Останні політичні події в Узбекистані

Відповідь:

Не потрібно вибачатися, ми, дасть Аллах, відповімо на Ваше запитання.
По-перше, питання, пов'язане з візитами:

Для того, щоб відповісти на це питання, ми розглянемо ці візити та оголошену їх мету, а також те, що стоїть за цією метою:

1. Заступник помічника держсекретаря США з Центральної Азії Деніел Розенблюм під час свого візиту до Ташкенту, столиці Узбекистану, 27.08.2015, зробив заяву для преси, у якій він сказав: «Сполучені Штати Америки попрохали Узбекистан приєднатися до міжнародної коаліції, яка веде боротьбу з «Ісламською Державою»». Він повідомив, що коаліція, очолювана США, б'ючи по силах «Ісламської Держави в Сирії та Іраку», володіє всіма необхідними військовими компонентами, крім можливості зупинити потоки фінансових коштів, що йдуть в «Ісламську Державу».
 
Розенблюм також повідомив, що коаліція збирає інформацію про пересування людей через кордони і "має п'ять або шість інших напрямків зусиль. Узбекистан чи будь-яка інша держава може вибрати один або більше перелічених вище елементів, щоб зробити свій внесок» (агентство «Рейтер»за 27.08.2015).

Америка хоче приєднати Узбекистан до своєї коаліції під приводом боротьби з «ІДІЛ» і тероризмом, щоб іще сильніше зв'язати Узбекистан з собою і тримати його під своїм керівництвом. Вона намагалася це робити і раніше, коли окупувала Афганістан. Тоді вона схилила Узбекистан на свою сторону у війні та полегшила свій шлях і доступ до Афганістану, встановивши там свою базу для забезпечення військових перевезень. Тепер, під приводом боротьби з «ІГ», вона хоче зміцнити свої відносини з Узбекистаном, щоб посилити свій вплив і встановити там свій контроль.

2. Офіційне інформаційне агентство Узбекистану 27.07.2015 оприлюднило новину про візит голови Центрального командування збройних сил США, генерала Ллойда Джеймса Остіна III. Він зустрівся з президентом Узбекистану Каримовим: «Л. Остін висловив вдячність за можливість обмінятися думками щодо поточного стану і перспектив розвитку узбецько-американських відносин із напрямків, які становлять взаємний інтерес і підтвердив готовність Сполучених Штатів Америки зміцнювати багатопланову взаємодію з Узбекистаном». Також агентство повідомляє, що «в ході зустрічі сторони обговорили окремі міжнародні проблеми, включаючи взаємодію у гарантуванні безпеки і стабільності в регіоні. Відбувся обмін думками про процеси мирного врегулювання ситуації в Афганістані ... ».

Це означає, що Америка шукала нові шляхи для зміцнення свого впливу в Узбекистані під виглядом розвитку багатопланової і взаємовигідної співпраці. Вона не обмежується одним питанням - американські представники піднімають багатогранне питання, раніше пов'язане зі співпрацею та підтримкою присутності США в Афганістані, як про це говорилося, а тепер же пов'язане зі вступом Узбекистану в коаліцію Америки у війні, яку вона проводить в Сирії. Також метою Америки є зміцнення своєї присутності в Центральній Азії, зробивши Узбекистан своєю базою і використавши його для впливу на інші сусідні країни, які оточують його в цьому регіоні, а саме - Казахстан, Туркменістан, Киргизстан і Таджикистан. Увесь цей регіон важливий для Америки, оскільки цей регіон має великі багатства. «Der Spiegel» («Шпігель» - "дзеркало"), один з найвідоміших щотижневих журналів Німеччини, повідомляє у доповіді свого кореспондента в Ташкенті від 15.04.2015, що «Узбекистан має великі багатства, володіючи великими запасами урану, природного газу і золота. Крім того, він є одним з найбільших експортерів бавовни у світі ... ». Також, що дуже важливо, в регіоні існує конкуренція США з Росією, яка досі має присутність і вплив там, і потім це - сусідній регіон Китаю, і Америка хоче оточити Китай з цього боку і встановити там свій контроль.

3. Агентство «Узбекистан сьогодні» оприлюднило 13.06.2015 новину про візит Генерального секретаря ООН Пан Гі Муна в Узбекистан. Президент Узбекистану Карімов з цього приводу заявив: «Ваш сьогоднішній візит до Центральної Азії (і, зокрема, до Республіки Узбекистан) у якості голови ООН дасть чудову можливість ближче ознайомитися з обстановкою у регіоні, яка складається і докладно обмінятися думками з хвилюючих усіх нас актуальних проблем".

Пан Гі Мун зазначив, що «Узбекистан домігся значного прогресу у досягненні Цілей розвитку тисячоліття (прим .: Цілі розвитку тисячоліття (ЦРТ) - це вісім міжнародних цілей розвитку, які 193 держави-члена ООН і, щонайменше, 23 міжнародних організації домовилися досягти до 2015 року. Цілі включають скорочення масштабів крайньої вбогості, зниження дитячої смертності, боротьбу з епідемічними захворюваннями, такими як СНІД, а також розширення всесвітньої співпраці з метою розвитку), у забезпеченні головування закону і захисту прав людини, охорони материнства і дитинства, вдосконаленні системи освіти. Усі ці досягнення є результатом стійких та орієнтованих на інтереси людини соціально-економічних реформ». Пан Гі Мун висловив упевненість, що взаємодія ООН з Узбекистаном стане ще більш продуктивною. Він заявив, що підписання Рамкової програми Організації Об'єднаних Націй зі сприяння розвитку на 2016-2020 роки є важливою віхою. Також агентство повідомляє, що «у ході переговорів сторони обговорили широкий спектр питань регіонального та міжнародного характеру, визначили пріоритети подальшого розвитку співпраці Узбекистану з ООН та з його спеціалізованими інститутами та агентствами».

Так, Пан Гі Мун згадав про права людини, але він згадав про них боязко, без зосередження. Радіо ООН повідомило на своєму сайті під заголовком «Пан Гі Мун в Узбекистані» від 12.06.2015 наступне: «Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун зустрівся у столиці Узбекистану Ташкенті з президентом країни Ісламом Карімовим, де сказав:« Неможливо досягти миру і розвитку без забезпечення прав людини ... ». Пан Гі Мун похвалив президента Іслама Карімова за його прихильність головуванню закону, але сказав, що написані закони повинні бути реалізовані в житті людей». Також Пан Гі Мун підкреслив, що ООН готова допомогти Узбекистану у справі захисту основних свобод.

Всі ці похвали Карімова і його влади, згадані вище, не викликають здивувань, адже це похвали слуги Америки. Відомо, що Генеральний секретар ООН діє згідно з наказами Америки і реалізовує її політику. Отже, його візит до Узбекистану відбувся для того, щоб привернути Узбекистан на бік Америки. Цим візитом він виправдовує режим Карімова і покриває всі його злочини, які є порушенням так званих «прав людини», а також він цим візитом благословив перемогу Карімова на виборах. Америка не обмежилася покращенням іміджу тирана за допомогою візиту Пан Гі Муна до нього, але і ще відправила делегацію Федерального судового центру США. Повідомляє ІА «Узбекистан» від 04.06.2015, що члени американської делегації на чолі з директором Федерального судового центру Сполучених Штатів Америки Джеремі Фогелем у межах візиту в країну відвідали Ташкентський державний юридичний університет. На зустрічі гостям було подано докладну інформацію про реформи, які здійснюються у системі освіти та у судово-правовій сфері країни. Зокрема, мова йшла про послідовну діяльність з підготування висококваліфікованих юридичних кадрів, що відповідають сучасним вимогам.

Усе це було зроблено, щоб обілити та підняти імідж тирана, ніби він має закон і судову систему, а не безжальність, тиранію і жорстокість!

Привітання тирана Карімова Обамою теж не далеко пішло від вищеописаних дій: він вітав Карімова з перемогою на виборах на п'ятирічний термін (які Карімов виграв за допомогою фальсифікацій), що відбулися 29.03.2015, де конкуренти тирана на виборах у своїх кампаніях закликали голосувати за Карімова! Однак, незважаючи ні на що, ані Америка, ані ООН не критикували його за це, більше того, вони привітали його! І ще за місяць до виборів, у лютому 2015 року, Вашингтон погодився надіслати Узбекистану 300 бронемашин, ігноруючи історію тирана Карімова в застосуванні збройної сили проти народу Узбекистану ... Все це показує, що США і ООН не цікавить справедливість виборів, а те, що їх цікавить, - щоб ці вибори пройшли на їх користь, особливо - на користь інтересів Америки. Також це вказує на те, що Карімов є опорою Америки у регіоні, і тому вона робить все, щоб не упустити його з рук...

4. Але це не означає, що Америка не застрахована від втручання Росії в Узбекистан. Росія намагалася і намагається зміцнити відносини з Узбекистаном і залучити Карімова на свою сторону. Незважаючи на те, що Узбекистан у 2012 році вийшов з ОДКБ (Організація договору про колективну безпеку), він усе іще є членом ШОС (Шанхайська організація співпраці), в якій серйозний вплив має Росія. Нещодавно, 08.07.2015, відбувалися збори членів цієї організації, де Путін 10.07.2015 зустрівся з тираном Узбекистану Каримовим. На цій зустрічі обговорювалися питання розвитку двосторонніх відносин між країнами, і Путін запропонував Карімову відвідати Росію з офіційним візитом, зазначивши, що обидві країни в цьому році відзначають десятиліття договору між двома альянсами. Росія і Узбекистан є найбільш важливими партнерами у торговельно-економічній та інвестиційній сферах. І торговельний обмін між двома країнами збільшується. У 2014 році цей показник перевищив 6 млрд. $!

Варто відзначити, що президент Росії Володимир Путін відвідав Узбекистан в кінці минулого року і оголосив про списання 860 млн. доларів боргів Узбекистану. Не виключається, що це було кроком на шляху російських спроб, спрямованих на встановлення свого впливу в Узбекистані. Карімов сказав Путіну у ході цього візиту: «Росія завжди присутня в Центральній Азії, і її інтереси відіграють важливу роль у встановленні стабільності» («DPA» - Німецьке інформаційне агентство, 11.12.2014). Ці спроби Росії ясно видно для тих, хто спостерігає за подіями. Агентство «France-Presse» опублікувало новини про день виборів 29.03.2015: «Американська допомога Карімову безперервна, і Росія намагається знову повернути свій вплив у цій країні. Путін здійснив візит в грудні в Ташкент, намагаючись переконати Карімова вступити в Євразійський економічний союз, яким керує Москва, але Карімов відмовився, заявивши, що він хоче зберегти незалежність своєї країни від політичних блоків». Таким чином, Росія не здається у своїх спробах з повернення Карімова під свій контроль і працює для зміцнення зв'язків з ним, незважаючи на те, що вона знає про силу його стосунків з Америкою.

5. Не існує жодних сумнівів у тому, що Америка розуміє реальність цих політичних змагань між Росією та Узбекистаном, проте так само зрозуміло, що схильність Узбекистану до Америки - переважаюча і сильніша. І ми можемо сказати, що Америка задоволена і спокійна щодо сили свого впливу в Узбекистані, але в той самий час вона розуміє, що Росія не відмовиться легко від Узбекистану. А тому цілком імовірно, що послідовні відвідування офіційних осіб США Узбекистану відбуваються для підтримки тирана і поліпшення його іміджу, щоб потім дати Карімову підтримку і силу, ніби Америка каже йому: «Не бійся Росії, адже ми з тобою». Все це робиться для продовження посилення свого впливу в Узбекистані та збереження його від будь-якої небезпеки і впливу з боку Росії.

По-друге: що стосується частини питання, пов'язаного з дочкою тирана і її зв'язків з Росією, а також того, що через цей зв'язок вона опинилася під домашнім арештом... Це навряд чи так, тому що її дії не говорять про те , що росіяни розраховують на неї у встановленні їх впливу в Узбекистані. Дії дочки тирана ближче до нерозсудливості і корупції, ніж до політики і влади, і цілком імовірно, що її дії були нерозумні та корупційні, що змусило її батька застосувати до неї домашній арешт, побоюючись корупції в його правлінні. Наприклад, її фінансові афери охопили Узбекистан, Європу і Америку, її злочини і скандали поширилися, як лісова пожежа. Агентство «France-Presse» повідомляє у новинах, які ми процитували вище, під час висвітлення виборів у 2015 році: «Було розпочато розслідування з причини її відношення до злочинних груп і бізнесменів з середовища її партнерів». Також це агентство підкреслює: «Деякі спостерігачі кажуть, що Карімова переоцінила свій авторитет, але невідомо, чи віддалив  президент її навмисно, або це сталося з його боку неохоче. Але він порахував, що позиція його дочки може підірвати стабільність його режиму, а інтереси свого режиму він ставить на перший план». Також агентство підкреслило, що «її звинуватила в корупції велика кількість європейських судових органів, заявляючи про викрадення 300 млн. доларів у шведської телекомунікаційної компанії «TeliaSonera», що працює в Центральній Азії». Крім того, прес-секретар міністерства юстиції і поліції Швейцарії не підтвердив розмір суми заморожених активів, але повідомив, що вона менше, ніж $ 640 000 000, згаданих у газетній публікації.

Одним словом, дочка цього тирана загрузла в корупції, і навряд чи її домашній арешт стався через те, що вона має зв'язок з Росією. Її корумпованість і скандали навколо неї злякали батька-тирана через те, що це може призвести до падіння його трону, і він вирішив посадити її під домашній арешт на термін його життя в якості президента!

У завершення, ми вважаємо, що Америку та інші західні країни, які на словах охороняють права людини, не цікавлять порушення режимом Карімова цих прав у найжахливішій формі. Їх не цікавлять усі ці правила демократії, які вони так само захищають лише на словах, - їх цікавлять тільки їх власні інтереси. Америка працює, щоб тісно зв'язатися з цим режимом, вона робить все, щоб цей зв'язок був непохитною і щоб Узбекистан не перейшов в зону впливу Росії, яка не втрачає надії і продовжує свої спроби знову привернути Узбекистан на свою сторону...

Народ Узбекистану тримається за свою релігію, Іслам, та їх зв'язок з Ісламом непохитний, на нього не вплинули несправедливості колишніх комуністів і їх насильство. Їх стійкість в релігії не похитнули і колишні прихильники комунізму, які перевдяглися у вбрання світськості та лібералізму. Узбекистан багатий на чоловіків, яких не відволікають загрози або торгівля від поминання Аллаха. Він багатий на мужів, які вірні заповіту, який вони уклали з Аллахом. Серед них є такі, які вже виконали свої зобов'язання (або померли), і такі, які ще чекають, але ніяк не зраджують своєму заповіту. Мужі, які невпинно закликають до Ісламу, серйозні і сильні духом, вони вдень і вночі працюють для відновлення ісламського способу життя у праведній державі Халіфат. Не ослабить їх пригноблення тирана Узбекистану і його вбивства, але, дасть Аллах, вже не довго залишилося чекати на той час, коли мусульмани зламають хребет цьому тирану, його помічникам і його панам-колонізаторам. І тоді знову зацвітуть Бухара, Термез і Самарканд, і проллється світло Халіфату в Узбекистані, в Центральній Азії і в усіх інших мусульманських країнах:

وَيَوْمَئِذٍ يَفْرَحُ الْمُؤْمِنُونَ ٤ بِنَصْرِ اللَّهِ يَنْصُرُ مَنْ يَشَاءُ وَهُوَ الْعَزِيزُ الرَّحِيمُ ٥

«Того дня віруючі зрадіють допомозі Аллаха. Він допомагає, кому забажає. Він - Могутній, Милосердний»(30:4,5).

22 Зуль-Када 1436
06.09.2015