Останні події навколо кіпрського питання

Відповіді на питання
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Питання: В п’ятницю  20.01.2017 завершилися переговори з кіпрського питання, які почалися 18.01.2017... Ці переговори продовжуються з 2013 р., але пізніше, в жовтні 2014 р., вони призупинилися... 

І в травні 2015 р. вони знову почалися, а потім перервалися до кінця 2016 р… Потім, 09.01.2017, вони були відновлені в Женеві для об’єднання Кіпру при участі лідера турків-кіпріотів Мустафи Акинджи і лідера грецького Кіпру Нікоса Анастасіадіса. Пізніше до переговорів приєдналося три країни-гаранта безпеки Кіпру: Туреччина, Греція і Британія (поряд  з Європейським Союзом)... Що нового відбулося у питанні Кіпру, щоб відновляти його так активно?  І яке можна очікувати вирішення кіпрського питання? Нехай Аллах винагородить Вас. 

Відповідь:  щоб відповісти на ці питання, ми розглянемо дану тему з різних сторін: місцевих, регіональних і міжнародних. Пізніше ми розглянемо сторони, які втручаються, як на місцевому рівні, так і на регіональному і міжнародному... Після цього стануть зрозумілими останні події, що викликали цю активність, а потім ми знайдемо очікуване вирішення для цього питання, з волі Аллаха. 

По-перше, місцева сторона:

Закулісна сторона кіпрської кризи на місцевому рівні являє собою боротьбу за владу між турками-кіпріотами (мусульманами) та греками-кіпріотами. Для того, щоб взяти владу в свої руки і вигнати турків-мусульман з державного апарату, націоналісти з числа греків-кіпріотів розробили план, який в свій час був відомий як «план Акрітас» 1963 р., який вимагав зміщення турків зі всіх державних посад в рамках підготовки до союзу з Грецією. Почався процес кривавої помсти греків по відношенню до мусульман. Греки-кіпріоти вели політику масових вбивств, вигнань  і відібрання майна мусульман з ціллю об’єднання з Грецією, але і Британія не стояла далеко від цього. Варто відмітити, що Британія де-факто була правителем острову в той час і володіла двома військовими базами там; вона надала незалежність острову в 1960 р. при умові, що греки-кіпріоти відмовляться від ідеї возз’єднання з Грецією, яка зветься «енозис», натомість Турки відмовляться від ідеї об’єднання з Туреччиною, яка мала назву «поділ» (тобто поділ грецької і турецької частин Кіпру для об’єднання другої з Туреччиною). І з приходом 1967 р. почався фактичний поділ острову і ворожнеча між греками-кіпріотами і турками-кіпріотами (мусульманами).

По-друге, регіональна сторона: 

Греція стояла за греками-кіпріотами, підтримуючи їх, планувала приєднати острів до себе. В свою чергу, Туреччина підтримувала мусульман-турків, і обидві країни були регіональними силами, які вели Кіпр до роз’єднання. І 15.07.1974 грецька хунта «чорних полковників» за допомоги Америки підтримала військовий переворот на Кіпрі, щоб путчисти змогли вирішити питання приєднання острову до Греції, і передбачалося, що після цього почнеться фактичне приєднання Кіпру до Греції, якщо б через 5 днів турецька армія не втрутилася в кіпрський переворот і не вторглася б в північний Кіпр за допомоги Англії. Потім турецька армія стала об’єднувати найбільші, деколи ізольовані притулки мусульман-турків в одну безперервну географічну область, площа якої дорівнює 3335 квадратних кілометри, тобто одна третина території острову. Однак чисельність населення на цій території складала 210 тисяч чоловік, тобто п’яту частину населення острову. Ці дві сили – Туреччина і Греція – являються регіональними силами, які впливають на Кіпр. Однак еврейське утворення також має на нього вплив, але він є прихованим і стосується сфери безпеки і економіки, особливо – газових угод. 

По-третє, міжнародна сторона:

Британія офіційно анексувала Кіпр в 1914 р., під час Першої світової війни і до недавнього часу вона була найвпливовішою міжнародною силою на острові.  Надавши незалежність Кіпру в 1960 р., Британія офіційно, у відповідності з угодами, залишається єдиною міжнародною силою, яка контролює ситуацію на Кіпрі, і це відбулося після того, як в 1955 р. вона втягнула дві регіональні сили – Туреччину і Грецію – в проблему Кіпру в якості домінуючих в ньому сил. Через приєднання цих регіональних сил Британія хотіла завадити Америці скористатися своїм впливом в Греції і приєднати Кіпр до неї. Використавши турецьку «палку», лояльну до себе, Британія «вставила її в колеса» Греції, і вона продовжувала зберігати дві свої військові бази на Кіпрі, які вважаються найбільшими британськими військовими базами в світі, оскільки на їхній території знаходиться 24 тисячі військовослужбовців та великі військово-повітряні і військовоморські сили. І саме ці бази сьогодні являються основним зразком британської колонізації. Звідти Британія вела свої атаки на Єгипет в Суецькій війні в 1956 р., звідти вона своїми літаками надавала підтримку єврейському утворенню у війні 1967 р., звідти Британія на стороні Америки вторгалася в Ірак в період з 1991 по 2003 р.р. і звідти вона слідкує за регіоном і контролює його. А тому безпека Кіпру на сьогоднішній день  залежить від безпеки Британії. Також Британія в економічному плані використовує Кіпр як «податкове укриття» (офшор), щоб залучити фінанси можновладців фінанси компаній, які втікають від податкових законів, і фінанси мафії (зокрема – російської мафії). Через це все острову Кіпр в англічан відведено особливе місце.  Так Британія своєю хитрістю змогла завадити всім спробам втручання США, що проводилися з ціллю «успадкування» від неї цієї важливої колонії. Греція була козирною картою Америки для отримання доступу на Кіпр, але Британія змогла переграти її через Туреччину і через своїх агентів на Кіпрі. Можна сказати, що кіпрське питання на міжнародному рівні протягом декількох останніх десятиліть було питанням гарячого конфлікту між послідовниками США і послідовниками Британії. Америка тільки і думала про те, щоб вивести військові бази Британії з Кіпру і зайняти її місце, і вона використала ООН як засіб для досягнення своєї цілі. Але Британія своєю хитрістю змогла здолати всі американські перепони і досягла успіху в тому, щоб залишити Кіпр розділеним для того, щоб виправдати присутність своїх військових баз на цьому острові, і не дозволила планам Америки на Кіпрі здійснитися повністю... Потім Британія мало не остаточно досягнула своїх цілей у збереженні військових баз шляхом недавнього перевороту в Туреччині, організованого для створення в ній лояльної до себе політичної системи замість нинішньої системи, лояльної до Америки... Хоча дана спроба і не увінчалася успіхом, все ж вона була попереджувальним дзвоником для американської сторони щодо турецької системи, а потім – і впливу на кіпрське питання...

По-четверте, сторони, що втручаються:

1 — Впливові ісламські групи в регіоні

Сирійська революція була подібна найважчому питанню для політики США в регіоні, бо Америка не змогла усунути її небезпеку, не дивлячись на довгі роки, не дивлячись на її багаточисленні інструменти в лиці Ірану і його поплічників, Росії і її військової могутності, Туреччини, країн Персидської затоки та їхньої фінансової допомоги, Женеви і міжнародних делегатів. Америка усвідомлювала, що вона веде боротьбу в Сирії з Ісламом, і це було новим експериментом для американських політиків в таких масштабах, від яких в них почало сивіти волосся, як говориться в заявах Обами на прес-конференції 04.08.2016, яку він провів після зустрічі з Національною радою безпеки і представниками міністерства оборони: «Я цілком впевнений в тому, що основна частина сивого волосся на моїй голові з’явилася через зустрічі, які я провів з приводу Сирії...» («Россия сегодня», 05.08.2016). Америка і Захід  сприйняли ісламські рухи в регіоні дуже серйозно, і досягнення мусульманами успіху в установленні Ісламської Держави стало для них проблемою. Також перебування турецької армії на Кіпрі в розмірі близько 30 тисяч солдат утворює для них загрозу, тому що вони серйозно відносяться до ісламських утворень, які працюють для  встановлення Ісламської Держави. Присутність турецької мусульманської армії на острові може бути для них вістрям направленого проти них багнета, оскільки вона зможе назад перетворити його в ісламську країну, як це було в епоху його завоювання халіфом Усманом (нехай Аллах буде ним задоволений)... І тому вони бачать необхідність виводу цієї армії з острову, для чого вони і ініціювали прискорення переговорів щодо Кіпру задля досягнення цієї мети. 

2 — Новий фактор, пов’язаний з ресурсами

Виявлення природного газу на узбережжі окупованої Палестини в 2009 р. і початок його використання єврейським утворенням в 2013 р., а потім – прагнення Греції, Туреччини і Кіпру до видобутку цього газу – все це стало новим приводом до кіпрської кризи і дало їй новий імпульс наступним чином:

А — Технічні дані виявлених газових родовищ на берегах східного Середземномор’я вказують на достатню кількість газу в них. Цього газу достатньо для диверсифікації імпорту газу в Європу так, що можна істотно знизити її залежність від російського газу. Президент Кіпру Нікос Анастасіадіс, міністр зв’язку і бізнесу, а також міністр сільськогосподарських ресурсів і навколишнього середовища Кіпру публічно заявляли з різних приводів, «що кіпрські запаси газу можуть дозволити Європі диверсифікувати його постачання, не залежачи від Росії» («NoonPost», 11.11.2014). «Влада Греції шукає запаси нафти і газу на родовищі «Левіафан» на південному сході Нікосії. Це родовище містить 1,7 мільярдів баррелів нафти і 122 мільярди кубічних футів природного газу. І у вигляді протидії Греції Анкара підписала угоду з турецьким кіпрським урядом про пошук родовищ нафти на північному узбережжі...», – «DotMsr», 27.04.2015.

Б — Греція і грецький Кіпр прагнуть в Європу, і при цьому вони охоплені серйозною економічною кризою, з якої вони хочуть вийти через постачання газу в Європу. Греція хоче стати транзитною країною для газу Кіпру і газу єврейського утворення. 

В — Але мрії Греції, Кіпру, а також Європи розвіює Туреччина, яка напряму перешкоджає розвідувальним роботам з видобування нафти і газу на узбережжі Кіпру. Не встигла початися греко-кіпріотська співпраця з єврейським утворенням з розвідки та освоєння нафти і газу у східній частині Середземного моря, як Туреччина виступила проти Греції і Кіпру в цій справі і стала посилювати свій морський контроль над узбережжям Кіпру. А також в якості прямої відповіді на подібні операції Туреччина уклала угоду з видобутку нафти і газу з турецькою частиною Кіпру не лише в їх акваторії, але і в південній акваторії, поблизу родовища «Афродіта». Туреччина почала погрожувати тим, що почне там буріння, що могло розпалити конфлікт між Туреччиною і Грецією. Вона бачить шлях для розвідки цього газу лише через вирішення кіпрського питання відповідно до американського проекту через переговори, і тільки тоді, після переговорів, Кіпр зможе почати розвідку і видобуток газу... Ця турецька позиція також підтверджується заявами президента Туреччини Ердогана про те, що «наполегливість влади грецького Кіпру вести розвідку нафти веде до розрушення переговорного процесу між кіпріотами...» («DotMsr», 27.04.2015). Тобто Туреччина хоче зв’язати питання розвідки і видобутку нафти з питанням остаточного вирішення кіпрського питання, тобто підштовхнути сторони до вирішення конфлікту, особливо в останній час, коли цікавість до розвідки нафти виросла... Все це пришвидшує переговори для досягнення рішення, яке зробило б можливою розвідку нафти без суперечок. 

По-п’яте, з вищесказаного розуміємо фактори, що привели до кіпрських переговорів, але вже в більш сильній і поспішній формі. Ось ці фактори:

1 — Спроба військового перевороту в Туреччині

Слідом за загрозами американському впливу в Туреччині після спроби перевороту в регіоні президент США Обама 16.07.2016 провів екстрене засідання Ради національної безпеки, що свідчить про велике значення, яке надається Америкою свому впливу в Туреччині, оскільки Туреччина має широкий вплив на тих, хто розташований навколо неї. Після провалу військового перевороту президент Ердоган оголосив про введення надзвичайного стану в країні і почав очищати армію і країну від послідовників Англії, і все це продовжується до цих пір. Після таких чисток позиція Англії в Туреччині ослабла, і Англія втратила управління армією в ній, адже саме цього впливу побоювалася Америка, саме через нього вона не могла протистояти Англії на Кіпрі... Таким чином, американський спосіб вирішення кіпрського питання у відповідності з її планами (зокрема – з планом Кофі Аннана для обєднання Кіпру) став реалізовуватися швидше після переслідування Ердоганом прибічників Англії в турецькій армії, які перешкоджали американському вирішенню на Кіпрі і допомагали Британії зберегти її бази там. І кожний раз, як посилювались переслідування проанглійських військових в Туреччині, переговори для Америки ставали все більш реальними. 

2 — Ісламські групи в регіоні

Як ми сказали раніше, Америка і Захід сприйняли ісламські групи, які працюють для встановлення Ісламської держави, дуже серйозно. Присутність турецької мусульманської армії на острові буде для них вістрям, спрямованого проти них багнета, оскільки вона зможе назад перетворити його в ісламську країну, як це було в Фепоху його завоювання халіфом Усманом (нехай Аллах буде ним задоволений)... А тому вони бачать необхідність виводу цієї армії з острову, і тому вони ініціювали прискорення переговорів стосовно Кіпру для досягнення цієї цілі...

3 — Новий фактор, пов’язаний з ресурсами

Погляд на зростаючий новий фактор показує, що він являється економічно впливовим фактором для прискорення вирішення кіпрської кризи... Окрім цього, інтереси всіх сторін кіпрської кризи вимагають знаходження для неї вирішення, а також узгодження морської економічної зони і лінії транспортування газу, після чого вони вимагають як можна швидше приступити до більш серйозних переговорів...

По-шосте, під впливом цих факторів сторони активно приступили в кінці минулого року і з  настанням 2017 р. до наступного:

А — Перший раунд кіпрських переговорів пройшов в швейцарському місті Мон-Пелерін 07.11.2016. Другий раунд переговорів пройшов у тому ж місті і в той же місяць 2016 р. Жоден раунд не приніс ніяких результатів. 

Б — Третій раунд кіпрських переговорів з пошуку політичного рішення на острові пройшов в швейцарському місті Женева 9 січня під егідою ООН. Переговори були зосереджені на шести пунктах: економічна проблема Кіпру, Європейський союз, власність, імміграція, розподіл влади, землі, безпека і гарантії.

В — 10.01.2017 пройшла нова зустріч з кіпрського питання в Женеві. Вона проходила на високому дипломатичному рівні  в присутності президента турецько-кіпрської республіки Мустафи Акинджи і глави грецької республіки Кіпр Нікоса Анастасіадіса... 

Г — В Женеві в штаб-квартирі ООН 12.01.2017 пройшли переговори між лідером турків-кіпріотів Мустафою Акинджи і лідером греків-кіпріотів Нікосом Анастасіадісом. Спеціальний посланець ООН на Кіпрі Еспен Барт Ейде сказав: «у нас були конструктивні діалоги протягом трьох останніх днів», – додавши, що була вирішена велика кількість проблем, які залишалися невирішеними тривалий час, і що «прогрес став здійснюватися швидше».

Д — Президент Кіпру, в свою чергу, заявив на прес-конференції в п’ятницю, що політичний діалог вперше досягнув серйозного прогресу, оскільки він дійсно стосувався істотних питань («Россия сегодня», 13.01.2017).

Е — Потім пройшли два раунди переговорів 18–20.01.2017, і після цього було випущено остаточний звіт, в якому говориться:

«…Спеціальний посланець ООН Еспен Барт Ейде сказав, що робочі групи закінчили свої справи і що вони успішно обговорили тему, яка стосується гарантій. Також повідомляється, що робочі групи обговорили безпеку і гарантії у всіх їхніх видах... Можна сказати, що теми, які стосуються безпеки і гарантій, були представлені як технічні підготовчі справи для наступного етапу після чотирьох зустрічей, які тривали два дні... Варто відмітити, що сторони домовилися провести зустріч на вищому рівні, і вони (сторони) будуть представлені на наступному етапі, що означає, що третій раунд женевських переговорів буде продовжуватися на самміті і що в них будуть брати участь прем’єр-міністри п’яти країн. Очікується, що президент північного Кіпру Мустафа Акинджи і президент грецької частини Нікос Анастасіадіс обговорять теми, пов’язані з політичним засіданням п’ятисторонньої конференції на зустрічі, яка відбудеться 26 січня в Нікосії... Кіпрські переговори будуть охоплювати шість головних тем: економіка, Європейський Союз, власність, управління і розподіл влади, землі, безпека і гарантії...» («TRT арабський», 20.01.2017).

По-сьоме:

Що стосується очікуваного рішення, до якого прагнуть Америка і лояльна до неї турецька система, то, ймовірніше за все, в якості першого кроку воно буде в формі федеративної держави. І ця держава через ООН і за допомогою Америки спробує усунути військові бази Британії на Кіпрі, оскільки це являється основною ціллю серії кіпрських переговорів, які фактично почалися на початку цього року. Це рішення потребує відміни держав-гарантів: Британії, Туреччини і Греції, з чого і витікає вивід турецької і грецької армії, але, звичайно ж, найосновніше – це вивід британських військових баз. Але є деякі перешкоди для цього рішення, практичні і ефективні, які нелегко буде подолати за короткий проміжок часу, і другорядні незначні перешкоди, які призначені для певних цілей, які можна буде подолати пізніше. 

● Що стосується основних і ефективних перешкод, то це – вивід британських військових баз (Акротірі і Декелія) з острову. База Акротірі розташована на південному заході Кіпру, а база Декелія розташована сході. Ці бази являються дуже важливими для Британії, і вона не пошкодує сил для того, щоб відмінити це рішення. Можливо, вона спробує відстрочити це рішення або перешкодить йому всілякими хитрими способами – наприклад, вона може погодитися з американським рішенням за тої умови, що її бази залишаться на місці. Вона, без сумніву, усвідомлює складність того, щоб Америка погодилася з цим, особливо тоді, коли Британія втратила більшу частину своїх інструментів впливу всередині Туреччини, а пізніше – і на Кіпрі слідом за недавніми чистками, які провів Ердоган в армії та інших державних органах Туреччини. 

● Що стосується інших перешкод, то це – вивід турецької армії з Кіпру, оскільки американське рішення вимагає цього виводу в якості попереднього кроку для того, щоб поставити Британію в незручне становище. І це відбувається тому, що в новій кіпрській державі не можуть знаходитися сили, що не є частиною цієї держави.  Британські бази на практиці знаходяться поза владою кіпрської держави, і різні джерела говорять про те, що Кіпр складається з чотирьох регіонів: північного Кіпру, нейтральної зони (посередині острову), південного Кіпру і двох британських баз. Британія на даний момент хоче, щоб становище і далі залишалося таким напруженим і розділеним, щоб воно виправдовувало знаходження її баз на місці. А тому створення єдиної або федеративної держави на Кіпрі в якості американського рішення – це попередній крок для виводу військових баз.  Звідси і витікають всі заяви про відміну держав-гарантів, а пізніше – і їхнього впливу; це – помітні заяви, зроблені на початку цього року. Глава Кіпру Нікос Анастасіадіс заявив: «Необхідно вивести турецькі сили з Кіпру для досягнення рішення, яке покладе кінець рокам розділу на острові». Анастасіадіс сказав журналістам в Женеві: «Ми повинні домовитися про виведення турецької армії, чисельність якої на острові складає майже 30 тисяч солдат» («BBC», 13.01.2017). Ердоган же у відповідь на ці слова після п’ятничної молитви 13 січня сказав: «Греція не повинна очікувати рішення для кіпрського питання без турецької ролі як держави-гаранта. Туреччина залишиться на Кіпрі. Ймовірність евакуації турецьких військових з Кіпру ніде взагалі не згадується» («Россия сегодня», 13.01.2017). Але ця турецька позиція не є правдивою. Це – всього лиш незгода з даною пропозицією. Наступні же заяви Ердогана в той же день анулюють попередні, бо «Рейтер» цитує його слова, сказані в той же день; Ердоган тоді сказав: «Вивід турецького війська повністю неможливий. І ми вже це обговорювали.

Якщо розглядати це питання, то обидві сторони повинні виводити війська звідти». Греція має там батальйон з 1100 військовослужбовців. Ердоган 13.01.2017 також сказав, що є план для того, щоб Туреччина залишила 650 своїх військовослужбовців на острові, а Греція – 950 військовослужбовців після врегулювання конфлікту, а це означає, що він згідний з виводом війська в такому нерівнозначному співвідношенні. Це підтверджують слова глави турків-кіпріотів,  які цитує «Рейтер» в той же день; 13.01.2017 глава турків-кіпріотів Мустафа Акинджи сказав: «Не повинно бути ніяких заборон в переговорах, що проводяться ООН для об'єднання Кіпру». Він також додав: «Якщо ми скажемо, що ці питання заборонні, що ми не можемо навіть обговорювати їх і що все повинно залишатися так, як є, то це не приведе до успіху». І тому ці заяви по суті не являються реальними, вони були зроблені лише для створення певної атмосфери на переговорах, яка дозволить вивчати тему виведення військових контингентів і військових баз з Кіпру. 

На закінчення: переговори, які ведуться цього разу, – набагато серйозніші, ніж в попередні рази. Америка бажає створити федеративне положення на острові, яке приведе до відібрання військових баз в Британії... Що стосується самої Британії, то вона хоче того, щоб положення залишалося таким, щоб її військові бази так і залишилися на острові. І будь-яке рішення немає для неї значення, якщо її бази далі будуть знаходитися на острові. 

По-восьме:

Що стосується правильного рішення, яке велить Іслам для вирішення кіпрського питання, то необхідно весь Кіпр приєднати до Туреччини, оскільки Кіпр являється в своїй основі ісламською країною, і тому необхідно його воз'єднати з Туреччиною. Кіпр є ісламським островом, який був завойований мусульманами в епоху третього праведного халіфа Усмана. Хрестоносці окупували його під час перших хрестових походів, які вони вели проти ісламських країн, але мусульмани пізніше звільнили його і знову приєднали до ісламських країн. Кіпр знаходився під правлінням Османської держави, як і інші країни мусульман, тому що у них був Халіфат. Британці офіційно оголосили про своє захоплення острову Кіпр під час Першої світової війни і заявили про його приєднання до Британії. Це захоплення являється агресією і немає ніякого значення і ваги. Мусульмани в Туреччині та інших країнах вважають Кіпр частиною ісламських земель, і він має бути приєднаним до ісламської території... Таке правильне рішення для Кіпру, і він повинен бути приєднаним до своєї основи – ісламської країни. Він був завойований валієм Шаму Муавією ібн Абу Суфьяном після того, як халіф Усман (нехай Аллах буде ним задоволений) дозволив йому цей похід в 28 р.х. Це був перший морський похід мусульман, у якому брала участь група сподвижників Пророка ﷺ. Сред них були Абу Зарр, Убада ібн ас-Саміт разом зі своєю дружиною Умму Харам, Абу ад-Дарда і Шаддад ібн Авс (нехай Аллах буде ними задоволений). До цих пір могила благородної сподвижниці Умму Харам являється пам'яткою Кіпру, і його завоювання було великою поразкою для візантійської держави та її імператора, з одної сторони, а з іншої – це було початком епохи ісламського морського флоту, який ознаменувався тріумфальними перемогами...

Таке рішення і така істина: 

فَمَاذَا بَعْدَ الْحَقِّ إِلَّا الضَّلَالُ فَأَنَّى تُصْرَفُونَ

«А що може бути після істини, як не омана? Як же ви віддалилися!» (10:32).

Рішення не криється в тому, що планують Америка чи Британія. Іншими словами, рішення не полягає в тому, щоб Кіпр розділився на дві держави, все одно, приєдналася одна частина до Туреччини, а інша – до Греції, чи не приєдналися вони взагалі. І не полягає воно в тому, щоби Кіпр став федеративною державою, якою будуть правити греки, і не в тому, щоб він був однією державою, якою також правлять греки. Будь-яка ісламська країна не повинна бути віддана невірним і в них не повинно бути влади над нею.

وَلَنْ يَجْعَلَ اللَّهُ لِلْكَافِرِينَ عَلَى الْمُؤْمِنِينَ سَبِيلًا

«Аллах ніколи не дарує невіруючим переваги над віруючими» (4:141).

Кіпр, по волі Аллаха, стане, як і раніше, ісламською країною. Дні міняються, і Кіпр побачив багато різних днів. Але результат завжди буде за богобоязливими.

وَاللَّهُ غَالِبٌ عَلَى أَمْرِهِ وَلَكِنَّ أَكْثَرَ النَّاسِ لَا يَعْلَمُونَ

«Аллах виконує Свій наказ, але більшість людей цього не знає» (12:21).


24 Рабіъ ус-сані 1438р.х.
22.01.2017 р.