як ми?» Він відповів: «Таких як ви».
Чи ви вважаєте, що хто-небудь із нас міг би проявляти стійкість, якщо б не мав чистої нафсії?
Чи може постійно нести цей великий заклик , окрім як той, хто має велику нафсію?
Ви несправедливо віднеслися до Хізба та його прибічникам і, навіть , до самого себе. Ви залишили великий обов’язок та відішли від його виконання через те, що деякі слова виявились неясними для вас, внаслідок чого ви разом з іншими відсторонились від цього обов’язку!
На завершення хочу сказати, що необхідно слідувати істині. Зверніться до ретельного вивчення життя Посланця (мир йому та благословення) та діяльності Хізба. Знов уважно прочитайте у книзі «Ісламська особистість» те, на що ви посилалися як доказ. Зверніться до прокламацій, зверненням та рекомендаціям Хізба для своїх прибічників, а потім уважно розгляньте книгу «Основи ісламської нафсії», і може бути, ви у цьому знайдете шукане. Воістину, Аллах веде по прямому шляху.
Ваш брат Ата ібн Халіль Абу аль-Рашта
07 Раджаб 1434 р.х.
17/05/2013
Дивіться відповідь на сторінці аміра у Фейсбуку:
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=165599903608095&;set=a.154439224724163.1073741827.154433208058098&type=1&relevant_count=1
