від Мухаммада ібн Худайра
Питання: Ассаляму алейкум. Чи не могли б Ви роз’яснити нам думку Абу Ханіфи, Суфъяна ас-Саурі та інших про те, що лихварство в Дар уль-харб не вважається лихварством. У якості доказу вони наводять хадіс, в якому говориться, що немає ріба в Дар уль-куфр, наводять, що аль-Аббас в Дар уль-куфр займався лихварством і що Абу Бакр уклав парі з многобожниками Мекки, а Посланець Аллаха ﷺ брав співучасть у цьому. Чи дозволено слідувати цій думці, особливо коли умови життя для деяких людей стали дуже важкими? Я сподіваюсь, що це питання дійде до аміра, і він відповість на нього.
Відповідь:
Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.
По-перше, лихварство заборонено скрізь і при будь-яких ситуаціях, не важливо, в Дар уль-Іслям або в Дар уль-куфр. На це вказують шаріатські тексти, які прийшли у загальній і абсолютній формі.
— Аллах говорить:
الَّذِينَ يَأْكُلُونَ الرِّبَا لَا يَقُومُونَ إِلَّا كَمَا يَقُومُ الَّذِي يَتَخَبَّطُهُ الشَّيْطَانُ مِنَ الْمَسِّ ۚ ذَٰلِكَ بِأَنَّهُمْ قَالُوا إِنَّمَا الْبَيْعُ مِثْلُ الرِّبَا ۗ وَأَحَلَّ اللَّهُ الْبَيْعَ وَحَرَّمَ الرِّبَا ۚ فَمَن جَاءَهُ مَوْعِظَةٌ مِّن رَّبِّهِ فَانتَهَىٰ فَلَهُ مَا سَلَفَ وَأَمْرُهُ إِلَى اللَّهِ ۖ وَمَنْ عَادَ فَأُولَٰئِكَ أَصْحَابُ النَّارِ ۖ هُمْ فِيهَا خَالِدُونَ ٢٧٥ يَمْحَقُ اللَّهُ الرِّبَا وَيُرْبِي الصَّدَقَاتِ ۗ وَاللَّهُ لَا يُحِبُّ كُلَّ كَفَّارٍ أَثِيمٍ ٢٧٦ إِنَّ الَّذِينَ آمَنُوا وَعَمِلُوا الصَّالِحَاتِ وَأَقَامُوا الصَّلَاةَ وَآتَوُا الزَّكَاةَ لَهُمْ أَجْرُهُمْ عِندَ رَبِّهِمْ وَلَا خَوْفٌ عَلَيْهِمْ وَلَا هُمْ يَحْزَنُونَ ٢٧٧ يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا اتَّقُوا اللَّهَ وَذَرُوا مَا بَقِيَ مِنَ الرِّبَا إِن كُنتُم مُّؤْمِنِينَ ٢٧٨ فَإِن لَّمْ تَفْعَلُوا فَأْذَنُوا بِحَرْبٍ مِّنَ اللَّهِ وَرَسُولِهِ ۖ وَإِن تُبْتُمْ فَلَكُمْ رُءُوسُ أَمْوَالِكُمْ لَا تَظْلِمُونَ وَلَا تُظْلَمُونَ
«Ті, які прожирають прибуток від лихварства, повстануть, як повстає той, кого поверг диявол дотиком. Це тому, що вони говорили: «Воістину, торгівля подібна росту (ріба)». Але Аллах дозволив торгівлю і заборонив лихварство. Якщо хто-небудь із них після того, як до нього явиться застереження від Аллаха, припинить, то йому буде прощено те, що було раніше, і його справа буде в розпорядженні Аллаха. А хто повернеться до цьому, ті стануть мешканцям Вогню, в якому вони будуть вічно. Аллах знищує лихварство і примножує пожертвування. Аллах не любить усіляких невіруючих грішників. Воістину, тим, які увірували і робили праведні діяння, робили намаз і виплачували закят, уготована нагорода у їх Господа. Вони не пізнають страху і не будуть опечалені. О, ті, які те увірували! Бійтесь Аллаха і не беріть решту частини ріба, якщо тільки ви є віруючими. Але якщо ви не зробите цього, то знайте, що Аллах і Його Посланець об’являють вам війну. А якщо ви розкаєтесь, то вам залишиться ваш початковий капітал. Ви не вчините несправедливо,і з вами не вчинять несправедливо» (2:275–279).
— Навів Муслім від Убади ібн ас-Саміта: «Посланець Аллаха ﷺ сказав:
اَلذَّهَبُ بِالذَّهَبِ وَالْفِضَّةُ بِالْفِضَّةِ وَالْبُرُّ بِالْبُرِّ وَالشَّعِيرُ بِالشَّعِيرِ وَالتَّمْرُ بِالتَّمْرِ وَالْمِلْحُ بِالْمِلْحِ مِثْلًا بِمِثْلٍ سَوَاءً بِسَوَاءٍ يَدًا بِيَدٍ فَإِذَا اخْتَلَفَتْ هَذِهِ الْأَصْنَافُ فَبِيعُوا كَيْفَ شِئْتُمْ إِذَا كَانَ يَدًا بِيَدٍ
«Обмінювати золото на золото, срібло на срібло, пшеницю на пшеницю, ячмінь на ячмінь, фініки на фініки і сіль на сіль треба в рівній кількості і з розрахунком на місці. Якщо види товару відрізняються, то купуйте так, як ви побажаєте, але з розрахунком на місці».
— Навів Муслім від Абу Саіда аль-Худрі: «Посланець Аллаха ﷺ сказав:
اَلذَّهَبُ بِالذَّهَبِ وَالْفِضَّةُ بِالْفِضَّةِ وَالْبُرُّ بِالْبُرِّ وَالشَّعِيرُ بِالشَّعِيرِ وَالتَّمْرُ بِالتَّمْرِ وَالْمِلْحُ بِالْمِلْحِ مِثْلًا بِمِثْلٍ يَدًا بِيَدٍ فَمَنْ زَادَ أَوِ اسْتَزَادَ فَقَدْ أَرْبَى الْآخِذُ وَالْمُعْطِي فِيهِ سَوَاءٌ
«Обмінювати золото на золото, срібло на срібло, пшеницю на пшеницю, ячмінь на ячмінь, фініки на фініки і сіль на сіль треба в рівній мірі і з розрахунком на місці. Ну а хто додасть [понад цього] або вимагатиме додати, той скоїть ріба; беручий і даючий тут рівні [в гріху]».
— Навів Абу Дауд від Убади ібн ас-Саміта, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
اَلذَّهَبُ بِالذَّهَبِ تِبْرُهَا وَعَيْنُهَا وَالْفِضَّةُ بِالْفِضَّةِ تِبْرُهَا وَعَيْنُهَا وَالْبُرُّ بِالْبُرِّ مُدْيٌ بِمُدْيٍ وَالشَّعِيرُ بِالشَّعِيرِ مُدْيٌ بِمُدْيٍ وَالتَّمْرُ بِالتَّمْرِ مُدْيٌ بِمُدْيٍ وَالْمِلْحُ بِالْمِلْحِ مُدْيٌ بِمُدْيٍ فَمَنْ زَادَ أَوِ ازْدَادَ فَقَدْ أَرْبَى وَلَا بَأْسَ بِبَيْعِ الذَّهَبِ بِالْفِضَّةِ وَالْفِضَّةُ أَكْثَرُهُمَا يَدًا بِيَدٍ وَأَمَّا نَسِيئَةً فَلَا وَلَا بَأْسَ بِبَيْعِ الْبُرِّ بِالشَّعِيرِ وَالشَّعِيرُ أَكْثَرُهُمَا يَدًا بِيَدٍ وَأَمَّا نَسِيئَةً فَلَا
«Обмінювати золото на золото, тобто шматки і монети, срібло на срібло, тобто шматки і монети, [можні тільки в рівні мірі], і пшеницю на пшеницю тільки мудй1 за мудй, ячмінь на ячмінь тільки мудй за мудй, фініки за фініки тільки мудй за мудй, сіль за сіль тільки мудй за мудй. А хто додасть [понад цього] або вимагатиме додати, той скоїть ріба. При цьому немає нічого заборонного в тому, щоб обмінювати золото на срібло, навіть якщо срібла буде більше, але тільки якщо буде розрахунок на місці. Що ж стосується їх обміну з відстрочкою (ан-насіа), то це заборонено. Немає нічого забороненого в тому, щоб обміняти пшеницю на ячмінь, навіть якщо ячменя буде більше, але тільки якщо буде розрахунок на місці. Що ж стосується їх обміну з відстрочкою (ан-насіа), то це заборонено».
— В книзі «Економічна система», в розділі «Лихварство і обмін» говориться: «Ріба — це отримання у власність майна в обмін на майно такого ж виду, які мають між собою нерівну вагу/об’єм. Сарф (обмін грошей) — це отримання у власність грошей із золота чи срібла в обмін на гроші свого виду у рівні мірі; або отримання у власність грошей із золота чи срібла в обмін на гроші іншого виду у рівній чи нерівній мірі. Сарф має місце лише в торгівлі, а ріба має місце в торгівлі, борзі, угоді «ас-Салям» <…>
Ріба має місце в торгівлі і угоді «ас-Салям» тільки в шести речах: фініки, пшениця, ячмінь, сіль, золото, срібло. Що стосується боргу, то ріба може бути присутньою в усіх його видах. Тому заборонено давати чоловіку в борг і очікувати від нього повернення більшого, або меншого, або повернення чого-небудь іншого. Поверненню належить лише та річ і та кількість, яка була взята у борг. Різниця між торгівлею, угодою «ас-Салям» і боргом полягає у тому, що перші два можуть здійснюватись як між речами одного виду, так і між речами різного виду. У той час як при борзі повернення допускається виключно тією річчю, яка була взята в борг.
Що стосується того, що ріба має місце лише в шести речах, то відносно цього є Іджма ус-Сахаба, адже Посланець Аллаха ﷺ сказав наступне:
اَلذَّهَبُ بِالذَّهَبِ وَالْفِضَّةُ بِالْفِضَّةِ وَالْبُرُّ بِالْبُرِّ وَالشَّعِيرُ بِالشَّعِيرِ وَالتَّمْرُ بِالتَّمْرِ وَالْمِلْحُ بِالْمِلْحِ مِثْلًا بِمِثْلٍ سَوَاءً بِسَوَاءٍ يَدًا بِيَدٍ فَإِذَا اخْتَلَفَتْ هَذِهِ الْأَصْنَافُ فَبِيعُوا كَيْفَ شِئْتُمْ إِذَا كَانَ يَدًا بِيَدٍ
«Обмінювати золото на золото, срібло на срібло, пшеницю на пшеницю, ячмінь на ячмінь, фініки на фініки і сіль на сіль треба в рівній кількості і з розрахунком на місці. Якщо види товару відрізняються, то купуйте так, як ви побажаєте, але з розрахунком на місці» (навів Муслім від Убади ібн ас-Саміта). Іджма ус-Сахаба і хадіс вказують на певні речі, в яких має місце ріба, тому ріба може відбуватись лише з цими речами. Немає доказів про присутність ріба в інших речах, окрім згаданих шести. До шести речей буде відноситись усе, що відноситься до їх видів і має їх якості. Решта речей не будуть відноситись до цих шести речей.
Що стосується іллята заборони в цих шести речах, то не має тексту, в якому б цей іллят був присутнім. Отож, недоречно говорити про іллят, оскільки іллят повинен бути тільки шаріатським, а не розумним. А оскільки іллят в шаріатських текстах не наводиться, то усі припускаємі ілляти є недійсними. Що стосується зіставленого іллята (киясатан), то тут це так само не припустимо, тому що умовою зіставленого іллята є те, щоб річ, яка вважається іллятом, була роз’яснювальним описом (васф муфхім). Якщо вона такою не є, наприклад, коли в тексті наводиться «ісм джамід» (іменник, до якому не можна застосувати словотворення і словозміну), або не буде роз’яснювальним описом, то говорити про кияс на основі зіставленого ілляту буде неправильно...» (кінець цитати). Для більшої деталізації можете звернутись до самої книги.
Усе вищенаведене вказує на те, що лихварство заборонено скрізь, і немає ніякої різниці між Дар уль-Іслям і Дар уль-куфр, оскільки тексти про заборону ріба є загальними, а не детальними, є абсолютними, а не обмежуючими. Такою є думка більшості вчених.
По-друге, відносно повідомлення про те, що ханафіти дозволили лихварство в Дар уль-харб, то це думка Абу Ханіфи і його учня Мухаммада ібн аль-Хасана (Абу Юсуф з ними не був згоден).
Що стосується наведених вами доказів, на які вони посилаються, тобто на тексти про аль-Аббаса і Абу Бакра, то відносно них не усе так гладко:
1) Відносно аль-Аббаса в книзі «Баяну мушкілі аль-асар» в розділі «Роз’яснення проблеми навколо того, що передається від Посланця Аллаха ﷺ, що Мухаммад ібн аль-Хасан навів у якості доказу і на підґрунті чого Абу Ханіфа говорив про дозволеність лихварства між мусульманами і многобожниками в Дар уль-куфр» Абу Джафар ат-Тахаві (рік смерті 321 р.х.) писав наступне: «Дані асари (хадіси) розповідають про те, що ріба була заборонена в Дар уль-Іслям між мусульманами. Потім ми виявили, що Посланець Аллаха ﷺ повідомляє про це в своїй проповіді під час прощального хаджу. Нам розповів Ар-Рабіа аль-Мураді: «Передається від Джабіра ібн Абдуллаха (р.а.), що Посланець Аллаха ﷺ в своїй проповіді в день Арафата під час прощального хаджу сказав:
وَرِبَا الْجَاهِلِيَّةِ مَوْضُوعٌ وَأَوَّلُ رِبًا أَضَعُهُ رِبَا الْعَبَّاسِ بْنِ عَبْدِ الْمُطَّلِبِ فَإِنَّهُ مَوْضُوعٌ كُلُّهُ
«Скасовується лихварство часів джахілії, і перш за усе я скасовую лихварські борги [людей] до аль-Аббасу ібн Абдуль-Мутталібу. Усе це скасовано!». Наводиться від Амра ібн аль-Ахваса: «Я чув, як Посланець Аллаха ﷺ говорив:
أَلَا إِنَّ كُلَّ رِبًا مِنْ رِبَا الْجَاهِلِيَّةِ مَوْضُوعٌ لَكُمْ رُءُوسُ أَمْوَالِكُمْ لَا تَظْلِمُونَ وَلَا تُظْلَمُونَ
«Усіляке лихварство часів джахілії скасовано. Вам належить лише ваш початковий капітал [без надбавки], і ви не повинні вчиняти несправедливо, і тоді з вами не вчинять несправедливо». Це свідчить про те, що ріба існувала в Мецці, коли у неї був статус Дар уль-харб, і так тривало, поки вона не була завойована. Адже зникнення джахілії в Мецці напряму пов’язано з її завоюванням. В словах Посланця ﷺ:
وَأَوَّلُ رِبًا أَضَعُ رِبَانَا رِبَا عَبَّاسِ بْنِ عَبْدِ الْمُطَّلِبِ
«І перш за усе я скасовую лихварські борги [людей] до нас, зокрема — до аль-Аббасу ібн Абдуль-Мутталібу», — є вказівка на те що лихварські борги людей до аль-Аббасу ібн Абдуль-Мутталібу мали місце, поки Посланець Аллаха ﷺ не скасував їх. Адже не міг Посланець ﷺ скасувати того, чого не було <…> Це свідчить про те, що аль-Аббас займався ріба до завоювання Мекки, і на ту мить він був мусульманином. І це також свідчить про те, що лихварство було дозволено між мусульманами і многобожниками в Мецці, коли вона мала статус Дар уль-харб, але при цьому ріба була заборонена між мусульманами в Дар уль-Іслям <…> як про це говорили Абу Ханіфа і ас-Саурі» (кінець цитати).
У цьому питанні більш правильним буде наступна відповідь:
а) Неправильно використовувати у якості доказу те, що аль-Аббас мав лихварські відносини з жителями Мекки тому, що на ту мить вона була Дар уль-харб. Причина цього полягає в тому, що Мекка стала Дар уль-Іслям після завоювання. А само завоювання Мекки відбулось за два роки до промовляння слів «і перш за усе я скасовую лихварські борги [людей] до аль-Аббасу ібн Абдуль-Мутталібу». Адже якщо б Посланець Аллаха ﷺ сказав ці слова перед завоюванням Мекки, то це було б аргументом, проте хадіс промовляється через два роки після завоювання Мекки, а це означає, що використовувати хадіс у якості доказу на дозволеність лихварства неправильно.
б) Згадування лихварства часів джахілії в хадісі «Усіляке лихварство часі джахілії скасовано» вказує на те, що це відбувалось до того, як аль-Аббас прийняв Іслам, адже період джахілії був до ниспослання Ісламу. Таким чином, більш правильним буде сказати, що в хадісі мова йде по лихварські відносини аль-Аббаса з жителями Мекки до прийняття ним Ісламу. Тоді аль-Аббас мав прибуток з лихварських займів, але Посланець Аллаха ﷺ заборонив йому брати лихву, сказавши: «Вам належить лише ваш початковий капітал [без надбавки]», — а також повідомив, що ріба скасована.
2) Прибічники лихварства в Дар уль-харб говорять: «Абу Бакр уклав парі з курайшитами до хіджри в Медину після того, як були ниспослані слова Всевишнього:
الم ١ غُلِبَتِ الرُّومُ
«Аліф. Лам. Мім. Повержені візантійці …» (30:1,2).
Саме тоді курайшити спитали Абу Бакра: «Ти вважаєш, що візантійці отримають перемогу?», — на що він сказав: «Так!». Вони спитали: «Будеш тримати з ними парі?», — на що Абу Бакр сказав: «Так». Так вони уклали парі. Коли до Посланця Аллаха ﷺ дійшла ця звістка, він н ﷺ сказав Абу Бакру:
اِذْهَبْ إِلَيْهِمْ فَزِدْ فِي الْخَطَرِ
«Вирушай до них і збільш свою ставку!». І Абу Бакр зробив це. Через деякий час візантійці отримали перемогу над персами, і Абу Бакр забрал свій виграш. Посланець Аллаха ﷺ схвалив йому це, хоча це парі відносилось до кімару (азартної гри). Причина цього полягає у тому, що на ту мить Мекка була в статусі Дар уль-шірк…».
Відповідь на це буде з двох сторін:
а) Більшість вчених вважає, що згадане в хадісі було скасовано, оскільки даний випадок трапився до ниспослання аяту про заборону кімара (азартних ігор).
б) Деякі вчені вважають дозволеним подібного роду парі і вважають, що такі парі не були скасовані, оскільки їх метою була підтримка Ісламу. Цієї думки дотримувались Ібн Таймія і Ібн Каййім аль-Джаузія.
Таким чином, висновки на основі випадку з Абу Бакром як аргумент дозволеності ріба в Дар уль-харб будуть мати слабке підґрунтя (кавль марджух).
3) Отож, у цьому питанні більше переважною буде думка про те, що лихварство заборонено між мусульманами, між мусульманами і невірними як в Дар уль-Іслям, так і в Дар уль-куфр. Цієї думки дотримувалась більшість факіхів малікісткого, шафіїтского, ханбалітського мазхабів. Для інформації згадаю висловлювання деяких факіхів по даному питанню:
а) Ібн Кудама аль-Макдісі в книзі «Аль-Мугні» писав: «Лихварство заборонено в Дар уль-харб так само,як воно заборонено в Дар уль-Іслям. Про це сказали Малік, аль-Аузаі, Абу Юсуф, аш-Шафії і Ісхак. Причина цього полягає в тому, що Всевишній Аллах сказав:
وَحَرَّمَ ٱلرِّبَوٰاْۚ
«і заборонив ріба» (2:275),
ٱلَّذِينَ يَأۡكُلُونَ ٱلرِّبَوٰاْ لَا يَقُومُونَ إِلَّا كَمَا يَقُومُ ٱلَّذِي يَتَخَبَّطُهُ ٱلشَّيۡطَٰنُ مِنَ ٱلۡمَسِّۚ
«Ті, які пожирають прибуток від ріба, повстануть, як повстає той, кого поверг диявол дотиком» (2: 275),
يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ ٱتَّقُواْ ٱللَّهَ وَذَرُواْ مَا بَقِيَ مِنَ ٱلرِّبَوٰٓاْ
«О, ті, які увірували! Бійтесь Аллаха і не беріть решту частини ріба» (2:278).
Загальна форма повідомлень вимагає заборони на надбавку.
Слова Посланця ﷺ:
فَمَنْ زَادَ أَوِ اسْتَزَادَ فَقَدْ أَرْبَى
«…Ну а хто додасть [понад цього] або вимагатиме додати, той скоїть ріба …», — так само є загальним виразом,як і інші хадіси, які розповідають про лихварство.
Таким чином, те, що заборонено в Дар уль-Іслям, заборонено і в Дар уль-харб, як, наприклад, лихварство між мусульманами <…> Хто вступить на землю ворога після того, як отримав від нього безпеку, той не повинен вчиняти віроломно з його майном і взаємодіяти з ним на основі лихварства <…> Що стосується заборони лихварства в Дар уль-харб, то про це ми вже згадали у розділі про лихварство на додаток до слів Всевишнього:
وَحَرَّمَ الرِّبَا
«і заборонив лихварство» (2:275), — і іншим аятам. Усі аяти і хадіси вказують на заборонність ріба і мають загальний зміст, а отож, заборона ріба стосується будь-якого місця і будь-якого часу» (кінець цитати).
б) Ан-Нававі в книзі «Аль-Маджму шарх аль-мухаззаб» писав: «Рішення про ріба в Дар уль-харб таке ж, як в Дар уль-Іслям. Так вважали Малік, Ахмад і Абу Юсуф. Нашим доводом про заборонність ріба служить загальне значення самих доказів, адже усе, що є харамом в Дар уль-Іслям, є харамом і в Дар уль-шірк. Заборонність ріба подібна заборонності гидоти і гріхів. Ріба — це неправильна (фасід) угода і вона неприпустима» (кінець цитати).
в) Шафії в книзі «Аль-Умм» писав: «Якщо група мусульман увійшла на територію Дар уль-харб, маючи гарантію безпеки, отож, вороги повинні бути в безпеці, поки мусульмани не покинуть їх територію або поки не закінчиться гарантія безпеки. Мусульмани не мають права утискати ворогів або вчиняти з ними віроломно <…> Якщо чоловік увійшов в Дар уль-харб, маючи гарантію безпеки, <…> і має силу захопити частину майна ворогів, то йому заборонено брати що-небудь із чужого майна, будь то в малій чи великій кількості. Причина цього полягає в тому,що якщо він має гарантію безпеки від ворогів, то і вони повинні мати гарантію безпеки від нього. Він може взяти із їх майна лише те, що дозволено брати із майна мусульман і ахлю зімма. [Для цього нагадаємо] в яких випадках заборонено брати чуже майно:
1) коли воно належить мусульманину;
2) коли воно належить ахлю зімма;
3) коли воно належить тому, хто надав гарантію безпеки на певний строк» (кінець цитати).
Я прошу Аллаха, щоб Він обдарував Вас благим прожитком, вшанував Вас гідним життям, де Ви будете підкорятись Аллаху, і тоді Ви набудете успіху в обох світах, що обернеться для Вас великим досягненням!
8 Мухаррама 1443 р.х.
16.08.2021 р.
Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці в «Фейсбук» на тему «Фікх»
