Фінансова криза у Греції

Відповідь:

Щоб відповісти на ці питання, слід розглянути найважливіші аспекти цієї кризи з урахуванням того, що ми розглянули у нашому аналізі від 28.02.2015 з приводу того, що відбувалося з цього питання на той час. Враховуючи те, що вже було, і зосередившись на тому, що відбувається зараз, ми дамо відповідь.
1. Реальність кризи.

Коріння економічної кризи Греції тягнеться ще з початку її входження у Єврозону у 2001р. Тоді американський уряд домовився з американськими компаніями-кредиторами підняти рівень кредитної ставки для Греції, щоб змусити її увійти у зону євро. Греція усвідомлювала це, вона розуміла, що «її фінансове положення приховується від лідерів Єврозони, і після приєднання до євро до влади прийшов центристський уряд на чолі з Константиносом Караманлісом у березні 2004р.,  який відкрив жахаючі  реалії, що відбуваються у країні, найголовнішою з яких був бюджетний дефіцит, який складає не 1,5%, як про це стверджував попередній уряд при входженні у Єврозону, а 8,3%, що у п’ять з половиною разів більше, ніж вважалося раніше» («Висвітлення арабського Єгипту» (إضاءات مصر العربية), 22.07.2015). Таким чином, Америка хотіла, щоб Греція увійшла у Єврозону неначе вибухонебезпечна міна на той випадок, якщо її борги «вибухнуть». Після цього зона євро повинна була увійти у кризу і не повинна була мати більше сил змагатися з доларом. Так і сталося: не минуло багато часу, як грецька криза проявила себе у вигляді величезних боргів, що нависли над Грецією.

Починаючи з 2008р. Греція намагається вийти з кризи за рахунок запозичень, щоб загасити попередні борги, але марно. Новий уряд почав політику позик, але це не врятувало економіку країни. Грецький уряд почав брати гроші у борг, щоб розквитатися з попереднім накопиченим боргом у результаті наявності відсоткових ставок, а також у результаті виплат штрафів по заборгованості заробітних плат. «У цій атмосфері втрутилися у справи інші держави з Єврозони у вигляді так званої «трійки», що складається з Європейської комісії, Європейського центрального банку (ЄЦБ) та МВФ для підтримки Греції. У травні 2010р. лідери Єврозони та грецький уряд домовилися про видачу Греції рятувального кредиту у 110 млрд. євро. Але «порятунок» був наданий на жорстких умовах, у числі яких було покращення збору державних податків і скорочення загальних державних витрат у спробі відрегулювати загальний бюджет країни. Через те, що перша спроба рятувального кредиту не покращила ситуацію у Греції, уряд країни погодився у лютому 2012 р. на надання йому другого рятувального кредиту, після чого загальне число позичених коштів сягнуло 246 млрд. євро. Було вирішено, що нові умови жорсткої економії будуть ще більш жорсткими, ніж попередні. Таким чином, положення справ ще більш погіршилося, що висловилося у появі 25% безробітних, а серед молоді їх стало більше 50%» («Висвітлення арабського Єгипту» (إضاءات مصر العربية), 22.07.2015). Це привело до падіння податкових надходжень, що потягнуло за собою різке пониження державного бюджету і зробило грецький уряд нездатним оплатити свої борги, коли приходить час їх виплати. Греція бореться за те, щоб покрити свою заборгованість перед МВФ та банком ЄС. Вона намагалася вести переговори з ними, але кредитори відмовилися переглядати поставлені умови. Так Греція застрягла у своєму економічному положенні, потонувши у боргах. Після цього уряд став розглядати новий пакет жорсткої економії! Але населення Греції вже скуштувало наслідки попередніх двох економічних пакетів, і на виборах у листопаді 2014р. Алексіс Ципрас, скористувавшись цією ситуацією, провів свою передвиборчу кампанію під гаслом неприйняття жорсткої економії, агітуючи людей відхилити проекти та умови кредиторів Європейського Союзу, заявляючи, що у випадку його перемоги на виборах, він відновить переговори про умови виплати кредитів, які не будуть такими сильними. На цій хвилі він і переміг.

Ципрас не зміг жодним чином змінити умови, висунуті ЄС та кредиторами, як і не зміг вплинути на них, щоб вони послабили тиск у питанні виплати боргів, не дивлячись на протести і демонстрації, які проводили люди. Це сталося через те, що він зіштовхнувся з «капіталістичною політикою», яка правою рукою висмоктує кров з країни, а також із сумішшю «капіталістичної та соціалістичної політики», яка висмоктує кров лівою рукою! Ці види політики не надають нормального життя та існування, а примушують жити у нескінченних конфліктах. Криза почала загострюватися, впевненість людей спала, або, точніше, стала виснажуватися через грецьку банківську систему, що зрештою переросло у тенденцію вилучання вкладів населенням з банків. «Газета «Катимерині» заявила, що грецькі вкладники спочатку цього тижня вилучили більше двох мільярдів євро згідно з підрахунками грецьких банків».  («Аль-Джазіра», 21.02.2015). «Найбільші банки Греції відкрито заявили, що кількість вкладів у приватних банках впала приблизно на 23 млрд. євро, що відповідає 18% від загального обсягу депозитів у період з листопада 2014 по березень 2014 рр.» (Сайт «Аркам», 03.06.2015). «У період між 15 та 18 червня 2015р. кількість вилучених грошей сягнула 3 млрд. євро (або 3,39 млрд. доларів), що складає приблизно 2,2% від загального обсягу депозитів фізичних осіб та компаній у грецьких банках за станом на квітень-травень» («Reuters», 19.06.2015).

Хоча Греція і загрузла у кризі, знаходячись у скрутному стані, проте ЄС (і зокрема – Німеччина) продовжував наполягати на умовах жорсткої економії. Німеччина зажадала від Греції виконати програму такої економії в обмін на фінансову допомогу та дії з порятунку її економіки. Греція погодилася скоротити витрати, зупинити виплату соціального забезпечення у повному обсязі, скоротити кількість посадовців, обрати пріоритетним загашення боргу, не дивлячись на труднощі, з якими зіштовхнеться при цьому населення Греції. Заходи жорсткої економії, нав’язані Німеччиною, привели до хаосу всередині соціального, економічного та політичного життя Греції. Ось таким чином посилилася криза у Греції, як ми вже сказали раніше, зокрема, коли почалося вилучення фінансів з банківської середи з наступним зачиненням банків. Греція почала переговори і попрохала дати їй час у чотири місяці на порятунок ситуації, сподіваючись, що ці переговори полегшать умови домовленості з рефінансування грецької економіки, яке повинно було бути завершене у липні 2015р. Ці переговори були обіцяні лівою грецькою партією «СІРІЗА» у випадку її перемоги на виборах 2014р. Вона обіцяла, що вестиме переговори щодо боргів Греції і не погоджуватиметься з умовами жорсткої економії. На основі цих обіцянок вона і перемогла. Було заплановано, що грецький уряд до кінця червня виплатить суму, яку винен кредиторам, розмір якої складав 1,6 млрд євро. Але для цього вона потребувала грошей «з порятунку», які їй повинен був надати ЄС. Для отримання грошей вона захотіла змінити умови договору.

Відновлення переговорів привело до великої кількості засідань, що не привели зрештою до домовленості. І тому прес-секретар МВФ Джеррі Райс заявив 11 червня наступне, пояснюючи причину його уходу від переговорів з грецькою стороною з її порятунку, сказавши: «М’яч у значному степені розігрується на грецькій стороні поля; між нами є значні розбіжності у більшості найважливіших аспектів. Не буде ніяких передумов у послабленні цих відмінностей в останній момент». МВФ проголосив Афінам, що не піде на поступки. Вслід за цим міністр фінансів Нідерландів Джерон Дижзелблоем (Jeroen Dijsselbloem) 12 червня заявив: «Ми не можемо допомогти Греції, якщо вона не хоче допомогти сама собі. Вони повинні надати більш серйозні пропозиції».

Грецький уряд наполегливо пропонував свої умови, замість умов ЄС, але ЄС відкидав їх щоразу. На відміну від них пакет ЄС містив у собі умови різких скорочень пенсій, кількості держслужбовців та скорочення бюджету в обмін на рятувальні засоби та засоби для грецьких банків. Німеччина просувала цей пакет з силою, у той час як грецький уряд бажав скасування боргів, розподілення інтенсивності економії на роки, а також відмовився повністю від жорстких умов економії, які від неї зажадав ЄС. Переговірники з боку ЄС відмовилися змінювати свої умови й утримали гроші, які повинна була використовувати Греція для загашення заборгованості 27.06.2015. У зв’язку з цим грецький уряд проголосив про те, що виставить запропоновану резолюцію ЄС на референдум 05.06.2015. Таким чином, грецький уряд намагався шантажувати ЄС референдумом у надії, що той дасть послаблення.

Напередодні референдуму прем’єр-міністр Греції закликав виборців відкинути умови ЄС та проголосувати «проти» у бюлетені. Для надихання тих, хто хоче залишитися в ЄС та одночасно проголосувати «проти», прем’єр-міністр Греції Ципрас заявив у своєму виступі на телебаченні, що членство Греції у Єврозоні не знаходиться у небезпеці. 61% виборців висловилися «проти» умов ЄС, 39% висказалися «за», рівень участі на референдумі склав 62,5% виборців. Більша частина населення проголосувала «проти», але це не вплинуло на рішення ЄС (особливо Німеччини) і на самі умови, і тому Греція була вимушена погодитися на надання нових пропозицій на саміті Єврозони 07.07.2015. Разом з цим міністерство фінансів Німеччини відмовилося навіть розглядати будь-які пропозиції щодо скорочення боргу Греції!

Після переговорів Єврогрупа та Греція досягли домовленості 13.07.2015, згідно з якою повинні початися переговори про передачу 86 млрд. євро фінансової допомоги, які повинні будуть використані Грецією на протязі трьох років в обмін на те, що країна залишатиметься у Єврозоні майже банкрутом. Цей договір, підписаний Грецією, передбачає збільшення податків, реформи в області пенсійного забезпечення, тобто скорочення пенсійного фонду, а також введення механізмів скорочення витрат. Далі він передбачає прийняття громадсько-процесуального кодексу, введення закону, пов’язаного з ліквідністю грецьких банків, проведення приватизації громадського майна, запропонованого для цього державою. Для цієї мети було створено цілий фонд, що представляє інтереси трьох найсильніших кредиторів Греції: Європейської комісії, Європейського центрального банку і Міжнародного валютного фонду. Представники цих трьох сил прибудуть до Афін задля простежування стану економіки Греції, щоб користуватися правом вето на рішення уряду і втручатися у деякі законопроекти та референдуми. Відповідно до  домовленості, податок на додану вартість у Греції збільшився з 13% до 23% на чимало товарів та послуг. Греції вдалося домовитися про реструктуризацію боргу, який склав 320 млрд. євро, але без списання будь-якої частини боргу.  Греція отримала середньостроковий кредит у 35 млрд. євро на тій підставі, що це може привернути нові інвестиції, щоб витягнути країну зі стану рецесії. Таким чином, лідери Єврозони зобов’язали прем’єр-міністра Греції Ципраса відмовитися від своїх обіцянок не погоджуватися на економію, а також змусили через нього Грецію піти на поступки у багатьох гілках з суверенітету на користь закордонних спостерігачів, що представляють ці три сили кредиторів. Відповідно ЄС ввів 20.07.2015 надзвичайний фонд кредиту для Греції у розмірі 7,16 млрд. євро, щоб та змогла загасити термінові борги у МВФ та ЄЦБ у межах європейського плану порятунку Греції. Міністерство фінансів Греції заявило, що воно «виплатить з цього кредиту у 4,2 млрд. євро основний борг у 3,5 млрд. євро і відсоток по ньому у 700 млн. євро на користь ЄЦБ. На додаток до цього Греція повинна буде виплатити 2,05 млрд. євро на користь МВФ, оскільки вона заборгувала йому цю суму з 30.06.2015, а також повинна буде відшкодувати кредит у 500 млн. євро Центральному банку Греції» («Близький Схід», 20.07.2015). Кредит з фонду ЄС створений не для порятунку економіки Греції, а створений для видачі грошей у борг загашення інших термінових боргів, що само по собі є частиною одного великого боргу, який увесь час збільшується через відсоткові ставки. І так Греція буде все більше і більше потопати у борговій трясовині.

У світлі цього грецькі банки зачинили свої двері для банківських послуг у межах контролю за пересуванням фінансів. Таке положення банків триватиме ще як мінімум місяць, але вже з послабленнями відповідно до рішення уряду. Окрім того, економіка не буде стимулюватися, і багато компаній понесуть збитки з причин відсутності у споживачів здатності витягувати свої фінанси з банків або брати у борг. І досі ця здатність населення залишається обмеженою. 16.07.2015р. грецький парламент схвалив цю домовленість переважною більшістю у 229 голосів, тільки 64 голоси були проти домовленості. Навіть опозиційні партії висловилися у захист того, щоб країна залишалася у зоні євро будь-якою ціною. Саме їх голоси і дали цю більшість, тому що голосів правлячої партії «СІРІЗА», головою якої є прем’єр-міністр Ципрас, не було достатньо. Це відбувається ще і при тому, що 38 депутатів цієї партії або були відсутні на голосуванні, або утрималися від нього, у тому числі – колишній міністр фінансів та віце-спікер парламенту. Домовленість Ципраса створила тріщини у його партії, тому що 61% його народу проголосував «проти» умов жорсткої економії. Це означає, що він зрадив їх! Це і є та сама демократія, яку використовують правителі для того, щоб сісти на спину суспільства та досягти своїх інтересів. Угода, схвалена парламентом Греції, містить у собі ще більш жорсткі умови економії, ніж та, «проти» якої висловилися люди на референдумі 5 червня. Нові умови в сутності виявилися ще більш жорсткими, ніж ті, які до цього передбачалися за планом порятунку. Про це каналу «ВВС» заявив колишній міністр фінансів Греції Яніс Варуфакіс 18.07.2015: «Програма реформування, яка нав’язується Греції, однозначно увійде в історію як велика катастрофа в управлінні економікою. Ця програма зазнає поразки, і неважливо, хто буде намагатися її здійснити. Ципрас, який зізнався у тому, що він не підтримує нову програму з порятунку, не мав іншого виходу, окрім як погодитися на неї. Наш вибор лежить між смертю та капітуляцією. Ципрас вирішив, що капітуляція є нашою стратегією»!

2. Роль впливових держав:

Німеччина. Німеччина зіграла головну роль у переговорах і у розстановці позицій, а також проявила свою наполегливість у виконанні плану, який полягав у тому, що Греція не зможе залишитися у Єврозоні, якщо не зобов’язується виконувати висунуті їй умови, і у тому, що Німеччина більше не буде їй пробачати будь-що після того, як Греція залишить Єврозону, адже у цьому випадку вона зажадає загасити борг, притому що більша частина боргів Греції – перед німецькими банками. Також Німеччина не хоче, щоб Греція стала прецедентом для того, щоб у майбутньому інші держави могли добитися скасування своїх боргів перед ЄС. Тому Німеччина пустила чутку про те, що вижене Грецію з Єврозони, що і показала на переговорах. Наприклад, інформаційне агентство «Agence France-Presse», цитуючи європейське джерело за два дні до підписання договору – 11.07.2015, – заявило, що «Німеччина розробила план з виходу Греції з Єврозони на 5 років у випадку, якщо та не покаже свою готовність прийняти план допомоги». На переговорах Німеччину представляв напряму міністр фінансів Вольфганг Шойблє, який має свою політичну традицію у таких питаннях. Колишній міністр фінансів Греції Яніс Варуфакіс сказав: «Міністр фінансів Німеччини Вольфганг Шойблє не лише розглядає вихід Греції з Єврозони як єдину можливість вести переговори на ясному рівні, але він також хоче підкорити усю Єврозону своєму диктату. Він хоче вигнати Грецію з Єврозони для залякування французів, щоб змусити їх погодитися на таку модель Єврозони, у якій усе підкорюється суворій дисципліні».

Щоб ви знали, колишній міністр фінансів Греції Яніс Варуфакіс відомий своєю жорсткою політикою у відношенні міністрів фінансів Єврозони, тому його відставка була, скоріш за все, здійснена за прохання прем’єр-міністра Ципраса як жест примирення з міністрами фінансів Єврозони, з якими він неодноразово зустрічався, і вони на чолі з міністром фінансів Німеччини висловили своє небажання бачити Варуфакіса на переговорах. Цей крок був натяком Ципраса на те, що він готовий на компроміс, що він прагне зберегти виживання Греції у Єврозоні і боїться її залишити, адже якщо він вийде з неї, то не зможе вирішити сьогоднішню фінансову проблему Греції, і тоді йому доведеться відповідати за дві речі. Перше – він буде відповідальний за вихід Греції з Єврозони, друге – він буде відповідальний за те, що не зміг вирішити економічні проблеми країни, і тоді його уряд та партію чекає падіння. Таким чином, Німеччині вдалося затвердити свою позицію і показати, що їй не є складним влаштувати вихід Греції з Єврозони, якщо та не зобов’язується виконувати поставлені їй умови. Перемога Німеччини вилилася у згоду Греції з тим, чому вона раніше чинила опір, адже це стало для неї червоною межею! Це – з одного боку. З іншого боку, Британія хоче проведення референдуму у 2017р., на якому буде поставлено питання про її знаходження в ЄС або про вихід з нього. Британія намагається цим шантажувати європейців і лякає їх результатами цього референдуму, а також тим, як це вплине на ЄС. Так, вона показує Німеччині, що та повинна економічно підтримати Британію, щоб її громадяни проголосували за її членство в ЄС. Німеччина ж своєю жорсткою позицією у відношенні до Греції, погрожуючи їй виходом з Єврозони, хоче надіслати послання Британії, вказуючи їй, що Німеччина не піде на компроміс з економічних питань ані з будь-якою державою з ЄС, якщо цей компроміс суперечитиме її умовам. Німеччина тим самим показує Британії, що не боїться підсумків її референдуму. Також здається, що Німеччина переслідує й інші цілі своєю жорсткою політикою на адресу Греції, змушуючи її або дотримуватися висунутих умов, або залишити Єврозону. До цих цілей відноситься німецьке зміцнення у ролі керівника у Єврозоні та в ЄС, закріплення за нею вирішального слова у цьому, щоб стати рівною Франції в управлінні Європою.

Франція. Франція є державою, що грає головну роль у Єврозоні та ЄС. Але її вплив не накладає відбитку на вплив Німеччини, а тому вона у своїх домовленостях схиляється до думки Німеччини, якщо та наполягає. Це ясно проявилося під час грецької кризи, хоча Франція і працювала над тим, щоб Греція залишилася у Єврозоні. Французький уряд виступив із заявою 08.07.2015, на якому «Олланд підкреслив важливість перебування Греції у Єврозоні під час його зустрічі з прем’єр-міністром Словенії у Єлисейському палаці» («AFP», 08.07.2015). Прем’єр-міністр Франції Мануель Вальс заявив: «Франція зробить усе, що в її силах, щоб Греція залишилася у Єврозоні, адже якщо це (тобто вихід Греції з Єврозони) станеться, то це матиме негативні наслідки як на геополітичному рівні, так і для світової економіки» («Sky News», 09.07.2015). Проте, вона не стала суперечити остаточним рішенням Німеччини та її суворому ставленню до Греції, яке зобов’язує цю країну прийняти усі умови або ж вийти з Єврозони. Саме тому Греція погодилася з усіма умовами і підписала запропоновану Німеччиною домовленість. І усе ж французи мають серйозний вплив у Єврозоні та ЄС, тому що вони є засновниками цих інститутів. Вони жадібно оберігають свій статус у ЄС та в Єврозоні, адже це зміцнює їх міжнародне положення. Президент Франції Франсуа Олланд став надихати людей, закликаючи їх до того, щоб після подолання кризи та успішного нав’язування гегемонії Єврозони її членам було «створено уряд Єврозони з конкретним бюджетом та парламентом для неї, для забезпечення головування демократії…». Цим самим він сподівається посісти таке саме вагоме положення у Єврозоні, що й Німеччина у її сьогоднішньому стані.

Америка. Америка була зацікавлена у цьому питанні й уважно стежила за ним. Президент Америки Обама мав телефонну розмову з президентом Франції Олландом 29.06.2015, як про це повідомило французьке керівництво. Вони домовилися «докласти спільні зусилля до відновлення переговорів з максимально найшвидшого вирішення кризи і забезпечення фінансової стабільності Греції» («AFP», 29.06.2015). За день до цього Обама мав телефонну розмову з канцлером Німеччини Меркель, пропонуючи свої послуги. Обама закликає європейців продовжувати вести переговори з домовленості, щоб врятувати Грецію, вирішити її економічні проблеми і не допустити її виходу з Єврозони. Прес-секретар Білого Дому Джон Ернест заявив: «Референдум у Греції завершився, але наша думка залишається сталою. Вона враховує зиск для обох сторін – як Європи, так і Греції. Вона полягає у тому, щоб знайти рішення, що дозволяє Греції залишитися у Єврозоні» («AFP», 07.07.2015). Америка хоче здійснити тиск на європейців (зокрема – на Німеччину та Францію) з питання подолання грецької кризи, щоб вони списали їй нещодавній борг. І тому Америка відправила свого міністра фінансів Джейкоба Лью до Берліну 16.07.2015 на зустріч з його німецьким колегою Вольфгангом Шойблє, щоб той ознайомився з діями, вжитими основними гравцями у Єврозоні. Після цього він відправився до Парижу на зустріч зі своїм французьким колегою Мішелем Сапеном. На початку своєї зустрічі він заявив: «Мета цієї зустрічі полягає в тому, щоб зосередити увагу на обговоренні ситуації у світовій економіці і на шляху еволюції Греції у Єврозоні разом з грецькими партнерами». Але міністр Німеччини відкинув пропозицію США, заявивши по німецькому радіо «Deutschland Funk»: «Скасування боргів несумісне з членством у економічному союзі Єврозони. Я пропоную Греції добровільно залишити цю зону, і це буде краще для неї». Відповідь Німеччини вустами її міністра була рішучою. Це був виклик американцям, який висловлювався у тому, що борги не можуть бути скасовані. Можливо, це один з нечисельних випадків, коли німецький міністр суперечить американській політиці! Обама пропонував європейцям залишити Грецію у Єврозоні. Америка наполягає на цьому, адже хоче використати Грецію у своїх цілях, які полягають у тому, щоб послабити за допомогою неї Єврозону, адже Греція знаходиться у такому економічному положенні, яке неможна вирішити у підпорядкуванні капіталістичної системи. Таким чином, вона залишиться на шиї Європи і буде елементом руйнування зони ЄС. Америка хоче нанести удар по євро і знищити його, адже євро виріс і став сильною валютою на глобальному ринку, почавши конкурувати з доларом (не дивлячись на відсутність єдиної політичної системи у європейських держав, а тільки через наполегливість Німеччини та Франції у його збереженні). Також Америка не хоче, щоб ЄС став політичною й економічною силою, яка суперничає з нею, і тому бажає, щоб Греція та інші, подібні до неї країни, стали точками послаблення ЄС, щоб той залишався слабким, адже, у іншому випадку, Європа може вийти з-під американського впливу. Як ми вже згадали раніше, США прагнули приховати фінансові реалії Греції за допомогою підняття її кредитного рейтингу серед американських компаній, щоб вона змогла увійти у Єврозону, хоча Греція вже знаходилася у кризовому положенні. За планом Америки, борги Греції повинні були стати явними з часом і привести євро до того, щоб він вже не мав змоги конкурувати з доларом з причини боргової залежності Греції та подібних до неї країн. І країни ЄС, і зокрема – Німеччина, повинні усвідомити, що для Америки є важливим послабити ЄС (і зокрема – Єврозону), щоб лідерство залишалося за доларом.

3. План порятунку і вирішення грецької кризи:

Борг Греції складає 320 млрд. євро при тому, що її держбюджет не перевищує 91 млрд. євро, і за економічного оберту, який не перевищує 240 млрд. євро. Це означає, що борги Греції більше за всю її економіку. МВФ розцінив Грецію як «нездатну виплатити борг». У документі, наданому очільникам європейських країн від 11.07.2015 перед початком підписання домовленості, говорилося: «Борги Греції можуть бути загашені лише шляхом послаблення боргів у більшому степені, ніж готова це зробити зараз Європа. У документі підкреслюється, що «борг Греції не може бути вирішений абсолютним чином. Його розмір складає 200% від ВВП Афін на протязі найближчих двох років…» («AFP», 15.07.2015). Романо Проді, колишній член президіуму уряду Італії і член Європейської Комісії, заявив у інтерв’ю для німецького радіо «Deutschland Radio Coltor» від 15.07.2015, що Німеччина частково відповідальна за погіршення кризи у Греції, сказавши: «Німецький уряд не був гнучким. Зрозуміло, що грецький уряд здійснив тисячі помилок, але, у відношенні нього (грецького ряду) застосовується менеджмент, який краде у нього владу в ухваленні (економічного) рішення, і це приведе до серйозних наслідків у майбутньому…». Він також говорив про «наявність глибокої прірви між Німеччиною та низкою країн». Окрім того, він заявив: «Ми запобігли найгіршому, але не вирішили цю проблему». Також він сказав: «Без посиленої політичної інтеграції Європа стане колонією двох великих держав – США та Китаю». Таким чином, позиції євро та всього ЄС загалом не стоять на твердому ґрунті, вона крихка і готова зруйнуватися, можливо – вже незабаром.

Криза у Греції не буде вирішена за «планом порятунку», адже криза повертатиметься знову і знову. Через три роки боргів накопичиться так багато, що Греція буде не у змозі виплатити і частини відсотків, які необхідно буде загасити. Зараз її борг складає 320 млрд. євро, і на протязі наступних трьох років Греція візьме у борг ще 86 млрд. євро. Це ще більше збільшить тиск відсотків на неї, а також збільшить кількість страхових внесків по облігаціях, а по завершенню цього терміну розмова про Грецію знову повернеться. Канцлер Німеччини Ангела Меркель сказала, що вона готова розглянути план зі скорочення боргового тягаря Греції, але лише після застосування необхідних економічних реформ. Вона готова до переговорів про те, щоб понизити відсоткові ставки та розширити терміни загашення боргів. «Ми не спишемо 30 або 40 з 100 боргів Греції у той час, коли вона продовжує використовувати єдину валюту (тобто євро)» («BBC», 19.07.2015). Це означає, що борги залишаються, і нічого з них пробачено не буде. Питання залишається у пониженні відсоткових ставок. Навіть якщо будуть понижені відсоткові ставки, то це не врятує Грецію. Так само і збільшення терміну загашення боргів не врятує її. Проблема залишиться, а борг збільшиться від відсоткових ставок, незалежно від того, якими вони будуть. І при цьому необхідно враховувати те, що у Греції немає жодних ресурсів для загашення цих боргів. Вона в основі – безсилий банкрут і немає ідеї розвитку. Якщо додати до Греції інші держави, які живуть у такій самій ситуації, як і вона, то ми можемо сказати, що Єврозона та територія ЄС так і залишаться страждати від недоліків через слабкі члени, які погрожують існуванню Єврозони та ЄС.

Ось чому світу не залишається нічого, що б вивело його з проблем, окрім Ісламу, який приводить людину до розвитку, робить її економічний та фінансовий стан благополучним, повністю вирішуючи її проблеми. Іслам забезпечує розподіл багатств їх істинним власникам, він забороняє монополію, яку встановлює купка людей, він забороняє лихварство та страхування, не допускає поневолення людей, коли їх вимушують брати гроші у борг. Іслам забороняє нав’язування умов, які принижують людину з причини її боргів, яка не бачить у наслідку милості від своїх кредиторів. Люди не матимуть спокійного і благородного життя під іншими режимами.

Істину сказав Аллах Знаючий:

فَمَنِ اتَّبَعَ هُدَايَ فَلَا يَضِلُّ وَلَا يَشْقَى ۞ وَمَنْ أَعْرَضَ عَنْ ذِكْرِي فَإِنَّ لَهُ مَعِيشَةً ضَنْكًا

«…хто піде за Моїм вірним керівництвом, не опиниться заблудлим та нещасним. А хто відвернеться від Мого Нагадування, того очікує тяжке життя» (20:123,124)

08 шавваль 1436 р.х.
24.07.2015 р.