Чи почалось падіння гегемонії долару?

Деякі країни навіть змогли підписати угоди по проведенню угод у національній валюті. Наприклад, Росія та Індія підписали контракт на поставку зенітного ракетного комплексу (ЗРК) С-400 «Тріумф» у рублях. Раніше Росія домовилась, що суми контракту на поставку аналогічного комплексу Анкара буде оплачувати не у доларах, а у рублях та лірах. Виступаючи на саміті тюркомовних країн, президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган повідомив, що Росія і Туреччина ведуть переговори про відмову від долара у двобічній торгівлі.

Китай об’явив, що нафта, яка постачається із Ірану, буде оплачувати у юанях. Народний банк Китаю (НБК) та Банк Японії підписали угоду про свопи у валютах — юанях та ієнах. Обсяг двобічних валютних угод згідно з досягнутими домовленостями ЦБ КНР та Японії складе 200 млрд. юанів (еквівалентно $29 млрд.) та 3,4 трлн. ієн відповідно. Чи можна сказати, що почався «зворотній відлік» кінця гегемонії долару над світовою економікою?

Відповідь:

Для повного розуміння необхідно пояснити реальність тієї позиції, яку долар займає у світовій економіці:

1 — Нинішня позиція долара з’явилась завдяки угоді, підписаної у 1944 році на конференції ООН у Бреттон-Вуді, на якій Америка змогла нав’язати долар і свою гегемонію світу на правах переможця у Другій світовій війні, який не поніс у ній серйозного збитку. Таким чином, була стверджена фінансова система, згідно до якої десять індустріальних наддержав встановили певну вартість своєї національної валюти, опираючись на американський долар. В обмін на це Сполучені Штати погодились прив’язати американський долар до золота і встановили фіксовану ціну золота: 35 доларів США за одну трійську унцію.

Потім долари, надані іноземними центральними банками, стали обмінюватись по фіксованому курсу долара, який був зв’язаний з золотом. На той час золотий запас Америки складав дві третини світового запасу, а одна третина припадала на решту держав. Проте триваюча слабкість платіжного балансу США під впливом зовнішній витрат призвела до послаблення запасів золота у США. У період з 1961 по 1970 рік вони впали майже до $5 млрд. Щоб зберегти золоті запаси Америки, президент Ніксон вирішив у 1971 році припинити конвертацію долара у золото, об’явивши про припинення системи прив’язки долара до золоту.

Після цього адміністрація Ніксона почала взаємодіяти з цим новим фінансовим зміненням за допомогою низки угод з Королівством Саудівської Аравії з 1972 по 1974 рік. Тоді і з’явились так звані «нафтодолари», що дало іноземним державам вагому підставу для іншого накопичення та використання долару з причини потреби держави у нафті, ціна якої фіксувалась у доларах згідно з угодою з Саудівською Аравією, яка займала перше місце по здобичі нафти у світі.

Саудівська Аравія також погодилась пропустити мільярди доларів прибутків від здобування нафти через американські компанії по виробництву зброї, а також витратити їх на будівництво інфраструктури та купівлю американських казначейських цінних паперів. І у 1977 році принаймні 20% усіх казначейських цінних паперів США за кордоном знаходились у руках Саудівської Аравії. І якщо додати до нафти золото, що фіксувалось у доларах, то стає ясно, чому держави прагнули придбати долари.

До 2000 року відсоткове співвідношення грошового запасу у доларах у світових центральних банках складало біля 71%. А потім, після цього року, воно упало до 62%. Варто відзначити, що 40% світової заборгованості також виражено у доларах.

2 — Сьогодні американський долар домінує у міжнародних угодах. Такий стан справ створює величезний штучний ринок для американського долара, що відрізняє долар від усіх інших національних валют. Долар почав функціонувати у якості посередника у численних угодах, до позначки більше аніж $5,4 трлн. у день, не маючи нічого спільного з американською продукцією або послугами.

Варто відзначити, що долар становить собою 84,9% щоденних іноземних валютних операцій, незважаючи на те, що особисті торгові угоди США наполовину менше цього коефіцієнту, оскільки інші країни окрім Америки також використовують долар у своїх торгових справах. Економічна сила долара дозволила Америці використовувати економічні та фінансові тиски у відношенні взятих під свій приціл держав, і не тільки, але й перешкоджати іншим країнам торгувати з цими перебуваючими під американським прицілом державами.

Сполучені Штати можуть застосувати цей найжорстокіший захід через систему «SWIFT», яка є глобальною міжбанківською платіжною системою, яка здійснює свої розрахунки у доларах. І оскільки долар є світовою резервною валютою, «SWIFT» полегшує міжнародну доларову систему, а країни в усьому світі здійснюють свої банківські транзакції через цю систему, що гарантує проведення двобічних розрахунків за допомогою американського долара. Наприклад, Росія і Китай не можуть обмінятись товарами та послугами у своїх національних валютах, доки розрахунки цих операцій не будуть переведені у долари через міжбанківську систему «SWIFT».

Америка може використовувати систему для введення жорстких економічних санкцій. Скориставшись цією системою у 2014–2015 рр., Америка відключила багато російських банків від міжбанківської системи «SWIFT» на тлі погіршення відносин між двома країнами. У листопаді 2018 року Сполучені Штати знов ввели жорсткі санкції проти Ірану, використовуючи важіль відключення Ірану від міжбанківської системи «SWIFT», що вимусило низку європейських компаній відмовитись від реалізації своїх раніше підписаних з Іраном угод через побоювання перед Америкою.

Усе вищезгадане нами пояснюється тим, що долар є резервною валютою світу. Частка американського долара у резервах 146 центральних банків в усьому світі наприкінці минулого року досягла 64% від загального обсягу валютних резервів цих банків. Євро зайняв друге місце, зайнявши усього 20% від загального обсягу, у той час як внесок японської ієни та фунту стерлінгів не перевищує і 5%. І це не говорячи про китайський юань, резерви якого у цих банках не перевищують $108 млрд., що складає менше 1% від загального обсягу (див. портал www.alquds.co.uk за 19.08.2018).

3 — Перед такою реальністю маючі вплив та міжнародну вагу держави світу вирішили діяти на зниження впливу долару. Першими дали про себе знати європейські держави, які у 1999 році висунули валюту євро і у 2002 році офіційно ввели її в оберт, почавши конкуренцію з доларом. У цьому питанні європейські держави відштовхувались від своєї економічної міці та упевненості у своїй конкурентоздатності.

Що стосується тих, хто другим вирішив піти на це, як Росія та Китай, то їм довелось відкласти свої зусилля по припиненню гегемонії долару через їх нездатність конкурувати з євро у мить його появи. Проте фінансова криза 2008 року викликала у цих держав страх позбавлення своїх доларових резервів та втрати їх вартості, що примусило їх приєднатись до класичних європейських держав і діяти спільно по припиненню панування долара. З перетворенням Китаю у глобальну економічно розвинену державу ці згадані міжнародні зусилля почали мати відчутний вплив на гегемонію долара.

Таким чином, економічна криза 2008 року стала попереджальним дзвінком для країн, щоб замислитись про долар через кризу, яка трапилась у відношенні нього. Проте чинниками, що прискорили цей процес, стали провокаційні дії Трампа та його санкції. Нова політика, що проводилась адміністрацією президента Трампа, прискорила прагнення інших крупних держав до припинення гегемонії американського долара в усьому світі. Політика президента Трампа висунула гасло «Америка перш за усе». І хоча американські адміністрації, безумовно, діяли в інтересах Америки, тим не менш, адміністрація Трампа наблизилась до відкритому невизнанню інтересів інших держав.

Трамп почав вимагати від Європи виділити великі суми грошей за військовий захист, який Америка надає їй. Трамп зробив різкі та гучні заяви на адресу Китаю і пригрозив йому торговою війною. Він почав вимагати від Японії та Південної Кореї платити за захист від північнокорейських ракет. Введені Трампом санкції у відношенні Ірану поширюються на кожного, хто використовує долари для купівлі іранської нафти. І оскільки Китай зараз є найбільшим імпортером нафти у світі, отож, дії Трампа підштовхнули Китай вжити заходів по припиненню використання долара, особливо у ході торгової війни зі Сполученими Штатами.

Таким чином, у березні 2018 року Шанхайська ф’ючерсна біржа запустила свої перші відкриті ф’ючерсні контракти для іноземних інвесторів. І влада КНР пішла на безпрецедентні заходи в енергетичній політиці і запустила торгівлю нафтою в юанях, щоб створити конкуренцію контрактам «Brent» та «WTI», які здійснюють розрахунки у доларах і служили діючими стандартами.

Таким чином, фінансова криза 2008 року та її вплив на економіку багатьох країн, що постраждали від цієї кризи,, а також протекціонізм Трампа, торгова війна та фінансово-економічна політика, яка здійснюється сьогодні Америкою, — усе це прискорило дедоларизацію, тобто тенденції проти гегемонії долару.

4 — Тому ці дії спровокували деякі держави, зокрема — сильні та незалежні, на рішучі дії по дедоларизації. До них навіть іноді приєднуються ті держави, які обертаються в орбіті більш сильних, незважаючи на те, що ефективними та впливовими діями є дії саме незалежних держав, оскільки вплив держав які обертаються в орбіті Америки, є тимчасовим та таким, що передбачає певну мету, після здійснення якої він припиняється у силу нездатності цих держав дієво протистояти Америці, будучи у її орбіті. Ми розглянемо дії цих країн:

Дії незалежних держав:

Росія

У 2009 році президент Росії Медведєв запропонував нову «глобальну валюту» на зустрічі «великої вісімки» у Лондоні у якості альтернативної резервної валюти для заміни долару. Китай, Росія, Індія, Туреччина та інші держави-нафтодобувачі в останній час погодились «проводити усі свої торгові та інвестиційні операції у своїй власній валюті». Проте, незважаючи на усе це, ціна на золото та сиру нафту продовжує виражатись у доларах.

Неодноразові заяви Росії по заміні долару на інші національні валюти та про купівлю російської нафти в інших валютах, аніж у доларі, пов’язані з американськими санкціями у відношенні Росії після її агресії та окупації Криму та двох східних областей України у 2015 році. Також підлили масла у вогонь висновки втручання Росії в американські вибори у 2016 році.

Потім Америка послідовно збільшила свої санкції проти Росії з 2015 року. Конгрес США поступово розширює та посилює ці санкції у відношенні Росії, використовуючи «Закон про протидію ворогам Америки через санкції», виданий у серпні 2017 року. Ці заходи спричинили досить серйозний вплив на Росію. Це призвело до того, що крупні російські банки порвали зв’язок з доларом, що викликало падіння курсу рубля до долару на 18%. Причому це відбувається у той час, коли Росія використовує долар у 58% свого боргу, тобто майже половину своїх кредитів вона обслуговує у доларах.

Тому Росія опинилась у безвихідному положенні, що вимусило її вжити спроби по скороченню свого використання долара та свого фінансового, економічного та грошового звільнення від долара. Путін сказав у своєму виступі перед Державною Думою: «Нам треба підвищувати рівень свого економічного суверенітету. Але це — нелінійні  рішення, адже, скажімо, нафта торгується у доларах на біржі, і, звичайно, ми думаємо, що треба зробити для того, щоб звільнити себе від цього тягаря».

Далі він продовжив: «Ми за попередні десятиріччя, у надії на те, що будуть дотримуватись заявлені принципи в області світової торгівлі, світової економіки, ми поводили себе дещо наївно, а тепер ми бачимо, що і правила ВТО часто-густо порушуються,обмеження ідуть по політичним міркуванням, які називають санкціями, причому вводяться усе нові і нові для того, щоб забезпечити собі любимим конкурентні переваги» (див. «Donia Al-Watan» за 09.05.2018).

Потім Росія почала поступово скорочувати свої запаси американських казначейських облігацій, які досягли свого максимуму у $223 млрд. у 2008 році, і майже $100 млрд. — наприкінці минулого року. Після американських санкцій у відношенні Росії остання змогла на протязі двох місяців, квітня і травня 2018 року, позбутися від більшої частини американських казначейських облігацій. І сьогодні Росія володіє даними паперами на суму усього лише у $14,5 млрд.

Проте Росія не може замінити рубль доларом, тому що слабка довіра до рубля не допомагає їй мобілізувати вагомі держави навколо себе. Це пов’язано з тим, що багато країн у світі не хочуть купувати рубль через сильні коливання останнього на валютних ринках. Основним чинником служить те, що світ не довіряє російському рублю у якості резервної валюти.

Таким чином, максимум, чого Росія може добитися — це спричинити тиск на деякі країни, щоб вони купували російські енергоносії за рубль. Але ніяк не зможе російська валюта замінити долар. Прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков сказав: «Усе більше і більше країн, причому не лише на Сході, але й в Європі, починають думати про те, як мінімізувати залежність від долару США». Далі він продовжив: «І вони раптом розуміють, що: а) це неможливо, b) це треба робити і с) «рятуйся, хто може», — це треба робити швидше».

«Дедоларизація можлива до певного ступеню, але питання не у тому, чи хочете ви покинути територію долара, а у тому, куди ви вирушите далі. Євро? Юань? Біткоін? Яка модель цієї наступної системи?» — сказав Костянтин Корищенко, колишній заступник голови Центробанку Росії. «Єдиного рішення немає, і варіантів дуже багато, — продовжив він. — У кожного із цих варіантів є свої недоліки, і нам доведеться шукати баланс між ціною вірності долару та ціною пошуків нової системи» (див. «Financial Times» за 03.10.2018). Усе це вказує на те, що російські перші особи самі не вірять і не переконані у тому, що рубль може бути світовою валютою замість американського долара.

Китай

Китай у змозі зробити свою валюту юань сильним конкурентом на світовому рівні. Проте його геополітичний кругозір є вузьким, що впливає на вузькість його глобального економічного кругозору з точки зору конкуренції і схватки з Америкою. Тому він не зміг нав’язати свою валюту на світовому рівні на торгових та фінансових ринках, незважаючи на колосальні  масштаби його економіки. Навпаки, Китай вирішив опиратись на долар і накопичив за останні роки величезні суми — біля $3-4 трлн. Хоча він здійснив спроби відійти від американських фінансових інститутів і була сформована економічна група БРІКС разом з Росією, Індією, Бразилією, а потім з ПАР. Сумарний прибуток країн БРІКС представляє більше $15 трлн., що займає 20% світової економіки, яка складає $74 трлн.

У липні 2015 року у Шанхаї Китай створив альтернативи Світовому банку та МВФ і заснував міжнародну фінансову організацію NBD (НБР — Новий Банк Розвитку). Мета діяльності банку — фінансування інфраструктурних проектів та проектів сталого розвитку у державах БРІКС та країнах, які розвиваються. Початковий уставний капітал NBD складає $50 млрд., і його припускається збільшити до $100 млрд. Проте, як би там не було, Китай не відмовився від долара.

Коли Трамп наклав санкції у відношенні Ірану і зробив їх такими, що поширюються на кожного, хто використовує долари для купівлі іранської нафти, то ці дії Трампа підштовхнули Китай вжити заходів по припиненню використання долара, особливо на тлі торгової війни зі Сполученими Штатами, оскільки Китай зараз є найбільшим імпортером нафти у світі. Таким чином, у березні 2018 року  Шанхайська ф’ючерсна  біржа запустила свої перші відкриті ф’ючерсні контракти для іноземних інвесторів. І влада КНР пішла на безпрецедентні заходи в енергетичній політиці і запустила торгівлю нафтою у юанях, щоб створити конкуренцію контрактам «Brent» та «WTI», які здійснюють розрахунки у доларах і служили діючими стандартами. Усі ці дії можуть струсонути долар.

Що стосується того, що заважає Китаю вжити серйозні кроки, щоб усунути або відчутно струсонути долар, то це сильна прив’язаність економіки Китаю до американської економіки та долару. Обсяг торгівлі між США та Китаєм є вельми масштабним і складає $500 млрд. на рік. Сьогодні Китай володіє $1170 млрд. в американських казначейських облігаціях (див. китайську фінансову газету «Saixin» від 20.09.2018). Раніше, у 2013 році, він володів облігаціями на суму у $1300 млрд. І тому Китай є найбільшим тримачем цих облігацій у світі. Доларові резерви Китаю складають $3-4 трлн. На додаток до цього, імпорт Китаю за 2016 рік склав $2,1 трлн., а експорт — $1,6 трлн. по даним Всесвітньої торгової організації, що робить його другим по величині комерційним велетнем у світі після Сполучених Штатів.

Таким образом, сильна прив’язаність торгівлі Китаю до долару і володіння ним казначейськими облігаціями США робить так, що Китай однією ногою іде уперед, а другою залишається на місці, що заважає йому зробити серйозний крок на шляху до стрясання долара. Успіх Америки у притягненні Китаю до ведення міжнародної торгівлі у доларах вимусив Китай піклуватись про захист долара від коливань. Пекін розуміє, що у випадку стрясання долару більше за усіх постраждає Китай. Тому у Китай діє повільно і обережно, оберігаючи свої великі запаси доларів та облігацій. Навіть якщо уся російсько-китайська торгівля повністю відв’яжеться від долара, це не вирішить проблему, тому що обсяг цієї торгівлі, яка складає $120 млрд. на рік по обом напрямкам, продовжує бути порівняно з міжнародною торгівлею, яка перевищує $20 трлн. на рік. Тому Китай не поводить себе так зухвало, як Росія, а намагається обережно добитися припинення гегемонії.

Схоже, що Китай усвідомив шкоду, пов’язану зі застосуванням долару, як з точки зору його великого доларового запасу, так і з точки зору американських казначейських облігацій і т.д. І тому він став найбільшою державою, яка закуповує золото у світі. Його запас золота виріс з 600 тонн у 2008 році до 1842 тонн у 2018 році.

Це і пояснює велике падіння його доларових запасів, яке досягло свого апогею у 2014 році, наблизившись до позначки $4 трлн. (див. сайт Trading Economics). Зазначимо, що лише у 2015 році Китай закупив більше 700 тонн золота. Що стосується американських казначейських облігацій, то після фінансової криза 2008 року Китай почав розпродавати їх, що знизило вартість цих облігацій на протязі двох наступних років після кризи. Проте після того, як Америка пригрозила заблокувати китайську торгівлю по звинуваченню у небезпеці дитячих іграшок, що експортувались із Китаю в Америку, Китай знов придбав американські казначейські облігації. Це тривало доти, доки не досягло максимуму у 2013 році. І коли Трамп почав погрожувати веденням торгової війни, Китай повернувся до продажу американських облігацій і почав активно скорочувати свої запаси даного цінного паперу.

Потім він взявся обережно шукати шляхи скорочення ролі долара у своїй торгівлі і підписав угоди з Росією,Японією та іншими по веденню торгівлі у регіональних валютах. Також Китай запустив Шанхайську ф’ючерсну біржу (Shanghai Futures Exchange (SHFE)), де здійснюються нафтові ф’ючерсні контракти, деноміновані у юанях, які закріплені золотом. За перші шість місяців своєї роботи ця біржа заволоділа 10% світової торгівлі нафтою. Більше того, китайська валюта увійшла у розрахунок кошика спеціальних прав позичання (СПП або SDR). З 1 жовтня 2016 року юань вважається вільно використовуваною валютою і включається у кошик корзину СДП у якості п’ятої валюти поруч з доларом США, євро, японською ієною та фунтом стерлінгів. Виконавча рада Міжнародного валютного фонду (МВФ) ухвалила рішення про включення юаня у розрахунок кошику спеціальних прав позичання (див. https://www.imf.org за 30.09.2018).

Незважаючи на усе це, наявні у Китаю величезні запаси доларів та американських облігацій і тому подібне не дозволяють юаню стати ефективною та впливовою валютою, здатною замінити долар. І тому на юань приходиться лише 1,7% міжнародних платежів порівняно з 40% платежів, які проводяться в американському доларі.

Європейський Союз

Євро з’явився і був введений у безготівковий обіг 1 січня 1999 року, а 1 січня 2002 року були введені у готівковий обіг його банкноти та монети. Євро замінив у співвідношенні 1:1 європейську валютну одиницю ЕКЮ, яка використовувалась в європейській валютній системі з 1979 по 1998 рік. Євро взявся конкурувати з  доларом у силу того, що за ним стоять світові держави з потужною економікою, такі як Німеччина, Франція та інші індустріальні та багаті держави. Таким образом, євро став вагомою світовою валютою, за якою стоїть колективна сила, що має світовий політичний вплив, здатний конкурувати з Америкою.

Країни єврозони мають потенціал для створення потужної незалежної армії, до чого вони сьогодні і прагнуть. Тому євро став резервною валютою у міжнародних центральних банках на 20-23%. Але одним із основних чинників, які перешкоджають ствердженню євро у якості головної світової валюти, що панує над світовою економікою, є слабкість політичного, військового та економічного впливу Європи перед Америкою. Європейський Союз, сам по собі, продовжує боротися за своє існування, оскілки з цього приводу існують загрози. Вихід Британії із ЄС похитнув довіру до євро. Ріст націоналістичних настроїв та поява сепаратистських рухів, вимагаючих виходу із Союзу, також підірвало довіру до Європейського Союзу. На додаток до цього, ЄС не володіє єдиним політичним рішенням. Таким чином, усі ці чинники позначаються на валюті єврозони та довірі до неї.

Держави, які обертаються в орбіті Америки, у договорі з Росією, Китаєм та Європою:

Туреччина, Іран, Індія та Японія

Керівник Центрального банку Ірана Абдул Насер Хеммати заявив про те, що на останній зустрічі з представниками Росії та Туреччини обговорювалось питання ведення двобічних угод у національних валютах замість доларів (див. «Tehran Times» за 09.09.2018).

Туреччина, Росія та Іран погодились використовувати свої національні валюти при здійсненні двобічних угод замість американського долара, як повідомило турецьке інформаційне агентство «Anadolu». Державне інформагентство з посиланням на заяву керівника Центрального банку Ірану Абдул Насера Хемматі повідомило, що «торгові угоди будуть здійснюватись з використанням обмінних курсів (див. https://ahvalnews.com/ar від 09.09.2018).

У жовтні 2018 року Китай та Японія підписали угоду про валютний своп на суму до $30 млрд. для зміцнення фінансової стабільності та стимулювання ділової активності в обох країнах.

Російський віце-прем’єр Юрій Борисов заявив, що контракт на поставку ЗРК С-400 індійські стороні був укладений у рублях (см «RT» за 31.10.2018).

Ці країни, які Китай та Росія намагаються притягти до політики ведення торгових угод у національній валюті, усе іще обертаються в орбіті Америки або є її агентами. Іншими словами, з політичної точки зору вони прив’язані до Америки та ідуть з нею, а отож, не можуть наважитись на відмову від проведення угод у доларах або від прийняття його у якості своєї резервної валюти. Рішення про економічну незалежність повинно іти паралельно політичній незалежності, як це обстоїть з Китаєм та Росією. А якщо вони погодились на здійснення угод у національній валюті з Росією та Китаєм, це означає, що Америка примусила їх піти на цей крок з причини надзвичайної ситуації, з врегулюванням якої справи повернуться у попередній стан:

а) Туреччина

З тієї миті, як президент Трамп наклав санкції у відношенні турецької сталі, а Сполучені Штати напали на турецьку валюту, Ердоган піддав критиці внутрішній обіг долара. Сукупний борг Туреччини, що перевищує 400 млрд., виплачується у доларах. Це означає, що кожного разу, коли турецька національна валюта знецінюється по відношенню до долару, погашення боргу усе більше і більше турецьких лір. Потім ціни починають рости, умови життя обтяжуються, і Ердоган, як по традиції, виступає зі своєю гучноголосою промовою.

Що стосується заяви президента Туреччини Реджепа Тайіпа Ердогана на VI саміті голів держав ради співробітництва тюркомовних держав у місті Чолпон-Ата у Киргизстані 3 вересня, то у своїй промові він сказав: «Ми пропонуємо використовувати у міжнародній торгівлі розрахунки у національних валютах». Дане ствердження не має реальності і далеко від того, щоб стати реальністю. Тому основний товарообіг, а точніше, торгові відносини Туреччини приходяться на Європейський Союз. Проте, незважаючи на це, Туреччина веде торгівлю у доларах, бере кредити у доларах і резервує свої валютні резерви у доларах, а також імпорт нафти, природного газу і сировини Туреччина здійснює у доларах. Ми бачили, як ситуація у Туреччині повернулась у свій колишній стан, коли Америка зняла санкції услід за звільненням американського пастора, після чого охололо наявне у неї до скасування санкції завзяття до переведення розрахунків міжнародної торгівлі на національні валюти. Що стосується тюркомовних країн Центральної Азії, то вони слідують політиці Росії, і торгівля Туреччини з ними, навіть якщо і буде проходити у національних валютах, не підніметься до того рівня, щоб спричинити вплив на світову торгівлю і навіть на економіку країн Центральної Азії.

б) Іран

Америка заборонила Ірану мати справу з доларом внаслідок жорстких фінансових санкцій, накладених на нього на протязі довгих років після його виведення із американської банківської системи. Проте після зняття з нього санкцій у 2015 році Іран почав продавати нафту у доларах, як і були підписані крупні контракти з міжнародними компаніями, у т.ч. — з такими європейськими компаніями, як «Airbus» і «Total French», причому — виключно у доларах, нібито не було нічого. Санкції та їх зняття мають тимчасовий вплив на поведінку Ірану. Америка включає та виключає Іран із міжбанківської доларової системи «SWIFT». І коли Америка підсилює свої ворожі заяви проти Ірану і закриває перед Іраном двері до долару, тоді Іран відповідає на це заявами про переведення розрахунків на національні валюти.

в) Індія:

Індія з давній часів імпортує російську зброю, і Америка не проти цього. Індія користується підтримкою з боку Америки, яка хоче зробити із неї потужну силу, здатну протистояти зростаючому впливу Китаю в Азії. Індія чудово розуміє це, і вона навряд чи змінить долар на рубль, юань або іншу світову валюту.

г) Японія

Що стосується Японії, то її прив’язаність до Америки не потребує пояснення. Її торгові взаємовідносини з Росією не означають, що вона виступає проти долара або прагне прийняти рубль у якості альтернативи долару.

Висновок:

Державами, які можуть спричинити ефективний вплив на зміщення долара з його позиції, є Росія, Китай та Європейський Союз. Проте у кожного із них є чинники, які послаблюють їх рух, як ми згадали вище. Якщо їм вдасться позбутися від цих чинників, то вони зможуть струсонути позицію долара. А якщо вони не проявлять серйозності і не будуть старанними у цій справі, то так званий «слабкий» долар застигне їх зненацька. Врешті решт, вони помітять, що їх доларові резерви є більш віртуальними, аніж реальними. Америка страждає від великої заборгованості. Державний борг США виріс більше аніж на $1,2 трлн. за 2018 фінансовий рік, який завершився 30 вересня. Як зазначає «The Washington Examiner», у п’ятницю 28 вересня 2018 року держборг досяг максимального значення за усю історію — $21,516 трлн.

Накопичення американської заборгованості на протязі десятків років привело країну до безвихідного фінансового положення. І коли це накопичення прискорилось після кризи 2008 року і перестрибнуло з $8 трлн. до $21 трлн. сьогодні, то американське фінансове положення загострилось до такої крайньої межі, що радник по національній безпеці Джон Болтон назвав це загрозою національній безпеці і почав вимагати невідкладних рішень у найближчій та середньостроковій перспективі.

На тлі такої реальності перед Америкою залишається лише вливання додаткової ліквідності (тобто надрукувати долари) для управління своїми фінансами. Америка потребує вливання ліквідності у такій кількості, щоб покрити фінансування держави, не говорячи вже про погашення її боргів, які можуть призвести до краху долара або до «слабкого» долара, як це назвав міністр фінансів США. Це означає, що країни, які здійснюють свої торгові угоди і тримають свої резерви у доларах, а також володіють американськими казначейськими облігаціями, втратять частину своїх багатств пропорційно послабленню долару. Іншими Другими словами, ці держави отримають серйозний удар.

Так або інакше, нинішня реальність не дозволяє цим державам опиратися на іншу світову валюту замість долара. Проте можна сказати, що спроби Росії та Китаю здійснювати розрахунок у національні валюті та укладати торгові угоди з іншими країнами у національні валюті наносять удар по гегемонії долара, якщо надалі будуть продовжуватись з повною рішучістю. Європейський рух поруч з Китаєм має більш серйозний вплив. Купівля золота зміцнить позиції валют цих держав. Проте це не вирішить проблему, доки це золото залежується у якості товару у центральних  банках і продається для отримання доларів, коли ці держави відчувають нужду в них, або бережеться у якості резерву для підтримання державної паперової валюти, за допомогою якої держава може отримати тверду валюту.

Проблема не вирішиться, доки золото та срібло не стануть фактичними грошима. А якщо з’явиться необхідність у виданні паперових грошей, то останні повинні підкріплюватись відповідною вагою золота або срібла, а не так, щоб золото та срібло залежувалося у якості звичайного товару для купівлі так званої «твердої валюти». Іншими словами, Центральний банк кожної країни видає валюту у золоті та сріблі, і немає нічого ганебного у виданні паперових грошей,які закріплені за двома благородними металами — золотом та сріблом, і володар їх має право у будь-який час звернутись у банк і конвертувати їх у золота або срібло. Тобто, їх застосовують у якості грошей, які представляють золото та срібло, а також можна обміняти встановлену ними цінність на золото та срібло. Одним словом, золото та срібло повинні бути домінантами у фінансовому секторі. І тоді держава не зможе грабувати багатства інших або експлуатувати чужий труд, а також застосовувати свою військову машину і проводити свої агресивні війни, використовуючи паперові гроші позбавлені будь-якої цінності.

Кидаючи погляд на сьогоднішнє положення, ми бачимо, що нині немає такої держави, яка змогла б зробити це, оскільки лише держава Халіфат зможе і буде вчиняти так на підґрунті того, що це є постановою Шаріату, приписаною Всевишнім Аллахом. Пророк Мухаммад ﷺ втілив це у реальному житті, і праведні халіфи продовжували дотримуватись цієї закономірності, доки у 1342 році по хіджрі (1924 році) не був зруйнований Халіфат. Після цієї рокової трагедії поширилась брехня, і над світом нависла капіталістична ідеологія, прихильники якої не цікавляться нічим, окрім грабування, поїдання майна людей без прав і накопичення несмертних багатств.

Одним словом, прийшла ера несправедливого правління людей. Сьогодні увесь світ є свідком тому, як руйнівні фінансові та економічні кризи явились наслідками такого правління поруч з маніпулюванням людей та розкраданням їх багатств шляхом паперових грошей, які, по своїй суті, нічого не коштують. Сьогодні необхідно усунути цю брехливу ідеологію і працювати над ствердженням головування істинної та справедливої ісламської ідеології, що втілюється у своїй державі, яка була обіцяна Всевишнім Аллахом Своїм віруючим, праведним та старанним рабам. Всевишній Аллах говорить:

وَعْدَ اللَّهِ لَا يُخْلِفُ اللَّهُ وَعْدَهُ وَلَكِنَّ أَكْثَرَ النَّاسِ لَا يَعْلَمُونَ

«Такою є обіцянка Аллаха, і Аллах не порушує Своєї обіцянки, проте більшість людей не знає цього» (30:06).

І доки світ не звернеться до справедливих законів Господу світів, людство і надалі продовжить перебувати у фінансовому та економічному нещасті. Істину говорить Всевишній Аллах:

وَمَنْ أَعْرَضَ عَنْ ذِكْرِي فَإِنَّ لَهُ مَعِيشَةً ضَنْكاً

«А хто відвернеться від Мого поминання, на того чекає тяжке життя, а у День воскресіння Ми воскресимо його сліпим» (20:124).

18 Рабі уль-Авваль 1440р.х.
26.11.2018 р.

На англійській

На арабській