Зміст хадісу «На рубежі кожного сторіччя Аллах буде посилати Уммі того, хто буде відроджувати для неї релігію»

Відповіді на питання
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

від Абу Муміна Хаммада

Питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху. Нехай Аллах благословить Вас, дорогий шейх, і прискорить Свою допомогу Вашими руками. Нехай Аллах зробить Ваші знання корисними для нас.

Є багато достовірних і відомих хадісів, серед яких — хадіс Абу Хурайри про те, що Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

إِنَّ اللَّهَ يَبْعَثُ لِهَذِهِ الْأُمَّةِ عَلَى رَأْسِ كُلِّ مِائَةِ سَنَةٍ مَنْ يُجَدِّدُ لَهَا دِينَهَا

«На рубежі кожного сторіччя Аллах буде посилати Уммі того, хто буде відроджувати для неї релігію»(Абу Дауд.Ас-Сахаві у книзі «Аль-Макасид аль-хасана» і Альбани в книзі «Ас-Сільсіля ас-сахіха» підтвердили достовірність цього хадісу).

Звідси у мене виникли питання: який зміст закладений у цьому хадісі? Слово «مَنْ» (того, хто)вказує на індивіда чи групу? Чи правильно буде сказати, що зміст цього хадісу стосується лише колишніх поколінь?

Нехай воздасть Аллах Вам благом!

Відповідь:

Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.

Так, це достовірний хадіс. Він включає в себе п’ять питань:

1) З якого часу починається відлік цих сторіч? З народження Посланця (с.а.с.), з початку пророцтва, з Хіджри чи з дати його (с.а.с.) смерті?

2) На що вказує вираз «на рубежі кожного сторіччя»: початок, середина чи кінець сторіччя?

3) Слово «مَنْ» (того, хто) вказує тільки на індивіда чи на групу у тому числі?

4) Чи є достовірні ріваяти, де повідомляється про тих, хто відродив релігію за минулі сторіччя?

5) Чи можна визначити того, хто відродив релігію у чотирнадцятому сторіччі яке закінчилось 30 Зуль-хіджи 1399 р.х.?

Я постараюсь викласти своє бачення цієї теми, не поглиблюючись у розбіжності. Я прошу Аллаха сприяти мені, адже Він — Той, Хто веде по правильному шляху:

1) З якого часу починається відлік цих сторіч?

Аль-Мунаві у своїх коментарях до книги «Фатхуль-кадір» сказав: «Є розбіжності серед вчених відносно слів «на рубежі кожного сторіччя», чи починається сторіччя з народження Пророка (с.а.с.), чи з початку пророцтва, чи з Хіджри, чи зі смерті Пророка (с.а.с.) …» (кінець цитати).

Я вважаю, що найбільш сильною думкою буде та, яка бере початком відліку Хіджру Посланця (с.а.с.). Адже Хіджра ознаменувала собою подію, яка зміцнила Іслам і мусульман; я маю на увазі встановлення Ісламської Держави. Саме тому, коли зайшла мова про необхідність введення календаря, Умар зібрав сподвижників, і вони прийшли до спільної думки, що початком відліку мусульманського календаря необхідно взяти Хіджру.

Ат-Табарі наводить у своїй книзі, відомої під назвою «Таріхат-Табарі», наступне: «Мені розповів Абдуррахман ібн Абдуллах ібн Абдульхакам: «Нам розповів Нуайм ібн Хаммад: «Нам розповів ад-Дараварді від Усмана ібн Убайдуллаха ібн Абу Рафіа: «Я чув, як Саід ібн Мусайіб розповідав: «Умар зібрав людей і спитав їх: «З якого дня почнемо вести письмовий відлік?», — на що Алі сказав: «З дня переселення Посланця Аллаха (с.а.с.), дня, коли він (с.а.с.) залишив землі многобожжя». Умар так і вчинив.

Абу Джафар говорив: «Вони вважали, що перший рік Хіджри повинен починатись з місяця Мухаррам року Хіджри, тобто за два місяці і декілька днів до прибуття Посланця (с.а.с) в Медину. Сам Посланець (с.а.с) прибув у Медину лише 12Рабіуль-авваль» (кінець цитати).

Таким чином, я схиляюсь до того, що, коли говориться «сторіччя», мова йде про мусульманський місячний рік, який був утверджений сподвижниками.

2) Що стосується виразу «на рубежі кожного сторіччя», то найбільш сильна думка полягає у тому, що мова йде про кінець сторіччя. Іншими словами, той, хто відродить релігію, отримає відомість як богобоязливий і благочестивий вчений у кінці сторіччя, а його смерть припаде на рубіж двох сторіч, але ніяк не на а середину. Що стосується того, чому я схиляюсь до цієї думки, то на це є декілька причин:

а) Достовірно відомо, що Умар ібн Абдуль-Азіз вважався муджаддідом (який відродив релігію) першого сторіччя по хіджрі. Сам він помер у 101 р.х. у віці сорока років. Шафії вважався муджаддідом другого сторіччя по хіджрі, а помер він у 204 р.х. у віці п’ятдесяти чотирьох років. Якщо вираз «на рубежі кожного сторіччя» ми будемо роз’яснювати як початок сторіччя, тоді Умар ібн Абдуль-Азіз і Шафії не можуть бути із числа муджаддідів, тому що Умар народився у 61 р.х., а Шафії — у 150 р.х. Тому вираз «на рубежі кожного сторіччя» означає кінець сторіччя, а не початок. Іншими словами, муджаддід народжується плюс-мінус у середині сторіччя, але стає відомим вченим і муджаддідом у кінці сторіччя, а його смерть приходиться на рубіж двох сторіч.

б) Доказом того, що Умар ібн Абдуль-Азіз був муджаддідом першого сторіччя по хіджрі, а Шафії — муджаддідом другого сторіччя по хіджрі, є повна згода вчених та імамів у цьому. Аз-Зухрі, Ахмад ібн Ханбаль та інші ранні і більш пізні імами одностайні у тому, що на чолі муджаддідів першого сторіччя по хіджрі був Умар ібн Абдуль-Азіз, а на чолі муджаддідів другого сторіччя по хіджрі був Шафії. Умар ібн Абдуль-Азіз помер у 101 р.х. у віці сорока років, його правління тривало 2,5 роки. Шафії помер у 204 р.х. у віці п’ятдесяти чотирьох років. Ібн Хаджар аль-Аскаляні у своїй книзі «Таваліат-тасіс» наводить наступне: «Абу Бакр аль-Баззар сказав: «Я чув, як Абдуль-Малік ібн Абдуль-Хамід аль-Маймуні говорив: «Одного разу, коли я був з Ахмадом ібн Ханбалем, хтось почав згадувати Шафії. І я побачив, як Ахмад підтримав це словами: «Передається від Пророка (с.а.с.):

إِنَّ اللَّهَ تَعَالَى يُقَيِّضُ فِي رَأْسِ كُلِّ مِائَةِ سَنَةٍ مَنْ يُعَلِّمُ النَّاسَ دِينَهُمْ

«Всевишній Аллах на рубежі кожного сторіччя посилає людям того, хто навчає їх релігії». (Потім Ахмад додав): «Умар ібн Абдуль-Азіз був у першому сторіччі, і я сподіваюсь, що Шафії буде у другому сторіччі» …

Передається від Абу Саіда аль-Фірьябі: «Ахмад ібн Ханбаль сказав: «Аллах на рубежі кожного сторіччя посилає людям того, хто навчає їх Сунні і спростовує брехню, зведену на Пророка (с.а.с.). Ми вважаємо, що у першому сторіччі таким був Умар ібн Абдуль-Азіз, у другому сторіччі — Шафії» …

Ібн Аді сказав: «Я чув, як Мухаммад ібн Алі ібн аль-Хусайн говорив: «Я чув, як наші соратники говорили: «У першому сторіччі був Умар ібн Абдуль-Азіз, у другому — Мухаммад ібн Ідріс Шафії» …

Наводить аль-Хакім в «Аль-Мустадрак» від Абу аль-Валіда: «Якось я був присутнім на зібранні Абу аль-Аббаса ібн Шурайха, під час якого встав один шейх, похвалив його (Абу аль-Аббаса) і сказав: «Нам розповів Абу ат-Тахір аль-Хавляні: «Нам розповів Абдуллах ібн Вахб: «Мені повідомив Саід ібн Абу Айюб від Шарахіля ібн Язіда, а він — від Абу Алькама, а він — від Абу Хурайри, що Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

إِنَّ اللَّهَ يَبْعَثُ لِهَذِهِ الْأُمَّةِ عَلَى رَأْسِ كُلِّ مِائَةِ سَنَةٍ مَنْ يُجَدِّدُ لَهَا دِينَهَا

«На рубежі кожного сторіччя Аллах буде посилати Уммі того, хто буде відроджувати для неї релігію». Шейх продовжив: «Радуйся, суддя, адже Аллах у перше сторіччя послав Умара ібн Абдуль-Азіза, а у друге — Мухаммада ібн Ідріса Шафії».

Я (Ібн Хаджар аль-Аскаляні) вважаю: «Це говорить про те, що даний хадіс був широко відомий у той час» (кінець цитати).

в) Згадується, що слово «رَأْسِ» з лексичної точки зору означає «початок». Звідки виникає природне питання: як тоді ми можемо вважати сильною ту думку, яка говорить, що мова йде про кінець сторіччя?

Відповіддю буде те, що слово «رَأْسِ» в арабській мові означає як «початок», так і «кінець». В арабському тлумачному словнику «Таджуль-Арус» говориться: ««رَأْسُ الشَّيْءِ» означає «рубіж/край речі»,інші сказали — «кінець речі». В іншому арабському тлумачному словнику «Лісануль-Араб» говориться: «Ящірка вийшла із нори мураасан, тобто спочатку із нори з’явилась або її голова, або хвіст. Іншими словами, ящірка або вийшла передом, або задом». Таким чином, вираз «رَأْسُ الشَّيْءِ» означає як початок, так і рубіж /край (неважливо, мова йде про початок речі /події або про їх кінець). Отож, для визначення того, який зміст згаданих раніше ріваятах про Умарі ібн Абдуль-Азіза як муджаддіда у першому сторіччі, який помер у 101 р.х., і Шафії — муджаддіді у другому сторіччі, який помер у 204 р.х. Усе це переважує на користь того, що у хадісі мова йде про кінець сторіччя.

Враховуючи усе вищенаведене, я схиляюся на користь того, що найбільш сильною думкою відносно виразу «رَأْسِ كُلِّ مِائَةِ سَنَةٍ» (на рубежі кожного сторіччя ) буде думка про те, що мова йде про кінець сторіччя.

3) Що стосується питання про слово «مَنْ» (того, хто): чи вказує воно на індивіда чи на групу? Текст хадісу: «На рубежі кожного сторіччя Аллах буде посилати Уммі того, хто буде відроджувати для неї релігію», — вказує на індивіда. Адже якщо б слово «مَنْ» вказувало на групу, тоді б дієслово «يُجَدِّدُ» було у множині: «يُجَدِّدُونَ». Проте дієслово використовується в однині. Так, слово «مَنْ» може вказувати на множину, навіть якщо дієслово після нього буде в однині. Але я схиляюсь на користь того, що слово «مَنْ» використовується для однини через каріну в лиці дієслова «يُجَدِّدُ». Я сказав «схиляюсь», оскільки вказівка «مَنْ» на однину не є категоричною, навіть якщо після цього слова згадується дієслово в однині — «يُجَدِّدُ». Саме тому деякі вчені сказали, що «مَنْ» вказує як на однину, так і на множину, тому вони у своїх ріваятах згадали не одного вченого, а групи вчених кожного сторіччя.

Звідси я вважаю, що найбільш переконливою думкою про те, що «مَنْ» вказує на одного муджаддіда, а не на групу.

4) Чи є достовірні ріваяти, в яких перераховуються ті, хто відродив релігію за минулі сторіччя?

Що стосується переліку імен муджаддідів минулих сторіч, то існують різні ріваяти про це. Найбільш відомим серед них буде касида, написана Джалалуддіном ас-Суюті. В ній він задує період аж до дев’ятого сторіччя. У цій касиді він просить для себе у Аллаха бути дев’ятим муджаддідом:

فَكَانَ عِنْدَ الْمِائَةِ الْأُولَى عُمَرْ خَلِيفَةُ الْعَدْلِ بِإِجْمَاعٍ وَقَرْ

وَالشَّافِعِيُّ كَانَ عِنْدَ الثَّانِيَةِ لِمَا لَهُ مِنَ الْعُلُومِ السَّامِيَةِ...

وَالْخَامِسُ الْحَبْرُ هُوَ الْغَزَالِي وَعَدَّهُ مَا فِيهِ مِنْ جِدَالِ...

وَالسَّابِعُ الرَّاقِي إِلَى الْمَرَاقِي بْنُ دَقِيقِ الْعِيدِ بِاتِّفَاقِ...

وَهَذِهِ تَاسِعَةُ الْمِئِينَ قَدْ أَتَتْ وَلَا يُخْلَفُ مَا الْهَادِي وَعَدْ وَقَدْ رَجَوْتُ أَنَّنِي الْمُجَدِّدُ فِيهَا فَفَضْلُ اللَّهِ لَيْسَ يُجْحَدُ...

«Так у першому сторіччі, на думку усіх, був Умар, (відомий як) справедливий халіф.

Шафії був другим через його безмежні знання …

А п’ятим був вчений чоловік аль-Газалі, так вважали через його обґрунтування …

Сьомим, на думку усіх, був той, про кого сказали, що він піднявся до висот: Ібн Дакік …

І ось прийшла пора дев’ятого сторіччя, не порушує обіцянок Той, Хто по шляху веде, тому сподіваюсь я, що стану муджаддідом дев’ятого сторіччя, адже милість Господа беззаперечна, як і завжди …».

Є і інші висловлювання на цю тему.

5) Чи можна визначити того, хто відродив релігію у чотирнадцятому сторіччі, яке закінчилось 30 Зуль-хіджри 1399 р.х.?

Я вважаю, як і вважають авторитетні вчені, що вираз «رَأْسِ كُلِّ مِائَةِ سَنَةٍ» вказує на кінець сторіччя. Нагадаю, що Умар ібн Абдуль-Азіз народився у 61 р.х., а помер у 101 р.х. Шафії народився у 150 р.х., а помер у 204 р.х.

Це означає, що кожен із них народився приблизно у середині свого сторіччя, став широко відомим вже у кінці сторіччя, а помер на рубежі двох сторіч. Як я вже говорив раніше, я більше схиляюсь у бік тієї думки, яка поширилась серед авторитетних вчених: Умар ібн Абдуль-Азіз був муджаддідом в першому сторіччі, Шафії — муджаддідом у другому сторіччі. Виходячи із цього, я вважаю найбільш правильним те, що то муджаддідом чотирнадцятого сторіччя був видатний вчений Такиюддін Набхані.

Набхані, який народився у 1332 р.х., свою відомість отримав у кінці чотирнадцятого сторіччя по хіджрі, особливо після заснування у 1372 р.х. політичної партії «Хізб ут-Тахрір». Помер Набхані у 1398 р.х, тобто на рубежі двох сторіч. Що стосується його заклику до мусульман, то він був пов’язаний з доленосним питанням для Умми: відновлення ісламського образу життя за допомогою встановлення Другого Праведного Халіфату. Набхані залишив великий слід у житті, зусиллях та іджтіхадах інших мусульман, в результаті чого сьогодні Халіфат став всезагальною вимогою Умми.

Ми просимо Аллаха змилостивитись над Абу Ібрахімом (Такиюддіном Набхані) і його братом по вірі Абу Юсуфом (Абдулькадімом Заллюмом), який прийшов після нього. Ми просимо Аллаха, що він воскресив їх разом з пророками, правдивими чоловіками, шахідами і праведниками, який облагодіяв Аллах. Які ж чудові ці супутники!

Повторюсь іще раз, дорогий брате Абу Мумін, це те, що я вважаю найбільш достовірним! Проте Аллаху більш відомо, що є правильним у цьому питанні, і у Нього — краще місце повернення.

 

14 Шабана 1434 р.х.
23.06.2013 р.