Питання: Чому Хафтар, агент Америки у Лівії, направив свої війська на просторий південь країни, а не зосереджує сили проти західної частини Лівії, чий уряд лояльний до європейців?
Увесь вплив і вага у країні сконцентровані на північному сході та північному заході, але не на півдні. Можливо, є деякі інші цілі, які він переслідує на півдні?
Відповідь:
Розглянемо наступне, щоб відповідь була ясною:
По-перше, коли Хафтар, агент Америки, захопив м. Бенгазі, то тим самим він захопив і схід Лівії, який опинився повністю під його владою зі взяттям м. Дерна у середині 2018 р. Після того, як битви перенеслись у регіон нафтового півмісяця, конфлікти всередині Лівії між агентами Америки на чолі з Хафатром та агентами європейців на чолі з Сараджем у Тріполі збільшились. Коли Хафтар захопив нафтовий півмісяць, його рука змогла повністю обігнути територію, підконтрольну уряду Сараджа.
Проте його озброєні сили,що підпитуються американським агентом Сісі, нездатні захопити увесь захід Лівії, тому що Сараджу на заході Лівії напряму допомагає Європа. Окрім того, поруч знаходиться Алжир, також лояльний європейцям. Страх перед Алжиром та його відкритим вторгненням у Лівію очевидний у заявах Хафтара: «Міністр закордонних справ Лівії Тахер Сіала відмовився у понеділок від «безвідповідальних заяв» Халіфи Хафтара, який пригрозив можливістю «експорту військових дій із Лівії в Алжир за одну мить». Хафтар вже заявляв, що Алжир «використовує для себе положення з безпекою у Лівії» і що «алжирські солдати перетинають кордони з Лівією» («France 24», 10.09.2018).
По-друге, Єгипет під владою американського агента Сісі допомагає американському агенту Хафтару, який захопив з контроль над сходом Лівії та нафтовим півмісяцем. У противагу цьому проєвропейський уряд Сараджа користується підтримкою Алжира, готового захищати Сараджа під приводом географічної близькості, а також підтримкою самих європейців, які стоять позаду них... Така противага у деякій мірі вирівняла баланс сил між двома сторонами, навіть якщо у Хафтара і є деяка військова перевага через сильну американську підтримку. Втім, такий збіг обставин підходить для Америки, яка бажає, щоб сторони приступили до переговорів після того, як позиція Хафтара стане переважною або на кшталт цього.
Проте з точки зору політичного впливу у Лівії варто відзначити, що він як і раніше більш сильний за урядом Сараджа. Європейський вплив гарантує йому збереження контролю над Тріполі — столицею Лівії, — а разом з контролем над Тріполі у Сараджа буде і політична вага, яка служить інтересам Європи. Тому Хафтар не може почати наступ на Тріполі і захопити його, як і не може приступити до переговорів зараз, адже у такій ситуації переговори виявлять рівність сил обох сторін...
У зв’язку з цими двома ускладненнями конфлікт між сторонами заморозився, тому що ані жодна із них зараз не може взяти верхи над іншою, через що бойові дії перекочували на південь Лівії, і у цьому Хафтар знайшов для себе вихід, тому що захопивши південь країни, він зможе розширити зону контролю, а отож — і військову міць, після чого вплив Америки у Лівії стане сильніше, аніж вплив Європи. «У середу війська Халіфи Хафтара приступили до широкої військової кампанії на півдні країни з метою «очистити» її від озброєних угрупувань, у т.ч. — від членів екстремістської організації «ІД», а також від бандформувань, як про це заявив представник національної лівійської армії...» («France 24», 17.01.2019). Під гаслом «боротьби з тероризмом та бандформуваннями» Америка штовхнула свого агента Хафтара на південь Лівії для реалізації багатьох локальних цілей, які переслідує Америка у цій місцевості заради підсилення свого впливу і скорочення впливу держав Європи.
По-третє, досліджуючи ситуацію, ми знайдемо, що Хафтар на півдні Лівії досягає певних цілей — цілей Америки, яких дві на усій лівійській арені і дві у відношенні Європи, вплив якої Америка бажає витіснити із Африки:
Відносно цілей Америки, пов’язаних з конфліктом всередині Лівії:
1. Контроль над крупною територією. Якщо Хафтар встановить військовий контроль над величезними просторами півдня Лівії, то це надасть йому додаткову вагу на очікуваних переговорах, не говорячи вже про внутрішню значущість контролю над містами на півдні країни, такими як Сабха та інші. Це дозволить Хафтару набути більше «законності» як стороні, яка контролює більшу частину території країни, що само по собі має наслідки при політичному рішенні проблеми. Навіть незважаючи на те, що наближення до алжирських кордонів ризиковане для нього, тим не менш, воно дозволить йому зміцнити своє положення. До того ж Алжир зайнятий президентськими виборами.
2. Контроль над лівійською економікою. Після низки проведених ним військових нападів та відступів Хафтар вирішив захопити регіон нафтового півмісяця у 2018 р., переводячи прибуток з цих місць у відділення Національної нафтової корпорації у Бенгазі замість Тріполі, як раніше. Таким чином, з одного боку, уряд Сараджа втратив нафту, а, з другого боку, Хафтар почав розпоряджатися нею, готовий експортувати її на свою користь. Після цього бойові дії перекочували до нафтових терміналів у морських портах, тобто уряд Сараджа вирішив не дати Хафтару можливості експортувати нафту. Найманці Ібрагіма Джадрана захопили порти Сідра та Рас-ель-Лануф, а уряд із Тріполі почав вважати Джадрана законним правителем цих територій і захисником нафтових терміналів. Проте уряду Сараджа це не допомогло. «Трапились жорстокі боєзіткнення з лівійськими військами, після чого командування лівійських озброєних сил 21 червня заявило про захоплення міст Рас-ель-Лануф та Сідра» (російське агентство «Супутник», 07.07.2018).
Таким чином, Хафтар встановив контроль над усі нафтовим півмісяцем, включаючи нафтові термінали у морських портах. З того часу уряд Сараджа здійснює зусилля по недопущенню імпорту іншими країнами лівійської нафти. яка добувається у районі нафтового півмісяця, підконтрольного Хафтару. Врешті решт, експорт лівійської нафти значно скоротився. Уряд Сараджа експортував нафту, що добувається із пустелі Марзук, особливо із родовищ «Шарара» (по 300 тис. барелів на добу) та «Філь» (по 125 тис. барелів на добу), проте з початком озброєних дій на півдні Лівії Хафтар захопив родовище «Шарара», розташоване поруч з м. Сабха. «Офіційний представник озброєних сил Східної Лівії заявив у понеділок на своїй сторінці у «Твіттері», що озброєні сили установили повний контроль над основними об’єктами родовища «Шарара» мирним шляхом, без усілякого опору, і тепер забезпечують його безпеку разом з місцевою адміністрацією» (youm7.com, 11.02.2019).
Така обставина підсилює економічний вплив Хафтара. Дане родовище — дуже крупне, може видавати до 400 тис. барелів на добу і належить іспанській кампанії, через що служить предметом серйозного конфлікту між агентом Америки Хафтаром та агентами Європи у Тріполі... Якщо тенденція збережеться і Хафтар буде усе так само з легкістю захоплювати родовища на дальньому півдні країни, особливо родовище «Філь», то уряд Сараджа втратить свої економічні ресурси покладаючись на міжнародну підтримку держав, щоб ті не дали Хафтару експортувати нафту напряму і примусили його експортувати її лише транзитом через Тріполі. Отож, Хафтар контролює родовища нафти і залишає питання експорту через морські порти і трубопроводи на майбутнє, аж до миті початку переговорів, за допомогою яких він зможе досягти своїх фінансових цілей і забезпечити грошима свої озброєні сили...
Відносно двох цілей у боротьбі з європейським впливом в Африці варто відзначити, що вони — наступні:
1. Зберегти тенденцію переселення із Африки в Європу через Лівію. Ця мета Америки проти Європи виражається у тому, щоб не дати Європі розташувати свої військові бази на півдні Лівії, які б перешкоджали проникненню біженців в Європу. Доти, доки американський агент Хафтар контролює південь Лівії, особливо об’єкти стратегічного значення, такі як аеропорти та аеродроми, європейські держави не зможуть використати цей регіон, усе одно, будь то для розгортання свого впливу або для досягнення регіональних цілей в Африці. До цього, під приводом зупинення міграції із Африки в Європу, остання розгортала на півдні Лівії свої бази, що, у свою чергу, не влаштовує Америку, а отож — і Хафтара.
«Лівійський генерал із штабу Халіфи Хафтара застеріг міжнародні сили від того, щоб ті розташовували свою військову присутність на півдні Лівії. Хафтар заявив, що у той час, коли його військове керівництво намагається налагодити теплі, партнерські, стратегічні відносини з усіма міжнародними сторонами, до нього доходять відомості про те, що деякі із них розгортають військові бази на півдні Лівії... Лівійські джерела згадали, що делегація військових та спецслужб Італії відвідала м. Гат на крайньому південному заході Лівії учора у четвер з метою розташування військового та громадянського базування Італії при європейському фінансуванні для встановлення контролю над пересунення нелегальних мігрантів» («Аль-Джазіра», 29.06.20018).
Поки Хафтар буде контролювати південь Лівії, він не дасть європейцям розташувати там військові бази. «Операційний штаб озброєних сил Лівії, який іде за Загальним керівництвом армії, заявив про заборону на посадку та зліт в аеродромах та аеропортах на півдні Лівії без попереднього узгодження. Забороняється усім літакам сідати на півдні, якщо не було отримано дозвіл Операційного штабу озброєних сил Лівії» (youm7.com, 08.02.2019). Таким чином Америка руками Хафтара встановила свій вплив на півдні Лівії і скувала дії Європи у цьому регіоні, тим самим залишивши проблему з нелегальними мігрантами із Африки відкритою, додавши головного болю Європі.
2. Діяти проти європейського впливу у пустельному регіоні. Суть військової кампанії Хафтара на півдні Лівії не обмежується тільки лише вищезгаданими цілями, але і вбирає у себе цілі, що безпосередньо відносяться і до самого регіону. Америка планує дестабілізувати французький вплив у пустельному регіоні... З причини слабкості центрального уряду у Тріполі, політичний вакуум, у якому опинився південь Лівії, створив відповідну атмосферу для появи опозиційних йому озброєних угрупувань. Благодатне підґрунтя тут набули угрупування із Чаду, Нігерії та Судану, тут вони пройшли навчання і стали однією із основних сил на території Лівії, а тож, їх не вийде ігнорувати. «Газета «Аль-Вахда», що видається на французькій мові у республіці Чад, у середу опублікувала новину по те, що біля 11 тис. чадських повстанців знаходяться на півдні Лівії...» (alwasat.ly, 04.04.2018).
Привід присутності «тероризму» Америка використовує для виправдання свого втручання і пропонує своїм агентам вчинити так само і осідлати хвилю. «Лівійський чиновник заявив, що озброєні сили Америки та Лівії здійснили спільний рейд на місце розташування деяких членів організації «Аль-Каїда» біля околиці м. Аубарі у середу...» («EuroNews Arabic», 14.01.2019). Врешті решт Хафтар використовував точно такий самий же привід війни з тероризмом, що і Америка, з метою підкорити собі південь країни і «очистити його від озброєних терористичних утворень».
На півдні Лівії військовою силою володіють угрупування із Чаду. «Національна армія Лівії під керівництвом Халіфи Хафтара приступила у січні до військової кампанії на південному заході країни проти озброєних формувань, більша частина яких є представниками повстанських сил із республіки Чад» («RT», 12.02.2019). Національна армія під керівництвом Халіфи Хафтара у короткій заяві об’явила про те, що «лівійські ВПС нанесли удар по трьом накопиченням чудських угрупувань та їх союзників на нашому дорогому півдні» (alarabiya.net, 08.02.2019).
3. Із цих заяв стає ясним, що військова кампанія Хафтара на півдні Лівії ведеться з метою витіснення цих угрупувань із Лівії ю, тобто з метою витіснити їх за кордон країни, щоб ті вели свою діяльність у Чаді, що викликає занепокоєння у Франції, яка має у Чаді свій вплив. Франція відреагувала на це негайно. «Міністр закордонних справ Франції Жан-Ів Ле Дріан заявив у вівторок про те, що озброєні сил Франції нанесли удар по колонні повстанців у Чаді з метою запобігти перевороту проти президента Ідріса Дебі. За проханням президента Ідріса Дебі на минулому тижні французька військова авіація нанесла удар по колонні повстанців, що рухалась із Лівії та проникла на територію Чаду.
Виступаючи перед депутатами Парламенту, Жан-Ів Ле Дріан заявив: «Колонна повстанців, що прибула з півдня Лівії, рухалась у наступ на столицю Чада м. Нджамена з метою захоплення влади. У зв’язку з цим президент Ідріс Дебі у письмовій формі попросив нас втрутитись, щоб запобігти перевороту і захистити його країну» («Рейтерз», 12.02.2019). Через те, що американський агент Хафтар витісняє цих повстанців у бік Чада, їх загроза для місцевої влади цілком реальна. З цієї причини Франція сконцентрувала крупні сили у столиці Чада м. Нджамена, щоб захистити свого агента Ідріса Дебі. «Франція зібрала у столиці Чаду м. Нджамена 4500 військовослужбовців у межах антитерористичної кампанії під назвою «Сила Бархана» («Рейтерз», 12.02.2019).
4. Усе це пояснює, що Америка з миті проникнення у Лівію, навіть враховуючи нездатність її агента врегулювати ситуацію на заході Лівії на свою користь з причини європейської підтримки уряду Сараджа у Тріполі, усе одно змогла просунутись далі і розпочати розхитування французького впливу у Чаді. Висунення повстанців, ворожих президенту Ідрісу Дебі, із південної Лівії у бік Чаду може повторитись іще раз у майбутньому, тобто у Чаді можуть початись боєзіткнення т, а потім, можливо, і в Нігері, з метою видавити французький вплив і звідти, а разом з ним — і французькі корпорації, особливо ті, що спеціалізуються на добуванні урану у тій місцевості.
По-четверте,на завершення треба сказати, що Хафтар при великій військовій підтримці, наданій йому з боку Америки, особливо через Єгипет, зміг розколоти Лівію на дві частини: східну і західну. Східну частину він захопив повністю, як і захопив нафтовий півмісяць, який є серцем економіки Лівії. Також він зміг пробити коридор до західної Лівії, а тепер проривається на південь, щоб захопити іще більше території, а отож — і збільшити свою військово-економічну потужність. Тому скоро він опиниться у тупиковій ситуації через нездатність захопити решту західної частини країни з причини страху перед можливим вторгненням Алжиру та крупної допомоги Європи уряду Сараджа. Через це Америка штовхає його виконувати поки що інші цілі, досягнувши яких вона зможе збільшити тиск на європейські держави через потік мігрантів, з одного боку, і загрози французькому впливу у сусідніх країнах — з іншого боку, починаючи з Чаду.
Такими є масштаби військової кампанії Хафтара на півдні Лівії, із якої розуміється, що невірні держави коять безчинства у Лівії заради своїх власних інтересів та впливу, використовуючи у своїй боротьбі мусульман. Кожна сторона проливає кров іншої, і їх не турбує той факт, що вони — брати в Ісламі, а багатства від нафти у регіоні повинні розподілятись серед них лише згідно Шаріату. Зло, яке поширюють невірні держави та їх агенти у країнах мусульман, можна припинити лише зі встановленням Шаріату Аллаха, коли мусульмани проголосять про установлення Халіфату, який виправить положення і покінчить з надіями невірних держав і надалі грабувати наші землі.
إِنَّ فِي هَذَا لَبَلَاغاً لِقَوْمٍ عَابِدِينَ
«Воістину, у цьому — послання для тих, хто поклоняється» (21:106).
15 Джумада аль-ахіра 1440 р.х.
20.02.2019 р.
