Американська стратегія відносно Афганістану

«Рух «Талібан» звернувся до президента Америки Дональду Трампу з вимогою повного виводу американських військ із Афганістану, застерігаючи його у відкритому листі від висилки додаткових військ у цю країну» («RT», 15.08.2017)

Письмо стало реакцією у відповідь руху «Талібан» на нову стратегію Трампа, об’явлену ним відносно Афганістану. «Талібан» виражає свою стурбованість з приводу відправки додаткового контингенту військ в Афганістан. Вказане джерело 10.08.2017 процитувало заяву Трампа, сказану ним журналістам, що «його адміністрація «дуже близька» від прийняття нової стратегії відносно Афганістану», після чого Трамп додав:

«Для мене це — дуже важливе рішення . Я успадкував хаос, і ми прагнемо його відчутно зменшити».

Чи означає усе це, що Америка готова розпочати нову стратегію відносно Афганістану? Чи включить ця стратегія відправку додаткових американських військ, або активізацію ролі Пакистану або Індії в Афганістані без того, щоб відправляти додаткові війська? Нехай Аллах воздасть Вам благом!

Відповідь:

Так, можна сказати, що сьогодні Америка вдається до переоцінки своєї стратегії по Афганістану і, можливо, випрацювала шлях до початку і завершенню т.з. «останньої стадії» її присутності в Афганістані. Агентство «Рейтерз» опублікувало 03.08.2017 новину про зустріч президента Трампа з військовими чиновниками у Вашингтоні:

«Трамп був дуже напруженим під час зустрічі з чиновниками і заявив міністру оборони Джеймсу Меттісу, а також начальнику Генерального штаба Джозефу Данфорду про необхідність розглянути питання про відставку генерала Джона Ніколсона, командуючого американськими силами в Афганістані, який так і не набув успіху у війні».

Таким чином, Трамп віднісся скептично до війни США в Афганістані. Адміністрація Трампа — вже друга за рахунком після адміністрації Обами, яка міняє стратегію США в Афганістані, але відмінність колишніх часів полягає у тому, що адміністрація Трампа вимушена працювати в умовах міжнародного положення США, що погіршується. Положення США стає більш хитким на світовій арені, і це варто висвітлити більш детально:

1. Америка наприкінці 2001 р. об’явила війну Афганістану під приводом відповіді за напад 11 вересня. Ідею проголошення війни тоді просували неоконсерватори, які оточували адміністрацію Джорджа Буша-молодшого. Менш аніж через 2 роки Америка об’явила війну Іраку та окупувала його, після чого погрузла у його пісках і стала готуватись до виходу із цієї зруйнованої країни. Через те, що вона погрузла в Іраку, Америка стала менше приділяти уваги війні в Афганістані і повністю сконцентрувалась на бажанні вийти із Іраку, тому що Ірак та іракський опір стали головною турботою адміністрації Буша, а після нього — і адміністрації Обми. Після того, як Обама вивів основні війська США із Іраку наприкінці 2011 р., Америка зайнялась новою стратегією , метою якої стало запобігання росту Китаю. Питання з Китаєм повинно було стати домінуючим для адміністрації Обами під час його другого президентського строку правління . Але не встигла Америка до кінця реалізувати цю стратегію, як в арабському регіоні спалахнули повстання і почалась т.з. «Арабська весна», яка стала погрожувати американському впливу у регіоні. Особливу стурбованість викликала Сирія. Відповідно, Америка перенаправила свою основну увагу на цей регіон , зокрема — на Сирію. Але проблеми з Китаєм на Дальньому Сході нікуди не ділись. Америка різко заперечила китайським проектам по возведенню штучних островів та відповіла на це пожвавленням військової потужності Японії, а також підбурюванням до військової напруженості з Північною Кореєю. З цих причин, а також з причини середньої тяжкості втрат Америки в Афганістані, сам Афганістан та війна у ньому дещо віддалилась від основної уваги США. Але це не означає, що США у значній мірі знехтували питанням з Афганістаном, про що свідчать нові пріоритети, розставлені США відносно стратегії по Афганістану.

2.Після початку тривалої шістнадцятирічної війни в Афганістані можна зі впевненістю сказати, що армії США та усього блоку НАТО зазнали явного провалу у спробі ізолювати афганський опір, у першу чергу виражений у русі «Талібан», який втратив правління в Афганістані у 2001 р. після вторгнення США. Також можна зі впевненістю сказати, що усі спроби Америки досягти стабільного контролю над Афганістаном руками агентурних правителів теж зазнали поразки. Індія, яка вторглася в Афганістан, також не дуже допомогла Америці у «заморозці» конфлікту . Теж саме стосується її агентів у Пакистані, що ведуть кампанію проти Вазиристану та інших регіонів з метою послабити інтенсивність втрат американської армії в Афганістане. У той же самий час усі спроби Америки зблизиться з рухом «Талібан» на політичному рівні зазнали поразки. Таким чином, по спливанню 16 років війни в Афганістані, перспективи США продовжують бути сумбурними. Рух «Талібан» усе більше розширює свій вплив в Афганістані, а зрадницький уряд у Кабулі нічого не може з цим вдіяти. «Талібан» проводить сильні диверсійні атаки майже по усій країні , у т.ч. — і в столиці Кабулі, яким американська армія так і не змогла покласти край. Дійшло до того, що окремі солдати-афганці, яких завербувала Америка у нову афганську армію, стали нападати на американських солдатів , що іще сильніше утиснуло положення Америки у цій країні.

Описуючи реальність сучасного Афганістану та небезпеку, яку він становить, доповідь Інституту Карнегу у США за 22.05.2017 говорить: «Слабкість афганського режиму та ймовірність безконтрольного повернення руху «Талібан» можуть привести до катастрофічного падіння афганського режиму та уряду, що, у свою чергу, загрожує або поверненням до того, як усе було раніше, або до виникнення нових терористичних організацій». Ця доповідь підкреслює необхідність припинення афганського конфлікту не лише тому, що він обходиться Америці у 23 млрд. доларів на рік, але й ще і тому, що вибір у неї у даному випадку не великий.

З військової точки зору ситуація є такою, що, незважаючи на те, що більша частина американських військ була виведена із Афганістану у часи правління Обами так, що у країні залишилось усього лише 10 тисяч американських солдатів на додачу до 3 тисячам солдатів інших держав-членів блока НАТО, а також 20 тисячам найманцям американського походження із охоронних кампаній , сам вивід військ відбувся не у результаті якоїсь перемоги або досягнення країн Заходу. Рух «Талібан» захопив усі бази, поспіхом покинуті Америкою, і нема ніякого натяку на те, що урядова армія Афганістану змогла вжити що-небудь істотне з межами столиці Кабул, якою б великою ця армія не була і скільки б сил Америка не вклала у її навчання.

3. З політичної точки зору , коли Америка усвідомила скрутність свого вибору в Афганістані , а також поразку ідеї використати присутність Індії в Афганістані, вона спробувала почати вести переговори з рухом «Талібан» у надії, що той примкне до проамериканського уряду в Афганістані. Також Америка використала своїх агентів у пакистанському уряді, щоб ті спробували уговорити керівництво «Талібана» до початку переговорів. Але, незважаючи на усе вищеперераховане, переговори не вдались. Америка не набула успіху в Афганістані ані на військовому, ані на політичному поприщі. У неї навіть нема на сьогоднішній день чіткого плану рішення проблеми Афганістану, за що вона і стала об’єктом для критики. «О четвер агентство «Інтерфакс» передало новину від МЗС Росії, в якій говориться про нездатність адміністрації президента Дональда Трампа зайняти чіткий політичний курс у відношенні Афганістану, що іще сильніше підкошує стабільність у цій країні, саме існування афганської країни у сучасному виді, а також військову присутність держав-членів НАТО та перспективи врегулювання ситуації у країні у цілому» («RT», 03.08.2017).

4. Серйозність кризи США в Афганістані ясно видна, як і обмеженість її вибору. Їй вкрай важливо заморозити афганський конфлікт, раз вона не може покінчити з ним повністю через постійні військові та економічні проблеми. Деякі американські генерали вважають необхідним направити більше військ в Афганістан для повної перемоги над «Талібаном». Президент Трамп повинен у стислий час прийняти довгострокову програму , яка забезпечить чіткі та ясні результати , яку військові не можуть розробити самостійно, незважаючи на гіркий досвід шістнадцятирічної війни в Афганістані.

Трамп повинен швидко що-небудь вжити, тому що нього вже течуть слинки від виду величезних запасів корисних копалин в Афганістані, які оцінюються у 1 трлн. доларів, на додаток до геополітичного розташування цієї країни , через яку проходить потік нафти із Середньої Азії. Газета «Дустур» цитує новину від «TheNewYorkTimes»: «Білий дім розглядає можливість відправки посланця у Кабул для зустрічі з офіційними особами , які відповідають за гірську промисловість в Афганістані. У той час як у Білому домі вже тиждень розігруються дебати з приводу непримиримої політики в Афганістані, три головних помічники Трампа зустрілись з Майклом Н. Сілвелем, генеральним директором корпорації «AmericanChemicals», з приводу можливості здобичі рідких корисних копалин в Афганістані». Але можливість відправки додаткових військ та початку здобичі корисних копалин на кшталт заліза, а також необхідна для цього прокладка доріг — усе це не є безпечним варіантом навіть з комерційної точки зору, яка домінує у менталітеті президента США, тому що «Талібан» на підконтрольних йому територіях не дасть спокою американцям.

Відповідно, варіант, який швидше за усе вдовольнить адміністрацію Трампа, буде полягати у дислокації американських військ на своїх базах в Афганістані з метою захисту агентурного уряду та недопущення його падіння . Одночасно з цим Америка буде штовхати Пакистан до повернення в Афганістан після поразки там Індії. Усе це буде зроблено заради того, щоб схилити рух «Талібан» до рішення примкнути до проамериканського політичного режиму у Кабулі та припинити опір, тобто закінчити довгу війну проти Америки. Таким чином, Америка намагається скоротити свої витрати на війну в Афганістані, обмежуючи свої війська тільки на території військових баз, які повинні будуть приходити до руху лише у випадку небезпеки, тобто ці бази повинні будуть стати схожими на військові бази США у Перській затоці, на додаток до допомоги американських агентів у Пакистані, які не обірвали досі свої зв’язки з рухом «Талібан» — зв’язки, які можна оживити та побудувати на них довірчі відносини так, щоб схилити рух «Талібан» прийняти умови Америки за допомогою Пакистану.

Раніше Америка вже успішно застосовувала своїх пакистанських агентів, іще у часи Обами, коли «афганський уряд уклав угоду з «Ісламською партією», другої по величині силою радикального характеру в Афганістані, при відсутності лідера угрупування Гульбеддіна Хекматіяра. Представники озброєного угрупування підписали угоду з президентом Афганістану Ашрафом Гані» («BBC», 22.09.2016). Цей інцидент надихає Америку до повторного використання Пакистану , але вже на адресу «Талібану», особливо до використання того же Хекматіяра, який по поверненні у Кабул закликав «Талібан» примкнути до політичного режиму: «Лідер «Ісламської партії» Гульбеддін Хекматіяр закликав рух «Талібан» примиритися з афганським урядом та приєднатися до нього. Під час свого першого публічного виступу по поверненні у Кабул Хекматіяр закликав допомогти вивести закордонні війська із країни , але мирним шляхом» («AlJazeeraNet», 06.05.2017).

5. Видно, що Америка стоїть перед великою небезпекою, яку становить для неї Китай, особливо з урахуванням усе зростаючої напруженості у стосунках з Північною Кореєю. Сюди ж можна додати безперервні небезпеки, які виходять із ситуації у Сирії , та повну поразку американської політики пожвавлення економіки. Усе це — з одного боку. З іншого боку , через виснаження американської армії в Афганістані та відчаю досягти перемоги на додаток до поразки ідеї задіяти Індію в Афганістані на місцевому рівні, з урахуванням виниклої надії на Хекматіара,що повернувся до Кабулу, стає видно, що Америка бажає досягти своїх інтересів так, як не змогла досягти їх військовим шляхом.

У зв’язку з цим Америка прийняла рішення вернути роль Пакистану в Афганістані та послабити наступальні дії пакистанської армії як всередині самого Пакистану, так і на кордонах з Афганістаном . Так, на протязі командування нового військового правління під керівництвом Камар Джавед Баджви (Начальник штаба сухопутних військ Пакистану), яке триває біля восьми місяців, на території Пакистану не відбувається крупних військових операцій на кшталт тих, які тривали раніше місяцями під час командування Рахіля Шаріфа, як, наприклад, операція «Удар по м’язам», розгорнута проти т.з. «терористів» на кордоні з Афганістаном. Тепер же, з новим командуючим, усе обстоїть інакше, і доходить навіть до дрібних перестрілок між арміями Пакистану та Індії біля кордонів Кашміру. Такий поворот подій, поза сумнівів, зустрічає позитивні відгуки як всередині Пакистану, так і у руху «Талібан».

Також новий командуючий пакистанської армії Баджва прагне простягнути руку допомоги Афганістану під гаслом боротьби проти «ІДІЛ», тобто намагається відвести поняття «боротьби з тероризмом» у бік від руху «Талібан» та муджахідів Вазиристану, перевівши його на «ІДІЛ». Такий вектор влаштовує афганський уряд та влаштовує пакистанські племена,незадоволені політикою його попередника Рахіля Шаріфа. Таким чином, Баджва простягає руку «Талібану» в Афганістані. «Командуючий армії Пакистану Камар Джавед Баджва простягнув руку «взаємодопомоги у сфері безпеки» Афганістану для протистояння загрозам, які виходять від «ІДІЛ» , що знаменує собою безпрецедентний розвиток відносин між двома сусідніми державами. У прагнення налагодити співпрацю в області безпеки з Афганістаном генерал Баджва також зустрівся о п’ятниці з лідерами племені долини Куррам (адміністративний район Пакистану на кордоні з Афганістаном, що керується на автономних правах місцевими племенами). В рамках безпрецедентного розвитку двобічних відносин з Кабулом голова пакистанської армії закликав обидві країни «об’єднатись та бути пильними» («Alkhaleejonline.net», 01.07.2017).

Америка не може справитися з усе більшою кількістю муджахідів, які наповнюють Афганістан, особливо тих, хто вступає у «Талибан». На це вказує заява президента Афганістану, зроблена ним на саміті з президентом США у Саудівській Аравії. Бажаючи перемир’я з «Талібаном», він тоді заявив: «Що іще більш важливо, уряд Афганістану бажає перемир’я. Ми сподіваємось, що «Талібан» погодиться на це, бо якщо він вибере мир, то отримає усе, до чого прагне, але політичним та законним шляхом. Ми сподіваємось, що «Талібан» віддалиться від терористів» («Близький Схід», 25.05.2017). Ці слова підтверджують, що американська політика бажає упевнити «Талібан» у тому, що Америка більше не стане говорити з ним мовою війни «проти тероризму», а навпаки,«Талібану» годиться узгоджувати дії з афганським уряд у війні «проти терористів», після чого вимоги «Талібану» про вивід американських військ із Афганістану можна буде втілити у реальності, але мирним, а не військовим шляхом .

6. На завершення треба сказати, що стратегія президента Трампа по Афганістану змінюється в умовах небезпек, що нависли над Америкою по усьому світу. На тлі ситуації, що склалася, скоріше усього, політика Америки відносно Афганістану буде наступною:

• Америка поверне свою політику у сторону плану заморозки конфлікту на максимально можливій площі Афганістану, а свою військову присутність сконцентрує на військових базах, використовуючи війська тільки у випадку небезпеки, показуючи ззовні, нібито вона заклопотана боротьбою проти «ІДІЛ».
• Малоймовірно, що Америка відправить додаткові війська з метою боротьби та ескалації конфлікту, а якщо і відправить, то на короткий строк і не для битви, а лише як послання у переговорному процесі , нібито говорячи: «Ми можемо піти на компроміс та увести назад ці додаткові війська , якщо «Талібан» теж піде на компроміс і захоче створити з афганським урядом новий спільний уряд, звичайно ж, без ущербу американським інтересам».
• Щоб легше було підштовхнути «Талібан» до згоди, Америка запросить Пакистан показати ззовні, нібито новий командуючий пакистанської армії проявляє більше поблажливості та співчуття до «Талібану», що повинно штовхнути останнього до переговорів з урядом у Кабулі та співучасті з ним у проамериканському політичному режимі в Афганістані.

7. Напослідок ми застерігаємо від того, щоб покладатись на пакистанських агентів або бути спокійними відносно показової м’якості , яку проявляє його військове керівництво на адресу Афганістану . Необхідно брати уроки з минулого. Америка б ніколи не вторглась в Афганістан, якщо б не допомога її пакистанських агентів. Ця нова політика пакистанського уряду — ніщо інше, як вистава, що розігрується перед «Талібаном» під керівництвом Америки з метою відвести небезпеку від лояльного їй уряду в Афганістані без того, щоб задіяти для цього армію або навіть якісь незначні військові групи.

Нові правителі Пакистану представляють із себе усього лише друге, відкрите обличчя Америки. Раніше від колишніх агентів Америка вимагала бороти проти опору в Афганістані, що власне і робив сумно звісний генерал Рахіль Ашраф у Вазиристані згідно плану та стримати його тиск згідно і плану Трампа після того, як провалилась колишня тактика силою примусити «Талібан» сісти за стіл переговорів і таким чином покінчити з його опором. Вони намагаються штовхнути «Талібан» до переговорів, до зближенню з пакистанським урядом, обманюючи «Талібан». Ми ж застерігаємо його від того, щоб він не впав у пастку Америки та її агентів, а також не покладався на них.

وَلَاتَرْكَنُواإِلَىالَّذِينَظَلَمُوافَتَمَسَّكُمُالنَّارُوَمَالَكُممِّندُونِاللَّـهِمِنْأَوْلِيَاءَثُمَّلَاتُنصَرُونَ

«Не схиляйтесь на сторону беззаконників, щоб вас не торкнувся Вогонь. Нема у вас покровителів та помічників, окрім Аллаха, і тоді ніхто вам не надасть підтримки» (11:113).

24 Зуль-каъда 1438 р.х.
16.08.2017 р.