Політична ситуація у Гамбії

І лише відбуваються зміни відносно цих проблем, як через день або два Хізб видає свій аналіз. Проте відносно ситуації у Гамбії, яка залишається напруженою ось вже два місяці, Хізб нічого не видав досі. Ми сподіваємось, що ви проясните те, що відбувається. Чому міжнародна спільнота та регіональна організація «ЕКСЗАД»1 встали на бік новообраного президента Адами Берроу? Чому вони спричиняють сильний тиск на колишнього президента, щоб останній подав у відставку? Чи мають вихід Гамбії із МКС2 або перейменування себе в «ісламську республіку» відношення до наявної кризи, особливо, якщо врахувати, що новий президент на прес-конференції 28 січня 2017 року у столиці Банжулє заявив, що «його країна дотримає свою обіцянку та покине МКС, як це запланував колишній президент Яйя Джаммє»,як і заявив про свою рішучість змінити назву «Ісламська Республіка Гамбія» на просту назву «Республіка Гамбія» у межах конституційних реформ (див. «Аль-Джазира» за 29.01.2017)?

Відповідь: Хізб ут-Тахрірє політичною партією, ідеологією якої є Іслам. І усі проблеми мусульман є проблемою цієї партії, яка бере їх до уваги за пріоритетом. І тому видання аналізу відносно однієї проблеми та відстрочування аналізу відносно іншої проблеми не означає, що Хізб не цікавиться цією проблемою і не піклується про неї. Сподіваюсь, мені вдалось внести ясність з цього питання. Свідченням вищесказаному слугує багаторічний шлях прихильності Хізба своїй ідеї та методу. Нехай допоможе нам усім Аллах.

Далі я постараюсь відповісти на Ваше питання, нехай допоможе мені у цьому Аллах:

Для повної ясності відповіді необхідно пролити світло на політичну ситуацію у Гамбії з миті прийняття цієї країни Ісламу і до геополітичної схватки навколо неї.

1. Гамбія є ісламською країною, жителі якої прийняли Іслам і складають зараз біля 95% населення країни, яке не перевищує двох мільйонів. Гамбія була колонізована Британською імперією. Потім, у 1965 році, британці надали їй незалежність у межах Спільноти Націй3 та ствердили Дауду Джавару у якості прем’єр-міністра країни при конституційній монархії, який у 1970 році став першим президентом після проголошення країни республікою. Причиною тому послужила американська атака на африканські країни, які були колоніями європейських країн, зокрема — на країни з конституційною монархією. Подібний хід Британія здійснила і у відношенні Лівії на тлі активізації Америкою своїх нападок на цю країну в епоху правління монархів, коли британці спонукали самозакоханого двадцятишестирічного офіцера Каддафі у 1969 році здійснити майже безкровний переворот проти свого ж агента короля та проголосити республіку, щоб запобігти активним спробам Америки скинути монархію у Лівії. Таким чином, Британію не хвилює змінення форми системи правління ; їй важливо, щоб зміст залишався колишнім, тобто стояв на стражі британського впливу та колоній.

2. Наприкінці минулого сторіччя Гамбія опинилась під зростаючими американськими нападками та тисками. У відповідь на це британці привели двадцятидев’ятирічного самозакоханого офіцера Яйя Джаммє та спонукали його до скоєння безкровного перевороту 22.07.1994 проти першого президента країни, англійського агента Дауди Джавари, який правив країною біля 30 років, щоб зберегти британський вплив у країні. У період правління Каддафі Лівія обучала солдат Гамбії. Таким чином, Британія використала свого агента Каддафі, щоб захистити своїх агентів в Африці. І подібно тому, як Каддафі використав визвольні формулювання у поєднанні з деякими ісламськими термінами та арабськими гаслами проти колоніалізму, хоча сам був виконавцем британських планів і був далекий від втілення Ісламу, таких же заходів вжив і Яйя Джаммє. Так,у 2013 році він об’явив про вихід Гамбії із британської спільноти «ЕКСЗАД», об’явивши про те, що дана співпраця — лише «закріплення неоколоніалізму», що вона ґрунтується на нав’язуванні західної гегемонії усім країнам, що розвиваються. Він відмінив англійську мову у якості офіційної державної мови та визначив арабську мову єдиною офіційною мовою країни. У своїй промові Яйя говорив: «Протягом 300 років британський колоніалізм вчив нас лише одному, щоб ми знали напам’ять британський гімн «Боже, бережи королеву»». У 2015 році Яйя Джаммє проголосив свою країну Ісламською Республікою Гамбією. В інтерв’ю державному телерадіомовленню 12 грудня 2015 року він заявив: «Беручи до уваги ідентичність та релігійні цінності місцевого населення, з сьогоднішнього дня Гамбія — ісламська держава, адже переважну більшість населення країни складають мусульмани, які зможуть покінчити з колоніальними пережитками минулого (коли конституція декларувала світську систему, нав’язану англійськими колонізаторами країні, яка знаходилась під колоніальним ярмом протягом сотень років)». Таким чином, Гамбія отримала нову назву — Ісламська Республіка Гамбія, хоча, по суті, у ній нічого не змінилось, за винятком назви. Фактичного втілення Ісламу там як не було, так і нема, як у сусідній Мавританії, яка називає себе Ісламською Республікою Мавританія, але втілювати Іслам навіть не збирається, слідуючи диктовкам європейського колонізатора. Усі дії Яйя Джаммє були скеровані на спробу утвердити свою владу та підвищити свій рейтинг народної підтримки на тлі критики його правління та спроб Америки скинути його. І явним підтвердженням тому, що народ Гамбії любить Іслам, є те, що місцеве населення відмовилось відправляти своїх дітей в англійські навчальні заклади на тій підставі, що вони європеїзують молоде покоління, прищеплюючи йому прозахідну ідентичність, а також вони вимагали, щоб у школах у навчальну програму ввели предмет ісламського виховання і проводили навчання на арабській мові. Незважаючи на усе це, британський вплив залишився непорушним. Англійці тримали країну під контролем, або напряму, або за лаштунками — за допомогою своїх агентів у країні. Проте Британія не змогла заручитись підтримкою народу шляхом надання країні назви «ісламська республіка», оскільки проголошення Гамбії ісламською республікою не змінило суті країни та не привело до втілення Ісламу, а швидше, було скеровано на захист рейтингу проанглійського агента перед тисками з боку США.

3. У ніч на вівторок 30 грудня 2014 року стався невдалий переворот проти Яйя Джаммє. Озброєні люди напали на президентський палац у столиці Гамбії Банжулє, коли президент знаходився у закордонному відрядженні. За цією спробою стояла Америка, оскільки організатором та спонсором цього невдалого перевороту, як з’ясувалось пізніше, є американець Черно Нджіє (ChernoNjie) із Техасу разом з трьома іншими американцями — вихідцями із Гамбії. Згодом американський суд виніс у відношенні цих чотирьох організаторів перевороту легкі покарання у виді тюремного ув’язнення на один рік, оскільки за словами прокурора Ендрю Люгерса, «ці четверо чоловіків порушили діючі закони по захисту зовнішньої політики нашої країни та усіх американців, як всередині, так і за межами США» (див. «Reuters» за 13.05.2016). Американський Держдепартамент засудив дії цих американців — вихідців із Гамбії, які організували переворот, нібито він не знав про те, що відбувається, хоча, як заявили адвокати змовників, якщо б переворот виявився успішним, уряд США поставився б до його учасників зовсім інакше: не як до злочинців, а як до героїв.

4. Таким чином, американські атаки на європейський вплив, у т.ч. — британський, підсилюються у країнах Західної Африки, як і в інших регіонах континенту. Приводом для цього є чорний список порушень в області прав людини у тій або іншій країні, хоча усі ці країни не надають ніякого значення правам людини! Під цим приводом Америка почала спричиняти тиск на Яйя Джаммє у Гамбії, щоб змінити його та ствердити свій вплив замість британського впливу. Американські нападки настільки усілись, що вимусили Європу акомпанувати їм, щоб закрити шлях Америці. Так, Європейський Союз тимчасово призупинив свою допомогу Гамбії під тим же приводом — «погані дані про права людини». Британія хотіла змінити одного агента на іншого, щоб позбавити Америку усіх важелів впливу, адже усе це відбувалось від імені демократії, яка є інструментарієм, що використовується західними державами у витісненні один одного або у якості приводу для втручання. Варто відзначити, що, згідно конституції Гамбії, президентські вибори повинні проходити кожні п’ять років, і що Дауда Джавара завжди перемагав на виборах; аналогічно ситуація обстоїть з Народною прогресивною партією (НПП) (лідер — Дауда Джавара), яка панувала на політичній арені Гамбії. Це означає, що політична еліта Гамбії є про англійською. Ситуація не змінювалась за весь двадцятидвохрічний період правління Яйя Джаммє, гав на виборах. Проте наприкінці минулого року (02.12.2016) відбулись президентські вибори, які завершились перемогою опозиціонера Адами Берроу, який працював у Лондоні з однією громадянкою Британії завідувачем по безпеці її торгових об’єктів, а потім повернувся у свою країну Гамбію у 2006 році та організував будівельну кампанію, якою він керує по сьогодні. З самого початку і до самого кінця він пов’язаний з Британією.

5. Спочатку Яйя Джаммє публічно визнав свою поразку по громадському телебаченню, заявивши: «Жителі Гамбії вирішили, щоб я пішов у відставку, і віддали свої голоси іншому кандидату, щоб він керував країною». Також у телефонній розмові Джаммє привітав свого опонента, сказавши: «Ти — обраний президент Гамбії. Я бажаю тобі успіхів та вдачі». Проте, після того як ЦВК об’явила про зменшення відриву між претендентами від 60 тисяч до менш ніж 20 тисяч людей, а також про те, що деякі виборці не змогли взяти участь у виборах і що раніше заявлена інформація стосовно результатів вибору є недостовірною, Джаммє сказав: «Після ретельного вивчення рекомендую провести нові, прозорі вибори, які буде проводити богобоязлива та незалежна виборча комісія, яка не підкоряється закордонним диктовкам», — нібито існувала деяка негласна угода, що він передасть свій пост президента новому агенту, проте Джаммє вирішив, що йому вдасться впевнити Британію дати йому можливість і надалі керувати країною у подальші роки. Тим не менш, європейці, зокрема — британці, вважали, що подальше його правління є неможливим через страх перед нападками Америки, яка із шкіри геть лізе, щоб відняти Гамбію у британців, особливо, якщо врахувати, що Марк Тонер, офіційний представник Держдепу США, заявив журналістам: «Ця дія (відмова Джаммє визнати результати виборів) є ганебним та неприпустимим. Воно підриває довіру народу Гамбії та надійний процес виборів, а також є спробою не легітимно залишитись при владі», —а це слугує сильним приводом для американського втручання. З цієї причини Британія не погодилась з подальшим перебуванням Джаммє при владі і вирішила це питання прийняттям країнами Економічної спільноти західноафриканських держав (ЕКСЗАД) резолюції про необхідність втручання у гамбійську кризу,а ця спільнота, як відомо, є про європейською організацією, зокрема — маріонеткою Британії та Франції, які мають вплив у цьому регіоні. 19 січня 2017 року озброєні сили Сенегалу, непостійного члена Ради Безпеки ООН, увійшли на територію Гамбії для забезпечення передачі влади обраному президенту. І Америка не змогла чинити цьому опір, незважаючи на те, що вона керує опозицією проти Яйя Джаммє та шукає будь-який спосіб, щоб втрутитись. І о четвер 19 січня 2017 року Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію на підтримку передачі влади у Гамбії обраному президенту країни Адаме Берроу, приведеному до присяги у столиці Сенегалу Дакарі. У резолюції засуджується небажання діючого голови держави Яйя Джаммє покинути свій пост і виражається «повна підтримка» зусиллям Економічної спільноти держав Західної Африки (ЕКСЗАД), націленим на а «повагу волі народу Гамбії». Таким чином, сторони геополітичної схватки вдалися до політичних трюків,а у випадку, якщо вони зазнають поразки, то у хід підуть військові дії.

6. Таким чином, питання було вирішено. Переможець президентських виборів у Гамбії Берроу приніс 15 грудня 2016 року присягу у посольстві своєї країни у Сенегалі. Більшість країн Західної Африки об’явило про готовність до військового вторгнення у Гамбію у випадку, якщо дипломатичним шляхом не вдасться впевнити колишнього президента країни Джамме піти у відставку по спливанню його мандату. Зокрема, до вводу своїх військ готові Нігерія, Сенегал та Гана. «Якщо не вдасться знайти політичне рішення, то нам доведеться втрутитись», — повідомив офіційний представник сенегальської армії. Країни Західної Африки дали Яйя Джаммє шанс піти у відставку та покинути країну до полудня 20 січня 2017 року. Лідери цих країн приїхали у столицю Гамбії, щоб надати Яйя Джаммє останній шанс мирно передати владу, перш ніж він буде скинутий регіональними військовими силами, які вже фактично знаходились у країні. Окрім цього, 20 січня 2017 року керівництво озброєних сил Гамбії визнало нового президента Адаму Берроу у якості верховного головнокомандуючого і заявило про те, що не буде чинити опір військам регіональної сили, націленим на скинення президента Яйя Джаммє, строк правління якого сплинув. А 21 січня 2017 року Яйя Джамме був вимушений прийняти рішення піти у відставку та покинути країну, розуміючи, що не залишилось більше сил, які захищали б його — ані всередині країни,ані за її межами. Потім ООН разом з Африканським Союзом та Економічною спільнотою західноафриканських держав об’явили про припинення військової операції у Гамбії і дали Яйя Джаммє, який програв вибори, право повернутися у свою країну після того, як він об’явив про свій ухід з посади президента та покинув Гамбію. «Уряд Екваторіальної Гвінеї надав притулок колишньому президенту Гамбії Яйя Джаммє,— про це заявив офіційний представник уряду Екваторіальної Гвінеї 24 січня 2017 року, при цьому він зазначив,— Такий крок був здійснений для того, щоб уникнути будь-якого озброєного протистояння у Гамбії» (див. «AFP»за 25.01.2017). Так закінчилась політична криза, яка тривала шість тижнів, і так дали забути про правління Яйя Джаммє, яке тривало 22 роки, шляхом заміни його на нового проанглійського агента, який буде також стояти на сторожі європейського впливу.

7. Як висновок, причиною змінення, яке відбулось у Гамбії,, не є вихід Яйя Джаммє із Міжнародного кримінального суду. У світі немало країн, які не входять до Міжнародного кримінального суду, включаючи Америку. Як і не є причиною цього той факт, що Яйя Джаммє проголосив Гамбію «ісламською республікою». У світі є країни, які себе так називають. І європейців лякає не беззмістовна назва, а швидше, дещо інше, а саме — втілення Ісламу в істинній Ісламській Державі. А тому зміну, що відбулась, треба розглядати під кутом геополітичної боротьби. Америка переслідує європейців у їх африканських колоніях та використовує будь-який шанс, щоб ствердити свій вплив. Америка вбачила у правлінні Яйя Джаммє у Гамбії слушну нагоду для того, щоб втрутитись туди під приводом порушення прав людини. Відчувши небезпеку, Європа, а точніше — Британія, іде на упередження та вирішує «осідлати хвилю» за допомогою заміни старого агента на нового, щоб перейти Америці дорогу та захистити британський вплив у Гамбії на довгі роки.

Жителі Гамбії, як і решта мусульман, з нетерпінням жадають ісламського правління та чекають на того, хто звільнить їх ярма колоніалізму та безбожного правління. І ця відповідальність кладеться на кожного мусульманина, який має сили нести заклик по шляху Посланця Аллаха ﷺ і його праведних сподвижників (р.а.). Адже лише цим шляхом можна буде встановити Праведний Халіфат, який своїм правосуддям забезпечить благополучне життя кожній чесній людині та зупинить кожного злочинця.

وَيَوْمَئِذٍ يَفْرَحُ الْمُؤْمِنُونَ بِنَصْرِ اللَّهِ ۚ يَنصُرُ مَن يَشَاءُ ۖ وَهُوَ الْعَزِيزُ الرَّحِيمُ

«Того дня віруючі зрадіють допомозі Аллаха. Він допомагає, кому забажає. Він — Могутній, Милосердний» (30:4,5).

3 Джумада аль-уля 1438 р.х.
31.01.2017 р.