Питання: Чому Барзані наполягає на проведенні референдуму по відокремленню Курдистану, незважаючи на відсутність схвалення такого референдуму з боку міжнародних та регіональних сил?
Хіба проведення референдуму в існуючій атмосфері не виллється проти інтересів самих же курдів? Чи варто взагалі очікувати проведення даного референдуму? Якщо ж референдум буде проведений і більшість голосів виявиться «За», то чи можливе створення курдської держави у регіоні? Нехай Аллах воздасть Вам благом.
Відповідь:
Кажуть , коли правитель приймає рішення, яке іде врозріз з інтересами його держави, то це означає, що цей правитель — агент, а само це рішення прийняла стороння держава у своїх інтересах ... Ця фраза у вищому ступені пасує до курдів у Курдистані, що нижче ми детально розглянемо:
1. Будь-який свідомий політик розуміє високий ступінь складності створення держави для курдів. Само прагнення у нинішній ситуації до побудови курдської держави обернеться ударом по області Курдистан. Удар буде не тільки політичним та моральним, але й матеріальним. Проблема не у тому, щоб встановити саму курдську державу в Іраку . Якщо б проблема полягала тільки у цьому , то Курдистан як держава вже би існувала, тому що правлячий режим, встановлений Америкою після окупації Іраку та визнавший законність конституції Бреммера, визнав також і федералізацію Іраку до такого ступеню сильною, що регіони почали підтримувати зв’язок з центром лише номінально,а місцева влада у Курдистані, з точки зору правління та розпорядження справами області, почала займати більш сильне положення, аніж центральна влада у Багдаді! Невірні колонізаторські держави завжди бажають розділяти землі мусульман, які захоплюють. Вони завжди чекають слушної нагоди для цього, тому що в основі ненавидять Іслам та мусульман.
У статті «Відповідь на питання», датованої 12.08.2014, ми раніше писали: «Окупувавши Ірак у 2003 р., Америка по сей день намагається його розкласти на частини, про що явно свідчить прийнятий іракським урядом проект конституції Бреммера, заснований на мазхабних та етнічних відмінностях жителів Іраку... Нова конституція перекроїла заново повноваження президента, спікера парламенту та прем’єр-міністра. Віднині прем’єр-міністр стає обличчям , яке має усю повноту виконавчої влади. Згідно Бреммеру, цю посаду повинна обіймати людина з певним мазхабним положенням, людина, згідна на те, щоб на території країни діяли інші політичні утворення... Сама конституція гласить про федералізацію Іраку так, щоб його області мали більше незалежності. Тому можна сказати, що Америка набула успіху у дробленні Іраку на декілька областей». Таким чином, область стала практично державою,за винятком відсутності офіційної форми його визнання та членства в ООН та інших організаціях... По суті, Курдистан — це держава всередині держави, фактично відірвана від центру у Багдаді. Ірак як держава вже зник! Це означає, що Курдистан не потребує від’єднання від Іраку, тому що вже став фактично державою...
Як ми сказали, питання не у тому, щоб створити курдську державу у межах іракських кордонів. Справа у тому, що у Курдистану є пряме відношення з іншими курдськими областями у регіоні у цілому. Як тільки Курдистан буде офіційно об’явлений державою, цей крок автоматично притягне увагу решти усіх інших курдів у регіоні, після чого вони почнуть намагатись примкнути до нього, і Курдистан не обмежиться лише своєю територією в Іраку. Тому створення такої держави нанесе удар, у першу чергу, по самій Америці та її агентам у Туреччині,Ірані та Сирії. Будь-який свідомий політик розуміє, що створення курдської держави , однаково, будь то у Туреччині, або Іраку, або Сирії, неприпустимо у теперішніх міжнародних та регіональних умовах, і я не виключаю те, що курдські політики,у тому числі — Барзані, не знають про це. Створення курдської держави у нинішніх умовах може привести до повної плутанини у політичних подіях та до неконтрольованих наслідків у регіоні, особливо у курдських областях, що нашкодить їм самим не тільки у моральному та політичному планах, алей у матеріальному. Таким чином, рішення Барзані іде проти інтересів його країни у сучасних умовах... Це перше, про що варто сказати.
2. Але що це за держава, яка стоїть за Барзані? Що це за держава, в інтересах якої він прийняв подібне рішення? Безперечно, ця держава є, її неважко визначити, тому що доводи, які вказують на неї, очевидні. Проголошення про референдум щодо курдської держави та її офіційного відокремлення від Іраку — це вчинок, на який Барзані в одиночку нездатен, враховуючи опір самої Америки та інших держав регіону, що оточують Курдистан та вірно слідують Америці . Барзані однозначно нездатен самостійно іти на конфронтацію з цими державами як на міжнародному, так і на регіональному рівнях, окрім як якщо його буде підтримувати інша крупна держава, надихаючи на такий крок. Область Курдистан сама по собі хитка, слабка і не може протистояти сусіднім державам, а також Америці, яка повністю править в Іраку, як побажає . Як ми сказали вище, не важко визначити, що це за крупна держава, яка стоїть за Барзані та підштовхує його на подібні рішення — це Британія . Рід Барзані пов’язаний з Британією іще з пізніх часів Османської держави. Барзані успадкував ці зв’язки від свого батька Мустафи Маля Барзані, а той — від свого дядька Ахмада Барзані, а іще раніше — від Абд ас-Саляма Барзані, який очолив озброєне курдську повстання проти Османської держави з 1909 по 1914 рр. при прихованій підтримці Британії. Таким чином, рід Барзані має давні зв’язки з Британією... Якщо ми простежимо позиції держав відносно референдуму по Курдистану, то помітимо, що Британія підтримала це рішення, нехай навіть характерними для Британії домішками брехні та наклепу.
Наприклад, Барзані 24.08.2017 зустрічався з британським послом в Іраку Френком Бейкером, який прибув з метою надання допомоги Барзані з боку Британії. Курдська газета «Rudaw»,яка висвітлила хід цієї зустрічі, у той же день написала:
«Під час зустрічі Барзані з британським послом в Іраку гість почав з того, що його країна розуміє права народу Курдистану, а також проінформував голову області Курдистан про британську позицію відносно референдуму».
На мові дипломатії слово «розуміння» означає «підтримка». Так само і зміст інформування Барзані про британську позицію без згадування чого-небудь означає підтримку. Це означає, що Британія позитивно відноситься до рішення Барзані, а також надає йому допомогу у цьому та просить його продовжувати у тому ж дусі, незважаючи на протидії Америки та держав у регіоні, лояльних до неї...
Також, наприклад,
«Фалах Мустафа, чиновник, відповідальний за зовнішні зв’язки області Курдистан, заявив агентству «Курдистан-24» про те, що «Британія не проти референдуму и не виступає проти сподівань курдського народу ». Фалах Мустафа виступив з цією заявою після того, як державний секретар Британії по справам Близького Сходу та Північної Африки Алістер Берт зустрівся з чиновниками Ербіля о неділі з метою пошуку рішень разом з ними по ряду питань, а також по плану проведення курдами референдуму по відокремленню області Курдистан від Іраку, наміченого на 25 вересня поточного року як першого кроку на шляху до створення своєї незалежної держави» «Курдистан 24», Ербіль. 05.09.2017
Усе це означає, що саме Британія є тією державою , яка стоїть за рішенням Барзані провести референдум...
3. Що ж стосується інтересів Британії, яка стоїть за цим референдумом, то ці інтереси послідовно пов’язані між собою та тягнуться іще з миті приходу Трампа до влади у США, після чого прем’єр-міністр Британії Тереза Мей одразу ж поквапилась на зустріч до нього 26.01.2017, щоб привітати його у Вашингтоні... Трамп похвалив Мей за ініціативу, і те ж саме зробила Мей, але при цьому у кожної із двох сторін були зовсім різні цілі! Трамп хотів використати Британію як інструмент розділення ЄС, тобто , щоб та обірвала зв’язки з ЄС негайно. Одночасно з цим Трамп намагався створити атмосферу розвалу ЄС, зокрема — у Франції та Нідерландах, які знаходились тоді напередодні виборів... У свою чергу, Мей хотіла від Трампа укладання торгових угод з Британією, які дозволили б їй фінансово підпитуватись , щоб мати можливість спричиняти тиск на ЄС і одночасно отримати привілеї після виходу із нього. І Трамп і Мэй під час зустрічі були зосереджені на досягненні своїх чітко встановлених задач, і нехай навіть Мей, як це притаманно англійцям, намагалась приховати свої чисто торгові цілі під завісою дипломатії, відсутність дипломатичного такту у Трампа та його відкриті заяви не дали Мей приховати своїх істинних намірів...
І тому, коли прибічники збереження цілісності ЄС перемогли на виборах у Франції та Нідерландах, а також на додаток отримали підтримку Німеччини, яка рішуче бажала охорони цілісності ЄС, Трамп зрозумів, що Британію цікавило лише укладання торгових зв’язків з США, а не розвал ЄС як дещо важливе на відміну від того, що бажає Трамп. Такий поворот подій привів до сплеску емоцій Трампа, внаслідок чого він наніс удар по Британії, взявши в економічну блокаду її маріонетку Катар! Раніше ми вже пояснювали цей інцидент у нашій відповіді на питання від 23.07.2017, де говорилось:
«Прем’єр-міністр Британії Тереза Мей поквапилась навідати Вашингтон 26.01.2017 та підписала торгову угоду з Америкою, яка стала прикладом для решти усіх європейських країн як спонукання їх вийти із ЄС. Таким чином,Британія іще раз спробувала нібито прилипнути до Америки та обрадувати тим самим адміністрацію Трампа. Але після того, як рухнули надії США на розпад ЄС, тобто коли перемогу у Голландії та Франції отримали прибічники європейської єдності, Трамп став проявляти менше симпатії у відповідь до Британії, бо якщо раніше Трамп бачив у Британії інструмент для розвалу ЄС, то потім увесь світ побачив, як лондонський «Брексіт» провалився у Парижі та Амстердамі. Після цього Америка перестала займати сторону Британії, чим шокувала Лондон. Америка наказала своєму агенту — президенту Єгипту Сісі — надати додаткову допомогу Хафтару, не рахуючись з інтересами Британії у Лівії . Америка активізувала своїх агентів, щоб спричинити тиск на Катар, який вважається провідником британської політики в арабському та ісламському регіонах...».
Такі обставини вивели Трампа із себе і примусили його поквапитись з візитом до Саудівської Аравії, зібрати саміт та нанести удар у відповідь по Британії за допомогою об’явлення економічної блокади та бойкоту Катару.
4. У зв’язку з цим Британія не могла не промовчати і залишити Америку, не створивши для неї труднощів у регіоні. З цією метою вона веліла Барзані об’явити про початок референдуму і тим самим внести розлад у справи Америки та її агентів у регіоні. Звичайно ж , сьогодні Британія не у змозі протиставити Америці дещо більше, аніж просто плутати їй карти, тому що Британія не має сил для відкритого протистояння Америці, але разом з тим вона може створити їй низку незручностей, особливо, якщо знайде для цього слушну нагоду і знайде дійовий спосіб, як, наприклад, референдум по відокремленню Курдистану. Британія упевнена у тому, що Барзані підкориться її наказу та створить проблему для Америки, а також для її агентів у Туреччині , Ірані та Сирії, через військові дії, які відбуваються у цих країнах... Раніше Британія вже торгувалась питанням щодо проведення референдуму та офіційного об’явлення курдської держави, і ось тепер Барзані настирливо іде до референдуму. Британія ж, як і завжди, обманює та вводить в оману, її абсолютно не хвилюють інтереси курдів, якщо вони виходять за межі її власних інтересів, про що ясно свідчить історія британсько-курдських взаємовідносин.
Раніше ми писали про це у нашій відповіді на питання 01.04.2009: «У 1919 р. Британія пообіцяла Махмуду Барзанджі напасти на позиції османів у Сулейманії, рухаючись назустріч з курдськими силами з метою створенні курдської держави. Люди Барзанджі атакували своїх братів-османів у тому районі та вигнали тих, хто вижив. Потім Британія порушила дану обіцянку і до того ж вислала його в одну із своїх колоній — в Індію. У 1920р. Британія наполягала на Севрській угоді з Османською державою, серед пунктів якої було позначено створення курдської держави, щоб завадити переговорній делегації халіфа Вахідуддіна досягти своєї мети. Коли ж Британія отримала бажане, то через короткий час встановила Мустафу Кемаля президентом створеної республіки, чим покінчила з Халіфатом, уклавши відповідну угоду з Мустафою Кемалем у Лозанні у 1924 р. Згідно новій угоді, Британія відкинула пункти про створення курдської держави, тому що мета обіцянок по її створенню була виконана , а саме — Халіфат був розхитаний та знищений. Отож, більше потреби у створенні курдської держави вже не було. Британія розпалювала націоналізм серед курдів, як і націоналізм серед решти усіх народів регіону , підбурюючи до непокори халіфу та повстанню проти Ісламської Держави. Коли ж вона досягла бажаного, то стала обходитись з ними як з колабораціоністами, знущатись над ними нібито над рабами, встановлюючи для них правителів та керівників». Такими є у Британії методи обману та введення в оману.
5. Барзані наполягає на проведенні референдуму 25.09.2017 з метою об’явити державу і не бере до уваги позиції міжнародних та регіональних сил, що заперечують цей його крок, навіть позиції деяких курдів. Він відкрито заявив про свою позицію:
«О середі область Курдистан у черговий раз відкидає відстрочку або протест проти проведення референдуму по його відокремленню від Іраку 25 вересня, незважаючи на міжнародні та регіональні зусилля відмовити Ербіль від цього кроку, а незважаючи на відмову визнати референдум з боку центрального уряду у Багдаді».
Вища рада обговорила питання про референдум учора, під час свого скликання на чолі з президентом області Масудом Барзані. Були обговорені підсумки візиту курдської делегації з приводу референдуму у Багдад, а також підсумки зустрічі Барзані з Меттісом, проведеної позавчора в Ербілі,про що радник Барзані заявив: «Президент Масуд Барзані запевняє, що референдум не буде відкладений ані на хвилину і проведений,як і обіцяно, 25 вересня (четвер Зуль-хіджа 1438 р.х./24.08.2017, Дубай — «Arabic.Net»). Ці заяви пролунали при тому, що міжнародні та регіональні сили виразили свій однозначний протест проти референдуму.
Америка з першого ж дня заперечила референдум, про який заявив Барзані 07.06.2017. Того дня Барзані довів до відома усім щодо того, що референдум торкнеться курдського району в Іраку та буде проведений 25 вересня поточного року з метою встановлення незалежної курдської держави. Тоді представник президента США у міжнародному альянсі Бретт Мак Гурк заявив:
«Проведення референдуму у нинішній час завершиться дестабілізацією. Ми не вважаємо за правильне проведення цього референдуму у вересні, тому що такий поспішний референдум може дестабілізувати регіон досить відчутним чином» «AFP», 08.06.2017
11.08.2017, під час телефонної розмови з головою області Курдистан Масудом Барзані, держсекретар США Рекс Тіллерсон заявив про
«бажання Вашингтону відкласти референдум та налагодити діалог з Багдадом — крок, який очікується від Барзані»
22.08.2017 Америка направила міністра оборони Джеймса Меттіса на зустріч до прем’єр-міністра Іраку Хайдеру аль-Абаді, після чого той повинен був направитись в Ербіль на зустріч з Барзані, а потім, 23.08.2017, в Анкару, щоб підштовхнути Туреччину до початку активізації своєї ролі у регіоні...
Таку ж протестну позицію зайняли регіональні країни, лояльні до Америки .... Прес-секретар іракського прем’єр-міністра Саад аль-Хадісі заявив:
«Будь-яка позиція або крок, які робляться будь-якою із сторін в Іраку, повинні опиратись на конституцію. Буд-яке рішення, яке стосується майбутнього Іраку, повинно бути узгоджено з конституцією , в якій прописано, що Ірак — це демократична країна з федеральним устроєм , вона суверенна та має повноту національного правління, і необхідно враховувати відповідні конституційні положення цієї країни... Жодна із сторін не може сама вирішувати долю Іраку без урахування думки інших сторін» «Free America», 09.06.2017
Також і Туреччина об’явила свій протест проти проведення референдуму та проголошення незалежності Курдистану з першого ж дня. Міністерство закордонних справ Туреччини дало оцінку рішенню голови області Курдистан:
«Це — серйозна помилка, що загрожує єдності та територіальній цілісності Іраку» «Free America», 09.06.2017
Після наради з міністром оборони США Меттісом Ердоган заявив:
«Рішення провести референдум — помилка» «Аль-Джазіра», 24.08.2017
Так само і Іран заявив о суботі 11.07.2017, трохи пізніше заяви про проведення референдуму, про свій різкий протест з приводу нього. Було заявлено, що Тегеран «займає ясну позицію прибічника цілісності Іраку». Прес-секретар міністерства закордонних справ Ірану Бахрам Касімі заявив, що
«рішення в односторонньому порядку, далекі від національних інтересів та рамок закону, приведуть до іще більших проблем в Іраку та усугублять і так нестале положення у питанні безпеки» afkarhura, 15.06.2017
Сайт «Афкяр хурра» опублікував 07.09.2017 новину про рішення голови іранської Ради :
«Спеціальний помічник голови Ісламської Ради по міжнародним справам Хусейн Амір Абд аль-Ляхьян заявив про те, що проведення референдуму в іракському Курдистані приведе до нової кризи...».
В Америки є прибічники всередині Курдистану, до числу яких відносяться «Курдський рух «Горан» («Реформа») та «Патріотичний союз Курдистану» (партія Джаляля Талабані). Отож, «Рух «Горан» почав чинити опір ініціативі Барзані щодо проведення референдуму, про що Хошіяр Абдуллах, член цього руху та одночасно депутат курдського парламенту, заявив:
«Рух «Горан» дотримується колишньої думки про те, що проведення референдуму — це помилка і є особистою ініціативою Барзані та його партії», — запевняючи ,що «Демократична партія Курдистану» є пішаком, а не гравцем» «Elaf», 05.08.2017
Та само і президент Іракської Республіки Фуад Масум, що є одночасно членом партії Талабані, опротестував референдум, заявивши:
«Президентське крісло можна отримати за рахунок голосів курдів і на їх плечах, але воно не варте і краплі кров та жертв. Курди не пробачать загравань з їх мрією про створення держави та відреагують у день референдуму відповідно». «Демократична партія Курдистану» (прибічники Барзані), у свою чергу, заявила, що подібне відношення до референдуму «небезпечне та є дурним посланням усьому світу, тому що знижує значущість референдуму як такого» (попереднє джерело).
Незважаючи на регіональну та міжнародну опозицію, Барзані продовжує просуватись у напрямку референдуму та заявляє про те, що не збирається відстрочувати його ані на хвилину, як про це було сказано вище. Барзані упевнено стоїть на своєму, бо відчуває допомогу Британії у проведенні референдуму.
6. Тепер же, після того, як ми розглянули події, пов’язані з референдумом та різноманітними чинниками, що впливають на нього, ми можемо відповісти на питання з приводу самої теми референдуму... Моя думка відносно цієї події — наступна:
У будь-якому випадку , зараз не очікується створення держави для курдів у законному , офіційному виді, як повноцінної країни, тому що проект Америки відносно Іраку має на увазі федеративну державу, області якої мають крихкий зв’язок з центром, тобто фактичне розділення адміністративного управління країною. Але, з офіційного боку, Ірак залишиться цілісною державою, яка складається із різноманітних частин... Таким є Америки відносно Іраку з часу окупації у 2003 р.: захопити країну, фактично розділити її на області, але залишити Ірак єдиною державою до слушної нагоди. З того дня, як представник Америки в Іраку Бреммер встановив у країні свою конституцію, Ірак припинив своє існування як єдина держава, околиці якої підкоряються центру, а став федерацією областей, крихко пов’язаних з центром, тобто тепер в Іраку обласна влада стала сильніше на місцях, аніж центральна! Поки що Ірак залишається офіційно єдиною державою, тому що це — в інтересах Америки. Ми вже роз’яснювали цей момент у відповіді на питання 12.08.2014, сказавши:
«Америка після окупації Іраку у 2003 році продовжує підготовлювати Ірак до розділення. Конституція, яку встановив Бреммер на конфесійній основі по квотам для конфесій та мазхабів, розподілила ці квоти між президентом, спікером парламенту та прем’єр-міністром. А оскільки прем’єр-міністр є тим, хто має виконавчу владу , тому Бреммер і зробив цю посаду мазхабною, внаслідок чого вона стала предметом провокацій та хвилювань для інших конфесій... Сама конституція готує країну до розділення , стверджуючи федеративне правління та сильні повноваження регіонів. І тому Америка набула успіху у створенні умов для розділенні Іраку на три регіони...».
Таким чином, Америка не бажає створення нової держави на території Іраку, а бажає бачити його федерацією, розділеної фактично , проте єдиною офіційно. Отож, у сучасних умовах розділення Іраку офіційним чином малоймовірно, а швидше за усе, Ірак залишиться і надалі федеративним, згідно конституції Бреммера, принаймні — у найближчому майбутньому.
Заява про проведення референдуму у Курдистані була зроблена з подачі Британії через блокаду, яку наклала Америка на Катар. Отож, референдум буде скасовано, якщо Америка припинить бойкот Катару або хоча б зробить йому послаблення у цьому, щоб зберегти своє обличчя...
Америка може припинити референдум, якщо побажає, тому що вона — єдина держава, як править в Іраку. Припинити референдум вона може різними шляхами, усе одно, безпосереднім чином, або за допомогою курдських рухів, лояльних їй у Курдистані, або направивши туди Туреччину або Іран проти Барзані, навіть якщо доведеться надавити на нього матеріально. Начальник штабу іранської армії Мухаммад Бакарі відвідав Туреччину 15.08.2017, і його візит тривав три дні при тому, що це був його перший візит до Туреччини з часів створення Іранської Республіки у 1979 р. В Анкарі його зустрів президент Туреччини Ерлоган, і розмова між ними тривала 50 хвилин, як про це повідомило агентство «Анадолу», що вказує на важливість їх справи . Бакарі супроводжували командуючий сухопутними силами Ірану, командуючий прикордонними силами та низка інших старших військових чинів, к про це заявило офіційне інформаційне агентство Ірану «IRNA». Прес-секретар міністерства закордонних справ Ірану Бахрам Касімі назвав візит начальника штаба іранської армії Мухаммада Бакірі до Туреччини та зустріч з його колегою «стрибком», а також сказав, що це —
«додатковий крок у налагодженні відносин між двома країнами» іранське агентство «Махр», 21.08.2017
Цілком ймовірно, що цей візит був здійснений з метою координації дій у випадку фізичного втручання в область Курдистан для припинення референдуму або усуненні будь-якого його результату, якщо даний референдум відбудеться... На це також вказує те, що міністр оборони США відвідав Анкару 23.08.2017, тобто одразу ж після візиту начальника штабу озброєних сил Ірану...
У випадку ж, якщо Америка побоїться наслідків фізичного втручання, то вона може не заважати проведенню референдуму, але тоді у референдуму не повинно бути впливового підсумку або наслідків, а також у нього не повинно бути продовження у напрямку незалежності Курдистану...
7. Наостаннє хочеться сказати, що насправді боляче бачити, як ісламський зв’язок ,який колись об’єднував мусульман, як арабів, так і неарабів, сьогодні був усунутий невірним колонізатором із життя мусульман, а замість нього тепер — зловонні відносини між ними, від яких мусульмани стали роздробленими між собою . Вони воюють між собою та втратили колишнє братство!
Націоналізм веде Умму до розпаду. Учора через націоналізм розпалась Ісламська Держава. Сьогодні невірний колонізатор використовує ту ж схему для руйнування того, що іще залишилось від Умми... Землі мусульман стали ареною конфліктів між крупними державами, а також засобом кровопролиття серед мусульман, причиною, по якій мусульмани зносять один одному голови! Іслам забороняє усе це та наполягає на єдності мусульман, на їх братерстві.
Сказав Всевишній:
وَاعْتَصِمُوا بِحَبْلِ اللَّـهِ جَمِيعًا وَلَا تَفَرَّقُوا ۚ وَاذْكُرُوا نِعْمَتَ اللَّـهِ عَلَيْكُمْ إِذْ كُنتُمْ أَعْدَاءً فَأَلَّفَ بَيْنَ قُلُوبِكُمْ فَأَصْبَحْتُم بِنِعْمَتِهِ إِخْوَانًا وَكُنتُمْ عَلَىٰ شَفَا حُفْرَةٍ مِّنَ النَّارِ فَأَنقَذَكُم مِّنْهَا ۗ كَذَٰلِكَ يُبَيِّنُ اللَّـهُ لَكُمْ آيَاتِهِ لَعَلَّكُمْ تَهْتَدُونَ
«Міцно тримайтесь за вервь Аллаха усі разом і не розділяйтесь. Пам’ятайте про милість, яку Аллах надав вам, коли ви були ворогами, а Він об’єднав ваші серця , і по Його милості ви стали братами. Ви були на краю Вогняної прірви, і Він врятував вас від неї. Так Аллах роз’яснює вас Свої знамення, — може бути, ви послідуєте прямим шляхом» (3:103).
Також сказав Всевишній:
إِنَّمَا الْمُؤْمِنُونَ إِخْوَةٌ
«Воістину, віруючі — брати» (49:10).
Іслам заборонив усі види сліпої прихильності до яким би то не було зв’язкам (асабія): націоналізм, патріотизм, згуртування на рівні племінної лояльності і т.д.
Передається від Амра ібн Дінара, який сказав: «Я чув, як Джабір ібн Абдуллах говорить: «Ми були у поході, і якось один із мухаджирів вдарив під зад ансара, і ансар скрикнув «До мене, ансари!», — а потім і мухаджир скрикнув: «До мене, мухаджири!». Тоді Посланець Аллаха ﷺ сказав:
دَعُوهَا، فَإِنَّهَا مُنْتِنَةٌ
«залиште це, адже вона (племінна прихильність) зловонна!» (вивів Бухарі).
Передається від Маджлязи, від Джундуби ібн Абдуллаха аль-Баджалі: «Сказав Посланець Аллаха ﷺ:
مَنْ قُتِلَ تَحْتَ رَايَةٍ عُمِّيَّةٍ، يَدْعُو عَصَبِيَّةً، أَوْ يَنْصُرُ عَصَبِيَّةً، فَقِتْلَةٌ جَاهِلِيَّةٌ
«Хто загинув під сліпим стягом, закликаючи до нетерплячості або допомагаючи нетерплячості — загибель його у невігластві» (вивів Муслім).
Раніше мусульмани сторіччями жили у величі, яка виходила від їх Господа. Їх об’єднувало братство в Ісламі. Серед сподвижників Посланця Аллаха ﷺ були Абу Бакр, Умар, Усман, Алі, Сальман аль-Фарісі, Білял аль-Хабаші та інші. Вони поклонялись Аллаху як брати та бились разом на шляху Аллаха. Араб Умар увійшов до Єрусалиму завойовником, після нього курд Салахуддін увійшов у нього визволителем від хрестоносців, а турок Абд аль-Хамід II був його захисником від нечисті іудеїв... Саме так раніше мусульмани досягали своєї величі і саме так повинен вчиняти той, хто проявляє послух, будучи свідком.
إِنَّ فِي هَـٰذَا لَبَلَاغًا لِّقَوْمٍ عَابِدِينَ
«Воістину, у цьому — послання для тих, хто поклоняється» (21:106).
18 Зуль-Хіджа 1438 р.х.
09.09.2017 р.
