Що стоїть за рамковою домовленістю з Іраном стосовно його ядерної програми?

Відповідь:

Для кращого зрозуміння відповіді, ми пояснимо наступні деталі:

1. Після підписання домовленості президент США Барак Обама одразу ж виступив із заявою у Білому Домі з нагоди цієї домовленості, сказавши: «Ми прийшли до історичного взаєморозуміння з Іраном стосовно його ядерної програми, яке не буде враховувати її виконання у справі створення ядерної зброї». Він заявив: «Ми досягли згоди у тому, щоб Іран зупинив розвиток своєї ядерної програми», - після чого додав: «Тегеран почав виконувати свої обов’язки і відкрив майданчик для подальших переговорів». Обама назвав цю домовленість «гарною», «яка узгоджується з нашими основними цілями». Також він сказав: «Іран прийняв систему контролю (за ядерними об’єктами), якої раніше у нього не було. Для Ірану будуть зачинені двері у справі збагачення урану, а також буде скорочено більшу частину запасів урану та на дві третини буде скорочено кількість центрифуг». Ще він сказав: «Ми не дозволимо Ірану створювати ядерну зброю, а у майбутньому будемо послаблювати санкції, які на нього наклала Рада Безпеки ООН», - вказавши на те, що «переговори протривають до червня, аж до завершення домовленостей у деталях». Він також додав, що «інспектори з ядерних технологій матимуть безпрецедентні повноваження на ядерних об’єктах Ірану. Що ж стосується іранського народу, то ми готові до взаємовигідної співпраці» (американське радіо «SAWA» від 02.04.2015)… Ці висловлювання американського президента вказують на сильне бажання адміністрації США досягти домовленості і на те, що дані домовленості відповідають американським інтересам, і не враховуються у даному випадку аргументи опозиційних до цієї домовленості сил з числа республіканців у Конгресі та аргументи прем’єр-міністра «Ізраїлю» Нетаньяху. Обама заявив, що хоче співпрацювати з Іраном під приводом спільних інтересів, тобто хоче змусити Іран працювати над американським проектом у регіоні і хоче, щоб Іран більше не був зайнятий «ізраїльською загрозою» та підбурюваннями європейського тріо - Британії, Франції та Німеччини. США не хочуть для Ірану нових проблем і хочуть вивести його з-під обтяжливих санкцій.

2. Іран погодився скоротити кількість низькозбагаченого урану з більше ніж 10 тон до 300 кг, що дорівнює 3,67% його запасів на сьогодні. Це скорочення планується провести за 15 років. Також Іран погодився не будувати нові ядерні об’єкти зі збагачення урану на протязі цих 15 років. Іран погодився скоротити кількість центрифуг по обробці урану на дві третини – з 19-ти тисяч до 6104, - відповідно до даної домовленості, з яких 5060 центрифуг збагачуватимуть уран лише на протязі10 років. В Ірані залишиться одна установа у Натензі, яка збагачуватиме уран. Установа у Фордо не збагачуватиме уран на протязі 15 років, а буде цілеспрямовано займатися дослідженнями у галузі ядерної фізики. Іран зобов’язується виконувати план зі збагачення урану та ядерних досліджень, наданий Міжнародним агентством з атомної енергетики, який включає також зобов’язання не вести розробки в області створення атомної бомби на протязі 10 років. Дана домовленість дає право міжнародним спостерігачам стежити за урановими рудниками та видобутком оксиду урану на протязі 25 років. Міжнародні спостерігачі мають право на безперервний моніторинг центрифуг та уранових контейнерів на протязі 20 років, як і мають право призупинити роботу центрифуг («Близький Схід», 03.04.2015). Президент Ірану Хасан Рухані заявив, що «Іран бере на себе усі зобов’язання, покладені на нього, за умови дотримання другою стороною своїх обіцянок» (Газета «Аль-Алям аль-Іранія», 03.04.2015). Міністр закордонних справ Ірану Джавад Заріф заявив: «Зняття санкцій є вирішальним кроком уперед. Ми зупинилися перед межею, після подолання якої не буде блага нікому. Перетин цієї лінії буде небажаний, виходячи з програми недопущення розповсюдження ядерної зброї» (американське радіо «SAWA», 02.04.2015). Стає очевидним, що Іран призупинив роботу зі збагачення урану, а також погодився на те, щоб він був збагачений на мінімальному рівні, щоб з нього неможна було створити ядерну бомбу. Кількість центрифуг була скорочена до третини, і вони залишатимуться під міжнародним контролем ще 25 років. На протязі цього періоду Іран зобов’язується виконувати усі вимоги міжнародних спостерігачів, як про це сказав президент цієї країни. Для Ірану важливо, щоб з нього були зняті санкції, як про це сказав Джавад Заріф: «Санкції, які були нав’язані Ірану, завершаться, коли буде виконано домовленості, узгоджені з основними силами». Так Іран зіграв роль, яку йому відвела Америка у регіоні, і він зміг задовольнити сої націоналістичні інтереси так, що деякі іранські посадовці почали мріяти про створення іранської імперії. Для цього Ірану довелося принести у жертву свою ядерну програму.

3. Що стосується інших країн групи «5+1», то їх роль була незначною, оскільки фактичні переговори йшли відверто лише між США та Іраном, а інші були, скоріше, у ролі глядачів, аніж грали якусь хоч трохи важливу роль. Факти вказують на те, що Америка запропонувала свій проект Ірану, а той погодився. Тепер ця справа чекає лише того, щоб інша частина країн зробила свої кроки. Якщо вони побачать щось, що їм не подобається, то вони це «відхилять», потім вийдуть, щоб заспокоїтися, після чого повернуться, щоб підписати домовленість, адже вона, у іншому разі, буде підписана і без них! Це було помітно у позиціях міністрів цих країн. Сергій Лавров заявив під час свого візиту до Таджикистану, що «ця ситуація нестандартна, безпрецедентна». Він наголосив, що «на даному етапі йде мова про узгодження політичної рамкової домовленості, і вона зрозуміла вже в усіх своїх компонентах». Офіційний представник МЗС Росії Олександр Лукашевич заявив, що «Росія не бачить серйозної необхідності у поверненні міністра закордонних справ Сергія Лаврова до Лозанни. Учасники переговорів, які знаходяться там, вже проводять початкові домовленості» («RT – Новини Росії», 02.04.2015). Зі слів російської сторони розуміється, що домовленість прямує до завершення, і залишилося лише підписати її, тому вона не бачить необхідності у  тому, щоб міністр закордонних справ Росії їхав туди підписувати її. Лавров сказав, що цей випадок – нестандартний, вказуючи на те, що міністр закордонних справ (держсекретар) США на протязі не одного тижню особисто обговорював це питання з іранською делегацією на чолі з Джавадом Заріфом, проводячи з ними часу більше за усіх інших. Він активно просував ці домовленості ще до їх підписання, починаючи з 26.03.3015, так що до кінця місяцю усе було готово для скликання міністрів закордонних справ інших держав, для їх участі тільки у підписанні домовленості! Проте, перед самим підписанням вони в один день залишили засідання, коли побачили, що все вже готово і що Америка наполягає на підписанні даних домовленостей без внесення правок. Міністр закордонних справ Франції залишив засідання розлюченим. Міністр закордонних справ Німеччини захотів вирушити у країни Балтії. Міністр закордонних справ Росії, як ми вже сказали, більше не повернеться на засідання, але він залишив там свого заступника. Міністр закордонних справ Китаю повів себе так, неначе ця справа його не стосується. Міністр закордонних справ Британії повів себе холоднокровно, не виказуючи невдоволення або задоволення, і залишився очікувати на те, що буде, згідно зі звичайною підступною англійською тактикою. Усе таки, усі вони зрештою повернулися на засідання до офіційного підписання, після чого стали вести обговорення пропозицій США, щоб ознайомитися з тим, з чим зіштовхнулися. Обговорення тривало два дні, після чого представники цих країн підписали домовленість, не маючи можливості щось змінити у ній! Міністр закордонних справ Росії заявив, що домовленість між Америкою та Іраном була укладена на день раніше, а тому підписання є суто політичною формальністю і не більше. Отже, він не бачить необхідності у своїй присутності у Лозанні, чому і залишив там лише свого заступника. Таким чином, вирішальну роль у цій домовленості зіграли США та Іран.

4. Республіканці, які зараз домінують у Конгресі, показали своє невдоволення цією домовленістю. Це було зроблено з метою опозиційної політики даної партії на тлі майбутніх виборів у США. Адміністрація Обами підписала цю домовленість, не дивлячись на опозицію республіканців, щоб підтвердити свою успішність у зовнішній політиці та зміцнитися у використанні Ірану у справі виконання своїх проектів та планів у регіоні. Спікер Палати представників США Джон Бейнер заявив: «Остаточні домовленості становлять із себе тривожне відхилення від основних політичних цілей, окреслених Білим Домом. Конгрес повинен мати право повністю оглянути усі деталі будь-якої домовленості, перш ніж буде знято санкції. Рамкова домовленість, про яку було заявлено у четвер 02.04.2015, становить з себе тривожне відхилення від початкового курсу Обами» («AFP», 03.04.2015).  Планується провести голосування у комітеті з іноземних справ при Конгресі 14.04.2015 за те, щоб зобов’язати адміністрацію Обами виставити цю домовленість на голосування у найнижчій палаті Конгресу. Адміністрація Обами, у свою чергу, відкидає цю ініціативу, мотивуючи це тим, що укладення подібної домовленості є повноваженням органів виконавчої влади, і втручання Конгресу у дане питання створить прецедент.

5. Позицію ж Ізраїлю висловив Нетаньяху, сказавши: «Рамкова домовленість за ядерною програмою Ірану загрожує виживанню Ізраїлю» («AFP», 03.04.2015). Нетаньяху вимагав у Лозанні проголосити за створення будь-якої домовленості про «значне скорочення ядерного потенціалу Ірану», заявивши: «Домовленість стане кращою, якщо буде враховувати зменшення ядерної інфраструктури. Домовленість стане кращою, якщо у відповідь на зняття санкцій, введених через ядерну програму Тегерану, Іран змінить свою поведінку» («Reuters», 01.04.2015). За підписання домовленості у Лозанні, його думку було враховано. Нетаньяху зайняв цю позицію для отримання додаткової допомоги від США і для обіцянки захистити Ізраїль – для того, щоб підтвердити свій минулий курс, через який він отримав перемогу на останніх виборах, і для того, щоб зміцнити свої відносини з республіканцями, які прагнуть до правління на тлі майбутніх президентських виборів у 2016 році. Для цієї мети він вирушив до Америки і виступив у Конгресі за запрошенням республіканців, кажучи про небезпеку домовленостей з Іраном. При цьому Нетаньяху чудово знає, що дана домовленість руйнує можливості Ірану створити ядерну зброю, і знає, що Іран грає ту роль у регіоні, яку йому призначила Америка, а також знає, що це несе вагому користь для Ізраїлю, оскільки Іран оберігає сирійський режим, який, у свою чергу, повинен гарантувати Ізраїлю збереження за ним Голанських височин. А також він знає те, що Іран веде внутрішньорегіональні війни, борючись із єдністю Ісламської Умми ї виконанням її проекту – Халіфату. Барак Обама у телефонній розмові з Нетаньяху запевнив його, що США зобов’язуються захищати Ізраїль. Обама попрохав представників національної безпеки «активізувати переговори з «ізраїльським» урядом про шляхи зміцнення співпраці у сфері безпеки між двома країнами» («AFP», 03.04.2015).

З усього приведеного вище, розуміється наступне:

A. Саме Америка підготувала домовленість з Іраном так само, як були підготовані домовленості у Женеві 24.11.2013. Іншим п’яти країнам залишалося тільки підписатися під цією домовленістю у короткий термін, і хоча вони відтягували це рішення два дні з причини переговорів між собою про те, як вчинити, зберігши свої обличчя, але усе одно потім погодилися з нею і підписали її.

B. Мета Америки – знизити тиск та прибрати санкції з Ірану або зняти їх повністю, щоб мати повноцінну можливість використовувати Іран у регіоні так, щоб той зміг спокійно грати роль, відведену йому Америкою. І тому адміністрація Обами доклала усі свої зусилля та зосередила усі свої думки на створенні цієї домовленості, за допомоги якої вона бажає досягти успіху у зовнішній політиці. І саме тому президент Америки заявив, що це – історичне взаєморозуміння.

C. Обамі протистоять республіканці у Конгресі. Вони стараються не дати перемогти Демократичній партії Обами на виборах. Вони хочуть підім’яти президента під себе. Очевидно, що конфлікт між двома сторонами матиме продовження. Очікується, що адміністрація Обами зніме деякі санкції, які були покладені на Іран. Але є також і деякі інші санкції, які ця адміністрація може зняти лише зі схвалення Конгресу. І тому цілком ймовірно, що деякі санкції іще залишаться тяжіти над Іраном з інших міркувань.

D. Нетаньяху, прем’єр-міністр Ізраїлю, займає ту позицію, на якій він знаходиться зараз, щоб домогтися іще більшої підтримки та більших гарантій безпеки іудейського утворення у Палестині від Америки. І щоб підтвердити те, що курс його політики, через який його обрали, залишається сталим, він зміцнив свої відносини з республіканцями, оскільки припускає, що вони отримають владу після виборів, які незабаром відбудуться в Америці. Він так піклується про Ізраїль, тому що єврейська держава не може обійтися без американської підтримки.

E. Іран погодився піти на поступки у своїй ядерній програмі зі збагачення урану. Він погодився на те, щоб мати тільки низькозбагачений запас на мінімальному рівні, і, таким чином, він не зможе створити ядерну зброю. Кількість центрифуг була скорочена на дві третини. Вони залишаться під наглядом міжнародних спостерігачів на протязі 25 років. Президент Ірану заявив, що Іран зобов’язується на протязі цього часу дотримуватися досягнутих домовленостей. Іран хвилює лише зняття санкцій та участь у регіональних справах, щоб грати ту роль, яку для нього окреслила Америка під приводом взаємних інтересів. Якщо б можновладці Ірану реально подивилися на поточні події, то не раділи б зірваним плодам, оскільки від найбільшого шайтана немає блага, і домовленості з ядерних питань у Лозанні підтверджують це.

16 Джумада ас-сані 1436 р.х.
05.04.2015 р.