Адресований Абдуллаху Умару
Питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху.
Я — Абдуллах із Афганістану. Нехай береже Аллах Вас, наш шейх! Посланець Аллаха ﷺ говорив:
إِنَّ بَنِي إِسْرَائِيلَ افْتَرَقَتْ عَلَى إِحْدَى وَسَبْعِينَ فِرْقَةً، وَإِنَّ أُمَّتِي سَتَفْتَرِقُ عَلَى ثِنْتَيْنِ وَسَبْعِينَ فِرْقَةً، كُلُّهَا فِي النَّارِ، إِلَّا وَاحِدَةً
«Моя Умма розділиться на сімдесят три групи. І усі вони — у вогні, за винятком однієї».
Прошу Вас, будь-ласка, поясніть цей хадіс.
Відповідь:
Перше: хадіс, який Вас цікавить, у тій формі, в якій Ви згадали його у питанні, був розглянутий у відповіді на питання за 24 Рабіуль-авваля 1439 р.х. (11.01.2018 р.).
Ми дослідили даний хадіс з усіма його численними передачами, у тому числі і тими, в яких простежуються надлишкові додаткові вирази. У своєму висновку тієї відповіді я сказав: «…хадіс про розділення Умми на сімдесят три групи без згадувань додаткових виразів є достовірним (сахіх). Що стосується першого додаткового виразу «Усі — у Пеклі, окрім однієї», то більшість хадісознавців вважає його надійним (хасан). Що стосується другого додаткового виразу «Усі — в Раю, окрім однієї», то більшість порахувала його слабким (даіф), і лише мала частина хадісознавців вважає його надійним (хасан). Згідно моїй думці, припустимо приймати перший додатковий вираз, а другий неможна на підґрунті вищенаведеного розбору ланцюжків передач хадісів, в яких згадуються додаткові вирази».
— Вивів Тірмізі від Абу Хурайри, що Посланець Аллаха ﷺ говорив:
تَفَرَّقَتْ الْيَهُودُ عَلَى إِحْدَى وَسَبْعِينَ أَوْ اثْنَتَيْنِ وَسَبْعِينَ فِرْقَةً وَالنَّصَارَى مِثْلَ ذَلِكَ وَتَفْتَرِقُ أُمَّتِي عَلَى ثَلَاثٍ وَسَبْعِينَ فِرْقَةً
«Іудеї розділились на сімдесят одну або сімдесят дві групи, християни — подібним же чином, а моя Умма розділиться на сімдесят три групи». Відносно передачі від Саада і Абдуллаха ібн Амра і Авфі ібн Маліка відомий хадісознавець Абу Іса сказав: «Хадіс Абу Хурайри є достовірним. В іншій версії Тірмізі від Абдуллаха ібн Амра говориться: нам розповів Махмуд ібн Гайлян, Абу Давуд аль-Хафарі від Суфьяна ас-Саврі, від Абдуррахмана ібн Зіяда аль-Афрікі, від Абдуллаха ібн Язіда, від Абдуллаха ібн Амра, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
وَإِنَّ بَنِي إِسْرَائِيلَ تَفَرَّقَتْ عَلَى ثِنْتَيْنِ وَسَبْعِينَ مِلَّةً وَتَفْتَرِقُ أُمَّتِي عَلَى ثَلَاثٍ وَسَبْعِينَ مِلَّةً كُلُّهُمْ فِي النَّارِ إِلَّا مِلَّةً وَاحِدَةً قَالُوا وَمَنْ هِيَ يَا رَسُولَ اللَّهِ قَالَ مَا أَنَا عَلَيْهِ وَأَصْحَابِي
«Сини Ізраїля розділились на сімдесят дві групи, а моя Умма розділиться на сімдесят три групи. І усі вони — у вогні за винятком однієї». Його спитали: «А яка це група, о, Посланець Аллаха?». Він ﷺ відповів: «Це та група, яка іде по тому ж, що я і мої сподвижники». Відомий хадісознавець Абу Иса сказав: «Цей хадіс є надійним по одній лише лінії».
— Вивів аль-Хакім в «Мустадрак» від Абу Хурайри, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
افْتَرَقَتْ الْيَهُودُ عَلَى إِحْدَى أَوْ ثِنْتَيْنِ وَسَبْعِينَ فِرْقَةً وَتَفَرَّقَتْ النَّصَارَى عَلَى إِحْدَى أَوْ ثِنْتَيْنِ وَسَبْعِينَ فِرْقَةً وَتَفْتَرِقُ أُمَّتِي عَلَى ثَلاثٍ وَسَبْعِينَ فِرْقَةً
«Іудеї розкололись на сімдесят одну (або сімдесят дві) групи, християни розділились на сімдесят одну (або сімдесят дві) групи. Моя Умма розколеться на сімдесят три групи».
Аль-Хакім назвав цей хадіс достовірним по умовам Мусліма, навіть якщо він не передав його у своїй збірці. З цією думкою згоден відомий хадісознавець аз-Захабі.
Друге: що стосується того, якому із значень хадіса ми віддали перевагу, то нижче слідує пояснення:
1 — Слова «الفُرقة — фурка — розкол» і «التفرق — тафаррук — розділення» часто вживаються Шаріатом у значенні розбіжності у віровченні — акиді, вихідних принципах релігії і в категоричних і однозначних питаннях. Всевишній ний Аллах говорить:
وَلَا تَكُونُوا كَالَّذِينَ تَفَرَّقُوا وَاخْتَلَفُوا مِن بَعْدِ مَا جَاءَهُمُ الْبَيِّنَاتُ وَأُولَئِكَ لَهُمْ عَذَابٌ عَظِيمٌ
«Не будьте схожими на тих, які розділились і впали у розбіжності після того, як до них явились ясні знамення. Саме їм уготовані тяжкі муки» (3:105),
وَمَا تَفَرَّقَ الَّذِينَ أُوتُوا الْكِتَابَ إِلَّا مِن بَعْدِ مَا جَاءَتْهُمُ الْبَيِّنَةُ
«Ті, кому було даровано Писання, розпались тільки після того, як до них явилось ясне знамення» (98:04),
إِنَّ الدِّينَ عِندَ اللَّهِ الْإِسْلَامُ وَمَا اخْتَلَفَ الَّذِينَ أُوتُوا الْكِتَابَ إِلَّا مِن بَعْدِ مَا جَاءَهُمُ الْعِلْمُ بَغْيًا بَيْنَهُمْ وَمَن يَكْفُرْ بِآيَاتِ اللَّهِ فَإِنَّ اللَّهَ سَرِيعُ الْحِسَابِ
«Воістину, релігією у Аллаха є Іслам. Ті, кому було даровано Писання, впали у розбіжності тільки після того, як до них явилось знання, з причини заздрощів і несправедливого ставлення один до одного. Якщо хто не увірував у знамення Аллаха, то адже Аллах швидкий у розрахунку» (3:19),
إِنَّ الَّذِينَ فَرَّقُوا دِينَهُمْ وَكَانُوا شِيَعًا لَّسْتَ مِنْهُمْ فِي شَيْءٍ إِنَّمَا أَمْرُهُمْ إِلَى اللَّهِ ثُمَّ يُنَبِّئُهُم بِمَا كَانُوا يَفْعَلُونَ
«Ти не маєш ніякого відношення до тих, які розкололи свою релігію і розділились на групи. Їх справа знаходиться у Аллаха, і пізніше Він повідомить їм про те, що вони робили» (6:159).
2 — Що стосується «однієї групи», про яку говориться у хадісі, то Шаріат називає її общиною мусульман, які об’єднались один з одним навколо ісламського віровчення — акиди, як це розуміється із шаріатських текстів. Наприклад, загальновідомий хадіс від Абдуллаха ібн Масуда, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
لَا يَحِلُّ دَمُ امْرِئٍ مُسْلِمٍ يَشْهَدُ أَنْ لَا إِلَهَ إِلَّا اللَّهُ وَأَنِّي رَسُولُ اللَّهِ إِلَّا بِإِحْدَى ثَلَاثٍ الثَّيِّبُ الزَّانِي و وَالنَّفْسُ بِالنَّفْسِ وَالتَّارِكُ لِدِينِهِ ا الْمُفَارِقُ لِلْجَمَاعَةِ
«Проливати кров мусульманина, який свідчить, що немає божества, окрім Аллаха, і що я — Посланець Аллаха, можна тільки у трьох випадках: якщо він одружився і скоїв перелюбство, якщо він вбив людину і якщо він зрікся від віри і відколовся від общини»,— хадіс передали Бухарі і Муслім.
У цьому благородному хадісі Пророк Мухаммад ﷺ пояснює, що відхід від общини — це вихід із релігії, тому що він назвав того, хто зрікся від релігії, тим, хто відколовся від общини. Це вказує на те, що відхід від общини у такому значенні є невір’ям і зреченням від релігії і общини.
— У книзі імама Ібн Хаджа «Фатхуль-Барі — Шархсахіх аль-Бухарі» наводиться наступне: «Вираз «الْمُفَارِقُ لِدِينِهِ — той, хто зрікся від своєї релігії» відноситься до того, хто вийшов із общини. В іншій версії від Абу Зарра, від аль-Кушміхані і аль-Бакі вживається вираз «الْمَارِقُ مِنَ الدِّينِ— той, хто відступився від віри», і він вказує на того, хто залишив свою релігію, тому що слово«مُرُوقٌ» означає відступлення і зрада. В одній із версії у збірках Мусліма говориться:«وَالتَّارِكُ لِدِينِهِ الْمُفَارِقُ لِلْجَمَاعَةِ — той, хто залишив свою релігію і відколовся від общини». Отож, під общиною у даному випадку мається на увазі община мусульман, а той, хто відколовся від общини — це людина, яка зрадила мусульман своїм віровідступництвом, адже подібне притаманне людині, яка зреклась і відкололась. Імам аль-Байдаві говорить: «Зречення від своєї релігії — це вчинок, притаманний віровідступнику, тобто тому,хто відколюється від мусульман і перестає бути одним із них».
3 — Слова Посланця Аллаха ﷺ: «Моя Умма розділиться …», «Ця Умма розділиться …», «Воістину, цей міллят розділиться …» в різних передачах — ріваятах — хадісу ясно вказують на те, що під словами «Умма» і «Міллят» у даному випадку мається на увазі Ісламська Умма, яка увірувала і сповідує Іслам. В хадісі мова йде про конкретний народ, а саме — Ісламську Умму.
4 — Як відомо, розбіжність — іхтіляф — у думках в Ісламі буває засуджуваною і заохочуваною. Що стосується заохочуваної розбіжності, то це розбіжності у другорядних — іджтіхадій — питаннях на основі розходження у розумінні шаріатських текстів. За правильну думку муджтахід отримує дві нагороди, а за помилкову — одну, як про це наводиться у благородному хадісі у збірці Бухарі від Амра ібн аль-Аса, що він чув, як Посланець Аллаха ﷺ говорив:
إِذَا حَكَمَ الْحَاكِمُ فَاجْتَهَدَ ثُمَّ أَصَابَ فَلَهُ أَجْرَانِ وَإِذَا حَكَمَ فَاجْتَهَدَ ثُمَّ أَخْطَأَ فَلَهُ أَجْرٌ
«Якщо суддя виніс рішення, стараючись належним чином, і рішення його виявилось правильним, то йому належить подвійна нагорода, а якщо він виніс рішення, стараючись належним чином, але помилився, то йому належить тільки одна нагорода».
Що стосується засуджуваної розбіжності, то вона буває:
а) Розбіжністю у питаннях віровчення — акиди — і категоричних і однозначних рішеннях Шаріату. Даний вид розбіжності виводить людину із Ісламу.
б) Розбіжністю з причини винесення рішення по своїй забаганці. Як, наприклад, розбіжність серед прихильників нововведень — бідаатів. Даний вид не робить свого прихильника невіруючим.
в) Незгодою у підкоренні правителю, тобто розбіжністю з законним по Шаріату правителем мусульман. Даний вид не виводить свого прихильника із Ісламу. І інші види розбіжності, які не виводять своїх прихильників із Ісламу.
Третє: ґрунтуючись на наведених зауваженнях і беручи їх до уваги, ми можемо зрозуміти благородний хадіс про розділення іудеїв і християн і розділення Ісламської Умми. Це можна пояснити наступним чином:
1 — Всевишній Аллах послав Мусу (Мойсея), мир йому, з релігією істини синам Ізраїля. В нього увірували ті, хто увірував, і об’єднались разом з ним навколо істинного віровчення і єдинобожжя. Таким чином, вони стали єдиною общиною віруючих. Проте з часом із цієї общини відступила маса людей, які розійшлись з нею в релігії і зреклись від її віровчення, а також категоричних і однозначних приписів релігії Муси (Мойсея), мир йому. Цим самим вони вийшли із релігії Муси (Мойсея), мир йому, і стали невіруючими. Усі вони є народами невір’я і мешканцям Пекла. «Володарі Писання розділились в своїй релігії на сімдесят дві течії …». Що стосується тих, хто залишився вірним релігії Муси (Мойсея), мир йму, і не зрікся від його общини, то вони є прихильниками Істини і мешканцями Раю. Саме ця община, яка складається із послідовників Муси (Мойсея), мир йому, є врятованою.
2 — Всевишній Аллах послав Ісу (Іісуса), мир йому, з релігією істини синам Ізраїлю. В нього увірували ті, хто увірував, і об’єднались разом з ним навколо істинного віровчення і єдинобожжя. Таким чином, вони стали спільнотою віруючих. Проте з часом із цієї общини відступила маса людей, які розійшлись з нею в релігії і зреклись від її віровчення, а також категоричних і однозначних приписів релігії Іси (Іісуса), мир йому. Цим самим вони вийшли із релігії Іси (Іісуса), мир йому, і стали невіруючими. Їх чисельність досягла 71 течії. Усі вони є народами невір’я, мешканцями Пекла. Що стосується тих, хто залишився вірним релігії Іси (Іісуса), мир йому, і не зрікся від його общини, тобто сімдесят другої общини, то вони є прихильниками Істини і мешканцями Раю. Саме ця община, яка складається із послідовників Іси (Іісуса), мир йому, є врятованою.
3 — Потім Всевишній Аллах послав Свого Пророка Мухаммада ﷺ з релігією істини і віровченням єдинобожжя. В нього увірували мусульмани і об’єднались навколо того віровчення, в яке увірував сам Пророк ﷺ і його благородні сподвижники. Завдяки цьому об’єднанню вони стали єдиною Уммою, нацією і общиною Ісламу. Проте були і будуть такі, які відступили або відступлять від Мухаммада ﷺ і зреклися або зречуться від віри в Іслам і категоричних приписів, що лежать в основі релігії Мухаммада ﷺ, його сподвижників і общини. мусульман. Кожна група,яка вийшла із Ісламу, стала або стане общиною, окремою від общини Ісламу, тому що вони увірували у віровчення, які знаходяться у протиріччі з віровченням Ісламу.
Їх чисельність досягла або досягне 72 общин, і усі вони є невіруючими і мешканцями Пекла. Решта ж сімдесят третя община — первозданна община — це община Ісламу і нація, яка вірує у те, у що увірував Пророк Мухаммад ﷺ і його сподвижники. Ця община буде дотримуватись категоричних і однозначних приписів Ісламу. І цією общиною є Ісламська Умма, яка вірує в Аллаха, Його янголів, Писання і посланців, Судний день і долю — «Кадавакадар» — погану і хорошу від Всевишнього Аллаха. Цією общиною вважається уся Ісламська Умма у цілому. Отож, групи і народи, які об’єднались один з одним навколо того, навколо чого об’єднались Пророк Мухаммад ﷺ і його сподвижники, є тією врятованою общиною, прихильники якої вшануються честі увійти в Рай.
Четверте: на підґрунті вищенаведеного пояснення значення цього хадісу і його реальності ми зробимо наступний висновок:
1 — Врятованою общиною є уся Ісламська Умма своїм загальним розумінням, усі мусульмани, які об’єднались навколо ісламського віровчення і категоричних і однозначних приписів релігії, незалежно від внутрішніх розходжень у думках, ідеях і вченнях по другорядним питанням ісламського віровчення та ісламського законодавства. Причиною успіху Ісламської Умми і того, що мусульмани вшанувались стати мешканцями Раю, служить їх віра в ісламське віровчення і категоричні і однозначні приписи ісламського законодавства. Таким чином, стає ясно наступне:
а) Прихильники «Ахлюс-Сунна ва аль-Джамаа», такі як ашаріти, матурідіти та інші прибічники догматичного вчення «ільмуль-Калям», а також ті, яких називають «саляфітами», вчені хадісознавства «Ахлюль-Хадіс» та інші прибічники різноманітних ісламських розумових шкіл — усі вони є прихильниками врятованої групи, з дозволу Аллаха, адже усі вони слідують Пророку Мухаммаду ﷺ і вірять в ісламське віровчення і категоричні і однозначні приписи Ісламу. Існуючі між ними розбіжності у думках не виводять їх із Ісламу.
б) Різноманітні правові «фікхій» школи, такі, як ханафіти, малікіти, шафіїти, ханбаліти та інші фікхій школи з послідовниками різноманітних муджтахідів — усі вони є прихильниками врятованої групи, з дозволу Аллаха, або усі вони слідують Пророку Мухаммаду ﷺ і вірять в ісламське віровчення і категоричні і однозначні приписи Ісламу. Існуючі між ними розбіжності у думках не виводять їх із Ісламу.
в) Ісламські асоціації і рухи, які ведуть діяльність сьогодні, такі як «Хізб ут-Тахрір», «Аль-Іхван аль-Муслімун», «Джамаатут-Табліг», «Джихадісти», «Саляфіти» та інші — усі вони є прихильниками врятованої групи, з дозволу Аллаха, або усі вони слідують Пророку Мухаммаду ﷺ і вірять в ісламське віровчення і категоричні і однозначні приписи Ісламу. Існуючі між ними розходження у думках не виводять їх із Ісламу.
Отож, жодна ісламська група із числа мусульман не має права називати тільки себе врятованою групою і переможною общиною на підґрунті цього благородного хадісу. Це так, тому що таке розуміння виводить незгодних з цією групою мусульман із лона Ісламу у лоно невір’я, а це неприпустимо при жодних обставинах. Адже усі мусульмани, які вірять в ісламське віровчення і керуються категоричними і однозначними приписами Ісламу, є прихильниками врятованої групи, з дозволу Аллаха.
2 — Групи, який вийшли із Ісламу, стали невіруючими і накликали на себе загибель, заслуживши тим самим перебування у Пеклі — це групи, які вступили у протиріччя з релігією, відхилились від віровчення — акиди — мусульман, порушили Іслам і переступили кордони категоричних і однозначних приписів, а саме — долучили Аллаху співтоваришів, або прийняли для себе якогось пророка після Мухаммада ﷺ, або відкинули Сунну Посланця Аллаха ﷺ, або щось у цьому роді. Наприклад, це друзи, нусайріти, бахаіти, кадіаніти та інші невіруючі і групи, які вийшли із Ісламу. До таких груп відносились і ті іудейські секти, які вийшли із релігії пророка Муси (Мойсея) і перетворили пророка Узайра, мир йому, в сина божого, а також ті християнські секти, які вийшли із релігії Іси (Іісуса) і перетворили його в сина божого. Ці секти відхилились від віровчення цих двох благородних посланці, мир їм, і їх релігії, тому вони стали невіруючими.
Я сподіваюсь, що зміст хадісу став ясним з цим поясненням, і Аллах — Всезнаючий і Наймудріший!
Ваш брат Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
16 Джумада аль-ахіра 1442 р.х.
29.01.2021 р.
Низка відповідей аміра Хізб ут-Тахрір, шейха Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, на питання відвідувачів його сторінки в «Фейсбук»
