Розмірковування Посланця Аллаха ﷺ щодо переселення (хіджри) до Медіни

Відповідь:

Ва алейкум ас-салям ва рахматуллахі ва баракятух!

Перш ніж перейти безпосередньо до відповіді про розмірковування Посланця Аллаха ﷺ про хіджру, я поверну тебе до початку етапу прохання по допомогу (талаб ан-нусра) і до другої присяги при Акаба, а потім до хіджри. З волі Аллаха, відповідь для тебе проясниться:

1 — Хадіджа (р.а.) померла у той же рік, що і Абу Таліб, тобто за три роки до хіджри, як це передається у книзі «Уюну аль-асар»:

«...передається від Катади, який сказав: Хадіджа померла у Мецці за три роки до хіджри. Вона була першим , хто повірив у Пророка ﷺ. Він сказав: ...потім, Хадіджа бінт Хувейлід та Абу Таліб померли в один рік, тому Посланця ﷺ торкнулись дві труднощі одна за одною: в один рік померли Хадіджа та Абу Таліб. Вона була помічницею у правдивості Ісламу, у якої Посланець Аллаха ﷺ завжди знаходив втіху. Катада сказав: Зіяд аль-Баканій передає від Ісхака, що Хадіджа та Абу Таліб померли в один рік, і це було після 10 років пророцтва Посланця Аллаха ﷺ і за три роки перед його переселенням до Медіни. Ібн Кутейба передає, що Хадіджа померла через три дні після смерті Абу Таліба. Байхакий повідомляє подібне цьому”.

2 — передається від Вакіди: “Хадіджа померла перед Абу Талібом за 35 днів, хоча передано і інше. Коли помер Абу Таліб, курайшити обрушились на Пророка ﷺ знущаннями, які вони не могли собі дозволити при житті Абу Таліба. Якось дурні курайшита стали протидіяти Посланцю Аллахаﷺ, насипав йому на голову землю. Посланець Аллаха ﷺ зайшов у дім Абу Таліба, а земля на його голові. Тоді одна із його доньок підійшла і у сльозах почала змивати землю, а Посланець Аллаха ﷺ говорить: “Не плач, доню, воістину, Аллах захистить твого батька”, примовляючи: “Курайшити не могли завдати мені нічого поганого, доки не помер Абу Таліб”.

3 — це і є ті труднощі, за якими Аллах облагодіяв свого Посланця двома іншими великими подіями: Ісра (Нічна подорож) та Мірадж (Вознесіння), і дозволив Посланцю ﷺ прохати допомогу (талаб ан-нусра) у володарів сили із племен для захисту заклику та встановлення держави, як про це повідомив автор «Уюну аль-асар» та інші передавачі Сіри (Життєпису Посланця):

“Посланець Аллаха ﷺ увійшов у Таіф наприкінці Шавваля у 10 році з миті ниспослання пророцтва. Він вирушив у Таіф один — Ібн Сад же сказав: і разом з ним Зайд ібн Харіса — з проханням про допомогу у племені Сакіф та їх захисту від свого племені, в очікуванні прийняття ними того, з чим він прийшов від Аллаха. Коли він досяг Таіфа, спрямувався до групи із Сакіфа, які та той час були ватажками та господами усього племені. І їх було три брати: Абдуяліл, Масуд, Хабіб – сини Амра ібн Умайр ібн Ауф ібн Укда ібн Гайра ібн Ауф ібн Сакіф…і вони не відповіли йому... а, навпаки, нацькували на нього своїх дурнів...”.

4 — Після цього Посланець Аллаха ﷺ продовжив пошуки допомоги. Він і в сезони хаджу представляв себе різноманітним арабським племенам, закликаючи їх до Аллаха, оповіщаючи їх про своє пророцтво, звертаючись з проханням повірити йому, і захищати, доки Аллах не проявить того, з чим послав його ﷺ... Так Посланець Аллаха звернувся до племені Кінда до місця їх зупинки у сезон хаджу. Серед них опинився їх вождь, якого звали Мулейх. Посланець ﷺ закликав їх до Аллаха і представив їм себе, але вони відкинули це... Він ﷺ прийшов до племені Кальб у місце їх зупинки, до роду із них, на ім’я Бану Абдуллах. Він закликав їх до Аллаха і представив їм себе, кажучи їм: “О, Бану Абдуллах. Аллах дав найкраще ім’я вашому батьку, хіба ви не приймете те, що Він вам пропонує”, але вони не прийняли того, що він їм запропонував... Посланець Аллаха ﷺ прийшов до племені Бану Ханіфа до місця їх зупинки, закликав їх до Аллаха, і запропонував їм себе. І не було жодного із арабів, хто відкинув би його більш огидно, аніж вони... Він ﷺ прийшов до Бану Амір ібн Саса, закликаючи їх до Аллаха і представляючи їм себе, але вони висунули йому умову: справа правління після Посланця ﷺ залишиться за ними. Тоді він ﷺ відповів: “Справа належить Аллаху, і Він довіряє її, кому забажає”. І вони відкинули його, сказав, що нема у них потреби в його справі... Потім Посланець ﷺ вийшов разом з Абу Бакром та Алі ібн Абу Талібом (р.а.)... Алі сказав: Абу Бакр завжди випереджав у будь-якій добрій справі, він звернувшись, сказав: звідки народ? Вони відповіли: ми народ Шейбана ібн Саляба. Тоді Абу Бакр обернувся до Пророка ﷺ зі словами: Нехай будуть мої батько та мати викупом для тебе! Це кращі представники свого народу і серед них Мафрук ібн Амр... Він сказав: Ти, швидше за усе, брат курайшитів. На що Абу Бакр відповів: Напевно до тебе дійшла звістка, що він — Посланець Аллаха, і ось він перед тобою! Мафрук сказав: до нас дійшла звістка, що він говорить це про себе. Так до чого ти закликаєш, о, брат курайша? Пророк ﷺ пройшов уперед і сказав: “Я закликаю до свідоцтва, що нема іншого божества, окрім Аллаха, у Якого нема співтоваришів. І що я — Посланець Аллаха. Я прощу надати притулок та допомогу, тому що Курайш вийшли проти справи Аллаха та оббрехали Його Посланця , і віддали перевагу брехні замість істини, а Аллах Багатий,Восхваляємий...”. Тоді народ сказав...: Ми уклали договір з Кісра (правитель у Шамі), що не будемо ні з ким обговорювати події і давати притулок тим, хто брав участь у різних пригодах. Проте я бачу, що ця справа , до якої ти закликаєш нас — ненависна королям. Я хочу надати тобі притулок та допомогти перед усіма арабами, але у нас... тоді Посланець Аллаха ﷺ сказав: “Ви не відповіли непристойністю, і розкрили усе чесно. Але релігії Аллаха допоможе тільки той, хто охопить її з усіх боків”.

5 — також передається в «Уюну аль-асар» та в інших книгах:

Передає Ібн Ісхак: “Коли ж Аллах побажав проявити свою релігію, піднести свого Посланця та виконати свою обіцянку, Посланець Аллаха ﷺ вийшов у сезон свого паломництва, зустрівши групу із ансар. Це були декілька людей із племені Хазрадж. Посланець ﷺ сказав їм: “Чи не присісти вам? Мені є що сказати”. Вони відповіли: чому б і ні. І присіли. Він закликав їх до Аллаха та запропонував їм Іслам... Коли ж він закликав цю групу до Аллаха, одні із них говорили іншим: ви бачите, що той пророк, прихід якого вам обіцяли євреї, так нехай же вони не випередять вас до нього. Тому вони відповіли на те, до чого він закликав їх. Вони повірили йому та прийняли від нього Іслам. Потім вони сказали: Ми залишили за собою наш народ, у якого нема ні з ким ворожнечі, окрім як всередині себе, і якщо Аллах об’єднає їх за допомогою тебе, то не буде людини більш великої, аніж ти. Потім вони пішли, повертаючись у свої країни, віруючими, прийнявшими Іслам...”.

Коли ж пройшов рік і знов наступили заборонені місяці, наступив сезон паломництва у Мекку, у 12 рік пророцтва прибуло 12 людей із Ясріба і зустрілись з Пророком у Акаба. Вони дали йому першу присягу при Акаба. У книзі по життєпису Пророка ﷺ «Хадаіку аль-анвар ва матоліу аль-асрар» приводиться:”У 12 рік прибула група із 12 ансар, і дала йому присягу у Акаба, яка отримала назву “Жіноча присяга”...”.

Вивів Ахмад у “Муснаді” від Убадата ібн Соміт, який сказав: я був у числі тих, хто був присутній на першій присязі у Акаба, нас було 12 людей і ми присягнули Посланцю Аллаха ﷺ присягою жінок, і це було раніше, ніж ниспосилався наказ про війну. Ми присягнули: “Що не будемо надавати Аллаху нічого у співтовариші, не будемо красти, перелюбствувати, не будемо вбивати своїх дітей, не будемо коїти нічого поганого та злого ані руками, ані ногами. Не будемо ослухатися у благому. Якщо ж ми виконаємо обітницю — то нам рай, якщо ж порушимо щось із цього, то наша справа у Аллаха: якщо побажає — покарає, якщо побажає — пробачить”.

6 — коли ж вони пішли, Посланець Аллаха ﷺ послав до них Мусаба ібн Умайра, як це передається у “Сирі” Ібн Хішама та інших:

Передає Ібн Ісхак: “Коли люди пішли від нього, Посланець Аллаха ﷺ відправив з ними Мусаба ібн Умайра. Він зупинився у Асада ібн Зурара ібн Удас — Абу Умама... Ібн Ісхак говорить: розповів Убайдуллах ібн аль-Мугіра ібн Муайкіб та Абдуллах ібн Абу Бакр ібн Мухаммад ібн Амр ібн Хазм, що Асад ібн Зурара ібн Удас вийшов разом з Мусабом ібн Умайра, прямуючи у квартал Бану Абд аль-Ашхаль, квартал Бану Зафар. Сад ібн Муаз був двоюрідним братом Асада ібн Зурара, тому він пройшов під стінами Бану Зафар... Вони сіли під стіною, і їх оточили ті, хто вже прийняв Іслам, а також Сад ібн Муаз, Усайд ібн Худайр — два господина свого племені із квартала Бану Абд аль-Ашхаль... Аллах відкрив їх серця для Ісламу, і вони прийняли його. Сад ібн Муаз вирушив до місця зібрання свого народу, а з ним Усайд ібн Худайр... Він встав перед ними і заявив: О, Бану Абд аль-Ашхаль, хто я для вас? Вони відповіли: ти наш господин, найпроникливіший із нас та найпрекрасніший із нас розумом та душею. Тоді він сказав: у такому випадку для мене заборонено спілкування з вами та вашими жінками, доки ви не увіруєте в Аллаха та Його Посланця. Вони сказали: І, клянемося Аллахом, ніхто із чоловіків та жінок Бану Абд аль-Ашхаль не зустрів вечора, окрім як будучи мусульманином. Тоді Асад та Мусаб повернулись у дім Асада ібн Зурара, і Мусаб залишився жити у нього, закликаючи людей до Ісламу...”.

7 — Також передається у “Сірі” Ібн Хішама, у «Хадаіку аль-анвар» та в інших книгах: “Після цього Мусаб повернувся у Мекку, і разом з ним вийшли деякі із ансарів-мусульман у сезон паломництва у 13 рік пророцтва разом з паломниками-многобожниками із свого народу. Коли вони прибули у Мекку, то домовились з Пророком ﷺ зустрітись у Акаба у середній день із днів ташріка. Тоді Аллах побажав від них того, чого бажав для Своєї Щедрості, допомоги Своєму Посланцю та величі Ісламу та його прихильникам, а також приниженості для невір’я та його прихильників... Розповідає Каб: Ми вийшли у Мекку на паломництво, домовившись з Посланцем Аллаха ﷺ зустрітись у Акаба у середній із днів ташріка. Коли ж ми виконали усі обряди паломництва та прийшла та домовлена ніч... Він сказав: Ми лягли спати у ту ніч разом з нашим народом, коли ж пройшла третина ночі, ми вийшли із нашої зупинки до місця зустрічі з Посланцем Аллаха ﷺ, пробираючись, немов кішки, у страху, доки не зібрались в ущелині в очікуванні Посланця Аллаха ﷺ... Він сказав: Посланець Аллаха ﷺ почав говорити: Він почитав Коран, закликав нас до Аллаха, спонукав до Ісламу, потім сказав: “Я прошу вас присягнути, що ви будете захищати мене від того, від чого захищаєте своїх жінок та дітей”. Каб сказав: Бароа ібн Марур взяв Пророка за руку і сказав: Так, і клянусь Тим, Хто послав тебе (пророком) з істиною, ми неодмінно будемо захищати тебе від того, від чого захищаємо своїх підопічних. Ми присягаємо, о, Посланець Аллаха, адже ми — діти війни (тобто майстри війни), маємо зброю, яку успадкували від старшого покоління. Він сказав: доки Бароа говорив з Посланцем Аллаха ﷺ, промову перервав Абу Хейсам ібн Таййіхан, сказав: О, Посланець Аллаха, воістину, між нами та іншими людьми — маючи на увазі євреїв — зв’язок, і ми розірвемо його. І якщо ми зробимо це, а потім Аллах проявить твою справу, ти повернешся до свого народу і кинеш нас? Каб сказав: Посланець Аллаха ﷺ посміхнувся і сказав: “Навпаки, кров за кров, руйнування за руйнування. Я за вас, і ви за мене. Я буду битися з тим, з ким ви б’єтесь, і укладати мир з тим, з ким ви його уклали...”. Ібн Ісхак передає: мені розповів Убада ібн Валід ібн Убада ібн Соміт, від свого батька Валіда, від діда Убада ібн Соміта, який був одним із представників, він сказав: “Ми присягнули Посланцю Аллаха ﷺ військовою присягою — і Убада був одним із 12 представників (накібів), які присягнули у першій Акаба “жіночою присягою” - на підкорення та послухання у труднощах та легкостях, в радощах і в горі, не бути себелюбними і не оскаржувати справу правління у його володарів. Говорити істину, де б не були, не боячись заради Аллаха засудження засуджуючого...”.

8 – Таким чином, завершилася друга присяга при Акаба, присяга перемоги після того, як Іслам розповсюдився в Медині, за чим послідувала хіджра і встановлення держави. З усього цього стає зрозуміло, що Посланцю Аллаха ﷺ було наказано шукати допомоги, починаючи з 10 року одкровення, тобто перед присягою при Акаба приблизно за три роки, оскільки Друга присяга при Акаба була в сезон паломництва у 13 році пророкування. Тобто Посланцю Аллаха ﷺ було наказано шукати допомоги, тому він шукав її у володарів сили із племен, вимагаючи їх допомоги. Коли ж до нього прийшли новини з Медіни від Мусаба ібн Умайра, а потім прийшла група з 73 чоловіків і 2 жінок і присягнули Посланцю Аллаха ﷺ у Другій присязі при Акаба, тоді Посланець Аллаха ﷺ побачив, що Медіна готова надати допомогу для встановлення держави та піднесення Ісламу та мусульман. Посланець став розмірковувати над хіджрою у Медіну, тому що він ﷺ шукав володарів сили для допомоги йому, а тепер він хотів переселитись до них для встановлення Ісламського правління. Тому розмірковування про хіджру продиктувала сама вимога допомоги (талаб ан-нусра). Посланець ﷺ звертався до племен з проханням про допомогу, саме так і трапилось, коли він дізнався, що Сонцесяйна Медіна готова надати допомогу та встановити там державу. Тому його розмірковування про хіджру не виходили за межі питання вимоги допомоги (талаб ан-нусра), яке було одкровенням від Всевишнього Аллаха за три роки до Другої присяги при Акаба. Але разом з цим, Посланець Аллаха ﷺ переселився у Медіну лише після того, як Всевишній Аллах показав йому місце його переселення і дозволив йому здійснити хіджру. Передає Бухарі: “Ібн Шіхаб розповідає: мені розповів Урва ібн аз-Зубайр, що Аіша (р.а.), дружина Посланця ﷺ сказала: Коли я стала розуміти своїх батьків, вони вже сповідували цю релігію, і не проходив день, окрім як Посланець Аллаха ﷺ заходив до нас вранці та ввечері... Він ﷺ звернувся до мусульман: “Мені було показано місце вашого переселення - це пальмові сади між двох кам’янистих схилів”, і це дві кам’янисті місцевості. І переселився той, хто переселився у Медіну. Більшість із тих, хто переселявся в Ефіопію, повернулись у Медіну. Абу Бакр також приготувався до хіджри, але Посланець Аллаха ﷺ сказав йому: “Зачекай, я прошу, щоб мені було дозволено”. Абу Бакр сказав: нехай мій батько буде викупом за тебе, ти дійсно чекаєш цього? Він сказав: “Так”... Ібн Шіхаб передає від Урва, що Аіша сказала: Того дня ми сиділи у домі Абу Бакра у спекотну жару полудня, як хтось сказав Абу Бакру: Посланець Аллаха ﷺ іде укутаний, у час, в який він раніше ніколи до нас не приходив. Абу Бакр сказав: нехай мій батько та мати будуть викупом за нього, не іде він у цей час, окрім як по справі. Вона сказала: Посланець Аллаха ﷺ попрохав дозволу, і йому дозволили увійти. Він ﷺ сказав Абу Бакру: “Виведи їх”. Абу Бакр сказав: це твоя родина, о, Посланець Аллаха, ти мені як батько! Він сказав: “Мені дозволено переселитись”. Абу Бакр сказав: Разом, нехай буде викуп за тебе мій батько, о, Посланець Аллаха? Він відповів: “Так”...”.

9 – тому, розмірковування про хіджру у Медіну після того, як до нього дійшла звістка про неї, є із роду вимоги допомоги (талаб ан-нусра), яка була наказана йому іще у 10 рік одкровення. Це подібно походу Посланця Аллаха ﷺ у Таіф і Бану Шейбан і Бану Амір... проте Посланець Аллаха ﷺ не привів свої розмірковування у життя, доки Аллах не показав йому місце переселення і не дозволив йому здійснити хіджру: “Мені було показано місце вашого переселення - це пальмові сади між двох кам’янистих схилів”, і “Мені дозволено переселитись”, як це привів Бухарі від Аіши матері правовірних (р.а.).

Сподіваюсь, ця тема прояснилась для тебе, і нехай Всевишній Аллах супроводжує!

Ваш брат Ата ібн Халіл Абу ар-Рашта
3 Джамада аль-уля 1435
04/03/2014

Низка відповідей аміра Хізб ут-Тахрір, шейха Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта, на питання відвідувачів сторінки у Фейсбуку.
https://www.facebook.com/Ata.abualrashtah/photos/a.154439224724163.1073741827.154433208058098/268522129982538/?type=1